Справа № 683/3716/24
1-кп/683/139/2025
27 лютого 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої-судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
з участю: прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
законного представника потерпілого ОСОБА_4 -
ОСОБА_5
представника потерпілого ОСОБА_4 -
адвоката ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинів кримінальне провадження про обвинувачення
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Летичів Хмельницького району Хмельницької області, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, військовослужбовця Збройних Сил України, капітана, заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України у званні капітан, призначений згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17 липня 2023 року №198 на посаду заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини НОМЕР_1 , 03 вересня 2024 року близько 07 години 58 хвилин в порушення вимог пунктів 10.1,10.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen», моделі «Passat», сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по проїзній частині вул. Франка в м. Старокостянтинів Хмельницької області зі сторони вул. Миру в напрямку с. Пашківці Хмельницького району Хмельницької області, наближаючись до заїзду у двір багатоповерхового будинку №37, що по вул. Франка в м. Старокостянтинів, діючи недбало та необережно, не передбачив можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був та міг їх передбачити, проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки, здійснив різкий маневр повороту ліворуч, не переконавшись у тому, що це буде безпечно і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, зокрема неповнолітньому ОСОБА_4 , який керував мотоциклом марки «Mustang» моделі «МТ125-2», номерний знак НОМЕР_3 , та рухався прямо, наближаючись до повороту у заїзд двору будинку, в зустрічному напрямку по-відношенню до ОСОБА_7 , в результаті чого допустив зіткнення із мотоциклом під керуванням потерпілого ОСОБА_4 .
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди та порушення вимог Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_7 , неповнолітній ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді лінійного перелому лобної кістки праворуч з переходом на правий лобний синус, медіальну стінку правої орбіти та стінки решітчастого синусу справа, садна шкіри голови та обличчя, які за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння (завдання); краєвого перелому поперечного відростку справа 1-го грудного хребця, який за своїм характером відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я; садна шкіри тулуба, лівого коліна, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
Своїми діями ОСОБА_7 порушив вимоги пунктів 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, зміст яких полягає у наступному:
- п. 10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
-п. 10.4 - перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги або розворотом, водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку.
Порушення пунктів 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_7 знаходяться у прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, а саме спричиненням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 .
Свою вину у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_7 визнав у повному обсязі та показав, що 03 вересня 2024 року біля 08 години він рухався на автомобілі марки «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_2 , по вул. Франка в м. Старокостянтинів та мав намір повернути ліворуч. У зустрічному напрямку рухався мотоцикл марки «Mustang», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 . Вказує, що при повороті ліворуч він не зупинився і не надав перевагу у русі мотоциклу, оскільки думав, що встигне здійснити маневр повороту. Однак, відбулось зіткнення, внаслідок якого потерпілий ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Обмежившись у судовому засіданні за згодою учасників судового провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України показаннями обвинуваченого ОСОБА_7 , який повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо вищевказаних фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і вважає доведеним пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення за ч.2 ст.286 КК України.
Таким чином, дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд виходить із положень, визначених в ст.50 КК України, за якою покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Загальні засади призначення покарання визначені у ст.65 КК України, згідно якої суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до роз'яснень, даних у п.2 та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до п.1 ч.1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
У разі обрання покарання у виді позбавлення волі це рішення повинно бути вмотивовано у вироку. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти росії» від 16.10.2008).
