Справа № 289/1816/24
Номер провадження 2/289/87/25
27.02.2025 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді - Кириленка О.О.,
з участю секретаря судового засідання - Науменко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просить, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с. 36), зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі судового наказу Радомишльського районного суду Житомирської області від 27.08.2024 з 1/4 на 1/6 частку з усіх видів заробітку (доходу).
В обґрунтування позову зазначив, що згідно вказаного судового наказу з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 12.08.2024 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Окрім того, на підставі судового наказу Корольовського районного суду м. Житомира від 28.11.2022 з позивача також стягуються аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 10.11.2022 і до досягнення дитиною повноліття. На думку позивача, перебування на його утриманні ще однієї малолітньої дитини не дає йому можливості сплачувати аліменти на утримання другої дитини ОСОБА_3 в розмірі визначеному судовим наказом від 27.08.2024. Окрім того, позивач звертає увагу суду на те, що він відшкодовує збитки, завдані в результаті ДТП згідно рішення Богунського районного суду міста Житомира від 01.11.2021. Зважаючи на зазначені обставини, позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 11.09.2024 відкрито загальне позовне провадження в справі (а.с. 26).
В судове засідання сторони не з'явились, однак звернулись до суду із заявами про розгляд справи без їх участі, позивач заявлені позовні вимоги підтримав, а відповідач позовні вимоги визнала.
Розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується матеріалами справи (а.с. 7, 10).
Згідно судового наказу Корольовського районного суду м. Житомира від 28.11.2022, у справі №296/7814/22, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 10.11.2022 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 11-12).
Згідно відомостей з автоматизованої системи документообігу суду КП «Д-3» встановлено, що судовим наказом Радомишльського районного суду Житомирської області від 27.08.2024 у справі №289/1687/24 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь його ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 12.08.2024 до досягнення дитиною повноліття.
У частині першій ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя ст. 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини другої ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною першою ст. 192 СК України унормовано, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до правової позиції, відображеної у постанові Верховного Суду від 30 березня 2023 року в справі №509/5304/20 розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №727/1599/22.
У постанові Верховного Суду від 22 серпня 2022 року в справі №712/6313/21 зазначено, що при розгляді позовів щодо зміни розміру аліментів застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року в справі №343/945/19, від 12 січня 2022 року в справі №545/3115/19, від 23 травня 2022 року в справі №752/26176/18.
За таких обставин, можливо дійти висновку, що СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду. Зокрема, стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Також у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2022 року в справі №712/6313/21 виснувано, що у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Із огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Водночас судом встановлено, що на підставі виконавчого листа №295/3464/21, виданого 15.07.2022 Богунським районним судом м. Житомира відкрито виконавче провадження №69430528 відносно стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 збитків, завданих в результаті ДТП у сумі 128435,42 грн., витрати пов'язані з проведенням експертизи у сумі 2000 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1304,35 грн. (а.с. 13, 14-15, 16).
ОСОБА_1 працює в ГУНП в Житомирській області на посаді оперуповноваженого та за період з лютого 2024 року по липень 2024 року включно йому нараховано грошове забезпечення у розмірі 153820,08 грн., інші види доходів у загальному розмірі 57064,05 грн. та здійснюється відрахування на підставі виконавчих проваджень №70570662, №69430528 (а.с. 17).
Як на підставу даного позову позивач посилається на вищевказаний судовий наказ Корольовського районного суду м. Житомира від 28.11.2022 (а.с. 11-12), а також наявність відкритого виконавчого провадження №69430528 (а.с. 14-15).
Частиною третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів - 50 % заробітної плати боржника. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати, зокрема, в разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1798цс16.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням встановлених обставин і вимог статей 12, 81 ЦПК України, суд встановив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження зміни майнового стану позивача в сторону погіршення.
Також суд звертає увагу на те, що сукупний розмір аліментів, які стягуються на дітей позивача, не перевищує встановлений законом загальний розмір відрахувань із грошового забезпечення позивача, встановлений статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження». Належні та допустимі докази на підтвердження зміни майнового стану позивача після винесення судових рішень про стягнення аліментів, які б стали підставою для зменшення розміру аліментів в матеріалах справи відсутні.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у цивільній справі № 194/629/17-ц.
Твердження позивача про те, що у нього збільшилися витрати у зв'язку із народженням другої дитини та необхідності сплачувати кошти на підставі судового рішення, є безпідставними та необґрунтованими, такими, що не дають суду підстав для зменшення присуджених судом аліментів, оскільки батько зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів з метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку дітей, а розмір його доходів дозволяє йому виконувати свій обов'язок по утриманню своїх малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, наявність у позивача будь-яких боргових зобов'язань не повинно впливати на права та інтереси дітей.
При цьому суд звертає увагу на те, що судовий наказ Радомишльського районного суду Житомирської області від 27.08.2024 по справі №289/1687/24 підлягає примусовому виконанню.
У свою чергу позивачем не надано доказів того, що з нього за вищевказаним судовим наказом стягуються аліменти на утримання меншої дочки ОСОБА_8 .
Щодо визнання відповідачем позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Статтею 179 СК України передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
У постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц, від 25 травня 2022 року справа № 675/2136/19 вказано, що відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.
Враховуючи, що аліменти є власністю дитини, то дії стягувача ОСОБА_2 , як законного представника дочки ОСОБА_8 , суперечать вимогам закону та інтересам дитини.
Отже, судом встановлено, що визнання позову відповідачем суперечить вищезазначеним вимогам законодавства, у зв'язку із чим суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів, тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 180, 182, 192 СК України, ст. ст. 10, 12,13, 76-82, 259, 263-265, 268,280-289, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Олег КИРИЛЕНКО