27.02.25
33/812/90/25
Єдиний унікальний номер судової справи 489/7229/24
Номер провадження 33/812/90/25 Головуючий у місцевому суді: Микульшина Г.А.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Серебрякова Т.В.
27 лютого 2025 року місто Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Ковальським Є.В.,
за участю:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Онищенко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Онищенко Лілії Вадимівни на постанову судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03 лютого 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №129619, який надійшов на розгляд до Ленінського районного суду міста Миколаєва та був складений 15 вересня 2024 року, зазначено, що 14 вересня 2024 року о 01 год. 25 хв. в місті Миколаєві по проспекту Богоявленському №30/35, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Honda Shadow 400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мовлення, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу водій відмовився, як і відмовився від проведення огляду в закладі охорони здоров'я. Вказаним останній порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн. 60 коп.
Не погодившись із судовим рішенням, 12 лютого 2025 року захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Онищенко Л.В., подала через суд першої інстанції апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03 лютого 2025 року та постановити у даній справі нову постанову про закриття провадження в справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В апеляційній скарзі особа, яка її подає, посилається на те, що під час винесення постанови районним судом було досліджено відеозапис з місця події, з якого зроблено помилкові висновки стосовно руху транспортного засобу, які ґрунтуються виключно на власній думці суду та не підтверджуються самим відеозаписом, оскільки руху транспортного засобу на відеозаписі не видно. Той факт, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом підтверджується, як його поясненнями, так і поясненнями свідка ОСОБА_2 .
Крім того, з доданих відеоматеріалів не вбачається, що поліцейськими була озвучена підстава для зупинки транспортного засобу, що, як на думку захисника, свідчить про те, що транспортний засіб не був зупинений а перебував у статичному стані.
Також вказано на те, що районним судом не надано об'єктивну оцінку протоколу про адміністративне правопорушення, який містить недостовірні дані стосовно дати вчинення адміністративного правопорушення, а саме зазначено 14 вересня 2024 року, хоча інші матеріали містять посилання на 15 вересня 2024 року. Також, в протоколі не зазначено свідка події - ОСОБА_2 . У зв'язку із цим, протокол про адміністративне правопорушення, як на думку захисника, є неналежним доказом у справі, проте суд першої інстанції на вказане уваги не звернув.
Зазначено, що після зупинки поліцейськими біля транспортного засобу з увімкненими фарами відеозапис переривається та розпочинається фіксація лише через дві хвилини, що є прямим порушенням поліцейськими Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що маються функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису.
В судовому засіданні апеляційного суду від 27 лютого 2025 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Онищенко Л.В. доводи, викладенні в апеляційній скарзі, підтримали та просили її задовольнити. Окрім того, ОСОБА_1 просив апеляційний суд не застосувати до нього такий вид стягнення як позбавлення водійських прав, оскільки вказане позбавить його можливості належним чином виконувати свої професійні обов'язки, які пов'язані з роботою.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного.
За змістом ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно положень ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до положень п.1.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
За п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.ч.2,3,6 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за №1103 (далі - Порядок).
Відповідно до п.п.2,3,6,7,8 вищевказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395 також передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, з об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров'я для визначення стану сп'яніння, а суб'єктивна сторона передбачає умисну форму вини.
При цьому, при вирішенні справи апеляційний суд зауважує, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, за порушення вимог п.2.5 ПДР, матеріали справи мають містити належні та допустимі докази сукупності наступних обставин:
- керування особою транспортним засобом у конкретний час і місці;
- вимоги поліцейського до такої особи пройти відповідно до встановленого порядку огляду на стан наявності чи відсутності стану сп'яніння;
- наявність категоричної відмови особи, як водія транспортного засобу, пройти відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Обґрунтовуючи висновки щодо доведеності вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, районний суд послався на фактичні дані, що містяться в матеріалах адміністративного провадження, зокрема в протоколі про адміністративне правопорушення.
Так, як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №129619, який надійшов на розгляд до Ленінського районного суду міста Миколаєва та був складений 15 вересня 2024 року, встановлено, що 14 вересня 2024 року (як зазначено в протоколі) о 01 год. 25 хв. в місті Миколаєві по проспекту Богоявленському №30/35, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Honda Shadow 400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мовлення, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу водій відмовився, як і відмовився від проведення огляду в закладі охорони здоров'я. Вказаним останній порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Дії водія ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Вказаний протокол складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року за №1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853.
У протоколі зазначені посада, найменування підрозділу поліції, та прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка його складала, та його підпис. Також, зі змісту протоколу убачається, що в ньому зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Окрім того, в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що водію ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП та зазначено, що посвідчення водія не вилучалось.
Виправлень протокол про адміністративне правопорушення не містить.
