Справа №534/2988/23
Провадження №2/534/833/23
27 лютого 2025 року м. Горішні Плавні
Суддя Комсомольського міського суду Полтавської області Морозов В.Ю., за участю секретаря судового засідання: Хвіст Т.В., представника позивача Лаврук А.М., представника відповідача Костянецького А.Г.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із зазначеним позовом, в якому прохає стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 12.07.2019 в сумі 491 785 грн 66 коп. та понесені судові витрати в сумі 5 901 грн 43 коп.
Заявлені вимоги, серед іншого, мотивує тим, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 12.07.2019 року.
14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування Позивача з ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», про що у додатках позивачем надано копії сторінок виписки та копії сторінок статуту АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витяг з «Тарифів Банку» додаються до позовної заяви.
Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді (Витяг із Умов та правил надання банківських послуг, з якими ознайомлено Відповідача додається до позовної заяви).
Відносини між банком та клієнтом, які регулюються Договором можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом погодження, тобто обміну інформацією по питанням банківського обслуговування з клієнтом через wеb-сайт банку (www.privatbank.ua або інший інтернет/SMS-ресурс, зазначений банком.
Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua) АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що діяв на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 року, а зараз діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок на підтвердження позивачем подано Виписку по рахунку та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову.
У подальшому відповідач, ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 16.07.2019 р., отримав картку типу:
Преміальна картка World Elite кредитний ліміт до 400 000 грн.
Номер та строк дії отриманої кредитної карток зазначено у довідці про отримані картки, що додається до позовної заяви. Отримання картки підтверджується фотографією клієнта із карткою, довідці про отримані картки та випискою по рахунку, які додаються до позовної заяви.
Інформація щодо встановлення та зміни розміру кредитного ліміту підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.5 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, який відповідно до п. 1.1.1.63 Договору - короткостроковий кредит, який надається Банком Клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його Рахунку в розмірі ліміту кредитування.
Порядок внесення змін до умов договору позивачем мотивовано тим, що пунктом 1.1.5.1 Договору передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору, про що Банк повідомляє Клієнтів щодо внесених змін шляхом використання будь-якого з наступних каналів: розміщення інформації на офіційному сайті Банку www.privatbank.ua; розміщення інформації у відділеннях Банку; смс повідомлення на фінансовий номер телефону Клієнта; повідомлення на електронну пошту Клієнта; інформування у Системі «Приват24» або «Приват24 для бізнесу»; IVR-дзвінки; повідомлення через банкомати та термінали самообслуговування; месенджери (Telegram, Viber та ін.), шляхом направлення листа поштою тощо; У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів» клієнт має право надати Банку заяву про розірвання Договору виконавши умови п. 2.1.1.6.5 Договору.
Представник позивача вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме згідно до п. 2.1.1.3.1 . Договору погашення кредиту та процентів здійснюється наступними шляхами: договірним списанням - Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошей з його рахунку, в тому числі за рахунок кредитного ліміту, в розмірі процентів, які підлягають сплаті за цим Договором, 1 числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов'язань Клієнта за цим Договором (здійснювати договірне списання); внесенням Клієнтом коштів у готівковій або безготівковій формі в розмірі Мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту.
Таким чином, у разі відсутності коштів на рахунках, Відповідач здійснює погашення кредиту та процентів внесенням грошей на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов'язковий платежу. Згідно до п. 2.1.1.3.2 Договору Мінімальний обов'язковий платіж - розмір боргових зобов'язань Відповідача, розрахованих в процентах від загальної заборгованості, які щомісяця повинен сплачувати Клієнт протягом строку кредиту.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 13.12.2023 року має заборгованість - 491785.66 грн., яка складається з наступного: 413648.22 грн. - заборгованість за кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 78137,44 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 0.00 грн. - нарахована пеня; 0.00 грн. - нараховано комісії.
Ухвалою суду від 08.02.2024 позовна заява прийнята до розгляду із відкриттям провадження у справі та призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
19.12.2024 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Костянецького А.Г. до суду надійшла заява, у якій він просить перейти до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 27.02.2024 здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
28.02.2024 представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Костянецьким А.Г. подано відзив на позовну заяву.
Відзив представника головним чином мотивований тим, що у даній справі позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту одержання позичальником кредитних коштів (тіла кредиту) у сумі 413648,22 грн та правомірності нарахування процентів у сумі 78 137,44 грн за договором від 12.07.2019 р, які заявлені до стягнення у позовній заяві, а так само не доведено правомірність нарахування та включення у склад тіла кредиту процентів та комісій на загальну суму 623 421,21 грн, відтак позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
20.03.2024 представником позивача надіслано на адресу суду відповідь на відзив.
03.07.2024 представником відповідача подано клопотання про витребування доказів від позивача - АТ КБ «Приватбанк».
Ухвалою суду від 03.07.2024 клопотання представника відповідача задоволено.
31.07.2024 представником АТ КБ «Приватбанк» надано відповідь на вищевказану ухвалу суду.
Ухвалою суду від 12.09.2024 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача Лаврук А.М. підтримала позовну заяву та посилаючись на зазначене у ній просила суд її задовольнити.
Відповідач повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання не з'явився.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Суд, з'ясувавши думку учасників, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та надавши їм правову оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів , з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач заявляє, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 12.07.2019 року.
Також позивач зазначає 14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування Позивача з ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», про що у додатках позивачем надано копії сторінок виписки та копії сторінок статуту АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Відповідач у відзиві на позовну заяву повністю заперечує проти задоволення вимог АТ КБ «ПриватБанк».
В свою чергу представник позивача позовні вимоги банку мотивує тим, що 12.07.2019 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 400 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Кредитний договір укладений шляхом написання ОСОБА_1 . Анкети-заяви, яка за доводами позивача разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на сайті банку складають договір про надання банківських послуг.
На підтвердження факту розміру заборгованості позивачем наданий електронний письмовий доказ - «Виписка за договором б/н за період з 03.09.2018 по 15.12.2023 р».
Так, обороти коштів по кредиту згідно з Випискою за договором б.н.» розпочинаються з дати 03.09.2018 р.
Відповідно до довідки банку про видані картки між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір б/н, за яким видано кредитні картки:
№ НОМЕР_1 дата відкриття 03.09.2018 термін дії 08/19, № НОМЕР_2 дата відкриття 12.09.2019 термін дії 08/22, № НОМЕР_3 дата відкриття 12.10.2018 термін дії 10/22, № НОМЕР_4 дата відкриття 08.09.2020 термін дії 08/23.
Таким чином судом встановлено, що надані банком письмові докази підтверджують той факт, що відповідачу ОСОБА_1 банком надавались банківські послуги за кредитним договором відкритим (укладеним) 03.09.2018 р., що не дають можливості суду встановити належними та допустимими доказами отримання кредиту за договором від 12.07.2019 року та у взаємозв'язку встановити розмір заборгованості за договором від 12.07.2019 р.
Також суд зазначає, що при цьому позивачем вимоги про стягнення заборгованості за договором, укладеним 03.09.2018 року не заявлені.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд дослідивши наданий банком Розрахунок заборгованості за договором б.н. від
12.07.2019 р, укладеного між банком та клієнтом - ОСОБА_1 , станом на 13.12.2023 р. вважає його неналежним та недопустимим доказом та не бере його до уваги з наступних підстав.
Так, зазначений розрахунок розпочинається з дати 16.07.2019 року і на зазначену дату банк рахує «Заборгованість за наданим кредитом» та «Тіло кредиту поточне» (колонки №5 та 31) у сумі 351616,84 грн.
Натомість в матеріалах справи не містяться будь-які документально підтверджені докази факту надання позичальнику кредиту за договором від 12.07.2019 р. у вказаному розмірі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Відповідно до статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона -підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).
У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.
Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Згідно з статтею 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
Тому з огляду на зміст вищевказаний статей Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У Анкеті -заяві позичальника від 12.07.2019 року, на яку позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, процентна ставка не зазначена.
