27 лютого 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 683/3081/24
Провадження № 11-кп/820/205/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Хмельницькому, в режимі відеоконференцз'язку, апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04.12.2024 стосовно обвинуваченого за ч.2 ст.309 КК України ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні №12024243100000500,
Цим вироком, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Капустин, Старокостянтинівського району Хмельницької області, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, неодруженого, працюючого монтажником у ПРаТ «Карлівський машинобудівний завод», м.Карлівка Полтавської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України та призначено покарання у виді 1 року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням і встановлено йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
У відповідності до ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_6 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 1514,56 грн процесуальних витрат за проведення експертизи.
Долю речових доказів вирішено на підставі ст.100КПК України.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить його, в частині призначеного покарання, скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вважає, що вирок суду слід скасувати, в частині призначеного покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.
Апелянт стверджує, що місцевий суд, ухвалюючи вирок стосовно ОСОБА_6 та призначаючи йому покарання у виді 1 року обмеження волі, вимог кримінального закону не дотримався, оскільки санкцією ч. 2 ст. 309 КК України передбачено покарання у виді штрафу від 2 до 5 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до 3 років. Проте судом першої інстанції ОСОБА_6 було призначено покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді обмеження волі, яке не передбачене санкцією вказаної статті, чим допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме, суд застосував закон, який не підлягав застосуванню.
При цьому, на думку прокурора, неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора на підтримання апеляційної скарги, думку обвинуваченого, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши його характеризуючі дані, за клопотанням прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_6 6 вересня 2024 року близько 13 години, діючи умисно, всупереч вимогам ст.2, 7, 12, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», перебуваючи у придорожній зонні до автодороги «Н-03» сполученням Житомир-Чернівці, неподалік с. Красносілка, Старокостянтинівської ОТГ, Хмельницької області, помітив у зелених насадженнях, на верхньому шарі ґрунту, заізольований згорток у клейку стрічку синього кольору, в середині якого знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору, яка являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - PVP, який останній узяв до рук, та усвідомлюючи, що в середині знаходиться особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено, помістив її до правої кишені своїх штанів, у які був одягнутий, чим умисно, незаконно придбав та розпочав незаконно зберігати, з метою подальшого вживання, без мети збуту.
В подальшому, того ж дня, без відриву у часі ОСОБА_6 , рухаючись по узбіччю автодороги «Н-03» сполученням Житомир-Чернівці, у напрямку м. Старокостянтинів Хмельницької області, був зупинений працівниками ВП №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, де в ході спілкування самостійно і добровільно повідомив останнім про факт зберігання ним особливо небезпечної психотропної речовини - PVP, обіг якої заборонено, яку він попередньо знайшов, чим придбав для особистого вживання, повідомивши про бажання її добровільно видати.
Таким чином, ОСОБА_6 в період з 14 год. 28 хв. по 14 год. 42 хв. 06 вересня 2024 року, добровільно, в присутності понятих видав працівникам поліції з правої кишені штанів заізольований згорток із клейкої стрічки синього кольору, у якому знаходився прозорий пакет із синтетичного матеріалу з вмістом порошкоподібної речовини білого кольору, яка згідно з висновком експерта № СЕ-19/123-24/10999-НЗПРАП від 23.09.2024, містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, масою 1,8174 г, обіг якої заборонено згідно з Списком № 2 Таблиці 1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою КМУ № 770 від 06.05.2000 року, а також яка, згідно з Таблицею 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 № 188 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 29.07.2010 № 634), становить великі розміри, яку ОСОБА_8 умисно, незаконно придбав та зберігав для власного вживання, без мети збуту.
Подія злочину, доведеність винуватості та правильність кваліфікації судом злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_6 , за ч.2 ст.309 КК України, в апеляційній скарзі, не заперечується, а тому, відповідно до положень ч.1 ст. 404 КПК України, вирок суду, в цій частині, апеляційним судом не переглядається. Апеляційний суд враховує обставини встановлені судом першої інстанції.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за обставин, зазначених у вироку та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.309 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
В суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 визнав вину, щиро каявся та пояснив при яких обставинах і де знайшов згорток з психотропною речовиною і того ж дня видав її працівникам поліції.
В порядку ст. 349 КК України, за згодою всіх учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо вищезазначених фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність скасування вироку суду, з підстав неправильного застосування кримінального закону, що потягло м'якість призначеного покарання, на думку колегії, заслуговують на увагу.
Приписами п.4ч.1, ч.2 ст.409 КПК України визначено, що підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
За змістом п.п.1,2ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміни судового рішення , є, зокрема, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню та застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Згідно з положеннями ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Згідно з положеннями статтей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Колегія суддів встановила, що призначаючи ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст. 309 КК України, місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 суд визнав його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують його покарання, не встановлено.
Судом взято до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку скоєного злочину, з урахуванням особи винного, який є раніше не судимим, відповідно до вимог ст. 89 КПК України, відсутність негативних наслідків від вчиненого ним злочину, а також інші в сукупності обставини і їх поєднання, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь небезпечності обвинуваченого для суспільства.
При цьому місцевий суд у мотивувальній частині вироку прийшов до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням положень ст. 75 КК України, тобто звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього, передбачених ст. 76 КК України, обов'язків.
Разом з тим, у резолютивній частині вироку, суд призначив ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.309 КК України, у виді обмеження волі, строком на один рік, яке не передбачене санкцією частини цієї статті, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який не підлягав застосуванню.
Колегія суддів вважає, що неправильне застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, на що обґрунтовано вказує в апеляційній скарзі прокурор.
За таких обставин, призначене обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді одного року обмеження волі, яке не передбачено санкцією ч.2 ст.309КК України, при відсутності підстав застосування, колегія суддів не може визнати обґрунтованим, що є підставою для скасування колегією суддів вироку суду стосовно ОСОБА_6 , в частині призначеного покарання, та ухвалення свого.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, колегія суддів враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин що обтяжують покарання.
Так, санкція ч.2 ст. 309 КК передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.
З огляду на встановлені обставини справи та дані про особу винного, колегія суддів вважає за необхідне та достатнє призначити ОСОБА_6 за вчинення ним злочину, передбаченого ч.2 ст.309КК України, покарання у виді та розмірі, в межах санкції статті, у виді позбавлення волі.
При цьому, враховуючи особу винного, а також інші в сукупності обставини і їх поєднання, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь небезпечності обвинуваченого для суспільства, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування положень ст. 75 КК України, а саме звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов'язків, про що просить в апеляційній скарзі прокурор.
З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок місцевого суду, у відповідності до приписів ч.1 ст. 420 КПК скасуванню, з ухваленням нового вироку, в частині призначення покарання.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04.12.2024 стосовно ОСОБА_6 , в частині призначення покарання, скасувати.
Ухвалити, в цій частині, новий вирок, яким за ч.2 ст.309 КК України ОСОБА_6 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1(один) рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки:
-Періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-Повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В решті вирок суду залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3