Також на відеозаписі події, який долучений до матеріалів справи, було зафіксовано складання працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення та ознайомлення з ним водія ОСОБА_1 .
Отже, протокол про адміністративне правопорушення, який складений щодо ОСОБА_1 , сумніву не викликає, оскільки складений відповідно до вимог ст.ст.254,256 КУпАП, тому є належним доказом у даній справі.
Вказані обставини підтверджуються відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції.
Дослідивши зазначений відеозапис встановлено, що автомобіль поліцейських під'їхав до транспортного засобу (мотоциклу) з увімкненими фарами за кермом якого був ОСОБА_1 . На запитання поліцейських ОСОБА_1 відповів, що вживав алкоголь, проте він нікуди не їхав, а лише перегнав мотоцикл в інше місце. Під час спілкування з водієм працівником поліції було встановлено наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння. У зв'язку з чим, працівником поліції було запропоновано водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Alcotest Drager, на що водій відмовився. Після чого, працівником поліції запропоновано водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я. Водій виявив бажання проїхати до медичної установи. В закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 неодноразово надавалась можливість пройти огляд на визначення стану сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу Alcotest Drager, проте від проходження огляду водій фактично відмовився, не виконуючи вказівки лікаря, та вважаючи, що такий огляд лікар повинен проводити у іншій спосіб. Внаслідок таких дій водія, лікарем був складений висновок, в якому зазначено, що ОСОБА_1 від проходження медичного огляду відмовився. В подальшому, поліцейськими були роз'яснені водію права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. У присутності водія були складені адміністративні матеріали. Також водія було попереджено про те, що його відсторонено від подальшого керування транспортним засобом.
Отже, як на думку апеляційного суду, волевиявлення ОСОБА_1 на відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у передбаченому законом порядку було добровільним та усвідомленим. Також апеляційний суд зауважує, що дії водія демонстрували його не бажання проходити запропонований огляд, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в подальшому у медичному закладі.
Разом з тим, мотиви відмови водія від проходження огляду правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
Не може бути підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності і посилання захисника на неналежність доказу відеозйомки, оскільки, відеозапис відображає повний перебіг подій оформлення адміністративних матеріалів, та містить достовірні дані про дії водія та працівників поліції на момент зупинки транспортного засобу, у медичному закладі та під час складання протоколу, що має істотне значення для правильного вирішення даної справи та є допустимим доказом згідно положень ст.251 КУпАП.
Більш того, інформація, що міститься на відеозаписі, є достатньою для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
До того ж, відеозапис, який приєднаний до протоколу про адміністративне правопорушення у справі, сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації, тому відеозапис є належним та допустимим доказом у справі.
Будь-яких дій працівників поліції щодо примушення водія ОСОБА_1 до проходження чи відмови від проходження огляду на стан сп'яніння не встановлено. Не містять матеріали справи також доказів оскарження у встановленому законом порядку дій поліцейських під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та відповідно проведеного службового розслідування, висновки якого могли би спростувати усвідомлений ОСОБА_1 факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі.
Щодо заперечення ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом, то апеляційний суд вважає необхідним зазначити наступне.
Суб'єктом правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, коли особі інкримінується керування транспортним засобом у стані сп'яніння або відмова від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, може бути будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст.12 КУпАП), яка керувала транспортним засобом.
Отже, обов'язковому з'ясуванню підлягає факт керування особою транспортним засобом, адже відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції або відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, основною ознакою суб'єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом, отже зазначена обставина обов'язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
За пунктом 1.10 ПДР водієм визнається особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року за №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Заперечення факту керування транспортним засобом спростовуються матеріалами даної справи, зокрема відеозаписом працівників поліції.
Так, з відеозапису вбачається, що автомобіль працівників поліції зупинився біля транспортного засобу - мотоциклу, який був з включеними фарами та заведеним двигуном, а за кермом перебував водій ОСОБА_1 .
При цьому, посилання апелянта на відсутність даних про керування ОСОБА_1 транспортним засобом та надання ним таких пояснень поліцейським, не відповідає не лише відеофіксації події, а ще і поведінці водія на початку розмови з поліцейськими, коли він надає пояснення, що він перегнав мотоцикл в інше місце, щоб прибрати його з дороги.
Також, з відеозапису встановлено, що 15 вересня 2024 року відносно водія ОСОБА_1 була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП. З пояснень ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено, що останнім сплачено штраф та вказана постанова ним не оскаржувалась.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що нічим не підтверджені і доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 котив транспортний засіб.
Також, апеляційний суд зауважує, що норми законодавства про адміністративні правопорушення (КУпАП) не містять вимог щодо порядку фіксації факту керування порушником транспортними засобами, а тому ця обставина має доводитись за загальними вимогами щодо доказів (ст.251 КУпАП).
