Справа № 529/858/24
Провадження № 2/529/53/25
24 лютого 2025 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Петренко Л.Є.,
за участю секретаря - Звягольської В.А.,
позивачки - ОСОБА_1
представника позивачки - адвоката Щепіної О.В.
представника відповідача - адвоката Хворост Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,
встановив:
Позивачка ОСОБА_1 29.09.2024 звернулась до Диканського районного суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що їх син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є студентом другого курсу Полтавського Державного Медичного Університету, медичного факультету №1, денна форма навчання, строк якого до 30.06.2029.
Позивачка вказує, що вартість навчання згідно з умовами договору про надання освітніх послуг складає 42 000 грн. Самостійно утримувати сина вона не взмозі, оскільки має заробітну плату в розмірі 10 000 грн., інших доходів вона не має. Разом з тим, син потребує матеріальної допомоги так як необхідно купувати підручники, спеціальний одяг, також винаймає житло, вартість якого разом з комунальними послугами становить 8 000 грн.
Відповідач ОСОБА_2 як його батько, не виконує свого обов'язку по утриманню сина, на період навчання.
Тому позивач звернулась до суду з вказаним позовом та просить стягувати на її користь на утримання повнолітнього сина, на період навчання, аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку.
30.09.2024 ухвалою судді відкрито провадження по справі та визначено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
24.10.2024 представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Хворост Д.М. подано до суду відзив на позов у якому вказано, що позивач не визнає позовні вимоги заявлені до нього та просить суд відмовити у задоволенні такого в повному обсязі.
Окрім іншого, представником відповідача у відзиві на позов вказано, що на даний момент відповідач має одне місце роботи у ТОВ «Колос», а з ГТС Слобожанське ЛВ УМГ Воронянський Р.М. 11.10.2024 звільнений, про що є відповідний запис у його трудовій книжці. Крім того ОСОБА_2 після перенесеного захворювання потребує регулярного лікування та профілактичного лікування із стаціонарним лікуванням зі стаціонарним утриманням. Крім цього, відповідач ОСОБА_2 допомагає своїй матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є пенсіонеркою та потребує фінансової підтримки.
Представниця відповідача вказує, що прийнятною сумою аліментів, яка підлягає стягненню є тверда грошова сума в розмірі 1 514 грн., яка становить 50 % від прожиткового мінімуму для працездатної особи у 2024 році, оскільки наразі його заробітна плата становить 4 273 грн з якої ще вираховується податок в сумі 769 грн. 14 коп.
Також зазначає, що спільний син сторін ОСОБА_4 досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , позов позивачка до суду пред'явила 26.09.2024, тому відповідач ще не встиг порушити будь яке право позивача чи їх сина, оскільки не пройшов розрахунковий місяць. У вересні 2024 року позивачці, на утримання сина перераховано відповідачем аліменти в сумі 1598 грн.
Представниця відповідача у відзиві вказує про недоведеність потреб дитини у матеріальній допомозі, відсутність у відповідача фінансової можливості надавати матеріальну допомогу його повнолітньому сину, який продовжує навчання, низький рівень його офіційних доходів, має поганий стан здоров'я, хронічні захворювання, також доглядає за своєю матір'ю, тому приходить до висновку, що в даному випадку відсутня сукупність юридичних фактів, що є підставою для стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина до закінчення ним навчання.
01.11.2024 третя особа у справі - ОСОБА_3 подав до суду письмові пояснення у яких зазначив, що з батьками має хороші стосунки, однак з батьком - відповідачем, спілкується рідко, загалом на дні народження. До 18 років батько сплачував аліменти на його утримання, які його мати ОСОБА_1 перераховувала йому на картку та купувала для нього необхідні речі. З 2023 року він навчається у Полтавському державному медичному університеті. На даний час знаходиться повністю на утриманні матері -позивачки, яка його забезпечує всім необхідним, зокрема спец.одягом, оплачує його проїзд до м. Полтави до різних корпусів навчального закладу та місця проживання, орендує квартиру в м. Полтава та оплачує комунальні послуги. Необхідність оренди квартири зумовлена необхідністю не запізнюватись на навчання. Орендодавці квартири перебувають за кордоном, тому договір оренди письмово не укладався. Крім основних витрат, ним витрачаються кошти на засоби особистої гігієни, придбання дрібних предметів одягу, на перекуси, каву та чай. Крім того, третя особа вказав, що він має проблеми зі здоров'ям, внаслідок чого мати купує ліки та оплачує необхідні медичні дослідження. Також ОСОБА_3 вказав, що він не працює оскільки навчається на денній формі навчання та не отримує стипендію. Просить позовні вимоги, які заявлені його матір'ю задовольнити.
