Справа №521/16532/24
Провадження №3/521/382/25
20 лютого 2025 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Тополевої Ю.В.,
за участю секретаря Онуфрієнко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувають матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 137520 від 26.09.2024 року вбачається, що 26.09.2024 року о 21 год. 45 хв., за адресою: вул. Балківська, 143А, м. Одеса, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Pajero, н.з. НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у визначеному законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306.
Представник ОСОБА_1 подав до суду письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 137520 від 26.09.2024 року, в яких просив суд закрити провадження у справу, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначив, що інспектори поліції взагалі не здійснювали зупинку транспортного засобу. ОСОБА_1 самостійно зупинився, після чого до нього під'їхав екіпаж патрульної поліції та почав запитувати, чому він рухався з увімкненими протитуманними фарами. Вказав, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм положень ПДР, які б відповідно до статті 35 ЗУ «Про національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Представник ОСОБА_1 зазначає, що з огляду на відеозаписи, наявні у матеріалах справи вбачається, що протягом всього розгляду справи та складання матеріалів, в тому числі складання протоколу, інспектором не було роз'яснено ОСОБА_1 його прав, передбачених ст. ст. 55, 50, 59, 63 КУ, ст. 268 КУпАП, що є порушенням права на захист. Більш того, замість належного виконання своїх обов'язків інспекторами поліції та роз'яснення прав ОСОБА_1 (у зв'язку із чим останній був вимушений зателефонувати своєму командиру задля того, щоб отримувати його поради щодо подальших дій), коли ОСОБА_1 попросив надати йому копі складених документів, після відмови у цьому, інспектор зазначив (час запису 22:35): «ну треба законодавство почитати, так? І знати свої права, що Вам можна, що Вам не можна, а не чекати дзвінка».
Крім того, представник ОСОБА_1 стверджує, що працівники поліції ввели останнього в оману, чим фактично спровокували його відмову від проходження огляду. Так, працівник поліції повідомив, що найкращим варіантом буде відмовитись від проходження огляду, а потім у суді пояснити, з яких причин було прийняте відповідне рішення. Також, інспектор зауважив, що якщо ОСОБА_1 бажає, він може відмовитись від проходження огляду, після чого інспектори поліції складуть відповідний протокол, який буде направлено до суду, а він разом із дівчиною протягом 2 годин може поїхати до медичного закладу, який знаходиться за адресою: вул. Воробйова, м. Одеса, пройти відповідний огляд. При цьому, ОСОБА_1 не було повідомлено про те, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є закінченим складом адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи свої заперечення, представник ОСОБА_1 також зазначив, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тому огляд на стан сп'яніння мав проводитись посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів, відповідно до ст. 266-1 КУпАП.
Щодо ознак наркотичного сп'яніння представник ОСОБА_1 зазначив, що ознаки наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 були взагалі відсутні, адже останній поводив себе абсолютно адекватно, мова була зрозуміла, чітко відповідав на запитання поліцейських тощо. Протягом всього часу розгляду відповідної справи та складання матеріалів, інспектори поліції навіть не намагалися виявити відповідні ознаки, не звертали уваги на пальці рук, та не намагалися дослідити реакцію зіниць очей на світло.
Щодо Направлення на огляд до медичного закладу зазначив, що у ньому зазначено, що ОСОБА_1 нібито було доставлено до медичного закладу працівником поліції, про що останній поставив підпис. Проте, інформація, зазначена інспектором у відповідній графі, не підтверджується жодним доказом та спростовується матеріалами адміністративної справи, оскільки до медичного закладу інспектори поліції ОСОБА_1 доставляти відмовились. У зв?язку із зазначеним, вищевказане Направлення не може вважатись належним та допустимим доказом, а зміст направлення не відповідає обставинам справи та не кореспондується з іншими доказами по справі.
Представник ОСОБА_1 також звернув увагу, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом.
У відкритому судовому засіданні представник Мельничука В.А. просив закрити провадження у справу, посилаючись на обставини, зазначені в письмових запереченнях.
