Справа № 523/2517/25
Провадження №2/523/2708/25
"19" лютого 2025 р. суддя Суворовського районного суду міста Одеси Сувертак І. В., розглянув матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Житлово-будівельного кооперативу «Марсельський» (адреса місцезнаходження: 65069, м. Одеса, вул. Марсельська, буд. 31) про визнання незаконними та скасування рішення правління ЖБК, котрі були оформленні протоколами загальних зборів,
Встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною позовною заявою та просила суд проголосити рішення, котрим визнати незаконним та скасувати рішення, в частині затвердження членських внесків на утримання будинку та прибудинкової території, яке було прийнято на Загальних зборах членів ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНОГО КООПЕРАТИВУ «МАРСЕЛЬСЬКИЙ» 14.02.2018 року, які були оформлені протоколом загальних зборів №1 від 14.02.2018 року; визнати незаконним та скасувати рішення, в частині затвердження членських внесків на утримання будинку та прибудинкової території, яке було прийнято на Загальних зборах членів ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНОГО КООПЕРАТИВУ «МАРСЕЛЬСЬКИЙ» 05.03.2023 року, які були оформлені протоколом загальних зборів №2 від 05.03.2023 року; визнати незаконним та скасувати рішення засідання правління ЖИТЛОВО БУДІВЕЛЬНОГО КООПЕРАТИВУ «МАРСЕЛЬСЬКИЙ» від 26.03.2020 року, які були оформлені протоколом №2 від 26.03.2020 року, в частині вирішення питання поточного або капітального ремонту ліфтів.
Уважно вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження по цивільній справі, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у чинній редакції юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За приписами пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Згідно зі статтею 384 Цивільного кодексу України усі власники (співвласники) квартир та нежитлових приміщень у будинку, спорудженому або придбаному житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна такого будинку.
Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її.
Управління спільним майном будинку кооперативу здійснюється його співвласниками (незалежно від членства в кооперативі) відповідно до закону.
ЖБК - це вид споживчого кооперативу, який утворюється громадянами на добровільних засадах на підставі членства і об'єднання майнових (пайових) внесків з метою задоволення своїх житлових потреб шляхом спільної участі в будівництві багатоквартирного будинку, його наступному утриманні й управлінні будинком і прибудинковою територією.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Марсельський» та прохальна частина позовної заяви містить вимоги про визнання незаконними та скасування рішення правління ЖБК, котрі були оформленні протоколами загальних зборів.
Оскільки спірні правовідносини є найбільш наближеними до правовідносин, пов'язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, суд вважає, що наведений спір має вирішуватися судом за правилами ГПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 наведено такий правовий висновок, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов'язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.
Аналогічний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі №462/2646/17, за змістом якої при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого особа звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача. При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові права та інтереси підлягають захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду випливає, що спори, пов'язані з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи повинні розглядатись за правилами господарського судочинства незалежно від суб'єктного складу, за місцезнаходженням юридичної особи (частина шоста статті 30 ГПК України, Постанова Верховного суду від 19.03.2019 року, справа № 127/1425/16).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis п. 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).
Після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 175, 176, 177 ЦПК України; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами цивільного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 19 ЦПК України критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних індивідуальних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, та, по-друге, те, що суб'єктний склад такого спору включає, як правило, фізичну особу, яка є стороною цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За наведених обставин, виходячи із суб'єктного складу сторін спору, обраного позивачем способу захисту, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки спір пов'язаний із управлінням юридичною особою та належить до юрисдикції господарського суду, що зумовлює застосування наслідків, передбачених пунктом першим частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України.
З дотриманням вимог частини п'ятої статті 186 ЦПК України слід роз'яснити позивачу його право звернутись з цим позовом до господарського суду.
Керуючись ст.ст. 186, 260, 354 ЦПК України, суд,
Відмовити у відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Житлово-будівельного кооперативу «Марсельський» (адреса місцезнаходження: 65069, м. Одеса, вул. Марсельська, буд. 31) про визнання незаконними та скасування рішення правління ЖБК, котрі були оформленні протоколами загальних зборів.
Роз'яснити позивачу, що із вказаними вимогами слід звернутися до юрисдикції господарського суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту їх підписання суддею, проте може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя