27.02.2025 Провадження по справі № 2/940/122/25
Справа № 940/1720/24
Іменем України
27 лютого 2025 року Тетіївський районний суд Київської області у складі :
головуючого судді Самсоненка Р.В.
за участю секретаря судового засідання Зіп'юк Т.А.
розглянувши в приміщенні суду в м. Тетієві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
встановив:
ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулось до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорамиу загальному розмірі 95178,02 грн. та понесені судові витрати.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 11.09.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 7056843 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених наказом № 205-ОД від 10.02.2022 року та розміщених їх на сайті https://creditplus.ua/ru/documents. 27.05.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передає ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за плату, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до витягу з реєстру боржників від 27.05.2024 року до договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 7056843 від 11.09.2023 року у розмірі 18159,42 грн, яка складається із: 6900,00 грн.- суми кредиту, 11259,42 грн. - суми процентів за користування кредитом. Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». Згідно умов кредитного договору позичальник зобов'язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором. Однак, всупереч умовам кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконав, тому, позивач просить у судовому порядку стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором № 7056843 від 11.09.2023 року, яка станом на дату звернення до суду становить 26398,02 грн., яка складається з 6900,00 грн. - тіло кредиту, 11259,42 грн. - нараховані проценти, 8238,60 грн. - нараховані позивачем проценти за 60 календарних днів.
Крім того, 13.09.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 3976941 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписаний електронним цифровим підписом позичальника. 24.05.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 24/05/2024, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» передає ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за плату, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до витягу з реєстру боржників від 24.05.2024 року до договору факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 3976941 від 13.09.2023 року у розмірі 57380,00 грн, яка складається із: 9500,00 грн. - заборгованості за основним боргом, 47880,00 грн. - заборгованості за процентами. Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Згідно умов кредитного договору позичальник зобов'язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором. Однак, всупереч умовам кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконав, тому, позивач просить у судовому порядку стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором № 3976941 від 13.09.2023 року у розмірі 68780,00 грн., яка складається з 9500,00 грн.- заборгованості за основним боргом, 47880,00 грн. - заборгованості за процентами, 11400,00 грн. - нараховані позивачем проценти за 60 календарних днів.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 30.12.2024 року відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторони у справі повідомлялися належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 отримав копію ухвали про відкриття провадження, що підтверджується рекомендованим повідомленням. У встановлений судом строк заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзив на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відповідач суду не надав, відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 11.09.2023 року ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 7056843 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених наказом № 205-ОД від 10.02.2022 року та розміщених їх на сайті https://creditplus.ua/ru/documents ( том 1 а. с. 39-54).
Згідно умов Кредитного договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 6900,00 грн, строк кредиту - 360 днів. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 6900,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Укладаючи договір, сторони передбачили нарахування процентів за умовами стандартної процентної ставки 1,99 % в день та зниженої процентної ставки 1,89 % в день.
На виконання умов договору ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання виконало належним чином, перерахувавши відповідачу кредитні кошти, проте ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконував, порушуючи умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість за договором загальною сумою 18159,42 грн, яка складається із: 6900,00 грн.- суми кредиту, 11259,42 грн. - суми процентів за користування кредитом, що підтверджується повідомленням про зарахування коштів від ТОВ «Пейтек Україна» від 12.06.2024 року та розрахунком заборгованості за кредитним договором № 7056843 від 11.09.2023 року за період з 11.09.2023 року по 26.05.2024 року ( том 1 а. с. 98, 55-68).
Відповідно до договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 року ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна»право грошової вимоги за договором № 7056843 про надання споживчого кредиту від 11.09.2023 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 (копія договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 року, копія акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 року, витяг з Реєстру боржників за договором факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 року - том 1 а. с. 69-90).
Крім того, позивачем нараховані проценти за 60 календарних днів (27.05.2024 - 25.07.2024) у розмірі 8238,60 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за договором № 7056843 про надання споживчого кредиту від 11.09.2023 року (том 1 а. с. 94-95)
Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
13.09.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3976941, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язалося надати відповідачу кредит у розмірі 9500,00 грн, строком на 350 днів, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Укладаючи договір, сторони передбачили нарахування процентів за умовами стандартної процентної ставки 2 % в день та зниженої процентної ставки 1,4 % в день. Перед підписанням вказаного кредитного договору відповідач вказав свої дані, після чого, підписав його електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Н925, що в свою чергу свідчить про те, що останній погодився з умовами кредитного договору ( том 1 а. с. 128-153)
ТОВ «Лінеура Україна» виконало своє зобов'язання за кредитним договором та надало відповідачу грошові кошти у розмірі 9500,00 грн., що підтверджується листом ТОВ « Універсальні платіжні рішення» від 31.05.2024 року, проте ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконував, порушуючи умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість за договором загальною сумою 57380,00 грн, яка складається із: 9500,00 грн. - заборгованості за основним боргом, 47880,00 грн. - заборгованості за процентами, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3976941від 13.09.2023 року станом на 24.05.2024 року ( том 1 а. с. 188, 173-183).
24.05.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 24/05/2024, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3976941, укладеним 13.09.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 (копія договору факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024 року; копія акту прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024 року; витяг з Реєстру боржників за договором факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024 року - том 1 а. с. 154-166).
Крім того, позивачем нараховані проценти за 60 календарних днів (24.05.2024 - 22.07.2024) у розмірі 11400,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за договором № 397641 про надання споживчого кредиту від 13.09.2023 року ( том 1 а. с. 184-185).
Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
Про відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» повідомило відповідача шляхом направлення смс повідомлення на номер телефону, зазначений при укладенні кредитних договорів.
Згідно виписки наданої АТ «Райффайзен Банк» від 13.01.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 зараховувались грошові кошти в сумі 6900,00 грн. 11.09.2023 року та 9500,00 грн. 13.09.2023 року ( том 2 а. с.43-44).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України,за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору кредиту, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ч. 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Із досліджених судом договору № 7056843 від 11.09.2023 року та договору № 3976941 від 13.09.2023 року встановлено, що дані договори укладено в електронній формі та зі сторони споживача підписано електронним підписом.
Отже, підписання вищезазначених договорів свідчить про те, що ОСОБА_1 всі умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договорів діяли свідомо, були вільні в укладенні даних договорів, вільні у виборі контрагента та умов договорів.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідачем не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо нарахованих сум.
Таким чином, з огляду на наведені вище норми права, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн., який сплачений із застосуванням пониженого коефіцієнту 0,8.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
В своїх роз'ясненнях, наданих у п.п. 47-48 Постанови Пленуму «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2017 року №10, ВССУ зазначив, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013). Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Надання платної правової допомоги регламентується Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно частини 1 статті 26 якого, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналізуючи наведене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності, враховуючи всі аспекти та складність справи, яка не представляє складності, позов, поданий позивачем невеликого змісту, не потребує значного часу для його виготовлення, на думку суду такі витрати позивача не були неминучими.
Позивач ставить вимогу стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду надано: копію Договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 ( том 1 а. с. 247-249), копію ордеру серія АІ № 1773941 від 20.12.2024 ( том 2 а. с. 1), копію заявки № 6006 на виконання доручення до Договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 ( том 2 а. с. 2-4), копію акту № 6006 прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 ( том 2 а. с. 5-6), копію рахунку на оплату № 6006-20/12-2024 від 20.12.2024 року ( том 2 а. с. 7).
Враховуючи, що звернення до суду з позовами про стягнення заборгованості за кредитним договором носить масовий характер, складність даної цивільної справи, реально витрачений адвокатом час, а також те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд прийшов до висновку, що витрати на послуги адвоката в розмірі 15000,00 грн. за даною справою є неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом робіт, та вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягнення з відповідачки до 5000,00 грн.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.
Керуючись ст. ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 247, 263-268, 279, 354 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 610, 625, 638, 639, 1054, 1077 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822, заборгованість за договором № 7056843 про надання споживчого кредиту від 11.09.2023 року в розмірі 68780 (шістдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят) гривень 00 копійок, заборгованість за договором № 3976941 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.09.2023 року в розмірі 26398 (двадцять шість тисяч триста дев'яносто вісім) гривень 02 копійки, понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Р.В. Самсоненко