Суд, дослідивши доводи представника ОСОБА_1 , проаналізувавши та дослідивши докази в їх сукупності, та давши їм оцінку, вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вирішуючи питання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд керується наступним.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.
Розділом І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я). У разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як визначено п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Згідно роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підтвердження обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 137520 від 26.09.2024 року, працівниками поліції надано відеозаписи з портативних бодікамер, а також Направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.09.2024 року.
Вивчивши відеозаписи, долучені співробітниками поліції до протоколу, судом встановлено, що 26.09.2024 року о 21 год. 45 хв., за адресою: вул. Балківська, 143А, м. Одеса, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Pajero, н.з. НОМЕР_2 .
З відеозапису вбачається, що працівники поліції рухались за вказаним транспортним засобом та подавали його водієві світовий сигнал, що свідчило про необхідність зупинки транспортного засобу. Таким чином, доводи представника ОСОБА_1 про те, що інспектори поліції взагалі не здійснювали зупинку транспортного засобу спростовуються матеріалами справи.
З відеозапису вбачається, що підійшовши до транспортного засобу Mitsubishi Pajero, н.з. НОМЕР_2 , працівники поліції розчали спілкування з його водієм (21:44):
- інспектор: «чому ввімкнули протитуманки?»;
- ОСОБА_1 : «с мойки выехал проверил»;
- інспектор: «з якої мойки виїхали?»;
- ОСОБА_1 : «с самообслуживания»;
- інспектор: «а що Ви сюди заїхали?»;
- ОСОБА_1 : «та просто»;
- інспектор: «чи ховаєтесь від когось?»;
- ОСОБА_1 : «та не»;
- інспектор: «алкоголь хто вживав із вас?»;
- ОСОБА_1 : «никто, можем проверить»;
- інспектор: «а наркотичні засоби? Траву коли в останній раз курили?»;
- ОСОБА_1 : «ну пол годика где-то»;
- інспектор: «ну вчора, ну вчора».
Після цього, інспектор попросила ОСОБА_1 вийти з машини задля того, щоб «пройти тест», при цьому, ОСОБА_1 не було повідомлено який саме тест йому необхідно пройти.
Одразу після цього, інспектори поліції почали проводити огляд автомобіля.
Після проведення огляду (час запису 21:55), інспектор знову задала ОСОБА_1 запитання: «так що, ОСОБА_2 , признавайтесь, коли в останній раз траву курили? ОСОБА_1 знову повідомляє: «так я сказал». Після відповіді ОСОБА_1 інспектор запропонувала останньому проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції та відібрання відповідного біологічного матеріалу, на що ОСОБА_1 погодився.
Через певний проміжок часу, до ОСОБА_1 підійшов інший інспектор поліції, який певний час розмовляв із ним.
Як зазначає представник ОСОБА_1 , під час розмови з поліцейським, ОСОБА_1 погодився на проходження медичного огляду, але зазначив, що не може залишити дівчину - пасажира автомобіля посеред вулиці під час повітряної тривоги. Натомість інспектор зазначив, що до службового авто дівчину не візьмуть, адже воно «не резинове» і там не вистачить місця, та доведеться її залишити. Коли ОСОБА_1 запитав, як краще зробити, інспектор поліції повідомив, щоб усі швидше роз'їхались, найкращим варіантом буде відмовитись від проходження огляду, а потім у суді пояснити, з яких причин було прийняте відповідне рішення. Також, інспектор зауважив, що якщо ОСОБА_1 хоче, він може відмовитись від проходження огляду, після чого буде складено відповідний протокол, який буде направлено до суду, та право останнього разом із дівчиною протягом 2 годин поїхати на своєму авто та пройти відповідний огляд самостійно.
З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 разом з інспектором повернулися до інших інспекторів поліції, та на запитання одного із них щодо того, чи буде ОСОБА_1 їхати до медичного закладу, останній зазначив: «не думал, что девушку нужно будет оставить. Я думал она с нами поедет, а получается, что нет. Парень (показуючи рукою на інспектора, який із ним спілкувався) сказал, что машина не резиновая, поэтому щас по месту будем решать».