Призначаючи покарання, суд виходить з того, що відповідно до положень ст.12 КК України обвинувачений ОСОБА_7 вчинив один тяжкий необережний злочин.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 раніше не судимий, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, є військовослужбовцем Збройних Сил України, має військове звання капітан, перебуває на посаді заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини НОМЕР_1 , за місцем проживання та за місцем проходження військової служби характеризується виключно позитивно, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, вчинив тяжкий злочин з необережності, на момент вчинення якого в стані сп'яніння не перебував.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому, зважаючи на положення ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_7 у межах положень ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків. При цьому, суд виходить з того, що ОСОБА_7 під час судового розгляду справи повністю визнав свою вину, висловив щирий жаль з приводу скоєного та осуд своєї поведінки, надавав суду пояснення, вчиняв активні дії, спрямовані на досягнення мети слідства, встановлення обставин вчинення ним кримінальних правопорушень. Таке сприяння було активним, тобто певною мірою ініціативним. Крім того, ОСОБА_7 добровільно усунув заподіяну потерпілому шкоду, повністю відшкодувавши матеріальну та моральну шкоду, що підтвердив потерпілий та його законний представник у судовому засіданні, надавши копію розписки від 30 листопада 2024 року про отримання від ОСОБА_7 грошових коштів.
При призначенні покарання судом враховуються конкретні обставини справи, спричинені наслідки, поведінка обвинуваченого під час та після вчинення злочину, який в добровільному порядку у повному обсязі відшкодував потерпілому ОСОБА_4 заподіяну матеріальну та моральну шкоду, визнав свою вину, щиро розкаявся, що, на думку суду, вказує на повне усвідомлення ОСОБА_7 вчиненого та обсягу завданої шкоди. Судом також враховується
думка потерпілого ОСОБА_4 та його законного представника ОСОБА_5 , які в судовому засіданні просили не призначати обвинуваченому покарання, пов'язане із реальним його відбуванням, а також не позбавляти його права керування транспортними засобами.
Реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, а також для попередження вчинення нових злочинів самим обвинуваченим та іншими особами, суд приходить до висновку призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, а також додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в межах мінімальних строків, визначених санкцією ч.2 ст.286 КК України.
Призначаючи додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами суд враховує, що ОСОБА_7 допустив грубі порушення Правил дорожнього руху, які призвели до заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, і хоча обвинувачений є військовослужбовцем Збройних Сил України, однак проходить військову службу на посаді заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи, яка не передбачає необхідність безпосереднього особистого керування ним транспортними засобами.
Дослідивши дані про особу обвинуваченого, з урахуванням думки потерпілого та його законного представника, які не наполягали на суворому покаранні, суд дійшов переконання, що ОСОБА_7 не є тією суспільно-небезпечною особою, яку слід ізолювати від суспільства, а тому підстав для призначення йому покарання у виді реального позбавлення волі суд не вбачає, та вважає, що його виправлення можливе без відбування основного покарання із звільненням його від нього з випробуванням та з покладанням на нього відповідно до вимог ст.76 КК України певних обов'язків.
Призначення такого покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Процесуальні витрати по справі за проведення судових експертиз №СЕ-19/123-24/12267-ІТ від 24.10.2024 в сумі 1591,80 грн., №СЕ-19/123-24/12268-ІТ від 25.10.2024 в сумі 3183,60 грн., №СЕ-19/123-24/13381-ІТ від 15.11.2024 в сумі 3183,60 грн., а всього на суму 7959 грн. в силу ст.124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.368-370, 373-376 КПК України, суд
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки, пов'язані із звільненням від відбування покарання з випробуванням:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави 7959 грн. процесуальних витрат за проведення експертиз.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2024 року на автомобіль марки «Volkswagen», моделі «Passat», номерний знак НОМЕР_2 , та на мотоцикл марки «Mustang» моделі «МТ125-2», номерний знак НОМЕР_3 , скасувати.
Речові докази:
- автомобіль марки «Volkswagen», моделі «Passat», номерний знак НОМЕР_2 , який зберігається на майданчику тимчасового зберігання транспортних засобів Відділу поліції №1 ХРУП ГУ НП в Хмельницькій області (м. Старокостянтинів, вул. Авіаторів,2) - повернути власнику ОСОБА_7 ;
- мотоцикл марки «Mustang» моделі «МТ125-2», номерний знак НОМЕР_3 , який зберігається на майданчику тимчасового зберігання транспортних засобів Відділу поліції №1 ХРУП ГУ НП в Хмельницькій області (м. Старокостянтинів, вул. Авіаторів,2) - повернути власнику ОСОБА_5 .
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя: