Справа № 439/1815/23 Головуючий у 1 інстанції: Марків Т.А.
Провадження № 22-ц/811/2724/24 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
27 лютого 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
при секретарі: Л.М.Чиж
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 12 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до директора Комарівського ЗЗСО І-ІІ ст. ОСОБА_3 про відновлення порушеного права на повне педагогічне навантаження, відшкодування майнової та моральної шкоди, -
26.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до директора Комарівського ЗЗСО І-ІІ ст. ОСОБА_3 , в якому просив відновити його порушене право на повне педагогічне навантаження, визнавши наказ від 31 серпня 2009 року № 743-к недійсним, зобов'язавши директора видати новий наказ про повне педагогічне навантаження, з наданням позивачу викладання уроків української мови та інтегрованого курсу в 5 класі, 4 уроків інтегрованого курсу в 6 класі, уроків української мови та зарубіжної літератури та 1 уроку мистецтва в 9 класі; стягнути з відповідача на користь позивача завдану майнову та моральну шкоду.
В обґрунтування своїх вимог покликався на те, що з 1994 року він працює вчителем у Комарівському ЗЗСО І-ІІ ступенів. На день звернення до суду його педагогічне навантаження становило 12 навчальних годин, що менше мінімального навантаження, визначеного ст. 25 Закону України «Про загальну середню освіту» у 18 навчальних годин. Письмової згоди працювати на неповну ставку позивач не надавав. З наказом від 31 серпня 2009 року № 743-к про прийняття його на роботу з неповним тижневим навантаженням ОСОБА_1 ознайомлений не був. Директор Комарівського ЗЗСО І-ІІ ступенів ОСОБА_3 не виконала своїх зобов'язань, порушила Інструкцію про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів України, також потягом декількох років не скликала педраду по тарифікації та неправильно розподілила педагогічне навантаження між працівниками з одинаковою кваліфікацією. Під час роботи позивач зіткнувся з мобінгом на робочому місці та систематичним цькуванням від директора школи та інших вчителів. Несправедливий розподіл педагогічного навантаження призвів до психологічного стресу, який спровокував ряд захворювань, що потребують довготривалого лікування та проходження реабілітації. Такими діями ОСОБА_1 завдано майнової шкоди, яка полягає в упущеній вигоді - різниці в заробітній платі, яку позивач не одержав у зв'язку з порушенням його права на повне педагогічне навантаження в період з вересня по жовтень 2023 року в сумі 20 528,48 грн та в період з листопада 2023 року по березень 2024 року - 66 140,30 грн, витратах на проїзд, лікування та судових витратах на загальну суму 5 207,92 грн, витратах на лікування та виготовлення копій - 5 248,89 грн та моральної шкоди в сумі 111 000 грн.
Оскаржуваним рішення у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що вирішуючи даний спір, поза увагою суду залишилося те, що педагогічне навантаження позивача становило 12 навчальних годин, що менше мінімального, визначеного ст. 25 Закону України «Про загальну середню освіту» - 18 навчальних годин. Письмової згоди працювати на неповну ставку позивач не надавав. З наказом від 31 серпня 2009 року № 743-к про прийняття його на роботу з неповним тижневим навантаженням ОСОБА_1 ознайомлений не був. Директор Комарівського ЗЗСО І-ІІ ступенів ОСОБА_3 не виконала своїх зобов'язань, порушила Інструкцію про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів України, також потягом декількох років не скликала педраду по тарифікації та неправильно розподілила педагогічне навантаження між працівниками з однаковою кваліфікацією. Під час роботи позивач зіткнувся з мобінгом на робочому місці та систематичним цькуванням від директора школи та інших вчителів. Несправедливий розподіл педагогічного навантаження призвів до психологічного стресу, який спровокував ряд захворювань, що потребують довготривалого лікування та проходження реабілітації. Такими діями ОСОБА_1 завдано майнової шкоди, яка полягає в упущеній вигоді, що становить різницю в заробітній платі, яку позивач не одержав у зв'язку з порушенням його права на повне педагогічне навантаження та стягнення з відповідача моральної шкоди.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
У засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, просила рішення суду скасувати, позов задовольнити в повному обсязі.
Директор Комарівського ЗЗСО І-ІІ ст. ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнято на посаду вчителя української мови та літератури Комарівської ЗОШ І-ІІ ступенів з 01 вересня 2009 року з неповним тижневим навантаженням, що підтверджується трудовою книжкою позивача (а.с. 44 - 45) та наказом начальника відділу освіти Бродівської районної державної адміністрації від 31 серпня 2009 року № 743-к (а.с. 89).
З 17 серпня 2023 року вказаний навчальний заклад перейменовано в Комарівську гімназію з дошкільним підрозділом Бродівської міської ради.
Комарівська гімназія з дошкільним підрозділом Бродівської міської ради є юридичною особою, її директором є Іськів Н.Б., що підтверджується матеріалами справи, відомостями з Реєстру суб'єктів освітньої діяльності (https://registry.edbo.gov.ua/institution/139776/).
Звертаючись до суду з позовом, позивач визначив відповідачем директора Комарівського ЗЗСО І-ІІст. Іськів Н.Б. - посадову особу юридичної особи.
В судовому засіданні у суді першої інстанції представник позивача зазначала, що вважає належним відповідачем у даній справі директора Комарівського ЗЗСО І-ІІ ст. ОСОБА_3 , оскільки через її дії виникли та існують спірні відносини, незважаючи на те, що суд роз'яснив позивачу її право на залучення до справи належного відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Згідно зі ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Посадові особи юридичної особи представляють її інтереси у відносинах з іншими особами, тобто уособлюють саму юридичну особу у правовідносинах з іншими особами.
Згідно з ч. 1 ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особи.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, -належного відповідача.
Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
З огляду на зазначене, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
Як встановлено ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не усіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що належним відповідачем за цим позовом є Комарівська гімназія з дошкільним підрозділом Бродівської міської ради, оскільки саме з цією юридичною особою позивач перебуває в трудових відносинах.
З таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає матеріалами справи та зібраним у справі доказам.
З матеріалів справи вбачається, що спір про педагогічне навантаження виник з трудових відносин, які склалися між ОСОБА_1 та Комарівською гімназією з дошкільним підрозділом Бродівської міської ради, як юридичною особою-роботодавцем, оскільки з 17 серпня 2023 року Комарівську ЗОШ І-ІІ ступенів перейменовано в Комарівську гімназію з дошкільним підрозділом Бродівської міської ради.
Колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що ОСОБА_3 є посадовою особою навчального закладу та не може виступати відповідачем за цим позовом, а відтак позов пред'явлено до неналежного відповідача.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не подавав заяву (клопотання) про заміну неналежного відповідача, а самостійно суд немає права замінити первісного відповідача належним відповідачем.
Таким чином, установивши, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, районний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволенн скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 12 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 27 лютого 2025 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра