Справа № 453/716/24 Головуючий у 1 інстанції: Курницька В.Я.
Провадження № 22-ц/811/3321/24 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
25 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
без участі сторін,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справуза апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на заочне рішення Сколівського районного суду Львівської області від 30 вересня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , за участі третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участі третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що 29 травня 2021 року в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» Островським Н.Б. було подано заявку на отримання кредиту № 3139288.
Таким чином Відповідач уклав Договір на споживчий кредит № 3139288 від 29 травня 2021 року з ТОВ «Мілоан» і на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 10 000, 00 гривень. ОСОБА_1 не виконав належним чином кредитні зобов'язання.
13 вересня 2021 року згідно умов Договору відступлення прав вимоги № 07Т ТОВ «Мілоан» було відступлено право вимоги за Кредитним договором № 3139288 від 29 травня 2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс».
Згідно Договору відступлення прав вимоги сума боргу перед Новим кредитором становить: 43 487, 50 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9 700, 00 гривень.; заборгованість за відсотками - 31 887, 50 гривень, заборгованість за комісійними винагородами - 1 900, 00 гривень.
Просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДіджиФінанс» заборгованість за Кредитним договором № 3139288 від 29 травня 2021 року у розмірі 43 487,50 гривень, та судові витрати, а саме судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Заочним рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 30 вересня 2024 року в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , за участі третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс».
В апеляційній скарзі не погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не надано до суду будь-яких первинних документів, передбаченими наведеними законодавчими та нормативними актами, на підставі яких суд мав би можливість встановити факти надання позивачем та отримання відповідачем кредитних коштів, їх розміру.
Наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства ТОВ «МІЛОАН» на підставі платіжного доручення № 47450009 від 29 травня 2021року перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти на Картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 10 000.00 грн.
Звертає увагу, що платіжне доручення № 47450009 від 29 травня 2021 року містить усі необхідні для перерахування коштів реквізити сторін, дату здійснення операції, платіжну систему, чітке призначення платежу, а отже, документ, наданий позивачем до позовної заяви є достовірним, достатнім, належним та допустимим доказом перерахування кредитних коштів позикодавцем та отримання цих коштів ОСОБА_1 .
Окрім цього, зазначає, що відповідно до первинного банківського документу, платіжного доручення № 47450009 від 29 травня 2021 року, банком платника (ТОВ «МІЛОАН») є ПРИВАТБАНК, а банк отримувача ОСОБА_1 є: BIN: 536354, Платіжна система: MASTERCARD; Банк: JSC CB PRIVATBANK; Тип карти: CREDIT; Категорія картки: WORLD; Країна: UKRAINE.
ТОВ «МІЛОАН» - це фінансова установа, а не банківська, яка не має права відкривати рахунки Позичальнику, а лише перераховує кредитні кошти на наданий Позичальником рахунок.
Наголошує, що відповідачем до суду першої інстанції не було надано жодного доказу який би спростовував або заперечував, що Картковий рахунок № НОМЕР_1 не належить відповідачу та що ним не було отримано перерахунок коштів у розмірі 10 000 грн., в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Окрім цього, не погоджується з твердженнями суду першої інстанції, що позивачем не доведено відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 3139288 від 29 травня 2021 р. від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс»
Зазначає, що до позовної заяви було додано докази щодо укладення договору відступлення, а саме: витяг з Додатку від 20 лютого 2024 року із Договору факторингу №07Т від 13 вересня 2021року та копію Договору факторингу №07Т від 13 вересня 2021 року.
Витяг з Додатку від 20 лютого 2024 року із Договору факторингу№ 07Т від 13 вересня 2021 року, який додано до Позовної заяви було двусторонньо підписано, а саме ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс».
Разом з тим, до позовної заяви було додано витяг з додатку від 20 лютого 2024 року із договору факторингу №07Т від 13 вересня 2021 року, так як реєстр боржників містить у собі інформацію, що становить таємницю фінансової послуги (відповідно до ч.1-2 ст. 10 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії»).
Просить скасувати рішення Сколівського районного суду Львівської області від 30 вересня 2024 рокута ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення - 25 лютого 2025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Судом та матеріалами справи встановлено, що 29 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №3139288 (а.с. 23-26).
13 вересня 2021 року ТОВ «Мілоан» як первісний кредитор, уклав договір факторингу № 07Т з ТОВ «Діджи Фінанс» (новий кредитор) (а.с. - 42-44), за яким останній отримав право грошової вимоги за кредитними договорами, укладеними між первісним кредитором і боржниками, в тому числі за кредитним договором №3139288 від 29 травня 2021 року відносно боржника ОСОБА_1 (а.с. - 12)
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем, всупереч нормам процесуального права, не надано належних та допустимих доказів про перерахунок коштів на рахунок відповідача.
На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що платіжне доручення № 47450009 від 29 травня 2021 року на суму 10 000, 00 гривень, в якому зазначено одержувачем ОСОБА_1 , не може бути доказом переказу коштів на рахунок відповідача, оскільки на ньому відсутня будь-яка відмітка банку про здійснення безготівкової операції, що в свою чергу свідчить про відсутність проведення такої банківської операції взагалі.
Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» права вимоги за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 про споживчий кредит №3139288 від 29 травня 2021 року, так як долучена до матеріалів справи копія Витягу з Додатку до Договору факторингу № 07Т від 31 вересня 2021 року не містить підпису директора ТОВ «Діджи Фінанс» та печатки юридичної особи, інших доказів набуття позивачем за Договору факторингу № 07Т від 31 вересня 2021 року права вимоги до відповідача суду не подано.
Однак, з таким висновком колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
29 травня 2021 року ОСОБА_1 на сайті miloan.ua створив та заповнив анкету-заяву на кредит № 3139288 (а.с. - 11), в якій зазначив свої особисті дані: прізвище, ім'я, по батькові, ідентифікаційний номер, рік народження, номер мобільного телефона та електронної адреси, паспортні дані, домашню адресу, освіту, місце роботи та щомісячні доходи.
Колегія суддів вважає, що зазначені дані могли бути повідомлені лише особисто позичальником при укладенні кредитного договору.
Анкета-заява на кредит також містить інформацію про процес оформлення та розгляду заяви, зокрема про такі дії: заповнення заяви, автоматичну перевірку, перевірку у базі кредитних історій, скоринг, перевірку у базі кредитних історій, обробку, підписання договору.
Отже, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті ТОВ «Мілоан» подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним у заяві номер телефону одноразовий ідентифікатор, який відповідач використав для підтвердження підписання договору.
Тобто, позичальник відповідач шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора, прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав кредитний договір (здійснив акцепт пропозиції товариства), тобто відповідний договір вважається укладеним у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б спростували створення відповідачем особистого кабінету на сайті ТОВ «Мілоан», приналежність засобів зв'язку, які використовувались як ТОВ «Мілоан», так і відповідачем при укладенні договору, іншій особі ніж відповідач, а також як укладення самого договору, так і отримання ним коштів за таким на вказаний картковий рахунок (приналежність такого не відповідачу, а іншій особі, відповідачем не доведено).
За наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що факт підписання договору про споживчий кредит №3139288 від 29 травня 2021 року в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора ОСОБА_1 є доведеним.
На підтвердження своїх зобов'язань позивачем надано платіжне доручення 47450009 від 29 травня 2021 року (а.с. - 21), згідно з яким ТОВ «МІЛОАН» перерахувало ОСОБА_1 10000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_2 .
Суд першої інстанції, вказав в рішенні, що копія вказаного платіжного доручення не містить номера рахунку та найменування банку отримувача, відсутня будь-яка відмітка банку про здійснення безготівкової операції, що в свою чергу свідчить про відсутність проведення такої банківської операції взагалі.
Однак, суд не врахував, що ТОВ «Мілоан», яке надавало кошти, не є банківською установою.
В той же час, Товариство є небанківська (фінансова) установа, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов'язку формувати облікові документи за кредитними зобов'язаннями позичальників згідно ЗУ «Про банки та банківську діяльність» в т. ч. Інструкції затвердженої Постановою НБУ від 27.12.2007 року за №481.
Товариство надає послуги з кредитування фізичних осіб, шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті анкети-заяви на отримання кредиту.
Згідно п. 4.3 правила надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (які діяли на момент укладення договору): Подаючи Заяву за кредитним продуктом, що передбачає надання кредиту шляхом переказу суми кредиту на Картковий рахунок, Заявник має зареєструвати в Особистому кабінеті Банківську картку, на яку будуть зараховані кошти при позитивному рішенні по Заяві, якщо така Банківська картка не була зареєстрована Заявником у Особистому кабінеті раніше. Товариство здійснює верифікацію доданої Позичальником Банківської картки. Для цього Заявнику пропонується зробити відповідну перевірочну операцію по карті. У призначенні такої операції міститься код верифікації картки, який Заявник має ввести на Веб-сайті Товариства у тому разі, якщо в процесі здійснення перевірочної операції не застосовувалася технологія 3DSecure (введення відповідного коду з SMSповідомлення на веб-сторінці банку-емітенту платіжної картки). Таким чином Товариство перевіряє, що Банківська картка активна та Заявник має доступ до управління Картковим рахунком. Якщо перевірочну операцію по карті здійснено з блокуванням суми 1 гривня на Картковому рахунку, після верифікації картки, таке блокування скасовується. Дізнатися код верифікації картки Заявник може наступними способами: • у електронному (SMS) повідомленні про операцію, якщо банк, що емітував картку, надсилає повідомлення про операції по карті; • через інтернет-банк, переглянувши операції по карті; • зателефонувавши до служби підтримки банку, що емітував картку.
У разі здійснення транзакції з використанням технології 3DSecure, додаткове введення верифікаційного коду з призначення транзакції на Веб-сайті Товариства не потрібне.
Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системам Visa та MasterCard сервіси, як Liqpay Приватбанку. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. До бази даних Товариства від платіжного сервісу потрапляє лише частка номеру карти та токен, згенерований платіжним сервісом.
У платіжному доручення відображається частина цифр платіжної картки, так як номер картки становить таємницю фінансової послуги (відповідно до ч.1-2 ст. 10 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії»).
Платіжне доручення № 47450009 від 29.05.2021 р. містить усі необхідні для перерахування коштів реквізити сторін, дату здійснення операції, платіжну систему, чітке призначення платежу.
Колегія суддів звертає увагу, що інших доказів, які підтверджуть факт перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (первинний кредитор) кредитних коштів за Кредитним договором № 3139288 від 29 травня 2021 року до ОСОБА_1 не може бути подано, оскільки банк отримувача не має правових підстав на розкриття ТОВ «Діджи Фінанс» як вторинному кредитору банківської таємниці стосовно рахунків первинного кредитора. Позивач позбавлений можливості самостійно звернутися в банк отримувача для отримання документа про перерахування ТОВ «Мілоан» коштів за Кредитним договором № 3139288 від 29 травня 2021 року на рахунок ОСОБА_1 ..
Окрім цього, доказів того, що банківська картка з відповідним номером відповідачу не належить, матеріали справи не містять. Не надано відповідачем і доказів того, що на його картку № НОМЕР_1 не було перераховано суму у розмірі 10 000 грн.
Враховуючи умови надання кредитних коштів, колегія суддів зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, і він мав можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору.
Таким чином, встановлено, що платіжне доручення № 47450009 від 29 травня 2021 р. містить усі необхідні для перерахування коштів реквізити сторін, дату здійснення операції, платіжну систему, чітке призначення платежу, а отже, документ, наданий Позивачем до позовної заяви є достовірним, достатнім, належним та допустимим доказом перерахування кредитних коштів Позивачем та отримання цих коштів ОСОБА_1 .
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Так, відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання йому доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З урахуванням приписів ст. 517 ЦК України, доказами прав нового кредитора у зобов'язанні є документи, які засвідчують права, що передаються, та інформація, яка є важливою для їх здійснення. Договір про відступлення права вимоги є реальним договором, тому право вимоги виникає і може бути визнано судом лише після передачі документів (як майна) про право вимоги (ч. 1 ст. 517 ЦК України).
13 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №07Т, зокрема за кредитним договором № 3139288 від 29 травня 2021 року.
Відповідно до Витягу з додатку до договору факторингу №07Т від 13 вересня 2021 року (а.с. - 12), ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 43 487,5 грн, з яких: 9700 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 31 887,5 грн - сума заборгованості за відсотками, сума заборгованості за комісією 1 900,00 грн.
Отже, матеріали справи містять належні докази на підтвердження переходу до позивача права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 3139288 від 29 травня 2021 року.
Частиною 1статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається із частини 1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Звертаючись до суду із вказаними позовними вимогами, ТОВ «Діджи Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит № 3139288 від 29 травня 2021 року у розмірі 43 487, 50 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9 700, 00 гривень.; заборгованість за відсотками - 31 887, 50 гривень, заборгованість за комісійними винагородами - 1 900, 00 гривень.
Згідно п. 1.1. Договору № 3139288 від 29 травня 2021 року Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00грн. Згідно п. 1.3. Договору кредит надається строком на 10 днів з 29 травня 2021 року. Відповідно до п. 1.4. Договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 08 червня 2021 року.
Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 2500.00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до положень п.2.3. кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування може бути продовжений (пролонгований) на пільгових чи на стандартних умовах.
Продовження строку кредитування на пільгових умовах відбувається строком на, три, сім і п?ятнадцять днів за умови сплати позичальником комісії і частини заборгованості за кредитом (тілом).
