КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/9102/24
Провадження № 3/552/65/25
25.02.2025 м. Полтава
25.02.2025 року суддя Київського районного суду м. Полтави Любчик В.М., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з УПП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючий, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 13.12.2024 року о 08-47 год., в м. Полтава по вул. Яківчанська, 7А, керував транспортним засобом AUDI A6 з н.з. НОМЕР_2 , будучи особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, а саме не набув такого права після позбавлення його права керування на підставі постанови Решетилівського районного суду Полтавської області від 26 вересня 2018 року, за ст. 130 КУпАП. Правопорушення вчинено повторно, протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП за постановою серія БАД № 494345 від 16.12.2023, тим самим порушив вимоги Постанови КМУ №340, п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху, ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» та вчинив правопорушення передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Судом неодноразово вживались заходи для належного повідомлення його про час та місце розгляду справи (а саме на 20.01.2025, 25.02.2025,) шляхом надсилання судових повісток на адресу зазначену у протоколі. На жодне із засідань ОСОБА_1 не з'явився, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення повернулись до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» тому зважаючи на те, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов'язковою, суд з метою дотримання розумних строків розгляду вважає можливим розглянути справу без його участі, що також відповідає практиці ЄСПЛ.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 , у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП знайшла своє повне підтвердження та його дії кваліфіковані правильно.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як зазначені у ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Так, згідно з ч. 2 ст. 126 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Частина 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчинене повторно протягом року, а саме:
- керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП),
- керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами ( ч. 3 ст. 126 КУпАП),
- керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).
Відповідно до п.п. «а» п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах провадження доказами, протоколом про адміністративне правопорушення № 61087 серії ЕПР1 № 195297 від 13.12.2024 року, постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 22 травня 2024 року справа № 546/743/18, з якої вбачається, що ОСОБА_1 було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 10 200 грн та позбавлено права керуванням транспортного засобу строком на один рік. 16.12.2024 року постановою про накладання адміністративного стягнення ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено штраф в розмірі 3400 грн.;
Н відеозаписі долученому до протоколу ОСОБА_1 не заперечує факт керування транспортним засобом не маючи посвідчення водія відповідної категорії, та ту обставину, що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо незгоди ОСОБА_1 із складеним відносно нього адміністративним протоколом, заперечення в протоколі відсутні, а також відсутні відомості щодо оскарження дій працівників поліції.
Відповідно до Довідки від 13.12.2024 УПП в Полтавській області, яка видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.12.2023 року притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП штраф 3400 грн. не сплачений.
Згідно Довідки від 13.12.2024 УПП в Полтавській області, яка видана ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно до Єдиного державного реєстру МВС, отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 14.10.1986 категорії Б.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
При визначенні виду і розміру стягнення, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, вважаю за необхідне застосувати відносно нього адміністративне стягнення у межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави з позбавленням права керування транспортним засобом, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Щодо позбавлення права керування транспортними засобами особи, яка його не отримувала, зазначаю, що колегія суддів об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові у справі №702/301/20 від 04 вересня 2023 року висловила правову позицію, відповідно до якої, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Так, колегія суддів об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду зазначила, що внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями. При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб'єктивного права), так і покладенням на особу у зв'язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов'язків, а також роз'яснення особі наслідків невиконання покладених обов'язків та ухилення від відбування додаткового покарання.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Статтею 40-1 КУпАП встановлено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладання адміністративного стягнення, підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст. ст. 7, 40-1, 126, 221, 283, 284 КУпАП, суддя,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять роківбез оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до ч.1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) на користь Державної судової адміністрації України, код ЄДРПОУ 26255795, місцезнаходження: м. Київ, вул. Липська, 18/5.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний термін з дня проголошення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Суддя В.М. Любчик