27.02.25
22-ц/812/361/25
Справа №473/3925/24
Провадження № 22-ц/812/361/25
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
27 лютого 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»
на заочне рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 13 січня 2025 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Єгоровою Н.І., дата складання повного текст не зазначена, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували, що 31 січня 2021 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Бізнес Позика» Договір про надання кредиту № 146582-МИ1-003. Договір був укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗПОЗИКА», через Особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця - https://my.bizpozyka.com/. Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій, щодо укладення електронного Договору про надання кредиту № 146582-МИ1-003 від 31 січня 2021 року.
Відповідно до п.1 Договору, Кредитодавець надав Позичальникові кредит у розмірі 44 000,00 грн., строком на 24 тижні - до 18 липня 2021 року на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 0,68803410% в день (фіксована ставка). Кредит надавався на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язався повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених зазначеним Договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів.
Пунктом 3 Договору було встановлено Графік платежів, якого повинен дотримуватись Позичальник.
Зазначають, що факт укладення Кредитного договору між позивачем та відповідачем і отримання кредиту ОСОБА_1 за Договором в сумі 44 000,00 грн. були преюдиційно встановлені заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2024 року по справі 487/7493/23, яке набрало законної сили, а відтак, у відповідності до положень ч.4 ст.82 ЦПК України вказані факти не повинні повторно доказуватись ТОВ «БІЗПОЗИКА» в судовій справі із розгляду цієї позовної заяви.
31 січня 2021 року позивач видав відповідачу Кредит у розмірі 44 000,00 грн. двома платежами на картковий рахунок, вказаний позичальником в особистому кабінеті, чим виконав свої зобов'язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.
Відповідачка ухиляється від сплати заборгованості по кредиту в повному обсязі, лише частково сплативши кошти на суму 13372.50 грн. здійснивши 2 платежі, чим вчинила конклюдентні дії щодо визнання Договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за Договором про надання кредиту № 146582-МИ1-003 від 31.01.2021 р.
Станом на дату подання позовної заяви, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про надання кредиту № 146582-МИ1-003 від 31 січня 2021 року складає - 81748.06 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 41639,46 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом - 40 108.60 грн.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 81748,06 грн. заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 13 січня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором в загальному розмірі 72936.10 грн., з яких: заборгованість по кредиту 41639.46 грн., заборгованість по процентам 31296.64 грн.; а також судові витрати у виді судового збору в розмірі 2161.28 грн.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції враховуючи надані суду представником позивача докази, дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по кредиту в сумі - 41639.46 грн. підлягають задоволенню. При цьому суд враховує, що розмір заборгованості по кредиту відповідачем не оспорено.
Що стосується вимог позивача в частині стягнення несплачених процентів за кредитним договором в розмірі 40 108.60 грн., то суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно умов кредитного договору № 146582-МИ1-003 від 31.01..2021 р. було визначено строк кредиту 24 тижні по 18.07.2021 р..
Згідно розрахунку заборгованості та наданих суду копій платіжних документів, підтверджуючих сплату відповідачем коштів, нею фактично сплачено та враховано позивачем в розрахунку заборгованості 8811,96 грн. В зв'язку із цим розмір заборгованості по процентах, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на думку суду складає 31296,64 грн. (40108,60 - 8811.96 = 31296,64).
В апеляційній скарзі ТОВ «Бізнес Позика» не погоджується із вищезазначеними висновками суду, стосовно зменшення суми нарахованих і несплачених (прострочених) процентів за користування кредитом, які підлягають стягненню на користь позивача, за кредитним договором з 40 108,60 грн. до 31 296,64 грн., та вважає їх помилковими через те, що в зазначеній частині оскаржуване рішення є таким, що ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просили про його скасування в оскаржуваній частині та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Так, вказували, що визначаючи вищезазначену суму процентів у розмір 31 296,64 грн., суд першої інстанції просто відрахував суму, відображену в розрахунку, як таку, що надійшла від відповідача та була спрямована позивачем протягом строку дії кредитного договору - 8 811,96 грн., із загальної суми, сплаченої відповідачем в рахунок виконання його грошових зобов'язань за Кредитним договором - 13 372,50 грн, саме на погашення заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами.
При цьому, судом першої інстанції з невідомих причин було проігноровано, що сума процентів, яка відповідно до розрахунку підлягає стягненню з відповідача за кредитним договором в розмірі 40 108,60 грн., утворилась вже з урахуванням зазначених платежів відповідача в розмірі 8811,96 грн. та вже після того, як зазначену грошову суму було відраховано із загальної суми заборгованості відповідача по нарахованих процентах (відсотках) за користування кредитними коштами за кредитним договором.
Сторони про розгляд справи повідомлені належним чином.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України (в редакції на час подачі апеляційної скарги) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).
Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в повній мірі не відповідає
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 31 січня 2021 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Бізнес Позика» Договір про надання кредиту № 146582-МИ1-003, що підтверджується копією договору.
Зазначений договір був укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗПОЗИКА», через Особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця - https://my.bizpozyka.com/.
Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій, щодо укладення електронного Договору про надання кредиту № 146582-МИ1-003 від 31 січня 2021 року, яка надана суду представником позивача в обґрунтування позовних вимог.
Відповідно до п.1 Договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 44 000,00 грн. строком на 24 тижні - до 18.07.2021року на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 0,68803410% в день (фіксована ставка), сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 2200,00 грн.(п.1 договору). Кредит надається на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язався повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених зазначеним Договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів.
Пунктом 3 Договору встановлено Графік платежів, якого повинен дотримуватись Позичальник. Відповідно до вказаного п.3 договору останній платіж в рахунок повернення боргу позичальник мала сплатити 18 липня 2021 року Загальний розмір платежів, які мала сплатити позичальник по кредитному договору складав 80040 грн., в т.ч.: проценти за користування кредитом 33840 грн., кредит 44000,00 грн., комісія за надання кредиту 2200,00 грн.
Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про надання кредиту № 146582-МИ1-003 від 31 січня 2021 року складає - 81748,06 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 41639,46 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом - 40 108,60 грн.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначено Законом України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (надалі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII електронна комерція - це відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 2, 4 ст. 8 Закону № 675-VIII покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.
Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що законом передбачено три різні способи акцепту пропозиції на укладення електронного договору.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Згідно ст. 12 Закону № 675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.
Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, між сторонами вказаних договорів (позики та кредитних договорів) було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.
Згідно приписів ст.ст. 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов'язковим.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом не оскаржується, а тому підстави для його перегляду в цій частині відсутні.
Ухвалюючи рішення в частині стягнення несплачених процентів за кредитним договором в розмірі 40108.60 грн., суд виходив із обґрунтованості цих вимог, проте вважав, що вони підлягають частковому задоволенню з огляду на те, що згідно розрахунку заборгованості та наданих суду копій платіжних документів, підтверджуючих сплату відповідачем коштів, відповідачем фактично сплачено та враховано позивачем в розрахунку заборгованості 8811,96 грн. В зв'язку із цим розмір заборгованості по процентах, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на думку суду складає 31296,64 грн. (40108,60 - 8811.96 = 31296,64).
З таким рішенням суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду в повній мірі не погоджується.
ТОВ «Бізнес Позика», заявляючи позов про стягнення кредитної заборгованості, просило у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом, стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.
Судом встановлено, що позивач зобов'язання за кредитним договором виконала у повному обсязі, а відповідач, всупереч викладеним у кредитному договорі умовам, в установлені терміни не повернув належні до сплати грошові суми.
Суд першої інстанції, правильно встановивши обставини укладення договору та визначившись з характером спірних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем як факту укладання договору, так і отримання позичальником грошових коштів на погоджених ним умовах фінансового кредиту та невиконання останнім свого обов'язку зі своєчасного повернення кредитних коштів.
Разом з тим, помилковим є висновок суду першої інстанції, що позивачем при проведенні розрахунку заборгованості за кредитним договором не включено суми сплачені відповідачкою в рахунок погашення кредитної заборгованості.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, що при його формуванні ТОВ «Бізнес позика» відрахувало від загальної заборгованості суми сплачені ОСОБА_2 у розмірі 13372,50 грн. та частина цих коштів у розмірі 2360, грн. була зарахована, як сплата кредиту, 8811,96 грн. як сплата відсотків за користування кредитом та 2200 грн. комісія.
Як наслідок часткової сплати відповідачкою у лютому та березні 2021 року коштів на виконання кредитних зобов'язань за цим кредитним договором у розмірі 13372, 50 грн., після їх відрахування загальний розмір заборгованості становив 81 748,06 грн., з яких 41639,46 - заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом та 40108,60 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом.
За змістом ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки, наданий позивачем розрахунок заборгованості по кредитному договору повністю відповідає умовам договору та вимогам законодавства, відповідачем не було належним чином виконано умови кредитного договору та не спростовано будь-якими доказами правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає, що заборгованість за процентами за користування кредитом підлягає стягненню в розмірі 40108,60 грн.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 31296,64 грн., на зазначене уваги не звернув, дійшов помилкового висновку про часткове задоволення цих вимог, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.
Відповідно до ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що висновки суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості за процентами за кредитним договором зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, що є підставою для зміни рішення суду в цій частині і стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 40108,60 грн.
Щодо заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Бойченка Г.А. про застосування строку позовної давності колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, 13 січня 2025 року Доманівським районним судом Миколаївської області ухвалено заочне рішення.
За такого, відповідачка ОСОБА_2 має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про застування до спірних правовідносин позовної давності.
Із матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами у справі було укладено 31 січня 2021 року на 24 тижні, тобто до 18 липня 2021 року.
З позовом до суду ТОВ «Бізнес Позика» звернулося 17 липня 2024 року.
Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Таким чином, строк позовної давності щодо захисту позивачем своїх прав та інтересів за кредитним договором спливає через три роки після календарних дат, зазначених в кредитному договорі та Графіках платежів.
Разом з тим, в питанні застосування позовної давності необхідно враховувати 12 та 19 пункти прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а саме те, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину( строк дії карантину з11 березня 2020 року по 30 червня 2023 року).
У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Зважаючи на викладене, ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з цим позовом в межах строку позовної давності, тому правових підстав для відмови у задоволені позову про стягнення кредитної заборгованості внаслідок спливу позовної давності не має.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статті 141 ЦПК України.
Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Зважаючи на задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, то рішення суду першої інстанції в частині розподілу судовим витрат слід змінити, стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Бізнес Позика» сплачений судовий: 2 422,40 грн. за подачу позовної заяви
Також слід стягнути з відповідачки на користь позивача витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 3633,60 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити частково.
Заочне рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 13 січня 2025 року в частині стягнення заборгованості за процентами за кредитним договором та розподілу судових витрат змінити, виклавши резолютивну частину в новій редакції.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту № 146582-МИ1-003 від 31 січня 2021 року в загальному розмірі 81 748 (вісімдесят одна тисяча сімсот сорок вісім) грн 06 коп., з яких: заборгованість по кредиту 41639 (сорок одна тисяча шістсот тридцять дев'ять) грн. 46 коп., заборгованість по процентам 40106 (сорок тисяч сто вісім) грн. 60 коп. та судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 27 лютого 2025 року.