За такого, з урахуванням викладеного, апеляційний суд критично відноситься до твердження захисника в апеляційній скарзі, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, розцінюється судом як суб'єктивне тлумачення захисником обставин справи та спосіб уникнути ОСОБА_1 відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Щодо не зазначення поліцейським в протоколі про адміністративне правопорушення свідка ОСОБА_2 , то слід зазначити наступне.
За правилами ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
За такого, неможна погодитись із твердженнями особи, яка подала апеляційну скаргу, про необхідність зазначення свідків при фіксації факту відмови водія від проходження в установленому порядку огляду, оскільки у даному випадку поліцейським застосовувались технічні засоби відеозапису.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно відсутності доказів причин зупинки транспортного засобу, то апеляційний суд звертає увагу на те, що питання поважності чи неповажності причин зупинки транспортного засобу поліцейськими не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння. Окрім того, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано доказів встановлення незаконності дій працівників поліції і їх протиправної поведінки під час зупинки транспортного засобу.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення вказано недостовірні відомості щодо дати вчинення адміністративного правопорушення, то слід вказати наступне.
Приймаючи судове рішення у справі, апеляційний суд виходить з того, що вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, суд повинен з'ясувати вплив цих порушень на ті, чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
При цьому, порушення порядку проведення процесуальної дії потребують оцінки можливого впливу на достовірність одержаних відомостей. Тобто під час оцінки джерела доказів з точки зору його допустимості необхідно також переконатися, чи позначилися або могли позначитись процесуальні порушення, якщо вони були допущені, на достовірності та повноті відомостей, які містить дане джерело.
Розглядаючи справу, суд зобов'язаний врахувати допущені порушення закону, які мали місце під час збирання доказів, однак такі порушення не можуть бути безальтернативною підставою для того, щоб суд залишив такі докази без оцінки, відкинувши їх як недопустимі, не з'ясувавши питання про можливий вплив відповідних процесуальних порушень на достовірність отриманих відомостей.
У даній справі порушення, про які зазначає захисник в апеляційній скарзі та судовому засіданні апеляційної інстанції, не вплинули на можливість встановлення дати події та особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.130 КУпАП, за обставин, вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення, а тому не є безальтернативною підставою для визнання протоколу про адміністративне правопорушення неналежним та недопустимим доказом у справі та скасування постанови районного суду. Помилкове написання поліцейським в протоколі дати вчинення правопорушення 14 вересня 2024 року замість 15 вересня 2024 року, апеляційний суд вважає технічною помилкою. До того ж, належність встановлених даних можливо перевірити шляхом їх співставлення з наявними у матеріалах справи доказами.
За такого, при вирішенні справи, в обґрунтування своїх висновків районний суд правильно послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення, які об'єктивно підтверджено відеозаписом, наданим поліцейськими, що у відповідності до положень ст.251 КУпАП є доказами у справі про адміністративне правопорушення.
Також, як зазначалось вище, відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Оскільки сам факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, то апеляційний суд вважає, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, водій ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Щодо прохання ОСОБА_1 не застосовувати до нього такий вид стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ч.1 ст.130 КУпАП є одним з найбільш тяжкими порушеннями у сфері безпеки дорожнього руху.
Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.
Водій повинен розуміти, що кожна особа, сідаючи за кермо транспортного засобу, зобов'язана на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння, оскільки у разі наявності стану сп'яніння водій ставить у небезпеку кожного потенційного учасника дорожнього руху.
Суд не вправі при визнанні особи винуватою за ч.1 ст.130 КУпАП призначити інше стягнення, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом'якшення стягнення чи звільнення від стягнення.
Обраний судом першої інстанції вид стягнення у вигляді штрафу із позбавленням права керування транспортним засобом відповідає важкості та характеру вчиненого правопорушення. Апеляційний суд не вбачає підстав для зміни обраного судом виду адміністративного стягнення і вважає, що саме таке стягнення буде відповідати меті адміністративного стягнення: виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Не є підставою для іншого і посилання ОСОБА_1 на військову службу чи військову спеціальність.
Отже, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що районний суд правильно оцінив наявні в даній справі докази, відповідно до вимог ст.251 КУпАП, та дійшов до правильних висновків про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, а також, що його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.130 КУпАП як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Оцінка доказів, відповідно до ст.252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Письмові докази, наявні в матеріалах адміністративного провадження, в повній мірі дозволяють встановити обставини, які мають значення для розгляду даної справи щодо ОСОБА_1 , а переконливих підстав для сумнівів з приводу обставин, які наведено у письмових доказах, не встановлено.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова районного суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Онищенко Лілії Вадимівни - залишити без задоволення.
Постанову судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03 лютого 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Т.В. Серебрякова