Справа № 365/779/24
Номер провадження: 2/365/13/25
27 лютого 2025 року селище Згурівка
Згурівський районний суд Київської області у складі:
головуючої судді Кучерявої Л.М.
за участі секретаря судового засідання Матвієнко Н.В.
в ході розгляду у відкритому підготовчому засіданні в залі суду № 2 в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі по часток земельних ділянок,
22 жовтня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Згурівського районного суду Київської області із вказаною вище позовною заявою.
У підготовче засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомляися у встановленому законом порядку. Позивач ОСОБА_1 про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи без його участі до суду не направив. Представник відповідача - адвокат Мостовенко Ю.В. направив до суду заяву про відкладення судового засідання.
На підставі ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Судом встановлено, що суддя Згурівського районного суду Київської області Кучерява Л.М. своєю ухвалою від 23.10.2024 позовну заяву залишила без руху, встановила позивачу строк для усунення недоліків.
У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.
Суддя Згурівського районного суду Київської області Кучерява Л.М. своєю ухвалою від 14.11.2024 прийняла позовну до розгляду та відкрила провадження у справі в порядку загального позовного провадження, встановила сторонам строки для подання заяв по суті справи, призначила підготовче судове засідання.
В судові засідання, призначені на 17.12.2024, 21.01.2025, 13.02.2025 та 27.02.2025 позивач ОСОБА_1 не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи у відсутність позивача до суду не подавав.
Копію ухвали суду від 14.11.2024 про відкриття провадження та судову повістку на 17.12.2024, а також судові повістки на 21.01.2025, 13.02.2025 та 27.02.2025 позивач ОСОБА_1 отримав особисто, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідач ОСОБА_2 направляв до суду заяви про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо, зокрема, належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Системний аналіз вказаної норми процесуального закону свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду. Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
При цьому, причини повторної неявки процесуального правового значення не мають, оскільки це положення закону направлено на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з'являються до суду.
Також, при прийнятті рішення про залишення позову без розгляду, суд приймає до уваги позицію Верховного Суду, викладену у своїй постанові у справі № 658/1141/18 від 21 вересня 2020 року, згідно якої наголосив, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Верховний Суд наголосив, що зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його незалежно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь у судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Крім того, суд бере до уваги ту обставину, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі, на чому акцентувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року по справі № 9901/278/21.
У зв'язку із наведеним вище, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 повторно не з'явився у підготовче засідання, повідомлений судом належним чином про час та місце розгляду справи у встановленому процесуальним законом порядку, із заявою про розгляд справи у його відсутність, до суду не звертався, суд приходить до висновку про те, що поданий позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.
28 листопада 2024 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про повернення йому судового збору, який було ним помилково сплачено, оскільки він звільнений від сплати судового збору як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії.
Розглянувши клопотання, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», визначено випадки, коли сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, а саме в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Наведений у ст. 7 Закону України «Про судовий збір» перелік підстав, за наявності яких повертається судовий збір за ухвалою суду є вичерпним, а тому законом не передбачено повернення безпідставно або помилково сплаченого судового збору.
Крім того, процедуру повернення помилково сплачених коштів судового збору визначено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 787від 03.09.2013року (далі - Порядок) (позапроцесуальний порядок).
Відповідно до пункту 3 розділу I Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки отримувачів коштів, відкриті в банках або Казначействі, вказані у поданні (висновку, повідомленні) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, органів, які ведуть облік заборгованості в розрізі позичальників, заяві платника (у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого).
Згідно пункту 5 цього Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України та органи Державної митної служби України) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Отже, повернення помилково сплаченого судового збору здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Таке подання надається платником до органу Державної казначейської служби України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Викладене унеможливлює прийняття судом ухвали про повернення судового збору, а тому у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення помилково сплаченого судового збору необхідно відмовити.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 133, 223, 257, 260, 261, 353-355 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі по часток земельних ділянок залишити без розгляду.
Роз'яснити, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення позовної заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення помилково сплаченої суми судового збору відмовити.
Оригінал платіжного документу повернути позивачу, залишивши у справі його копію.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Головуюча суддя Л.М. Кучерява