Справа № 138/3152/24
Провадження № 33/801/210/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Савкова І. М.
Доповідач: Береговий О. Ю.
27 лютого 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О. Ю.,
розглянув апеляційну скаргу адвоката Сердечнюк Марини Василівни на постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 січня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №157435 від 23 жовтня 2024 року, цього ж дня о 22:22 год у смт Вендичани по вул. Лісова, 1, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Mercedes-Benz C180», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу «Alcotest Drager 6820», результат 0,23‰, тест №102. Від керування транспортним засобом відсторонена шляхом передачі тверезому водію. Своїми діями ОСОБА_1 допустила порушення вимог п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 грн судового збору.
Не погоджуючись із такою постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Сердечнюк М. В. оскаржує її в апеляційному порядку. Вважаючи оскаржувану постанову безпідставною, винесеною без урахування усіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а провадження у справі - закрити. Адвокат вказує на порушення поліцейськими порядку проведення огляду на стан сп'яніння, оскільки ОСОБА_1 розривала уже відкритий мундштук, що викликає підозри у цілісності його упаковки та може вплинути на результат тесту. Окрім того, відеозаписом не зафіксовано показники приладу «Драгер» при контрольному заборі повітря, не видно як саме ОСОБА_1 проходить тестування, лише чути вказівки поліцейського та зрештою не зафіксовано на відео самого результату тестування - цифрового показника 0,23‰. Разом із тим, відеозапис не є безперервним та розпочинається із моменту коли ОСОБА_2 продуває «Драгер» у порушення вимог законодавства. Адвокат також зазначає, що ОСОБА_1 не погодилася із результатом огляду, вказуючи про недовіру проведеному тестуванню та просила провести додаткове дослідження, хотіла проїхати до лікарні, однак, зазначила поліцейським, що вдома діти і як вона добереться додому, оскільки була пізня година. Проте поліцейськими повідомлено, що огляд у лікарні не відрізняється від огляду на місці зупинки і проводиться за допомогою такого ж технічного приладу. Захисник також вказує, що у ході судового розгляду нею витребувані сертифікати повірки алкотестера з метою з'ясування відповідності вимогам Технічного регламенту щодо медичних виробів прилад «Драгер». Так, згідно технічних даних приладу можлива похибка у 0,04‰ у діапазоні вимірювання від 0,00‰ до 0,4‰. Оскільки ОСОБА_1 алкоголю не вживала, а вказані похибки сягають 0,04‰, то вказане викликає сумнів у достовірності результатів тестування, проведених із застосуванням спеціальних технічних засобів на місці зупинки. Крім того, працівниками поліції не було зазначено кому переданий автомобіль внаслідок відсторонення від керування ОСОБА_1 , не зафіксовано це і відеозаписом, тоді як ОСОБА_1 зазначила, що сама особисто поїхала додому.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 245 КУпАП визначені завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення. Це своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган ( посадова особа ) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо підчас розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення доводиться доказами. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
З матеріалів справи, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №157435 від 23 жовтня 2024 року убачається, що цього ж дня о 22:22 год у смт Вендичани по вул. Лісова, 1, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Mercedes-Benz C180», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу «Alcotest Drager 6820», результат 0,23‰, тест №102. Від керування транспортним засобом відсторонена шляхом передачі тверезому водію. Своїми діями ОСОБА_1 допустила порушення вимог п. 2.9а Правил дорожного руху.
До протоколу долучений акт огляду на стан алкогольного сп'яніння із використанням технічних засобів, з якого убачається, що огляд проведений у зв'язку із виявленими ознаками, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, за допомогою алкотестера «Драгер 6820», результат тесту визначений у - 0,23‰.
Відповідний чек драгера із зафіксованим результатом тесту також долучений до протоколу.
Визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що її вина у вчиненні адміністративного правопорушення цілком доведена матеріалами справи, а саме наявними у ній вищезазначеними доказами.
Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння.
За змістом підпунктів 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до розділу І пункту 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Обґрунтовуючи доводи скарги, адвокат вказує про неврахування судом допустимої похибки газоаналізатора «Драгер 6820», яка відповідно до технічної характеристики становить ± 0,04‰.
Відповідно до пункту 7 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Як убачається із матеріалів справи, огляд ОСОБА_1 проводився за допомогою газоаналізатора «Drаger Alcotest 6820», серійний номер приладу ARSL-0136.
З призначення цього алкотестера слідує, що він використовується для вимірювання концентрації алкоголю в повітрі, що видихує людина. При базовому налаштуванні приладу виміряна концентрація алкоголю у видихуваному повітрі виводиться у проміле.
Згідно технічних характеристик приладу «Drager Alcotest 6820» границі допустимої похибки в робочих умовах для масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі: абсолютна похибка ± 0,02 мг/л - у діапазоні від 0 до 0,2 мг/л, відносна похибка: ± 10% - у діапазоні понад 0,2 мг/л; для масової концентрації алкоголю в крові: абсолютна похибка: ± 0,04‰ - у діапазоні від 0 до 0,4 ‰; відносна похибка: ± 10% - у діапазоні понад 0,4 ‰.
При цьому, згідно інструкції з експлуатації даного приладу убачається, що масова концентрація алкоголю у видихуваному повітрі (0,00-2,50 мг/л)) співвідноситься як маса етанолу у видихуваному повітрі до об'єму цього повітря, зведеного до температури 34? та тиску 1013 гПа. Тоді як масова концентрація алкоголю в крові (0,00-5,00 г/л (‰)) співвідноситься як маса етанолу в крові до об'єму крові за температури 20? та тиску 1013 гПа); вміст алкоголю в повітрі перераховується у вміст алкоголю в крові за співвідношенням: масова концентрація парів етилового спирту в повітрі 1 мг/л відповідає вмісту алкоголю в крові 2,1‰.
Тобто для визначення вмісту алкоголю в крові за результатами вимірювання алкотестером використовується встановлене співвідношення 1 мг/л алкоголю у видихуваному повітрі = 2,1 проміле в крові.
У даному випадку алкотестер при проведенні огляду встановив показник у 0,23‰, тому потрібно визначити, яка це концентрація алкоголю у видихуваному повітрі. Враховуючи вищезазначене співвідношення, для розрахунку значення концентрації алкоголю у видихуваному повітрі необхідно показник вмісту алкоголю газоаналізатора в крові поділити на 2,1. Так масова концентрація алкоголю у видихуваному повітрі (в мг/л) становитиме 0,1095мг/л (0,23 / 2,1 = 0,1095).
Для діапазону до 0,2 мг/л діє абсолютна похибка ±0,02 мг/л. Отже, можливий діапазон концентрації у повітрі: від 0,0895?мг/л (0,1095?0,02) до 0,1295?мг/л (0,1095+0,02), що при переведенні у проміле як розрахункового рівня алкоголю в крові становитиме: від 0,188?‰ (0,0895?мг/л?2,1) до 0,272?‰ (0,1295?мг/л?2,1)
Таким чином, з урахуванням похибки, за показника 0,23‰ реальний рівень алкоголю в крові може бути в діапазоні від 0,19‰ до 0,27‰.
Відтак результат огляду ОСОБА_1 за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820», що застосовувався для тестування останньої, свідчить про виявлення у неї вмісту алкоголю в межах похибки, заявленої виробником алкотестера, а тому немає підстав вважати, що ОСОБА_1 перебувала в стані алкогольного сп'яніння.
Однак суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, неправильно визначив при розрахунку значення похибки, відповідно дійшов помилкового висновку про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння. Крім того, не можна погодитися і з висновком суду першої інстанції про малоімовірність похибки газоаналізатора зважаючи, що проведене його калібрування, адже самим виробником технічного засобу передбачена імовірність похибки та її діапазон.
Зважаючи на зазначене, ураховуючи допустиму похибку приладу «Drager Alcotest 6820», апеляційний суд дійшов висновку, що результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, здійснений за допомогою вказаного вище спеціального технічного засобу, не дає достатніх підстав для беззаперечного висновку про перебування останньої в стані алкогольного сп'яніння, що у свою чергу, виключає в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності, враховуюючи проведення дослідження за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820», який виходячи із технічних характеристик даного спеціального технічного засобу передбачає допустиму похибку, а також те, що всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, при цьому апеляційний суд не наділений повноваженням збирати докази винуватості чи невинуватості особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, висновок суду першої інстанції, про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів.
За встановлених під час апеляційного розгляду справи обставин, є законні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі у зв'язку з недоведеністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 7, 251, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Сердечнюк Марини Василівни задовольнити.
Постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП за відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду О. Ю. Береговий