27.02.25
33/812/92/25
Єдиний унікальний номер судової справи: 490/8411/18 Головуючий суду І інстанції - суддя Скрипченко С.М.
Номер провадження: 33/812/92/25 Головуючий суддя апеляційного суду - Крамаренко Т.В.
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП
27 лютого 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Крамаренко Т.В.,
із секретарем судового засідання - Біляєвою В.М.,
за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Ядловського І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2018 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн з позбавленням права керування всіма видами механічних транспортних засобів строком на один рік,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 281397 від 27 вересня 2018 року, водій ОСОБА_1 27 вересня 2018 року о 15 год 17 хв керував транспортним засобом ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_1 в м. Миколаєві по пр. Героїв України біля буд. 11 з явними ознаками наркотичного спяніння (неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей, що не реагують на світло). Згідно висновку № 1320 водій перебуває в стані наркотичного спяніння, чим порушив вимоги п. 2.9 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2018 року ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн з позбавленням права керування всіма видами механічних транспортних засобів строком на один рік.
Не погодившись із зазначеною постановою суду, 10 лютого 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, з пропуском строку на апеляційне оскарження.
При цьому в апеляційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 участі у розгляді справи в суді першої інстанції не приймав, оскільки повідомлення про розгляд справи судом надсилалось на адресу, яка була зазначена в протоколів про адміністративне правопорушення.
Між тим, ОСОБА_1 зауважує, що з 2008 року і по теперішній час проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак судом не було здійснення заходів щодо встановлення його дійсного місця перебування.
Також наголошує на тому, що в період часу, який зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, працівниками поліції не зупинявся, більш того за адресою зупинки, що вказана в протоколі не перебував.
ОСОБА_1 зазначає, що про притягнення його до адміністративної відповідальності йому стало відомо від нотаріуса лише в жовтні 2024 року, під час звернення до нього з певним своїм питанням. Після чого він одразу звернувся до адвоката за юридичною допомогою, який 15 жовтня 2024 року звернувся до суду першої інстанції із заявою про ознайомлення з матеріалами справи.
З матеріалами справи адвокат Ядловський І.М. ознайомився 30 січня 2025 року та того ж дня отримав копію постанови.
За вказаних обставин, ОСОБА_1 вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду у даній справі ним пропущено з поважних причин, а тому є підстави для його поновлення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши захисника ОСОБА_1 - адвоката Ядловського І.М. на підтримку доводів клопотання про поновлення строку, перевіривши доводи щодо поважності причин пропуску строку викладені в апеляційній скарзі, суд встановив наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Згідно з положеннями КУпАП строк на апеляційне оскарження постанови судді в справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин.
Поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала скаргу про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами особі, яка порушує питання про поновлення пропущеного строку.
Згідно зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974 256) (Aleksandr Shevchenkov. Ukraine), заява N8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukhv. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у ст.17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається зазначати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні ЄСПЛ від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
При вирішення питання поновлення строку оскарження суди мають забезпечувати дотримання балансу суспільного та приватного інтересів, оскільки держава в особі судових органів повинна забезпечити заінтересованим особам право на використання наявних засобів правового захисту, заінтересовані особи повинні розраховувати на те, що процесуальні норми судочинства будуть застосовані, а неналежне використання своїх прав однією із сторін у судовому процесі не стане перешкодою для іншої сторони в реалізації її права на виконання судового рішення.
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, принцип правової визначеності передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Вказаною вище практикою ЄСПЛ, яка є преюдиційною, встановлено, що, якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.
З матеріалів справи вбачається, що 27 вересня 2018 року о 15 год 17 хв працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 281397 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП. При цьому, протокол був складений у присутності самого ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис у протоколі. В самому протоколі зазначено про те, що розгляд справи відбудеться в Центральному районному суді м. Миколаєва (а.с.1).
09 жовтня 2018 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшли адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 .
Судом першої інстанції вперше дану справу призначено до розгляду на 01 листопада 2018 року на 10-30 год, про що ОСОБА_1 було повідомлено на адресу, яка була зазначена в протоколі: АДРЕСА_2 . (а.с.6).
Розгляд справи, призначений на 01 листопада 2018 року судом було відкладено на 21 листопада 2018 року на 11- 00 год, про що також на вказану адресу, судом було направлено судову повістку про виклик до суду (а.с.11).
Відомості про отримання ОСОБА_1 вказаних поштових відправлень в матеріалах справи відсутні.
21 листопада 2018 року Центральним районним судом м. Миколаєва за відсутності ОСОБА_1 винесено постанову, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн з позбавленням права керування всіма видами механічних транспортних засобів строком на один рік.
Копію вказаної постанови було надіслано судом ОСОБА_1 на адресу, яка була зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення, однак конверт було повернуто на адресу суду з приміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с 20).
Разом з тим, з офіційного сайту Єдиний державний реєстр судових рішень вбачається, що оскаржувана постанова надіслана судом для оприлюднення 06 грудня 2018 року, а 10 грудня 2018 року вже була оприлюднена із забезпеченням загального доступу.
Отже, оскаржувана постанова суду з 10 грудня 2018 року знаходилась у відкритому загальному доступі для ознайомлення на сайті ЄДРСР.
Між тим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав до апеляційного суду лише 10 лютого 2025 року, тобто більше ніж як через шість років з моменту винесення оскаржуваної постанови.
При цьому, при належній зацікавленості даним судовим провадженням та бажанням у розумні інтервали часу цікавитись провадженням у справі, добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, сам ОСОБА_1 міг реалізувати право на оскарження постанови суду першої інстанції у передбачені законом строки.
Крім того, відповідно до положень ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» (https://court.gov.ua/) та «Єдиний державний реєстр судових рішень» (https://reyestr.court.gov.ua), за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи та стадії її розгляду, як і ознайомитися з постановленим рішенням. Згідно з інформацією з офіційного сайту ЄДРСР (https://reyestr.court.gov.ua/ Review/115812683) оскаржувана постанова зареєстрована на сайті 07 грудня 2018 року з забезпеченням надання загального доступу 10 грудня 2018 року.
З урахуванням зазначеного, апеляційний відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не отримував своєчасно копію оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі як на поважність причин пропуску строку на звернення до суду з апеляційною скаргою, на те, що судом судові виклики здійснювались не за адресою його реєстрації, суд апеляційної інстанції враховує, однак вважає його таким, що не може бути безумовною підставою для поновлення строку з огляду на наступне.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 281397 від 27 вересня 2018 року, місце проживання ОСОБА_1 зазначено як: АДРЕСА_2 .
За такого, оскільки вказаний протокол підписано ОСОБА_1 без будь - яких зауважень чи доповнень, у суду апеляційної інстанції відсутні сумніви щодо невірного зазначення в протоколі його місця проживання.
Не є слушними, також посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що апеляційна скарга подана ним в перший робочий день після сплину десятиденного строку з дня отримання оскаржуваної постанови, з огляду на значний проміжок часу з дня подачі його захисником - адвокатом Ядловським І.М. заяви до суду першої інстанції (15 жовтня 2024 року) про ознайомлення з матеріалами справи та самим моментом ознайомлення з матеріалами справи (30 січня 2025 року).
Вказане на переконання апеляційного суду свідчить про неналежну зацікавленість даним судовим провадженням та бажанням у розумні інтервали часу цікавитись провадженням у справі.
Інших поважних причин пропуску строку, адвокатом Ядловським І.М. під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не зазначено.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановленого законом строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
За встановлених обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 не підтверджено поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, у задоволенні його клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку оскарження постанови судді Центрального районного суду від 21 листопада 2018 року слід відмовити та повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала.
При вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, суд не перевіряє доводи апеляційної скарги щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки за результатами розгляду апеляційної скарги по суті.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2018 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн з позбавленням права керування всіма видами механічних транспортних засобів строком на один рік відмовити.
Апеляційну скаргу з додатками повернути особі, яка її подала.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Т.В. Крамаренко