Справа № 466/11493/24 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О. І.
Провадження № 33/811/151/25 Доповідач: Партика І. В.
18 лютого 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 9 грудня 2024 року, щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП з накладенням на нього стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , повторно протягом року, 12 листопада 2024 року о 02.48 год. у м. Львові по вул. Уманська, 15, керуючи транспортним засобом «Audi A5», номерний знак НОМЕР_1 , не пред'явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, що стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №171656.
Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
Вважає, що судом помилково застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом на 5 років, не враховано письмові пояснення які були подані його адвокатом.
Повідомляє, що він визнав свою вину в зв'язку із порушеннями ПДР України, оскільки їхав до дівчини, яка страждає хворобою серця, закрилася в ванній кімнаті, довго не виходила на зв'язок, у зв'язку із чим він спішив їй допомогти, його дії були вимушені.
Звертає увагу, що він має право керування транспортним засобом категорії «С», але не має категорії «В».
Наголошує, що суд може не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом на 5 років.
Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Диспозиція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом
Пунктом 2.1 А ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП, за обставин, викладених у протоколах та постанові, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №171656 від 12 листопада 2024 року (а.с. 1), з якого встановлено, що ОСОБА_1 у м. Львові, на вул. Уманській, 15, керував транспортним засобом «Audi A5» д.н.з. НОМЕР_2 , не пред'явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, правопорушення вчинено повторно протягом року;
- рапортом працівника поліції (а.с. 3), з якого вбачається, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб «Audi A5» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , під час перевірки документів було встановлено, що він не має відповідної категорії в посвідченні водія, не має права керування даним транспортним засобом, притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП;
- поясненнями ОСОБА_1 від 12 листопада 2024 року (а.с. 4), в якому він зазначає, що керував транспортним засобом не маючи посвідчення водія відповідної категорії, розкаюється у вчиненому;
- довідками старшого інспектора ВАП УПП у Львівській області капітана поліції Христини Попович (а.с. 5-7), відповідно до яких на ОСОБА_1 , транспортні засоби не зареєстрована, посвідчення водія серії НОМЕР_3 вилучено, окрім того на нього накладалося стягнення за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП;
- відеозаписом, долученим до матеріалів судової справи, який було досліджено судом, на якому зафіксовано опитування водія ОСОБА_1 , який повідомляв працівникам поліції, що він їхав до дівчини, надав студентський квиток, окрім того повідомив працівникам поліції, що забув документи в гаманці. Працівниками поліції, встановлено, що у водія ОСОБА_1 відсутня категорії «B», роз'яснено водію причину зупинки транспортного засобу, після чого патрульними ознайомлено водія з протоколом про адміністративне правопорушення, роз'яснено права та обов'язки.
Твердження апелянта, що судом помилково застосовано до нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом на 5 років, не заслуговують на увагу апеляційного суду
Так санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП, передбачено покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Згідно зі ст. 25 КУпАП позбавлення права керування транспортними засобами є одним із видів адміністративних стягнень, яке може застосовуватись як основне, так і додаткове.
Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачено обов'язкове одночасне застосування штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, таке стягнення для водіїв є безальтернативним.
Натомість, призначення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, лише у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами є прямим порушенням вимог законодавства.
А тому, суд першої інстанції правильно призначив ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Аргументи апелянта, що його дії були вимушені, оскільки він намагався допомогти своїй дівчині, не заслуговують на увагу апеляційного суду.
Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої, повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Окрім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.
Таким чином, вчинення протиправного діяння в стані крайньої необхідності представляє собою дії правопорушника спрямовані на усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, встановленому порядку управління, але за умов, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена.
Доказів, того що небезпека для життя і здоров'я дівчини існувала та не могла бути усунена іншим шляхом - апелянтом не надано.
Доводи апелянта, що ОСОБА_1 має право керування транспортним засобом категорії «С», не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки наявність у водія посвідчення категорії «С» не надає йому право керування транспортним засобом іншої категорії, для кожного виду транспорту - легкове авто, вантажне, автобус, мотоцикл - є окрема категорія водіння.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
постанову Шевченківського районного суд м. Львова від 9 грудня 2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.