Крім того, суд звертає увагу, що у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Так, Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість процентами сумі 78137,44 грн.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилається на «Умови та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифи банку» як невід'ємні частини спірного договору, але у матеріалах справи не містяться докази, які б давали можливість встановити дату прийняття та період дії відповідних «Умов та Правил», а також будь-яких інших доказів того, що саме ці «Умови та Правила» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Так, суд, не може визнати належним доказом роздруківку із сайту позивача, оскільки
цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Таких висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20 зазначено про те, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Відповідно до частини першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Аналізуючи вищевказану статтю Кодексу та Витяги із Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанк та Тарифів Банку, що містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку, вони не відповідають вимогам статті 207 ЦК України щодо письмової форми правочину та статті 634 ЦК України щодо форми договору приєднання, а тому не можуть розцінюватись як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 12.07.2019 р шляхом підписання анкети-заяви, оскільки їх розмір та підстави нарахування сторони не погоджували.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, базову відсотку ставку та відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, що виключає підстави для їх стягнення у судовому порядку. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.
За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За таких обставин, враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже позивач зазначає, що ОСОБА_1 має основну заборгованість (тіло кредиту) перед банком у сумі 413 648,22 грн.
На підтвердження розміру заборгованості за тілом кредиту позивач долучив розрахунок заборгованості та банківську виписку за договором.
Відповідно до змісту виписки за договором позичальнику ОСОБА_1 нарахована заборгованість у сумі 491 785,66 грн.
Позивачем заявлено, що розмір заборгованості складає: 491 785,66 грн, з яких: 413 648,22 грн. - заборгованість за кредитом; 78 137,44 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що в матеріалах справи не міститься доказів встановлення кредитного ліміту у розмірі 413648,22 грн, що виключає можливість існування заборгованості за тілом кредиту у такому розмірі та спростовує доводи позивача про розмір боргу за наданим кредитом у відповідній сумі.
Суд при дослідженні змісту банківської виписки та наданого банком розрахунку вбачає, що позивач безпідставно нарахував відповідачу проценти та включив такі проценти у суму основної заборгованості «тіла кредиту», частина з яких була погашена позичальником у складі загальної суми.
Таким чином банком було нараховано та включено до тіла кредиту проценти на загальну суму 592821,21 грн, а саме: 01.09.23 р. - 12823,15 грн, 01.08.23 - 12873,15грн, 01.07.23 - 12409,50 грн, 01.06.23 - 12823,15 грн, 01.05.23 - 12393,90 грн, 01.04.23 - 12806,35 грн, 01.03.23 - 11549,20 грн, 01.02.23 - 12514,22 грн, 01.01.23 - 12344,33 грн, 01.12.22 - 11670,34 грн, 01.11.22 - 12077,07 грн., 01.10.22 - 11903,12 грн, 01.09.22 - 10266,48 грн, 01.08.22 - 10183,78 грн, 01.07.22 - 6759,00 грн., 01.06.22. - 6791,81 грн, 01.05.22 - 6236,29 грн, 01.03.22 - 9398,49 грн, 01.02.22 - 10529,16 грн, 01.01.22 - 10216,86 грн, 01.12.21 - 10464,52 грн, 01.11.21 - 10744,96 грн, 01.10.21 - 10766,51 грн, 01.09.21 - 11359,66 грн, 01.08.21 - 10796,08 грн., 01.07.21 - 9954,19 грн, 01.06.21 - 9325,48 грн., 01.05.21 - 8825,53 грн, 01.04.21 - 8509,92 грн, 01.03.21 - 8253,28 грн, 01.02.21 - 9870,07 грн, 01.01.21 - 10192,84 грн, 01.12.20 - 10024,91 грн, 01.11.20 - 10566,92 грн, 01.10.20 - 10467,56 грн, 01.09.20 - 11179,34 грн, 01.08.20 - 11417,95 грн., 01.07.20 - 10776,13 грн., 01.06.20 - 9946,37 грн., 01.05.20 - 9620,05 грн., 01.04.20 - 10404,28 грн, 01.03.20 - 9641,14 грн, 01.02.20 - 10090,67 грн, 01.01.20 - 10669,05 грн, 01.12.19 - 11719,21 грн, 01.11.20 - 11761,35 грн, 01.10.19 - 11330,36 грн, 01.09.19 - 18182,46 грн, 16.07.19 - 5944,88 грн, 28.06.19 - 9254,26 грн, 31.05.19 - 11688,80 грн, 30.04.19 - 11161,79 грн, 29.03.19 - 9249,37 грн, 28.02.19 - 7055,63 грн, 31.01.19 - 6731,75 грн, 31.12.18 - 6089,25 грн, 30.11.18 - 5806,21 грн, 31.10.18 - 898,15 грн, 24.10.18 - 3510,98 грн.
