Справа № 601/3622/24Головуючий у 1-й інстанції Щербата Г.Р.
Провадження № 22-ц/817/328/25 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
27 лютого 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Костів О. З., Хома М. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу № 601/3622/24 за апеляційною скаргою представника Тернопільської філії товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» - адвоката Будза Тараса Васильовича на ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 09 січня 2025 року, постановлену суддею Щербатою Г.Р., у справі за заявою Тернопільської філії товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу,-
у грудні 2024 року ТОВ “Газорозподільні мережі України» в особі Тернопільської філії звернулося в суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу, інфляційних нарахувань та 3% річних.
Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 09 січня 2025 року відмовлено ТОВ “Газорозподільні мережі України» в особі Тернопільської філії у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 3407,22 грн заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу.
В апеляційній скарзі представник Тернопільської філії ТОВ “Газорозподільні мережі України» - адвокат Будз Т.В. просить скасувати ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 09 січня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник заявника зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, формально підійшов до з'ясування обставин справи та не врахував всіх обставин, зазначених в заяві. Дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу, у зв'язку з ненаданням копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі між заявником і боржником, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Зокрема, послуги з розподілу природного газу надаються Заявником на підставі Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498.
Згідно з п. 4 гл. 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви- приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному вебсайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Згідно з п. 7 гл. 3 розділу VI Кодексу ГРМ фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Відповідно до п. 1.1. Договору цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494.
Так, представником заявника 11.12.2024 було подано через електронний кабінет підсистеми Електронний суд системи ЄСІТС заяву про видачу наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги із розподілу природного газу до якої долучено копію Заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) від 11.03.2024, Типовий договір розподілу природного газу - з ресурсу Ліга Закон та розрахунок виникнення заборгованості за послуги розподілу природного газу, що підтверджуються квитанцією про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС
Таким чином, факт приєднання споживача до умов Типового договору розподілу природного газу та фактичне користування послугами згідно даного договору підтверджується наданими до суду першої інстанції доказами.
Крім того, споживач (боржник) не звертався до оператора ГРМ з письмовою вимогою про надання йому підписаної уповноваженою особою оператора ГРМ письмової форми договору розподілу природного газу.
За таких обставин, факт відсутності письмової форми договору розподілу природного газу, за наявності підписаної боржником Заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) від 11.03.2024, не може бути підставою для відмови у видачі наказу.
Відзив на апеляційну скаргу представника Тернопільської філії ТОВ “Газорозподільні мережі України» - адвоката Будза Т.В. до суду апеляційної інстанції не поступав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Судом встановлено, що ТОВ “Газорозподільні мережі України» в особі Тернопільської філії звернулося в суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу, інфляційних нарахувань та 3% річних.
До заяви про видачу судового наказу заявником додано: копію заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача), копію типового договору розподілу природного газу, розрахунок суми заборгованості за послуги розподілу природного газу перед Тернопільською філією ТОВ “Газорозподільні мережі України», довідку про фінансовий стан споживача.
Відмовляючи у видачі судового наказу суд першої інстанції виходив з того, що заявником не додано копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі між заявником та боржником, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу або заяви боржника про приєднання до публічного договору.
З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатом розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Таким чином, наказне провадження - це спрощений вид цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються справи про стягнення з боржника грошових коштів і витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Спрощена правова процедура по видачі судового наказу обумовлена правовою природою вимог, що підлягають захисту шляхом видачі судового наказу.
Відповідно до частини 3 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Згідно з пунктами третім та четвертим частини третьої статті 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу наведено у статті 165 ЦПК України.
Так, згідно з п 1 ч. 1 статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, до заяви про видачу судового наказу, заявником надано типовий договір розподілу природного газу, який є договором приєднання згідно зі статтями 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк (п.1.3. типового договору).
На підтвердження факту приєднання споживача до умов такого договору (акцептування договору) надано суду підписану 11.03.2024 споживачем ОСОБА_1 заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача), в якій вказано персоніфіковані дані споживача за договором: ЕІС-код 56ХМ31F68362808L, адресу об'єкта: АДРЕСА_1 (а.с.8).
Також заявником надано суду довідку про фінансовий стан споживача, в якій міститься інформація про абонента - ОСОБА_1 , рахунок - НОМЕР_1 , ЕІС-код 56ХМ31F68362808L, адреса об'єкта - АДРЕСА_1 , і зазначено обсяги спожитого природного газу, розмір тарифу на послуги з розподілу природного газу та сума заборгованості (а.с.21).
Таким чином, долучені Тернопільською філією ТОВ “Газорозподільні мережі України» до заяви про видачу судового наказу докази підтверджують факт приєднання споживача ОСОБА_1 до умов типового договору розподілу природного газу та фактичне користування послугами згідно даного договору та наявності заборгованості за надані послуги із розподілу природного газу та дозволяють суду при розгляді справи наказного провадження встановити, зокрема, факт наявності у заявника права грошової вимоги до боржника або порушення боржником права такої грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з пунктом 7 частини 1 статті 168 ЦПК України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті, про що зазначається у судовому наказі.
На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, а тому прийшов до помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу, на підставі п.3 ч.3 ст.163 ЦПК України та п.1 ч.1 ст. 165 ЦПК України.
Відтак, доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали суду про відмову у видачі судового наказу знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу представника Тернопільської філії товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» - адвоката Будза Тараса Васильовича слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Щодо відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
У відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Разом із тим, враховуючи, те що судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи для продовження розгляду до цього ж суду, розподіл судового збору, сплаченого заявником за подачу апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи за загальними правилами, у передбаченому ст. 141 ЦПК України порядку. Даний висновок суду, узгоджується з правовою позицією Об'єднаної палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Тернопільської філії товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» - адвоката Будза Тараса Васильовича - задовольнити.
Ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 09 січня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: О.З. Костів
М.В. Хома