Продовження строку кредитування на стандартних умовах відбувається у разі, якщо після завершення строку кредитування позичальник продовжує користуватися кредитними коштами. Такий строк користування кредитом сторони визначили тривалістю шістдесят днів.
Отже, у пункті 2.3. сторонами погоджено максимальний строк користування кредитом - 60 днів, тобто нарахування процентів за цей період є платою позичальника за правомірне користування кредитними коштами.
Як убачається із відомості про щоденні нарахування та погашення кредиту (а.с. 9-10), відповідач 08 червня 2021 року, в останній день первісного строку кредитування, здійснив часткове погашення заборгованості, яке було розподілене на сплату тіла кредиту, процентів і комісії. Отже, відповідно до п.2.3 строк кредитування був продовжений на три дні.
Оскільки після 11 червня 2021 року відповідач жодних дій для продовження строку кредитування на пільгових умовах не вчиняв (у справі відсутні докази на підтвердження таких обставин), то подальше продовження строку мало відбуватися на стандартних умовах, тобто кінцевий строк кредитування (60 днів) сплив 10 серпня 2021 року.
З наведеного вбачається, що підписанням договору про споживчий кредит № 3139288 від 29 травня 2021 року сторони досягли згоди щодо умов, зокрема про нарахування відсотків та можливості продовження строку кредитування, отже нарахування відсотків за кредитним договором № 3139288 від 29 травня 2021 року в загальному розмірі 31 887,50 грн. є правомірним.
Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед позивачем, не довів відсутність заборгованості.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 3139288 від 29 травня 2021 року у розмірі 43 487,50 грн є обґрунтованими і підлягають до задоволення.
Зазначені обставини суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні позову.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1 ст.376 ЦПК України є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заявлених позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» суми заборгованості за договором про споживчий кредит № 3139288 від 29 травня 2021 у розмірі 43 487,50 гривень.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за подання позовної заяви ТОВ «Діджи Фінанс» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, позовні вимоги підлягають задоволенню, тому понесені судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 в повному обсязі
Враховуючи, що апеляційна скарга ТОВ «Діджи Фінанс» підлягає задоволення, за подання апеляційної скарги ним сплачено судовий збір в розмір 3633,60 грн., тому з відповідача ОСОБА_1 , на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги.
Вирішуючи питання щодо компенсації ТОВ «Діджи Фінанс» витрат, пов'язаних з правовою допомогою в суді першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами частин першої-п'ятої статті 137ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При зверненні до суду з даним позовом, ТОВ «Діджи Фінанс», у позовній заяві вказаний орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.
На підтвердження витрат на правову допомогу до позовної заяви долучено копію Договору про надання правової допомоги № 42649746 від 11 грудня 2023 року, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та АБ «Анастасії Міньковської» та додаткову угоду 003395302331 від 09 лютого 2024 року до Договору про надання правової допомоги № 42649746 від 11 грудня 2023 року.
Відповідно до детального опису робіт, складеного 20 лютого 2024 року, Адвокатське бюро надало позивачу наступні правничі послуги: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» -1,5 год - 2 250,00 грн, складання позовної заяви - 3 год - 3 000,00 грн, формування додатків до позовної заяви - 1 год - 750,00 грн.
В Акті про підтвердження факту надання правничої допомоги від 20 лютого 2024 року сторони погодили, що Адвокатське бюро надало клієнту правничу допомогу загальною вартістю 6 000,00 грн.
Разом з цим, керуючись критеріями, визначеними у пунктах 1 та 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2019 у справі № 905/1795/18).
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, та з урахуванням ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача 6 000 грн витрат на правову допомогу.
Проте, аналізуючи матеріали справи колегія суддів вважає, що визначений адвокатом розмір оплати є дещо завищеним, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 43 487,50 грн., тобто справа відноситься до малозначних, сума заявлених витрат на правову допомогу є непропорційною щодо ціни позову, тому сума витрат на правову допомогу підлягає зменшенню до 4 000 грн.
Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити частково.
Заочне рішення Сколівського районного суду Львівської області від 30 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» суму заборгованості за договором про споживчий кредит № 3139288 від 29 травня 2021 року у розмірі 43 487,50 грн., з яких:
-заборгованість за тілом кредиту - 9 700, 00 гривень.;
-заборгованість за відсотками - 31 887, 50 гривень,
-заборгованість за комісійними винагородами - 1 900, 00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 2422,40 грн. в суді першої інстанції.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції у розмірі 4 000 грн.
В решті вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 3633,60 грн. за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 25 лютого 2025 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.