Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/367/24
Провадження № 2/376/121/2025
27 лютого 2025 року Сквирський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Батовріної І.Г.,
за участю секретаря судових засідань Мандзюк М.С.,
представника відповідача адвоката Тарана О.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
ТОВ «ФК Європейська Агенція з повернення боргів» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
В обґрунтування позову зазначено, що між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 27.02.2023 року було укладено договір позики № 5243942, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Товариство умови кредитного договору виконало та надало позичальнику кошти, які останній мав повернути, проте свої зобов'язання не виконав.
13.07.2023 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу № 13-07/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Маніфою» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги до боржників, у тому числі і до відповідача.
Внаслідок не виконання зобов'язання відповідачем, утворилась заборгованість за договором позики № 5243942 від 27.02.2023 р., яка становить 21 120 грн. та складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 7 000,00 грн. та суми заборгованості за процентами за користування позикою в розмірі 14 120,00 грн..
21.02.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 33177-02/2023, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Товариство умови кредитного договору виконало та надало позичальнику кошти, які останній мав повернути, проте свої зобов'язання не виконав.
26.09.2023 року між ТОВ «Інвеструм Груп» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу № 26092023, відповідно до умов якого ТОВ «Інвеструм Груп» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги до боржників, перелік яких зазначений у відповідних Реєстрах боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 26092023 від 26.09.2023 укладеного між ТОВ «Інвеструм Груп» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 33177-02/2023.
Внаслідок не виконання зобов'язання відповідачем, утворилась заборгованість за кредитним договором № 33177-02/2023 від 21.02.2023 р., яка становить 58 489 грн. та складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 15 000 грн. та суми заборгованості за відсотками в розмірі 43 489 грн..
25.02.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 41245-02/2023, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Товариство умови кредитного договору виконало та надало позичальнику кошти, які останній мав повернути, проте свої зобов'язання не виконав.
03.07.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ «Стар файненс груп» було укладено договір факторингу № 3072023 відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» відступив ТОВ «Стар файненс груп» право грошової вимоги до боржників, перелік яких зазначений у відповідних Реєстрах боржників
27.10.2023 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу № 27102023, відповідно до умов якого ТОВ «Стар файненс груп» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги до боржників, перелік яких зазначений у відповідних Реєстрах боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 27102023 від 27.10.2023 укладеного між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 41245-02/2023.
Внаслідок не виконання зобов'язання відповідачем, утворилась заборгованість за кредитним договором № 41245-02/2023 від 25.02.2023 р., яка становить 44 069 грн. та складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 11 300 грн. та суми заборгованості за відсотками в розмірі 32 769 грн..
22.02.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 6393194, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Товариство умови кредитного договору виконало та надало позичальнику кошти, які останній мав повернути, проте свої зобов'язання не виконав.
24.11.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу № 24112023, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги до боржників, перелік яких зазначений у відповідних Реєстрах боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 24112023 від 24.11.2023 укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 6393194.
Внаслідок не виконання зобов'язання відповідачем, утворилась заборгованість за кредитним договором № 6393194 від 22.02.2023 р., яка становить 40 469,50 грн. та складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 14 500 грн. та суми заборгованості за відсотками в розмірі 25 969,50 грн..
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 164 147,50 грн., а також судові витрати.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 26.02.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 29.07.2024 року клопотання представника позивача про витребування доказів та представника відповідача про витребування оригіналів доказів - задоволено.
23.10.2024 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 29.07.2024 року.
Відповідач та його представник правом на подачу відзиву не скористалися.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, у заяві на виконання вимог ухвали від 29.07.2024 року просила здійснювати розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення кредитних договорів. Вказує, що надані до суду докази е відповідають вимогам ст. 95 і ст. 100 ЦПК України. Зазначає, що електронні докази не підписані кваліфікованим електронним підписом. Окрім того вказує, що телефонний номер зазначений у кредитних договорах відповідачу не належить.
Згідно з ст. 247 ЦПК України здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового процесу, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 27.02.2023 року укладено договір позики № 5243942 (а.с. 10-14 том 1).
За умовами договору ТОВ «Маніфою» надало відповідачу грошові кошти в сумі 7 000,00 грн. строком на 80 днів, тобто до 18.05.2023 року, акційна процентна ставка, фіксована - 1,54000% на день, базова процентна ставка, фіксована 2,20000 %, основна процентна ставка, фіксована 3,00000 % на день.
Відповідно до п. 2.5 договору позика надається позичальнику в день підписання сторонами договору позики шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок позичальника за номером електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_1 , зареєстрованого позичальником для цієї цілі в Особистому кабінеті.
Згідно з п. 6.2 за кожен день неправомірного користування позикою/її частиною нараховуються проценти на прострочену позику в розмірі 1,01 % від залишку заборгованості за сумою позики. Розмір процентів на прострочену позику є фіксованим та не може бути змінено позикодавцем в односторонньому порядку. При нарахуванні процентів за цим пунктом договору позикодавець дотримується обмежень щодо нарахувань, що встановлені Законом України «Про споживче кредитування».
Договір № 5243942 від 27.02.2023 року та додаток № 1 до договору, у якому міститься графік розрахунків підписано ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором j50996, а ТОВ «Маніфою» підписало вказані документи шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису (а.с.14 зворот, 17 зворот, том 1).
Окрім того шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором z35309 підписав паспорт позики (а.с. 19-21, том 1).
Відповідно до довідки № 2782_240206154547 від 06.02.2024 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір на переказ коштів ФК-П-20/05-05 від 08.07.2020. 27.02.2023 о 17:02:32 здійснено переказ коштів на платіжну картку клієнта на суму 7 000,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 206248914 (а.с. 165, том 1).
Таким чином ТОВ «Маніфою» умови договору позики виконало у повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти у сумі 7 000,00 грн..
13.07.2023 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу № 13-07/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Маніфою» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги до боржників, у тому числі і до відповідача (а.с. 22-24, 221-225, том 1).
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 13-07/2023 від 13.07.2023 укладеного між ТОВ «Маніфою» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача у розмірі 21 120,00 грн. (а.с. 227-228, том 1).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 5243942 від 27.02.2023 року станом на 13.07.2023 року непогашена заборгованість становить 21 120,00 грн. та складається з: суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 7 000,00 грн. та суми заборгованості за процентами за користування позикою в розмірі 14 120,00 грн. (а.с.166, 257, том 1).
21.02.2023 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 33177-02/2023 (а.с. 32-35, том 1).
За умовами договору ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» надало відповідачу грошові кошти в сумі 15 000,00 грн. строком на 25 днів, тобто до 17.03.2023 року, процентна ставка 1,00 % в день, 365,0 % річних (а.с.32, том 1).
Відповідно до п. 2.3 договору у разі якщо клієнт не сплатив кредит у строк передбачений в. п. 1.2 цього договору , нарахування процентів здійснюється на загальних умовах за стандартною процентною ставкою (2,5 % на добу) з першого дня користування кредитними коштами, при цьому клієнт погоджується, що такий перерахунок процентів за користування кредитом не є односторонньою зміною умов договору. У разі якщо клієнт не сплатив у строк кредит взятий відповідно до умов п. 1.4. цього договору (процентна ставка 3,2 % на добу), проценти передбачені в пункті 1.4 продовжують нараховувати за кожний день користування кредитними коштами.
Згідно з п. 4.3 у разі якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2 цього договору та/або в додатках до цього договору, проценти передбачені в п.2.3 цього договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 180 (ста восьмидесяти) календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов договору.
Договір про надання фінансового кредиту № 33177-02/2023 від 21.02.2023 року було підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором W8018. Шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором BNN789 договір був підписаний ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» (а.с. 35, том 1).
Також відповідач, шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором W8018, підписав додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 33177-02/2023 від 21.02.2023 року, у якому міститься таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 36 зворот, том 1).
Відповідно до довідки № 2919_240426160228 від 26.04.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір на переказ коштів ФК-150920 від 15.09.2020. 21.02.2023 о 09:10:14 здійснено переказ коштів на платіжну картку клієнта на суму 15 000,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 204442237 (а.с. 133, том 1).
Таким чином ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» умови договору виконало у повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти у сумі 15 000,00 грн..
Згідно з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» змінило свої найменування на ТОВ «Інвеструм Груп». Запис про зміну найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвеструм Груп», внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31.07.2023 року (а.с.48, том 1).
26.09.2023 року між ТОВ «Інвеструм Груп» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу № 26092023, відповідно до умов якого ТОВ «Інвеструм Груп» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги до боржників, перелік яких зазначений у відповідних Реєстрах боржників (а.с. 39-40, 230-234, том 1).
Відповідно до акту прийому - передачі реєстру боржників до договору факторингу № 26092023 від 26.09.2023 року ТОВ «Інвеструм Груп» передало, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло реєстр боржників кількістю 3291 (а.с.41, том 1).
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 26092023 від 26.09.2023 укладеного між ТОВ «Інвеструм Груп» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача у розмірі 58 489,00 грн. (а.с. 236-237, том 1).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 33177-02/2023 від 21.02.2023 року непогашена заборгованість становить 58 489 грн. та складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 15 000 грн. та суми заборгованості за відсотками в розмірі 43 489 грн. (а.с.134-137, том 1).
25.02.2023 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 41245-02/2023 (а.с. 49-52, том 1).
За умовами договору ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» надало відповідачу грошові кошти в сумі 11 300,00 грн. строком на 25 днів, тобто до 21.03.2023 року, процентна ставка 2,50 % в день, 912,5,0 % річних (а.с.49, том 1).
Відповідно до п. 2.3 договору у разі якщо клієнт не сплатив кредит у строк передбачений в. п. 1.2 цього договору , нарахування процентів здійснюється на загальних умовах за стандартною процентною ставкою (2,5 % на добу) з першого дня користування кредитними коштами, при цьому клієнт погоджується, що такий перерахунок процентів за користування кредитом не є односторонньою зміною умов договору.
Згідно з п. 4.3 у разі якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2 цього договору та/або в додатках до цього договору, проценти передбачені в п.2.3 цього договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 180 (ста восьмидесяти) календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов договору.
Договір про надання фінансового кредиту № 41245-02/2023 від 25.02.2023 року було підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором W6175. Шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором ZEC789 договір був підписаний ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» (а.с. 32, том 1).
Також відповідач, шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором W6175, підписав додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 41245-02/2023 від 25.02.2023 року, у якому міститься таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 53 зворот, том 1).
Відповідно до довідки № 2919_240205152005 від 05.02.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір на переказ коштів ФК-150920 від 15.09.2020. 25.02.2023 о 20:35:15 здійснено переказ коштів на платіжну картку клієнта на суму 11 300,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 205859388 (а.с. 139, том 1).
Таким чином ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» умови договору виконало у повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти у сумі 11 300,00 грн..
03.07.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ "Стар файненс груп" було укладено договір факторингу № 3072023, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» відступив ТОВ "Стар файненс груп" право грошової вимоги до боржників, перелік яких зазначений у відповідних Реєстрах боржників (а.с. 57-59, том 1).
Відповідно до акту прийому - передачі реєстру боржників до договору факторингу № 3072023 від 03.07.2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» передало, а ТОВ "Стар файненс груп" прийняло реєстр боржників (а.с.59, том 1).
27.10.2023 року між ТОВ "Стар файненс груп" та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 27102023, відповідно до умов якого ТОВ "Стар файненс груп" відступив ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги до боржників, перелік яких зазначений у відповідних Реєстрах боржників (а.с. 60-61, 239-243, том 1).
Відповідно до акту прийому - передачі реєстру боржників до договору факторингу № 27102023 від 27.10.2023 року ТОВ "Стар файненс груп" передало, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло реєстр боржників кількістю 5722 (а.с.244, том 1).
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 27102023 від 27.10.2023 укладеного між ТОВ "Стар файненс груп" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача у розмірі 44 069,00 грн. (а.с. 245-246, том 1).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 41245-02/2023 від 25.02.2023 року непогашена заборгованість становить 44 069 грн. та складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 11 300 грн. та суми заборгованості за відсотками в розмірі 32 769 грн. (а.с.140-143, том 1).
22.02.2023 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 6393194 про надання споживчого кредиту (а.с. 68-72, том 1).
За умовами договору ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу грошові кошти в сумі 14 500,00 грн. строком на 360 днів, стандартна ставка 1,99 % в день, знижена процентна ставка 1,393 % (а.с.68-72, том 1).
Договір № 6393194 про надання споживчого кредиту від 22.02.2023 року було підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором A4383. ТОВ «Авентус Україна» підписало вказаний договір шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства - директора ОСОБА_2 (а.с. 72 зворот, том 1).
Також відповідач, шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором A4383, підписав додаток № 1 до № 6393194 про надання споживчого кредиту від 22.02.2023 року, у якому міститься таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 73, том 1).
Відповідно до довідки № 20231129-2 від 29.11.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Пейтек Україна» укладено договір на переказ грошових коштів № 160222-1 від 16.02.2022 року. 22.02.2023 о 11:10:10 здійснено переказ коштів на платіжну картку клієнта на суму 14 500,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек Україна» - 6ed92ble-4e47-4f6b-96ba-9a46cla173e6, номер транзакції в системі ТОВ «Авентус Україна» - 34107048. (а.с. 145-148, том 1).
Таким чином ТОВ «Авентус Україна» умови договору виконало у повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти у сумі 14 500,00 грн..
24.11.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу № 24112023, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги до боржників, перелік яких зазначений у відповідних Реєстрах боржників (а.с. 74-76, 248-252, том 1).
Відповідно до акту прийому - передачі реєстру боржників до договору факторингу № 24112023 від 24.11.2023 року ТОВ «Авентус Україна» передало, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло реєстр боржників (а.с. 77, том 1).
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 24112023 від 24.11.2023 укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача у розмірі 40 469,50 грн. (а.с. 254-255, том 1).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 6393194 від 22.02.2023 року непогашена заборгованість становить 40 469,50 грн. та складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 14 500 грн. та суми заборгованості за відсотками в розмірі 25 969,50 грн. (а.с.149-163, том 1).
Правовою підставою заявлених ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» вимог є положення цивільного законодавства, які регулюють зобов'язальні правовідношення.
Так, згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21).
Таким чином, судом встановлено, що з відповідачем дійсно були укладені вищевказані договори з ТОВ «Маніфою», ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Авентус Україна» про надання кредитних коштів.
Доказів про те, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, ідентифікаційний номер) були використані ТОВ «Маніфою», ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Авентус Україна» для укладення договорів від його імені, відповідачем та його представником до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржував правомірність (дійсність) укладених договорів.
Посилання відповідача на той факт, що вказаний номер телефону у договорах ОСОБА_1 не належить не заслуговує на увагу, оскільки долучена довідка № SD-24-03955 від 12.04.2024 видана ПрАТ «ВФ Україна» (а.с. 178, том 1) не підтверджує та не спростовує, що мобільний номер телефону НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 . Довідка лише містить інформацію про те, що оператор не володіє інформацією, кому належить цей номер, оскільки обслуговування здійснюється без реєстрації персональних даних. Інших доказів на підтвердження того, що номер телефону відповідачу не належить суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частин першої, сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з правовою позицією, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
У постанові Верховного Суду від 12 червня 2023 року (справа №263/3470/20) зроблено висновок, що відповідно до пункту 1 статті 13 Закону розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України. Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.
На підтвердження доказів перерахування грошових коштів від ТОВ «Маніфою», ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Авентус Україна» на банківську картку відповідача представник позивача надав довідки: № 2782_240206154547 від 06.02.2024 року, № 2919_240426160228 від 26.04.2024 року, №2919_240205152005 від 05.02.2024 року та № 20231129-2 від 29.11.2023 року, які суд, враховуючи положення Законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та правові висновки викладені у вищевказаних постановах Верховного Суду, вважає належними та допустимими доказами на підтвердження факту перерахування грошових коштів.
Окрім того матеріали справи містять виписку про рух коштів по рахунку для № НОМЕР_3 обслуговування банківської картки за період з 21.02.2023 р. по 01.03.2023 р. включно з відображенням часу зарахування коштів, у якій відображено надходження грошових коштів від ТОВ «Маніфою», ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Авентус Україна» на банківську картку № НОМЕР_3 відкриту на ім?я ОСОБА_1 (а.с. 27-28, том 2).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 р. у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Таким чином, можна зробити висновок, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, провадження № 61-13587св20.
На підтвердження відступлення прав вимоги за договором №5243942, позивач надав суду копію договору факторингу № 13-07/2023 від 13.07.2023 року, копію акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 13-07/2023 від 13.07.2023, копію реєстру боржників до договору факторингу № 13-07/2023 від 13.07.2023, платіжну інструкцію № 19923 від 13.07.2023 р..
На підтвердження відступлення прав вимоги за договором №33177-02/2023, позивач надав суду копію договору факторингу № 26092023 від 26.09.2023 року, копію акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 26092023 від 26.09.2023, копію реєстру боржників до договору факторингу № 26092023 від 26.09.2023, платіжну інструкцію № 20252 від 29.09.2023 р..