(час запису: 22:01): інспектор поліції перепитує: «так, точно не хочете їхати до лікарні?», на що ОСОБА_1 відповідає: «так будет быстрее, я так понимаю, ну как мне объяснили, тем более девочку не буду оставлять».
Судом встановлено, що після складання протоколу, інспектор поліції попросив ОСОБА_1 поставити відповідні підписи, на що ОСОБА_1 повідомив (час запису 22:21): «пока ничего не буду подписывать, без обид», та зателефонував до свого командира.
Під час розмови, командир повідомив ОСОБА_1 , що інспектори поліції ввели його в оману, та що йому ні в якому разі не можна відмовлятися їхати до медичного закладу.
Згодом, ОСОБА_1 зазначив, що він хоче або викликати інший патруль, або їхати у райвідділ для встановлення всіх обставин, або ж разом із інспекторами поліції поїхати до медичного закладу задля проходження огляду.
ОСОБА_1 певний час намагався домогтися від інспекторів супроводження ОСОБА_1 до медичного закладу, але поліцейські лише зауважували, що вони вже склали адміністративні матеріали і якщо ОСОБА_1 бажає, може підписати протокол, якщо не бажає - може відмовитись.
(час запису 22:36) ОСОБА_1 перепитує вже у іншого інспектора чи може він протягом 2 годин самостійно проїхати для проходження огляду до медичного закладу для проходження огляду, на що вже другий інспектор повідомляє: «да, но тільки у тій лікарні».
П. 12 розділу ІІ Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
П. 9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735 передбачено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Пунктами 7-8, 12-13 розділу ІІІ Інструкції визначено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Тобто, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Враховуючи обставини складення адміністративних матеріалів, які зафіксовані на портативних відеореєстраторах поліцейських, судом встановлено, що ОСОБА_1 безпідставно, всупереч приписам п. 9 розділу ІІ Інструкції працівниками поліції було повідомлено про можливість самостійного проходження огляду на стан наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд також погоджується з доводами представника Мельничука В.А., що впродовж всього розгляду справи та складання матеріалів, інспектори поліції жодного разу не повідомили ОСОБА_1 , що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є складом адміністративного правопорушення, а також не було роз'яснено його прав, передбачених ст. ст. 55, 50, 59, 63 КУ, та ст. 268 КУпАП.
На переконання суду, вказані обставини, в тому числі, стали підставою для відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння. Суд вважає, що ОСОБА_1 в повній мірі не розумів всіх обставин справи.
При постановленні постанови, суд також враховує те, що ОСОБА_1 впродовж 2 годин після складання протоколу серії ЕПР1 № 137520 від 26.09.2024 року особисто приїхав до медичного закладу з метою проходження огляду на стан наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на підтвердження чого представником ОСОБА_1 було надано відеозапис із медичного закладу. Разом із цим, як повідомив представник ОСОБА_1 , у відкритому судовому засіданні, останній був вимушений утриматись від проходження огляду через його вартість (понад 30000 тисяч гривень).
Суд також критично ставиться до наявності ознак наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 , про які зазначено в протоколі серії ЕПР1 № 137520 від 26.09.2024 року та Направленні на огляд, оскільки з відеозапису з місця події вбачається, що ОСОБА_1 поводив себе природньо, його мова була зрозумілою та чіткою, а поведінка в повному обсязі відповідала обстановці.
Доводи представника Мельничука В.А. про те, щопротягом всього часу розгляду справи та складання матеріалів, інспектори поліції не намагалися виявити відповідні ознаки, не звертали уваги на пальці рук, та не намагалися дослідити реакцію зіниць очей на світло, в повному обсязі підтверджується наявними у матеріалах справи відеозаписами.
Згідно із ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Керуючись принципом презумпції невинуватості, діючому в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягається до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні, кожному гарантовано право на справедливий суд, тобто кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Керуючись положеннями ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суд виходить з того, що як і у кримінальному провадженні, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання належить вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 р. (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитись на користь цієї особи.
В силу того, що протокол про адміністративне правопорушення позбавлений доказової сили, якщо він не підтверджений іншими належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 24, 130, 247, 266, 283, 284 КУпАП,
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Ю.В. Тополева