Також суд зі змісту банківської виписки встановив, що у склад заборгованості за
кредитом банк (позивач) включив комісії на загальну суму 30 600,00 грн., які нараховував щомісяця по 600,00 грн у наступні дати: 27.04.23р., 28.03.23 р., 28.02.23р, 26.01.23р, 26.12.22р, 28.11.22 р, 25.10.22р, 25.09.22р, 25.08.22р, 25.07.22р, 27.06.22р, 26.05.22 р, 26.04.22р, 28.03.22р, 25.01.22р, 28.12.21р, 25.11.21р, 25.10.21р, 28.09.21 р., 26.08.21р, 26.07.21р, 25.06.21 р., 26.05.21 р, 27.04.21 р, 25.03.21 р, 26.02.21 р, 25.01.21р, 24.12.20р, 26.11.20р, 26.10.20р, 25.09.20р, 25.08.20р, 27.07.20р, 25.06.20р., 25.05.20р, 27.04.20р, 25.03.20р, 25.02.20р, 27.01.20р, 27.12.19р, 25.11.19р, 28.10.19р, 25.09.19р, 29.08.19р, 26.07.19р, 26.06.19р, 25.03.19р, 25.02.19р, 24.01.19р, 26.12.18р, 26.11.18р.
Виходячи з вищевикладеного зазначене підтверджує той факт, що банк безпідставно нарахував відповідачу проценти у сумі 592 821,21 грн та комісію у сумі 30 600,00 грн, які включив у склад основної заборгованості - тіла кредиту.
Згідно з випискою за договором б.н. за період 03.09.2018 - 15.12.23 залишок заборгованості складає 491 785,66 грн.
Судом встановлено, що внесення коштів ОСОБА_1 на загальну суму 2 021 813,51 грн, було не тільки повністю погашено фактично отримані від банку кошти, але і сплачено частину зазначених вище безпідставно нарахованих банком процентів та комісій на загальну суму 131 635,55 грн.
За таких обставин суд доходить висновку, що у ОСОБА_1 відсутня заборгованість перед банком зі сплати коштів, які були ним фактично отримані (використані) та не повернуті банку, а заборгованість за випискою у сумі 491 785,66 грн виникла в результаті безпідставного та неправомірного нарахування банком процентів та комісій, які умовами договору не передбачені.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Так, положення статті 12 ЦПК України, передбачають, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом враховані висновки Верховного Суду України у постанові від 16 серпня 2023 року справа № № 176/1445/22 провадження № 61-8249св23 де зазначено, що Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на вищевикладене суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими, достатніми доказами наявності у відповідача заборгованості та не спростовано доводів відповідача, а тому у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю.
Питання про судові витрати вирішено судом у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, за приписами якої судовій збір у разі відмови у позові покладається на позивача.
Керуючись ст. 12, 141, 259, 263, 264 ЦПК України, суд, -
У задоволенні цивільного позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду.
Повне найменування позивача: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, буд.1Д;
Відомості, які суд не оголошує про учасників справи при проголошенні рішення
Повне ім'я відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя В'ячеслав МОРОЗОВ
Повний текст рішення оголошено 27.02.2025 о 13 год. 10 хв.