Справа № 498/1638/24
Провадження № 2-адр/517/1/2025
27 лютого 2025 року с-ще Захарівка
Фрунзівський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Тростенюка В.А.,
секретаря судових засідань Грабовій І.Г.,
за участю:
представника відповідача Кузьменко Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Захарівка заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бориченко Катерини Валеріївни про ухвалення додаткового рішення по справі № 498/1638/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 5 від 26.08.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП
встановив:
До Фрунзівського районного суду Одеської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови № 5 від 26.08.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Рішенням суду від 18 лютого 2024 року позов задоволено частково, скасовано постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_2 за № 5 від 26 серпня 2024 року відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАПу вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. та провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
21 лютого 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бориченко К.В. звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить ухвалити у справі № 498/1638/24 додаткове судове рішення, у якому вирішити питання про компенсацію ОСОБА_1 судових витрат, які складаються з: - судового збору у розмірі 3633,60 грн.; - витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. та витрат, пов'язаних із вчиненням інших процесуальних дій та підготовкою до розгляду справи у розмірі 154 грн.
Заяваобгрунтована тим, що судовим рішенням від 18 лютого 2025 року, ні окремим процесуальним документом не вирішено питання про розподіл судових витрат.
Вказує, що відповідно до ч. 6 ст. 132 КАС України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат лише у разі вирішення спору по суті. З огляду на те, що постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року справу № 498/1638/24 повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду то саме Фрунзівський районний суд Одеської області має вирішити питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з оскарженням ухвали суду від 04 жовтня 2024 року у справі № 498/1638/24.
Також зазначає, що до моменту призначення позивачу адвоката Бориченко К.В. з системи БПВД, правничу допомогу ОСОБА_1 надавав адвокат Корой І.Д. згідно Договору № 246 про надання правової допомоги від 25 жовтня 2024 року.
Згідно договору від 25.10.2024 року сума договору складала 4 000 грн. та була визначена як оплата правничої допомоги у процесі захисту прав Клієнта.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бориченко К.В. у судове засідання не з'явилася надавши до суду заяву про проведення засідання у відсутність особи, яка бере участь у справі, в якій просить розглядати клопотання про винесення додаткового рішення у справі № 498/1638/24 за відсутності позивача та його представника.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні вимог заяви про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.
Ознайомившись з заявою про винесення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1-3, ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Як вбачається зі змісту заяви, позивач зазначає, що судовим рішенням від 18 лютого 2025 року, ні окремим процесуальним документом не вирішено питання про розподіл судових витрат.
Представник позивача зазначив, що відповідно до ч. 6 ст. 132 КАС України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат лише у разі вирішення спору по суті. З огляду на те, що постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року справу № 498/1638/24 повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду то саме Фрунзівський районний суд Одеської області має вирішити питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з оскарженням ухвали суду від 04 жовтня 2024 року у справі № 498/1638/24.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 3, ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Суд звертає увагу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бориченко К.В. на те що ст. 132 КАС України складається з трьох частин та відповідно твердження представника позивача про те, що «суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат лише у разі вирішення спору по суті» в нормі вищевказаної статті відсутнє.
Так, ухвалою Фрунзівського районого суду Одеської області 18 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано термін для усунення недоліків (а.с. 21-22).
На виконання вимог ухвали, позивачем ОСОБА_1 було частково виконано вимоги даної ухвали та надано до суду копію квитанції про сплату судового збору у розмірі 605,60 грн. (а.с. 27).
Ухвалою Фрунзівського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2024 року ОСОБА_1 повернуто позовну заяву, оскільки останній не в повній мірі виконав вимоги ухвали про залишення позову без руху (а.с. 29-30).
На ухвалу суду від 04 жовтня 2024 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Корой І.Д. подано апеляційну скаргу та відповідно сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3970174326.1 від 26.10.2024 року (а.с. 54).
