Справа № 460/2924/18 Головуючий у 1 інстанції: Поворозник Д.Б.
Провадження № 22-ц/811/2751/24 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
27 лютого 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
при секретарі: Л.М. Чиж
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 24 липня 2024 року у справі за позовом Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району до Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, -
04 липня 2018 року Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області, в якому просила визнати недійсним розпорядження органу приватизації Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області № 22 від 13 жовтня 2016 року з дати його прийняття; визнати недійсним з дати видання та скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Старичівською сільською радою Яворівського району Львівської області, СТЕ 153644 від 16 листопада 2016 року на житлову квартиру АДРЕСА_1 , видані на ім'я ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .
Позов обгрунтовано тим, що Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району є структурним підрозділом органу державної виконавчої влади - Міністерства оборони України та є державною установою, яка створена Міністерством оборони України і підпорядкована Західному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню. Яворівська КЕЧ району є складовою частиною Збройних сил України, органом військового управління в системі Збройних Сил України, має самостійний баланс та печатку з зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, є юридичною особою, яка здійснює свою діяльність на підставі Положення про Яворівську квартирно-експлуатаційну частину району від 13 листопада 2017 року № 171. До основних завдань Яворівської КЕЧ району належить забезпечення військових частин (установ, підприємств та організацій) казармено-житловим фондом і комунальними спорудами, їх технічною експлуатацією. Згідно Положення про Яворівську КЕЧ району майно, яким користується Яворівська КЕЧ району, є державною власністю, закріплюється за нею на праві оперативного управління з правом вчинення щодо нього будь-яких дій, що не суперечать чинному закону. Відповідно до Положення на Яворівську КЕЧ ( району) покладено обов'язок та повноваження щодо утримання житлового фонду. В зоні відповідальності Яворівської КЕЧ району знаходиться Старицький гарнізон, в якому проходив службу військовослужбовець ОСОБА_2 . 16 березня 2005 року Яворівська КЕЧ району видала ОСОБА_2 ордер № 5 на право зайняття двокімнатної квартири в с. Старичі Яворівського району Львівської області. Відповідно до наказу заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 31 березня 2006 року № 68 ОСОБА_2 переведений для подальшого проходження служби у Військову частину НОМЕР_1 та наказом командира Військової частини НОМЕР_2 № 73 від 08 квітня 2006 року виключений зі списків особового складу частини. Вибувши зі своєю сім?єю до нового місця служби в інший гарнізон, ОСОБА_2 службову квартиру АДРЕСА_1 не здав. У зв?язку з цим, 03 квітня 2012 року командиром Центру забезпечення навчального процесу було подано позов до Яворівського районного суду з вимогою про визнання ордера № 5 від 16 березня 2005 року недійсним, визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 такими, що втратили право на користування двокімнатною службовою квартирою та зобов?язання ОСОБА_2 здати Яворівській КЕЧ району зазначене житлове приміщення. Рішенням Яворівського районного суду від 12 червня 2017 року у справі № 1329/1730/12 позов військової частини НОМЕР_3 задоволено. Після набрання зазначеним рішенням законної сили, командування Військової частини НОМЕР_3 звернулось з заявою до Яворівського районного відділу державної виконавчої служби про його примусове виконання, однак виконавче провадження було закрито, оскільки в ході вчинення виконавчих дій було з'ясовано, що ОСОБА_2 під час розгляду справи № 1329/1730/12 звернувся до Старичівської сільської ради з заявою про видачу свідоцтва про право власності на спірну квартиру, а Старичівська сільська рада в свою чергу, будучи залученою до участі у справі № 1329/1730/12 в якості третьої особи, неправомірно прийняла рішення про приватизацію квартири, якій розпорядженням голови Яворівської районної державної адміністрації № 556 в ід 18 серпня 2005 року надано статус службової.
Оскаржуваним рішенням позов Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району задоволено.
Визнано протиправним та скасовано розпорядження Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області № 22 від 13 жовтня 2016 року.
Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Старичівською сільською радою Яворівського району Львівської області СТЕ 153644 від 16 листопада 2016 року на житлову квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .
Стягнуто з Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області на користь Яворівської квартино-експлуатаційної частини району судовий збір у розмірі 440 (чотириста сорок) гривень 50 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Яворівської квартино-експлуатаційної частини району судовий збір у розмірі 440 (чотириста сорок) гривень 50 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Яворівської квартино-експлуатаційної частини району судовий збір у розмірі 440 (чотириста сорок) гривень 50 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Яворівської квартино-експлуатаційної частини району судовий збір у розмірі 440 (чотириста сорок) гривень 50 копійок.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .
Вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що на виконання пункту 1 Директиви Міністра оборони України від 13 липня 2006 року № Д-43 «Про безоплатну передачу військового майна до комунальної власності територіальної громади с. Старичі», додатку до цієї Директиви та Акту прийому - передачі військового майна від 08 серпня 2006 року відомчий житловий будинок по АДРЕСА_2 вилучено з балансу Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району та передано до комунальної власності територіальної громади села Старичі. Таким чином, з 08 серпня 2006 року позивач не є ні власником житлової квартири АДРЕСА_3 , ні її балансоутримувачем, а отже, жодне рішення органу приватизації Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області, що стосується приватизації житлового приміщення комунальної власності, не може порушувати права та інтереси позивача як власника спірного майна. Крім того, вважає необгрунтованим висновок районного суду про те, що квартира АДРЕСА_3 відносилася до категорії «службового житла» на час її приватизації. Так, відповідно до пункту 12 Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 листопада 1995 року № 891, до акту приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність додаються акти передачі наявного службового житла. При передачі відомчого житлового фонду Міністерства оборони України до Акту прийому-передачі військового майна від 08 серпня 2006 року не додавались акти передачі наявного службового житла. Таким чином, службове житло Старичівській сільській раді не передавалось. Отже, квартира АДРЕСА_3 передана у власність територіальної громади без статусу службового житла. Рішення про включення зазначеної квартири до числа службових після її передачі у комунальну власність, як це передбачено пунктом 11 Положення № 891, не приймалось. У зв'язку з тим, що при передачі відомчого житлового фонду Міністерством оборони України територіальній громаді с.Старичі не були передані ні ордери на вселення, ні договори найму житлових приміщень, рішенням виконавчого комітету Старичівської сільської ради громадянам, що проживали в квартирах переданих у комунальну власність, правомірно були видані ордери на вселення. Зокрема, рішенням виконавчого комітету Старичівської сільської ради від 12 травня 2016 року № 41 ОСОБА_2 та членам його сім'ї видано ордер №111 від 13 травня 2016 року на квартиру АДРЕСА_3 , що перебуває у комунальній власності Старичівської сільської територіальної громади. При цьому на час прийняття рішення про приватизацію квартири АДРЕСА_3 зазначене рішення було чинним. Відповідно до пункту 3 Положення про порядок надання службового житлового приміщення і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37, житлове приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної ради. Яворівська районна державна адміністрація є місцевим органом державної виконавчої влади і станом на 18 серпня 2005 року - день підписання розпорядження РДА № 556, не була уповноважена радою виконувати обов'язки її виконавчого комітету щодо включення житлових приміщень до числа службових. Лише 20 жовтня 2017 року після неодноразових звернень Старичівської сільської ради Яворівська районна рада Львівської області рішенням № 264 делегувала Яворівській РДА такі повноваження. Отже, включення квартири АДРЕСА_3 до числа службових здійснено органом не уповноваженим на вчинення відповідних дій. На підтвердження того, що квартира не має статусу службової до матеріалів справи долучено акт приймання-передачі військового майна від 08 серпня 2006 року, який не підтверджує та не доводить, що спірна квартира має статус службової і залишається на обліку в Яворівській КЕЧ району. Крім того, квартира згідно акту передана у комунальну власність у 2006 році. Акт приймання-передачі житлового фонду у комунальну власність укладений Яворівською КЕЧ району та Старичівською сільською радою підтверджує, що спірна квартира не має статусу службової. На час прийняття розпорядження про присвоєння квартирі статусу службової така не була вільною, у ній проживали та були зареєстровані вона ( ОСОБА_1 ) та члени її сім'ї, а тому оскаржуване розпорядження прийнято передчасно, оскільки віднесення спірної квартири до «службового житла» відбулось з порушення вимог статей 118, 122 ЖК Української РСР і Положення про порядок надання службових приміщень і користування ними в Українській РСР (затвердженого постановою РМ УРСР від 4 лютого 1988 року № 37). Зазначає, що спірна квартира не знаходиться на території міста Яворів, а знаходиться на території с.Старичі, у зв'язку з чим відповідно до пункту 3 Положення про порядок надання службового житлового приміщення і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» присвоєння статусу службової квартирам належить виключно до компетенції виконавчого комітету Старичівської сільської ради.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта ОСОБА_4 скаргу підтримав з підстав, наведених у ній, просив скаргу задоволити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності по наявних матеріалах справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак, правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до положень ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч. 3 ст. 9 Житлового кодексу України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Як передбачено статтею 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.
Одночасно, не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Таким чином, з аналізу наведених правових норм випливає, що приватизації не підлягають квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових (стаття 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»), а їх приватизація можлива лише у випадку виключення з числа службових за наявності клопотання підприємства, установи, організації та відповідного рішення на це виконавчого комітету районної, міської в місті Ради народних депутатів (пункт 6 Положення № 37).
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №520/15600/17.
Встановлено, що 16 березня 2005 року Яворівська КЕЧ району видала ОСОБА_2 ордер № 5 на право зайняття двокімнатної квартири в с. Старичі Яворівського району Львівської області на склад сім'ї із двох осіб ( ОСОБА_2 , дружина - ОСОБА_1 ).
Розпорядженням Яворівської районної державної адміністрації Львівської області «Про надання квартирам статусу службових» № 556 від 18.08.2005 року квартирі АДРЕСА_3 надано статус службової.
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 12 червня 2017 року у справі № 1329/1730/12 визнано недійсним ордер № 5 від 16 березня 2005 року, виданий Яворівською КЕЧ району, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано такими, що втратили право на користування двокімнатною службовою квартирою АДРЕСА_1 , та зобов'язано ОСОБА_2 здати Яворівській КЕЧ району двокімнатну службову квартиру за адресою АДРЕСА_4 за актом приймання-передачі, до якого додати дефектний акт квартири та довідку про сплату квартирної плати та комунальних послуг.
Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що 16 листопада 2016 року Старичівською сільською радою Яворівського району Львівської області на ім'я ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 видано свідоцтво СТЕ 153644 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.11.2016 року, Яворівська КЕЧ району посилалася на те, що квартира АДРЕСА_1 є службовою, а тому не могла бути передана відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у власність шляхом її приватизації.
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Яворівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження Яворівської РДА Львівської області № 556 від 18 серпня 2005 року про надання квартирі АДРЕСА_3 статусу службової.
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 22 червня 2021 року у справі № 460/2236/19, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 17 травня 2022 року та постановою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження Яворівської РДА Львівської області № 556 від 18 серпня 2005 року з підстав, що таке прийнято головою районної адміністрації в межах його повноважень та компетенції.
Задовольняючи позов Яворівська КЕЧ району про визнання недійсним, скасування розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира має статус службової, а тому відповідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» така не підлягала приватизавції та передачі у власність відповідачам, що свідчить про порушення Старичівською сільською радою Яворівського району Львівської області визначеного законом порядку приватизації житлової квартири АДРЕСА_1 .
Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 175 ЦПК визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Не залучення до участі у справі особи як співвідповідача, за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті, є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19 (провадження № 61-6983св20).
Як убачається з матеріалів справи, 07 грудня 2021 року між відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , на підставі якого спірна квартира передана у власність останній.
Разом з тим, встановивши в ході розгляду справи за позовом Яворівської КЕЧ району про визнання недійсним, скасування розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що така на підставі договору купівлі-продажу квартири від 07.12.2021 року вибула з володіння відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , позивач не залучив до участі у справі в якості відповідача належного відповідача - ОСОБА_5 , яка є власником спірного майна, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
З наведених мотивів, рішення суду слід скасувати та ухвалити у справі нову постанову, якою у задоволенні позову Яворівської КЕЧ районувідмовити.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 24 липня 2024 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району до Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на нерухоме майно відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 27 лютого 2025 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра