Справа № 703/6301/24
2/703/258/25
26 лютого 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Криви Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
ТОВ «Споживчий центр» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 46500 грн. боргу за кредитним договором з підстав невиконання умов договору.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 13 травня 2024 року укладено кредитний договір № 13.05.2024-100002071, який складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта).
За умовами вказаного кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 15 000 грн терміном на 140 днів.
Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Дена процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожен день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражений у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0,87% = (18341/15000)140*100%.
Проценти (економічна сутність - плата за користування кредитом) розраховується шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на проценту ставку.
Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 3000 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Згідно п. 3.1 Договору за цим договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Пунктом 3.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності та встановлено, що надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.
Згідно п. 4.3 Договору днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунків кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу день зарахування коштів на поточний рахунок кредитодавця, це підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитодавця позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.
Відповідно до п. 6.1 Договору позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечить чинному законодавству України забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: повернення кредиту, сплата процентів, комісій - у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оерти; неустойки, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором - негайно, з моменту пред'явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Також, відповідно до п. 9.1 Договору у разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов'язань по погашенню кредиту та/або комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених договором. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії до позичальника може бути застосована неустойка, згідно п. 7.6 кредитного договору. Також позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ст.. 265 ЦК України на вимогу кредитодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Позивач вказує, що відповідно до договору від 13.05.2024 та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 15000 грн строком на 140 днів, ОСОБА_1 13 травня 2024 року отримано кредитні кошти у розмірі 15000 грн на реквізити електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .
Відтак, позивач вказує, що він свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подачі позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 46500 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15000 грн, комісії - 3000 грн, неустойки - 7500 грн та по процентам в розмірі 21 000 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр»
За вказаних обставини, позивач ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з даним позовом.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 листопада 2024 року вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та відповідача встановлено строк для поданні відзиву на позовну заяву.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.
Реалізуючи право на подання відзиву, у порядку ст. 178 ЦПК України, відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, у якому останній вказав, що із нарахуваннями позивача щодо сплати заборгованості він не погоджується, оскільки відсутній розрахунок заборгованості, відтак вважає його завищеним та непомірним.
Окрім того, вказує, що він є військовослужбовцем, проходить службу в Збройних Силах України. Наразі діє особливий період та він проходить службу чим вносить свій вклад у захист нашої країни та територіальної цілісності України, про що ним неодноразово повідомлялось працівникам ТОВ «Споживчий центр».
Враховуючи те, що він є військовослужбовцем, відповідач вважає, що на нього розповсюджуються гарантії, передбачені п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким передбачено, що військовослужбовцям штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Виходячи з викладеного, відповідач зазначає, що законодавцем передбачено, що військовослужбовці повинні здійснювати погашення виключно тіла кредиту. Вважає, що такі обставини представником ТОВ «Споживчий центр» не були враховані, тому самі підрахунки позивачем зроблені невірно, в зв'язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
23 грудня 2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, узагальнені доводи в якій зводяться до наступного.
Щодо укладення форми договору, зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферта) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 З «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Договір між ТОВ «Споживчий кредит» та ОСОБА_1 було укладено шляхом: отримання/ознайомлення відповідача з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) від 13.05.2024; подання відповідачем заявки кредитного договору № 13.05.2024-100002071 (кредитної лінії) від 13.05.2024; надсилання відповідачем відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 13.05.2024-100002071 (кредитної лінії) від 13.05.2024.
Таким чином, кредитний договір було укладено в електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової.
Також позивач вказує, що документи, що складають кредитний договір підписувались відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, який надсилався у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий у заявці від 13.05.2024 - 0995315503, та саме цей номер телефону вказаний відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Щодо розрахунку заборгованості за кредитним договором, позивач вказує, що відповідач не зробив власного розрахунку, та позивач надає картку субконто з детальним розрахунком заборгованості, яка є належним та допустимим доказом.
Щодо видачі кредитних коштів, позивач вказує, що даний факт підтверджується квитанцією 2461628081 від 13.05.2024, яка є первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», відтак, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою еквайрінгу - Liqpay. Відтак квитанція і є первинним бухгалтерським документом.
Щодо комісії за кредитним договором позивач вказує, що у п. 8 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору від 13.05.2024 зазначено, що комісія, пов'язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 3000 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Відтак, комісія пов'язана із наданням послуги, а саме перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу.
Щодо проходження відповідачем військової служби позивач вказує, що відповідачем надано розмиту копію військового квитка та довідки про проходження служби, з яких неможливо встановити обставини, що свідчать про проходження військової служби відповідачем.
Відтак позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Правом подати заперечення на відповідь на відзив відповідач не скористався.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.
За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою їх забезпечення.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Судом встановлено, що відповідно до п. 3.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 13 травня 2024 року, за цим договором кредитор зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та комісію.
Згідно Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), кредит надається на наступних умовах: сума кредиту встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; тип кредиту: кредитна лінія; строк, на який надається кредит - встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) - встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; графік платежів - встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
13 травня 2024 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е565 підписав заявку, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 13 травня 2024 року.
Згідно вказаної Заявки кредитного договору (оферта) № 13.05.2024-100002071 (кредитної лінії) кредитор ТОВ «Споживчий центр»; позичальник ОСОБА_1 ; відповідно до умов кредитного договору позичальнику надається кредит на наступних умовах: сума кредиту 15000 гривень 00 копійок; строк, на який надається кредит 140 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 29.09.2024; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0,87% = (18341,08/15000)/140 * 100%. Проценти (економічна сутність - плата за користування кредитом) розраховується шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку. Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 3000 грн 00 коп., яка розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Також в Заявці вказано графік платежів.
Крім того, у вказаній заяві зазначено, що позичальник підтверджує, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену в частинах 1, 5 ст. 7 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (він ознайомився з нею за посиланням на веб-сторінку в мережі інтернет), паспорт споживчого кредиту відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування», примірник цього договору.
Відповідно до квитанції № 2461628081 від 13 травня 2024 року, ТОВ «Споживчий центр», на підставі договору № 13.05.2024-100002071 від 13 травня 2024 року, перерахував на банківську картку № НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 15000 гривень 00 копійок.
Згідно довідки про стан заборгованості за кредитним договором № 13.05.2024-100002071 від 13 травня 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за даним кредитним договором складає 46500 гривень 00 копійок, з яких: 15000 гривень 00 копійок основний борг; 21000 гривень 00 копійок проценти; 3000 грн 00 коп. комісія; 7500 грн 00 коп неустойка.
Відповідачем ОСОБА_1 не заперечується факт виконання ТОВ «Споживчий центр» виконання своїх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором та перерахування на його картковий рахунок, який зазначений у цьому договорі, кредитних коштів у сумі 15000 гривень 00 копійок, на умовах, визначених цим договором, а також невиконання зі своєї сторони зобов'язань за вказаним договором, тобто повернення ТОВ «Споживчий центр» отриманих кредитних коштів та відсотків за користування ними у строки, визначені сторонами договору.
Водночас зважаючи на обставину, що він перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, відповідач вважає що до вказаних правовідносин слід застосувати положення, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації ... відсотки за користування кредитом не нараховуються.
Досліджуючи доводи позивача в частині заявлених вимог по вказаному кредитному договору № 13.05.2024-100002071 від 13 травня 2024 року та заперечень наданих з боку відповідача суд виходить з наступного обґрунтування.
Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання/.
Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач взятих на себе зобов'язань у строки, передбачені вищевказаним кредитним договором № 13.05.2024-100002071 від 13 травня 2024 року, належним чином не виконав, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача суму заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 15 000 гривень 00 копійок.
Що стосується вимог позивача щодо стягнення відсотків за вказаним кредитним договором, суд зазначає наступне.
Так, відповідач не визнає та заперечує проти стягнення з нього відсотків за означеним кредитним договором, з огляду на його статус військовослужбовця та положення п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та ведення військового обліку» від 30 березня 2021 року №1357-IX, який набрав чинності 23 квітня 2021 року пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції: «15. Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».
Останніми змінами, які набрали чинності 19 серпня 2022 року пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено словами «крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».
Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.
Статтею 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Аналіз п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону №1357-IX від 30 березня 2021 року, який набрав чинності 23 квітня 2021 року, свідчить про те, що пільги мають: - військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; - військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.
Як вбачається з копії військового квитка серії НОМЕР_3 , який виданий на ім'я ОСОБА_1 , довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, дійсно є військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_1 . На військовій службі з 28 червня 1996 року по 31 жовтня 1997 року; з 18 травня 2014 року по 20 червня 2014 року та з 18 січня 2024 року по теперішній час.
Таким чином, на відповідача ОСОБА_1 , як на військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, поширюються пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час його призову.
Доводи представника позивача про те, що відповідач не звертався до фінансової установи (первісного кредитора) та не надавав документів, які дають йому відповідні пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд оцінює відповідно до вимог процесуального законодавства, і з урахуванням конкретних обставин цієї справи, та вважає, що відсутність звернення відповідача до первісного кредитора та позивача, не спростовує той факт, що на ОСОБА_1 розповсюджується дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». При цьому, за наявності позову банку про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).
Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі №642/548/21.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом - відсутні.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача комісії, то суд приходить до наступного.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним.
Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв'язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.
Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22).
З матеріалів даної справи вбачається, що комісію у розмірі 20% було визначено як плату за плата за надання кредиту.
Водночас, в матеріалах справи відсутній перелік банківських послуг, які пов'язані з наданням кредиту та які повинні надаватись банком.
Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення договору про встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 20 % є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.
Враховуючи наведене, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії відмовити з підстав їх необґрунтованості.
Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 неустойки в сумі 7500,00 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
24 лютого 2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022. Воєнний стан в Україні введено на всій території України та діє до теперішнього часу.
Відповідно до пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача неустойки в сумі 7500 грн не підлягають задоволенню з підстав, визначених у п.18 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за основним боргом в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню.
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції №СЦ00020457 від 14 листопада 2024 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2422 гривні 40 копійок.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір пропорційно до задоволених вимог у сумі 781 грн 42 коп.
На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 247, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 13.05.2024-100002071 від 13 травня 2024 року у сумі 15000 гривень 00 копійок та витрати по сплаті судового збору у сумі 781 грн 42 коп., а всього 15781 (п'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят одну) грн 42 коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене сторонами безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 26 лютого 2025 року.
Сторони у справі:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Головуючий: Ю. В. Крива