Справа №278/772/25
про залишення заяви без руху
26 лютого 2025 року м. Житомир
Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О. М., розглянувши матеріали позовної заяви, поданої ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 , до Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та визнання права власності на майно в порядку спадкування, -
До Житомирського районного суду Житомирської області надійшла вказана позовна заява, дослідивши матеріали якої, суддя дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, враховуючи наступне.
Відповідно п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України в заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначаються докази, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
За правилами ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Однак, всупереч наведеному, серед матеріалів справи взагалі відсутні докази, на які посилається позивач у позовній заяві.
За змістом ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 9 частини 1 статті 176 ЦПК передбачено, що ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, дійсною вар тістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам,- не нижче його балансової вартості.
Однак позивачем не визначено ціни позову та не подано документів, які б свідчили про вартість спірного нерухомого майна (звіт про оцінку вартості, тощо).
Суд позбавлений можливості самостійно визначити суму судового збору у порядку, встановленому ч. 2 ст. 176 ЦПК України, оскільки умовою застосування цієї норми є зазначення позивачем ціни позову, яка вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або неможливість встановити точну його ціну на день пред'явлення позову.
Як наслідок, позивачу необхідно самостійно визначити розмір судового збору за подання позову в частині позовної вимоги майнового характеру, підтвердивши його розмір належними доказами (зокрема, позовна заява з визначеною ціною позову станом на день її подання, експертний висновок, звіт про оцінку майна, тощо) та сплатити його у розмірі 1,5 відсотка ціни позову при поданні позовної заяви з урахуванням вартості спірної земельної ділянки.
Відповідно до ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Частиною 1 статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - договір, за яким одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується надавати правову допомогу іншій стороні договору (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, у випадку, якщо така оплата передбачена договором.
При цьому, частиною 4 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Частиною 2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Таким чином, виходячи із зазначеного вище, вбачається, що законодавець визначив, що повноваження адвоката підтверджуються ордером або довіреністю, які видані на основі попередньо досягнутої домовленості між адвокатом та клієнтом за укладеним між ними договором про надання правової допомоги. Тобто договір про надання правової допомоги укладається з метою допомоги клієнту в реалізації його суб'єктивних цивільних прав, а такі документи як ордер та довіреність, є доказом процесуальних повноважень адвоката у справі щодо захисту інтересів.
Однак, на підтвердження права ОСОБА_1 звернутися до суду з вказаним позовом, від імені ОСОБА_2 до позовної заяви не додано.
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на те, що позивач подав позов, який не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк, достатній для усунення виявлених недоліків.
Керуючись ст. 185 України, суддя, -
Залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення її недоліків тривалістю 10 днів з дня отримання примірника цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Дубовік