На підтвердження відступлення прав вимоги за договором №41245-02/2023, позивач надав суду копію договору факторингу № 3072023 від 03.07.2023 року, копію акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 3072023 від 03.07.2023 року, копію договору факторингу № 27102023 від 27.10.2023 року, копію акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 27102023 від 27.10.2023, копію реєстру боржників до договору факторингу № 27102023 від 27.10.2023, платіжну інструкцію № 20399 від 31.10.2023 р..
На підтвердження відступлення прав вимоги за договором №6393194, позивач надав суду копію договору факторингу № 24112023 від 24.11.2023 року, копію акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 24112023 від 24.11.2023, копію реєстру боржників до договору факторингу № 24112023 від 24.11.2023, платіжну інструкцію № 20513 від 28.11.2023 р..
Аналізуючи докази у їх сукупності суд приходить до висновку що позивачем доведено відступлення прав вимог за договором факторингу № 13-07/2023 від 13.07.2023 р., договором факторингу № 26092023 від 26.09.2023 р. та договором факторингу № 24112023 від 24.11.2023 р..
У той же час суд вважає не доведеним позивачем факт відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» до ТОВ «Стар файненс груп» за договором факторингу № 3072023 від 03.07.2023оскільки до позовної заяви не додано копії відповідних Реєстрів прав вимоги, з яких можна було б встановити, що ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» передало ТОВ «Стар файненс груп» право вимоги до ОСОБА_1 за договором №41245-02/2023 від 25.02.2023 року та розмір такого права вимоги.
Сама по собі надана копія договору факторингу № 3072023 від 03.07.2023р. р. не підтверджує факт переходу права вимоги, оскільки із тексту даного договору складно встановити, що саме на підставі вище вказаного правочину ТОВ «Стар файненс груп» набуло право грошової вимоги до відповідача.
Таким чином суд приходить до висновку у відмові задоволення у позову у частині стягнення заборгованості за кредитним договором №41245-02/2023 від 25.02.2023 року в розмірі 44 069 грн., у зв?язку з недоведеністю переходу права вимоги від ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» до ТОВ «Стар файненс груп».
Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 3847813760/470502, кредитним договором №2848713760/722727 та кредитним договором 15272-08/2021 то суд зазначає наступне.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Верховним Судом у постанові від 07.06.2023 по справі № 234/3840/15-ц (провадження № 61-3014св22), наголошено, що «заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти».
Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов'язання. У частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягенню річні проценти відповідно до ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах прав та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Як встановлено судом, нарахування відсотків за наведеними вище договорами здійснено в межах строку, узгодженого сторонами та із дотриманням вимог ст. 1050 та ст. 625 ЦК України, окрім того відповідач та його представник не надають власного розрахунку заборгованості за кредитом, зокрема, за відсотками за користування кредитними коштами.
Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до частин другої, третьої, п'ятої статті 100ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Зважаючи на вищевикладене суд не бере до уваги посилання представника відповідача на неналежність електронних доказів, оскільки дані докази подані з дотриманням вимог цивільно - процесуального законодавства, окрім того представник позивача на вимогу суду надав оригінали вказаних електронних доказів, які перевірені судом на відповідність до поданих паперових копій.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (73,1% ) в сумі 2 213 грн., оскільки позовні вимоги задоволено частково.
На підставі приведеного вище, керуючись ст.ст.11, 526, 610, 611, 625, 627,634, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 4, 12, 76 81, 258, 259, 264 265, 268, 274-279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30; код ЄДРПОУ 35625014, заборгованість у загальному розмірі 120 078,50 грн., та яка складається з:
- заборгованості за договором № 5243942 від 27.02.2023 р. у розмірі 21 120 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 7 000,00 грн. та сума заборгованості за процентами за користування позикою в розмірі 14 120,00 грн.;
- заборгованості за договором № 33177-02/2023 від 21.02.2023 р. у розмірі 58 489 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 15 000 грн. та сума заборгованості за відсотками в розмірі 43 489 грн.;
- заборгованості за договором № 6393194 від 22.02.2023 р. у розмірі 40 469,50 грн. з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 14 500 грн. та сума заборгованості за відсотками в розмірі 25 969,50 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 213 грн..
У іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення виготовлено
Суддя І.Г. Батовріна