Згідно договору № 246 про надання правової допомоги від 25 жовтня 2024 року, правову допомогу ОСОБА_1 у складані апеляційної скарги надавав адвокат Корой І.Д., сума договору склала 4 000 грн. та була визначена як оплата правової допомоги у процесі захист прав клієнта, про що також було складено акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 16.11.2024 року (а.с. 194-195).
Згідно платіжної інструкції № @2PL177886, ОСОБА_3 сплатила за послуги Корой Ф.Д. ФОП грошові кошти у сумі 4 000 грн. (а.с. 191).
Також, представником позивача в заяві про ухвалення додаткового рішення зазначено, щодо судових витрат, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій та підготовкою до розгляду справи належать витрати у розмірі 154,00 грн., понесені у зв'язку пересилкою процесуальних документів та додано копії квитанцій (а.с. 192).
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 7, ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У відповідності до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:
1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;
2) найменування суду, до якого вона подається;
3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;
4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;
5) підстави заяви (клопотання, заперечення);
6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);
7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб'єктності за відповідним законом іноземної держави (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
При цьому ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об'єднаного Королівства (№ 2)» (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.
З дослідженої заяви про ухвалення додаткового рішення, а саме з її резолютивної частини вбачається, що представник позивача просить вирішити питання про компенсацію позивачу судового збору у розмірі 3 633, 60 грн., поєднавши суму 605, 60 грн., яку було сплачено на рахунок Фрунзівського районного суду Одеської області за подання позову про скасування постанови та суму 3 028 грн., яку було сплачено позивачем на рахунок П'ятого апеляційного адміністративного суду за подачу апеляційної скарги.
Разом з тим, представником позивача у заяві про ухвалення додаткового рішення відсутнє будь-яке обгрунтування щодо стягнення судового збору у сумі 3 633, 60 грн., не зазначено порядку компенсації ОСОБА_1 судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.
Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 по справі №826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З дослідженої платіжної інструкції № @2PL177886 від 25.10.2024 року вбачається, що ОСОБА_3 сплатила за послуги ОСОБА_4 ФОП грошові кошти у сумі 4 000 грн. Будь-яка інформація щодо сплати позивачем ОСОБА_1 адвокату Корой І.Д. відсутня.
Щодо судових витрат, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій та підготовкою до розгляду справи належать витрати у розмірі 154,00 грн., понесені у зв'язку пересилкою процесуальних документів.
На підтвердження щодо сплати 154, 00 грн. представником позивача до матеріалів додано квитанцію на суму 54 грн. низької якості та яку майже нечитабельну та квитанцію на суму 100 грн., яка також майже нечитабельна, в якій відправник позивач, а отримувач П'ятий апеляційний адміністративний суд. (а.с. 192).
Суд вважає, що витрати понесені позивачем у зв'язку пересилкою процесуальних документів виникли у нього в порядку реалізації своїх процесуальних прав, зокрема, права на подання апеляційної скарги на ухвалу суду. Вказані витрати у позивача виникли в процесі подання своєї позовної заяви до суду у відповідності до вимог КАС України, яких останній не дотримався, а не внаслідок неправомірних дій відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціальному фонду Державного бюджету України.
Отже, з усіх вище перелічених недоліків, суд також зазначає, що оскільки представник позивача своєю заявою просить суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат, які в більшій мірі були зараховані на рахунок П'ятого апеляційний адміністративний суд, який виніс постанову та скасував ухвалу Фрунзівського районного суду Одеської області, правова допомога також надавалась позивачу для подання апеляційної скарги, тому питання щодо винесення додаткового рішення по справі повинен розглядати той суд, який виніс процесуальний документ, а тому у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бориченко К.В. про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.
Відповідно до частини четвертої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 134, 139, 143, 167, 243, 248, 251, 250, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бориченко Катерини Валеріївни про ухвалення додаткового рішення по справі № 498/1638/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 5 від 26.08.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги.
Повний текст ухвали виготовлено 27 лютого 2025 року.
Суддя: