Справа № 127/19667/24
Провадження № 22-ц/801/606/2025
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Іванець В. Д.
Доповідач:Оніщук В. В.
27 лютого 2025 рокуСправа № 127/19667/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Рибчинського В. П., Копаничук С. Г.,
з участю секретаря судового засідання Кашпрук М. Г.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вінницька районна державна нотаріальна контора Вінницької області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 15 січня 2025 року, постановлену у складі судді Іванця В. Д. в залі суду,
встановив:
Короткий зміст вимог
У липні 2024 року ОСОБА_2 як законний представник малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вінницька районна державна нотаріальна контора Вінницької області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсним свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 15 січня 2025 року позов ОСОБА_2 , яка діє як законний представник малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , було залишено без розгляду.
Таке рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачка повторно не з'явилась до суду без поважних причин та не повідомила про причини своєї неявки, від неї на адресу суду не надходили жодні заяви, а розгляд справи за відсутності позивача є неможливим.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 30 січня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Медвецький С. К., Копаничук С. Г.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 лютого 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 лютого 2025 року справу призначено до розгляду на 27 лютого 2025 року о 09 год. 45 хв.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 27 лютого 2025 року суддю Медвецького С. К. замінено на суддю Рибчинського В. П.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при прийнятті оскаржуваної ухвали не були враховані інтереси малолітніх дітей, які були позбавлені правового захисту у суді, оскільки адвокат, який представляв їх інтереси в судове засідання не з'явився і причини своєї неявки не повідомив, а законний представник по дорозі до суду пошкодила транспортний засіб, що стало причиною неявки до суду ОСОБА_2 .
Окрім того позивачка із посиланням на правові висновки Верховного Суду зазначає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки ст. 223 ЦПК України, яка, зокрема, передбачає, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору, стосується розгляду справи по суті, у зв'язку з чим регулятивний вплив цієї статті не поширюється на випадок повторної неявки позивача у підготовче засідання.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
В судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала з посиланням на викладені у ній підстави.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував.
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає у повній мірі.
Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітній дітей, без розгляду, суд першої інстанції керувався тим, що належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи позивачка повторно не з'явилася в судове засідання.
Згідно з вимогами статті 196 ЦПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті (частина перша статті 189 ЦПК України).
Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання (частина друга статті 189 ЦПК України).
Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду (частина третя статті 189 ЦПК України).
Підготовче засідання полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій, направлених на забезпечення ефективного розгляду справи, проводиться судом із повідомленням учасників справи (частина перша статті 197 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 198 ЦПК України підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 цього розділу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цим Кодексом.
Частиною другою статті 198 ЦПК України передбачено, що суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 223 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у підготовчому засіданні.
За змістом частин першої, другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
Зі змісту вказаних процесуальних норм убачається, що підготовче провадження має бути проведено протягом встановлених строків, а неявка належним чином повідомленого про дату та час підготовчого засідання позивача за загальним правилом не перешкоджає проведенню підготовчого засідання.
Відповідно до частини першої статті 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.
Згідно з частиною першою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні.
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).
За змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Із матеріалів справи встановлено, що будучи належним чином повідомленою про судові засідання ОСОБА_2 не з'являлася у судові засідання 14 листопада 2024 року, 10 грудня 2024 року та 15 січня 2025 року.
Так, 14 листопада 2024 року ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, через систему «Електронний суд» подала заяву про відкладення розгляду справи в зв'язку із сімейними обставинами, а також просила наступні судові засідання не призначати на 02 грудня 2024 року, 03 грудня 2024 року, 09 грудня 2024 року, 11 грудня 2024 року, 23 грудня 2024 року, 14 січня 2025 року (а. с. 248, том 2).
Судове засідання було відкладене на 10 грудня 2024 року, про що ОСОБА_2 була належним чином повідомлена (зворот а. с. 8, 11, зворот а. с. 11, том 3).
10 грудня 2024 року ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, причин неявки суду не повідомила, у зв'язку із чим розгляд справи було відкладено на 15 січня 2025 року, про що ОСОБА_2 була належним чином повідомлена (а. с. 28, 30).
У судове засідання, призначене на 15 січня 2025 року ОСОБА_2 повторно не з'явилася.
Як на поважну причину неявки у судове засідання, ОСОБА_2 у апеляційній скарзі зазначає те, що дорогою до суду у неї обламався автомобіль, а телефонний зв'язок на тому відрізку дороги відсутній. На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_2 надала рахунок ФОП ОСОБА_7 від 15 січня 2025 року.
Однак вказаний рахунок не містить необхідних реквізитів таких як його номер, підписи відповідальних осіб. Окрім того платником у рахунку зазначено « ОСОБА_8 ».
З огляду на викладене, наданий ОСОБА_2 рахунок не може бути належним доказом обставин, на які вона посилається.
Окрім того колегія суддів звертає увагу на те, що доказів поважності причин неявки у попередні судові засідання, призначені на 14 листопада 2024 року, 10 грудня 2024 року, ОСОБА_2 також не надала.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19 (провадження № 61- 21428св19), від 18 січня 2021 року у справі № 760/22245/18 (провадження № 61- 15715св19), від 20 січня 2021 року у справі № 569/5089/17 (провадження № 61-19799св19), від 10 лютого 2021 року у справі № 598/2250/19 (провадження № 61-19688св20), оскільки вказані висновки були зроблені до внесення змін у ст. 257 ЦПК України, які полягали у доповненні підстав для залишення позову без розгляду, зокрема, у разі неявки належним чином повідомленого позивача саме у підготовче засідання.
Колегія суддів враховує посилання ОСОБА_2 на значну віддаленість Тиврівського районного суду Вінницької області від її місця проживання та при цьому зауважує, що вона має електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, що вказує на можливість заявити клопотання про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду чи в приміщенні суду за місцем проживання, проте таким процесуальним правом ОСОБА_2 не скористалася.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (висновки Верховного Суду у постановах від 20 червня 2022 року у справі № 607/2015/17, від 27 лютого 2023 року у справі № 756/15525/15-ц).
Отже, враховуючи, що ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про час і місце судових засідань, тричі не з'явилася у підготовчі судові засідання 14 листопада 2024 року, 10 грудня 2024 року та 15 січня 2025 року, двічі не повідомила суд про неможливість з'явитись у підготовчі судові засідання 10 грудня 2024 року та 15 січня 2025 року, не подала заяву про розгляд справи за її відсутності, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду.
Водночас апеляційний суд роз'яснює, що залишення позову без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду із таким же позовом.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін як законну та обґрунтовану.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір», судові витрати у зв'язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 15 січня 2025 року залишити без змін.
Судові витрати у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді С. Г. Копаничук
В. П. Рибчинський