Справа №582/267/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Яковенко Н. М.
Номер провадження 33/816/403/25 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
14 лютого 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,з участю секретаря судового засідання Демченко А.Д., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Валюха Ю.В., розглянувши у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 05 липня 2024 року, якою на
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Постановою судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 05 липня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік, за те, що 20 лютого 2024 року близько 14 год. 06 хв. у смт. Недригайлів по вул. Щебетунів-Спортивній, 37 керував мотоциклом «Мінськ» державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, не чітка мова, не стійка хода). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я, відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 05 липня 2024 року та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутність в його діях події та складу вищевказаного адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що матеріли справи не містять доказів підтвердження керування ним мотоциклом 22 лютого 2024 року близько 14 год. 06 хв. Окрім цього, працівники поліції не пропонували апелянту пройти огляд на стан сп'яніння, а тому останній не відмовлявся від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп'яніння.
Відповідно, притягнення апелянта до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є незаконним.
Оскільки апелянт копію оскаржуваної постанови судді першої інстанції від 05 липня 2024 року отримав лише 08 листопада 2024 року, останній просить поновити йому строк на апеляційне оскарження з поважності причин.
Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Валюха Ю.В., який подану апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, свідка ОСОБА_2 , апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до штампу вхідної кореспонденції Недригайлівського районного суду Сумської області, 12 листопада 2024 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на поставу судді від 05 липня 2024 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження. Причиною пропуску строку апелянт зазначає несвоєчасне отримання оскаржуваної постанови.
Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що дане клопотання підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримав у повному обсязі та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, з врахуванням:
- протоколу про адміністративне правопорушення від 20 лютого 2024 року серії ААД № 655473;
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , котрі є військовослужбовцями та перебували біля будинку РТЦК та СП, куди на мотоциклі приїхав ОСОБА_1 ;
- відеозаписів із нагрудної камери працівників поліції та відеореєстратора зі службового автомобіля, якими зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння;
- відеозаписом із камери відеоспостереження, встановлений на будинку РТЦК та СП, яким зафіксовано керування ОСОБА_1 мотоциклом 20 лютого 2024 року близько 14 год. 00 хв.
Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку, є належними та допустимими і ставити їх під сумнів у апеляційного суду підстави відсутні.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
Із відеозапису записаного на нагрудну камеру працівника поліції, вбачається, як 20 лютого 2024 року близько 14 год. 06 хв. по вул. Щебетунів-Спортивній, 37 працівники поліції під'їхали до ОСОБА_1 , котрий перебував за кермом мотоцикла «Мінськ», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про підстави затримання, а саме надходження до служби 102 повідомлення про фотографуванням останнім будинку РТЦК та СП. На місце зупинки останнього прибули свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили, що саме ОСОБА_1 під'їхав до будинку РТЦК та СП та почав фотографувати дане приміщення, згодом сів за кермо мотоцикла, маючи явні ознаки алкогольного сп'яніння та поїхав у невідомому напрямку.
Під час спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 , в останнього було виявлено ознаки алкогольного (запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, не стійка хода).
Відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу зі застосуванням спеціального технічного засобу або ж проїхати до найближчого закладу охорони здоров'я, на що останній категорично відмовився.
На підставі вище викладеного, працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про те, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та повідомлено про дату розгляду складеного протоколу в Недригайлівському районному суді Сумської області.
За таких обставин, апеляційний суд визнає долучені відеозаписи достатніми для того, щоб разом із іншими письмовими доказами, зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, відмова особи, яка керує транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Доводи апелянта про те, що працівники поліції не запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, апеляційний суд визнає необґрунтованими, оскільки долученим відеозаписом із нагрудної камери працівника поліції зафіксовано пропозиція водію про можливість пройти огляд на місці. Проте останній, категорично відмовився.
Окрім цього на пропозицію працівників поліції проїхати до найближчого закладу охорони для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 також відмовився, про що зафіксовано на долучених відеозаписах.
Відповідно, доводи апеляційної скарги в даній частині є необґрунтованими.
Також апеляційний суд не погоджується із твердженням апелянта про відсутність доказів підтвердження керування ним мотоциклом 20 лютого 2024 року.
Так, КУпАП не встановлює виключних вимог фіксування керування транспортним засобом відеозаписом або іншими певними видами доказів. Апеляційний суд зауважує, що факт керування може бути встановлений на підставі будь-яких доказів та їх сукупності відповідно до ст. 251 КУпАП.
Згідно долученим письмовим показам свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , 20 лютого 2024 року близько 14 год. 00 хв. до приміщення РТЦК та СПТ під'їхав чоловік на мотоциклі «Мінськ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння та почав фотографувати будівлю. Після того, як водієві зробили зауваження, останній сів за кермо мотоцикла та почав тікати.
Свідки негайно зателефонували на службу «102» та прослідували за водієм, якого згодом зупинили працівники поліції на вулиці.
Надані письмові покази свідків повністю згоджуються із долученим відеозаписом із камери відеоспостереження, встановленого на будівлі РТЦК та СП.
Так, на вказаному доказі зафіксовано, як ОСОБА_1 під'їхав на мотоциклі до приміщенням РТЦК та СП і почав фотографувати будівлю. Згодом він зайшов всередину будинку та через пару хвилин вийшов, сів за кермо мотоцикла та покинув територію РТЦК та СП.
Вказані докази в сукупності підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 20 лютого 2024 року з ознаками алкогольного сп'яніння, ставити під сумнів долучені докази, в суді апеляційної інстанції підстав не має.
Допитаний в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_2 , який є батьком особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, пояснив суду, що син не керував мотоциклом, коли під'їхали працівники поліції. Також останній не перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Проте, надані покази свідка не є переконливими для суду апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.
Так, пояснення свідків не мають перед судом наперед встановленої сили та оцінюються судом в сукупності з іншими доказами по справі, відповідно до ст. 252 КУпАП. Обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.
Між тим пояснення свідка ОСОБА_2 не узгоджуються з іншими доказами, які визнанні судом першої інстанції належними, допустимими і достовірними, отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Отже, висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння є правильними.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови суду, під час розгляду даних матеріалів судом першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана належна правова оцінка, суддя вірно встановив в діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доказів на спростування таких висновків під час апеляційного розгляду здобуто не було.
Вказана справа про адміністративне правопорушення була розглянута суддею суду першої повно, всебічно, об'єктивно і будь-яких порушень, при цьому, апеляційним судом не встановлено.
Вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, слід зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, вказано, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Поновити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 05 липня 2024 року.
Постанову судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 05 липня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.