В подальшому, 06.11.2024 позивачкою ОСОБА_1 подано до суду відповідь на відзив у якому окрім іншого вказано, що строк навчання перевищує строк досягнення ОСОБА_6 23 роки, тому забезпечення сина за останній рік навчання повністю покладатиметься на неї. Також зазначила, що у позові помилково зазначено про платне навчання сина. Останній навчається за рахунок державного бюджету, безоплатно.
Виходячи з фінансових можливостей ОСОБА_2 оплатити гонорар адвокату, який складає 10 000 грн., його дохід є значно вищим аніж він вказує у відзиві на позов. Крім того, ОСОБА_2 володіє на праві приватної власності квартирою, яка знаходиться в м. Полтава, що свідчить про наявність у останнього нерухомого майна та задовільного майнового стану.
Самі доводи відповідача ОСОБА_2 на незадовільний стан здоров'я не звільняють його від обов'язку надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який потребує такої допомоги. Відповідач є працездатним та працевлаштованим, у самих медичних довідках відсутні рекомендації щодо заборони працювати.
В той же час, ОСОБА_3 має незадовільний стан здоров'я. Перебуває на обліку з діагнозом «Реактивні зміни печінки ОСОБА_7 , підшлункової залози». Ян потребує лікування та спеціального харчування. Оплату медичних засобів та медичних обстежень, харчування забезпечує матір. Позивачка зазначила, що здійснювати надалі самостійне утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання вона не взмозі, так як має незначний дохід, незадовільний стан здоров'я, незаміжня, з батьків має лише матір, є єдиною дочкою у сім'ї та здійснює догляд за нею. В той же час, сама позивачка має проблеми зі здоров'ям у сфері гінекології та офтальмології.
Інформація надана представником відповідача щодо наявності у позивачки ОСОБА_1 нерухомого майна є неправдивою, відсутність зареєстрованого нерухомого майна за позивачкою підтверджується відповідною довідкою.
З огляду на вказане та зазначене у відповіді на відзив позивачка ОСОБА_1 вважає, що частка 1/4, яку вона просить стягнути з відповідача на її користь, на утримання повнолітнього сина ОСОБА_8 який продовжує навчання є співмірною з понесеними витратами на утримання сина, що здійснює на даний час самостійно позивачкою. Належних і достатніх доказів щодо відсутності можливості надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину відповідачем не надано.
Також просить стягнути на її користь понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.
15.11.2024 представницею відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Хворост Д.М. подано заперечення в яких зазначено, що позивачка ОСОБА_1 не надає жодного доказу на підтвердження понесених нею витрат на проживання сина та їх розміру, а також того, що син їздить з дому до місця навчання чи навпаки, на що несе витрати, як і не доводить того, що вона забезпечує його житлом за місцем навчання.
Сам же ОСОБА_3 жодного разу не звертався до відповідача із повідомленням чи проханням, що йому треба забезпечити житло в м. Полтаві. Відповідач ОСОБА_2 має квартиру в м. Полтава , де міг би проживати за потреби син, але він не звертався із таким проханням чи пропозиціями. Зазначає, що він має змогу надавати своєму сину ОСОБА_9 житло за потреби в м. Полтаві, але просить останнього повідомити про такий намір та заздалегідь обговорити деталі.
Просить відмовити у задоволені позову та стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених у ньому та відповіді на відзив, просила їх задовольнити, а також стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.
Представниця позивачки - адвокат Щепіна О.В. в судовому засіданні пояснила, що позивачка ОСОБА_1 несе витрати на одяг повнолітнього сина ОСОБА_8 , на відповідне харчування, оскільки син має проблеми зі здоров'ям та потребує спеціального харчування. Разом з тим ОСОБА_4 не отримує стипендії, навчається очно, потребує окрім іншого і коштів на придбання спец.одягу, а також на проїзд до різних корпусів учбового закладу. Згідно з довідкою центру надання адміністративних послуг, повнолітній син зареєстрований та проживає з матір'ю, однак, фактично проживає у м. Полтава в орендованій квартирі, вартість якої становить 8 000 грн. на місяць, однак на вихідні приїжджає додому в с-ще Диканька.
Вказує, що відповідач ОСОБА_2 працездатний має постійне місце роботи, володіє на праві приватної власності квартирою в м.Полтаві. Однак, як батько повнолітнього сина ОСОБА_8 , який продовжує навчання не виявив бажання надати сину житло для проживання, інших дітей при цьому не має. Представниця позивачки - адвокат Щепіна О.В. вказала, що надані стороною відповідача квитанції про придбання ліків для матері не підтверджують, що такі купував саме відповідач ОСОБА_2 . З вересня 2024 року і по даний час відповідач ОСОБА_2 не надає кошти на утримання сина ОСОБА_8 .
Представниця відповідача ОСОБА_2 - адвокат Хворост Д.М. в судовому засіданні пояснила, що відповідач ОСОБА_2 заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_8 , який продовжує навчання в розмірі частини всіх його доходів. Вказує, що відповідач може сплачувати 50 % від прожиткового мінімуму. ОСОБА_2 переніс інсульт, проходить профілактичне лікування і реабілітацію, купує ліки. На даний час, останній не взмозі за станом здоров'я працювати на двох роботах, працює лише в ТОВ «Колос». Син забезпечений спецодягом, що підтверджується поясненнями самої позивачки, однак саме ці витрати не підтверджено останньою. Крім того, відсутні докази витрат на проїзд між корпусами, а також оренди квартири. Крім того, представниця відповідача наголосила суду, що позов про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина подано позивачкою, однак такий повинен був бути поданий повнолітнім сином ОСОБА_10 і стягнення таких повинно відбуватись на користь сина, а не матері ОСОБА_1 .. Тобто позивачкою ОСОБА_1 обрано невірний спосіб захисту.
Третя особа ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Суд, заслухавши позивачку, її представницю та представницю відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який 12.01.2017 розірвано рішенням Диканського районного суду Полтавської області, яке набрало законної сили.
Від шлюбу сторони мають повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).
ОСОБА_3 є студентом ІІ курсу Полтавського державного медичного університету. Термін навчання з 01.09.2023 по 30.06.2029 рік (а.с. 8).
Відповідно до довідки про доходи виданої ОСОБА_3 Полтавським державним медичним університетом, форма навчання - безплатна, за період з 01.10.2023 по 30.09.2024 має загальну суму доходів - 0 грн. 00 коп. (а.с. 106).
З довідки виданої 24.10.2024 Центром надання адміністративних послуг Диканської селищної ради, про склад зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.108).
Позивачка ОСОБА_1 працює вчителем закладу загальної середньої освіти, з 01.03.2024 по 30.09.2024 її сума доходу за місцем роботи становить 84 040 грн. 69 коп. (а.с. 9).
Як вбачається з довідки № 73-825 від 14.10.2024, виданої ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», відповідач ОСОБА_2 має основне місце працевлаштування у вказаному товаристві та займає посаду - електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування. Загальна сума доходу за період з 01.10.2023 по 30.09.2024 становить 352 463 грн. 63 коп. (а.с.168).
Відповідач ОСОБА_2 працює за сумісництвом в ТОВ «КОЛОС» електриком. Загальна сума доходу за період з квітня 2024 по вересень 2024 року становить 25 482 грн. (а.с.56).
Як вбачається із запису № 24 від 11.10.2024 у трудовій книжці, виданої на ім'я ОСОБА_2 , останній звільнений із основного місця роботи у зв'язку із скороченням штату працівників п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. Наказ №121/К від 09.10.2024 (а.с. 157-168).
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно сформованого 30.10.2024 за позивачкою ОСОБА_1 відсутнє зареєстроване право власності на нерухоме майно (а.с.121).
Разом з тим, за відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру, яка розташована по АДРЕСА_2 (а.с.120).
Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).
Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати - ст. 198 СК України).
Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
У частині першій статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Тож стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття, виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі №644/3610/16 (провадження №61-12782св18) зробив висновок про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20 (провадження №61-17937св21) Верховний Суд вказав, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Суд вважає встановленим той факт, що у зв'язку з навчанням ОСОБА_11 потребує матеріальної допомоги, яку мають надавати батьки, в тому числі і відповідач.
При цьому, суд зазначає, що витрати ОСОБА_3 на продукти харчування та інші додаткові витрати для життя є беззаперечними, оскільки для власного існування та навчання, будь-яка людина повинна повноцінно харчуватися, купувати одяг та взуття, засоби гігієни та миючі засоби, а це потребує певних коштів.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 систематично перераховує зі свого карткового рахунку на картковий рахунок повнолітнього сина ОСОБА_8 грошові кошти, придбала монітор до комп'ютера, що підтверджує факт його утримання з її сторони.
В той же час, суд не приймає поданий представницею позивачки чек про придбання кухонного приладдя, оскільки таке суд не може розцінювати, як понесені нею витрати на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Разом з тим, навчання третьої особи ОСОБА_3 має певну специфіку, оскільки при навчанні останній має потребу і у спеціальному одязі (медичному), додаткових засобах гігієни, медичних рукавичках, тощо.
При цьому, як вбачається з листа ректора Полтавського державного медичного університету, що навчання у такому передбачає перебування студентів у різних корпусах медичних закладів охорони здоров'я міста Полтави які є клінічними на яких розташовані клінічні кафедри і відповідно проходять заняття. Для студентів на клінічних кафедрах обов'язковими є, крім халата і медичної шапочки, змінне взуття та стійкій миючій підошві або бахіли, маска. Відсутність встановленої медичної форми вважається порушенням дисципліни.
Вирішуючи питання щодо спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу на повнолітнього сина, який продовжує навчатися, судом не було встановлено наявності інших осіб, які перебувають на утриманні відповідача, відповідачем не представлено суду жодних доказів про те, що він за станом здоров'я, або з інших підстав не може виконувати своїх обов'язків по утриманню повнолітнього сина.
Відповідачем ОСОБА_2 не надано належних доказів на підтвердження факту нездатності ним виконувати свій батьківський обов'язок по утриманню сина, який продовжує навчання, зокрема довідки про інвалідність, або ж інших медичних документів, які вказують на обмеження його працездатності, або ж протипоказання на певні види робіт чи загалом.
Такі ж докази, щодо незадовільного стану здоров'я не надано і самою позивачкою ОСОБА_1 .
Крім цьому, відповідачкою не подано до суду доказів сплати орендної плати за квартиру в сумі 8 000 грн., яку ОСОБА_1 винаймає для повнолітнього сина сторін - ОСОБА_3 , тому ці витрати суд не бере до уваги.
Сторонами подано до суду медичні виписки, які вказують на наявність у них супутніх хронічних захворювань, однак така документація, вказівки на обмеження їх працездатності не містить.
В той же час, судом не приймаються твердження відповідача ОСОБА_2 щодо неспроможності виконувати свій обов'язок по утриманню свого повнолітнього сина, ту обставину, що він допомагає своїй матері ОСОБА_5 , яка є пенсіонеркою, має незадовільний стан здоров'я, а тому потребує фінансової підтримки, оскільки такі дії відповідача ОСОБА_2 вказують лише на виконання свого обов'язку по утриманню батьків, передбаченого ст. 202 СК України.
Крім того відповідач ОСОБА_2 має у своїй власності нерухоме майно - квартиру, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , а також рухоме майно - транспортний засіб Renault Kangoo, 2003 року випуску.
Також суд не бере до уваги твердження представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Хворост Д.М. про те, що позивачка ОСОБА_1 не мала права звертатись до суду з вказаним позовом, а з таким повинен був звертатись сам повнолітній син сторін ОСОБА_11 , оскільки право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Тобто таке право позивачки, як одного з батьків, з яким проживає повнолітня дитина - третя сторона по справі, прямо передбачено ч. 3 ст. 199 СК України.
Матеріалами справи підтверджено, що повнолітній ОСОБА_11 проживає разом з матір'ю - ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні, тому судом не приймаються твердження сторони відповідача, що позивачкою не доведено факт проживання дитини з матір'ю, оскільки відповідачем належними доказами не спростовано вказану обставину.
Судом встановлено та відповідачем не спростовано, що повнолітній ОСОБА_3 перебуває на утриманні матері, яка звернулася до суду з відповідним позовом, вимога про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, на користь матері є обґрунтованою та такою, що відповідає нормам сімейного законодавства.
В зв'язку з наведеним, необґрунтованими є і твердження представниці відповідача ОСОБА_2 - адвоката Хворост Д.М. про те, що аліменти мають стягуватися саме на користь самого повнолітнього сина, а не на користь матері повнолітнього сина, оскільки відповідно до ч.3 ст. 199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Відповідачем не спростовано, що їх спільний син проживає з позивачкою, тому у відповідності до вимог ч. 3 ст. 199 СК України, позивач також наділена правом на звернення з відповідним позовом до суду.
Разом з тим, судом враховується, що при зверненні до суду з даним позовом, ОСОБА_1 не надала суду достатніх та обгрунтованих доказів щодо необхідності покладення на відповідача ОСОБА_2 обов?язку зі сплати аліментів у розмірі 1/4 частини його доходу.
У зв?язку з вищенаведеним суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру аліментів та вважає, що стягнення аліментів в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання буде відповідати інтересам останнього.
Отже, враховуючи вище викладене, матеріальне становище сторін, а також приймаючи до уваги той факт, що батьки зобов'язані утримувати свою повнолітню дитину до досягнення нею віку 23 років за умови, що вона буде навчатися, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 аліментів на утримання їхнього повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, до припинення сином навчання, але не довше, ніж до досягнення 23 років.
Представниками сторін вказано, що докази надання правничої допомоги будуть надані в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України.
Враховуючи, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову про стягнення аліментів, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 в доход держави в сумі пропорційній задоволеним позовним вимогам, а саме 872 грн. 06 коп.
Керуючись статтями 81, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (проживаючого по АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , працюючого в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Колос» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , як повнолітнього сина, який продовжує навчання, аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, на весь період навчання, але не більше ніж до досягнення сином 23-річного віку, починаючи з 26.09.2024.
Рішення суду про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 , в доход держави судовий збір у розмірі 872 (вісімсот сімдесят дві) грн 06 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 27.02.2025.
Головуюча Л.Є. Петренко