Справа № 276/2737/24
Провадження по справі №2/276/105/25
27 лютого 2025 року селище Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Семенюка А.С.,
з участю секретаря судового засідання Дашенко Д.А.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в розмірі 52710,00 грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 2242,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 22.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» і фізичною особою ОСОБА_1 було укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 4730790724, відповідно до якого позикодавець зобов'язався надати позичальнику кредит на суму 14000,00 грн., шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою.
Позикодавець свої зобов'язання відповідно до умов договору позики виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 14000,00 гривень. Позичальник свої зобов'язання відповідно умов договору позики належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив.
Станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем складає 52710,00 гривень: 14000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 31710,00 грн. - заборгованість за процентами (14000 х 1,5% х 151), 7000,00 грн. - неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки.
Посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення позики та сплати відсотків, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» загальну суму заборгованості за договором позики у розмірі 52710,00 гривень.
Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 30.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представником відповідача - адвокатом Цокало Т.М. направлено до суду відзив на позов, в якому представник відповідача просила суд прийняти від сторони відповідача часткове визнання позову, зазначивши, що до задоволення підлягають вимоги позивача в частині стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 14000 грн., в іншій частині позову щодо стягнення процентів в розмірі 31710,00 грн. та неустойки в розмірі 7000,00 грн. представник відповідача просив відмовити за безпідставністю. На підтвердження часткового визнання позову представник відповідача зазначила, що 22.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір надання грошових коштів у позику №4730790724 в розмірі 14000,00 грн. зі сплатою відповідних процентів за користування. Водночас, вказаний договір є нікчемним з моменту його укладення, оскільки 17.04.2024 року Комісією з регулювання азартних ігор та лотерей за заявою ОСОБА_1 про самообмеження внесено відомості про ОСОБА_1 до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, строк обмеження три роки. Представник відповідача зазначає, що чинним законодавством забороняється укладати договір про споживчий кредит з особами, включеними до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, якщо у зазначеному Реєстрі міститься інформація про використання такими особами кредитних коштів для внесення ставок. За таких обставин, в силу застосування наслідків нікчемності правочину відповідач зобов'язаний повернути позивачу все одержане за нікчемним правочином, а саме, 14000,00 грн., отриманих відповідачем у позику за договором надання грошових коштів у позику №4730790724 від 22.07.2024 року. На підтвердження часткового визнання позову представником відповідача долучено до відзиву відповідну копію листа Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей. Також, у відзиві представник відповідача навів попередній розрахунок судових витрат, а саме витрат на правову допомогу, які відповідач поніс у зв'язку з розглядом справи, розмір яких становить 9500 грн., які просив стягнути з позивача на користь відповідача.
У наданій стороною позивача відповіді на відзив представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Аргументуючи відповідь на відзив, представник позивача вказує, що укладання між сторонами договору позики та видачі відповідачу відповідних кредитних коштів підтверджено належними та допустимими доказами, сторонами договору узгоджено розмір кредиту, строки та умови кредитування, однак відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань, не погашаючи заборгованість за Договором про надання грошових коштів у позику № 4730790724 від 22.07.2024 р. Аргументуючи відповідь на відзив, представник позивача вказує, що позиція представника відповідача щодо нікчемності укладеного Договору надання грошових коштів у позику №4730790724 від 22.07.2024 р. формується лише на відомостях та фактах, які підтверджуються долученим доказом, а саме копією листа Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, який має погану якість та є нечитабельним, а тому такий документ не може бути доказом у справі. Зазначає, що у позивача (позикодавця) відсутня інформація про те, що кредитні кошти у розмірі 14000 грн. отримані на підставі Договору надання грошових коштів у позику № 4730790724 від 22.07.2024 р. використовуються чи використовувались Відповідачем (Позичальником) ОСОБА_1 саме для внесення ставок.
Представник позивача у судове засідання не з'явився у позовній заяві, а також у відповіді на відзив просив суд розгляд справи проводити без участі представника ТОВ «ІННОВА ФІНАНС».
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні надав суду копію листа Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей щодо внесення 17.04.2024 року відносно нього відомостей до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, просив суд позов задовольнити частково з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Заслухавши відповідача, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, дослідивши докази у справі, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.
Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що 22.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 4730790724 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до умов кредитного договору кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 14000,00 грн. строком на 360 днів зі сплатою стандартної процентної ставки 1,5 % на день, з кінцевим терміном повернення позики 17.07.2025 року; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 16 днів, останній платіж з періодом внесення 8 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком №1 до Договору. Відповідно до умов Договору у разі затримання Позичальником сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом, щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту (в тому числі і всіх платежів передбачених даним Договором), строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі (а.с.15-27).
Відповідно до підписаного 22.07.2024 паспорту споживчого кредиту сторони погодили основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача серед основних: тип кредиту: кредит; сума/ліміт кредиту: 14000 грн.; строк кредитування: 360 днів; мета отримання кредиту: на споживчі (особисті) потреби; спосіб та строк надання кредиту: безготівково; стандартна процентна ставка складає 1,5% (річних); загальні витрати за кредитом 75600,00 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту: 89600,00 грн. (а.с.30-32)
Кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Виконання кредитором обов'язку щодо надання грошових коштів у розмірі 14000,00 грн. відповідачеві підтверджується відповідною квитанцією до платіжної інструкції №19926-1354-125265727 від 22.07.2024 року (а.с.28).
Факт укладання відповідачем ОСОБА_1 з позивачем ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» договору про надання грошових коштів у позику № 4730790724 від 22.07.2024 року та отримання кредиту в розмірі 14000,00 грн. стороною відповідача не заперечується.
Відповідно до розрахунку в позовній заяві заборгованість ОСОБА_1 становить 52710 грн., з яких 14000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 31710,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 7000,00 грн. - неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки (а.с.4-5).
Заборгованість за тілом кредиту в розмірі 14000,00 грн. відповідачем визнається.
Враховуючи, що відповідачем не виконано грошове зобов'язання на умовах договору позики, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за договором позики № 4730790724 від 22.07.2024 за основною сумою боргу в розмірі 14000,00 грн., обґрунтованими.
Крім того, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення відсотків за договором позики № 4730790724 від 22.07.2024 в розмірі 31710,00 грн. Розмір нарахованих позивачем відсотків за користування кредитом відповідає умовам кредитного договору та є обґрунтованим, а їх нарахування здійснене в межах погодженого сторонами договору строку кредитування, що відповідає умовам договору та актам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Відповідно до умов укладеного договору № 4730790724 від 22.07.2024 року сторони домовились, що кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 14000,00 грн. строком на 360 днів зі сплатою стандартної процентної ставки 1,5 % на день, з кінцевим терміном повернення позики 17.07.2025 року; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 16 днів, останній платіж з періодом внесення 8 днів.
Як убачається з матеріалів справи, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору зі сплати процентів позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, які нараховані по 20.12.2024 року у межах строку дії договору, який був установлений умовами договору та закінчувався 17.07.2025 року.
Таким чином, проценти за користування кредитом у загальній сумі 31710 грн. нараховані позивачем за стандартною процентною ставкою 1,5% в день (14000 грн. х 1,5% х 151 днів). Нарахування відсотків позивачем проведено у межах строку дії Договору надання грошових коштів у позику №4730790724 від 22.07.2024 р.
Відповідач розрахунок, виконаний позивачем, не спростував, свій контррозрахунок суду не надав.
Суд відхиляє доводи сторони відповідача щодо безпідставності нарахування процентів за договором через те, що Договір надання грошових коштів у позику №4730790724 від 22.07.2024 р. є нікчемним з моменту його укладення, оскільки чинним законодавством забороняється укладати договір про споживчий кредит з особами, включеними до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, якщо у зазначеному Реєстрі міститься інформація про використання такими особами кредитних коштів для внесення ставок. На підтвердження своїх заперечень, сторона відповідача посилалась на ч.1 ст.10 Закону України «Про споживче кредитування» щодо заборони укладати договір про споживчий кредит з особами включеними до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та надала копію листа Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, відповідно до якого 17.04.2024 року за заявою ОСОБА_1 про самообмеження внесено відомості про ОСОБА_1 до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, строк обмеження три роки.
Суд зазначає, що підпунктом 8 пункту 5 розділу I Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023 року, встановлено: 8) назву та частину першу статті 10 (Закон України «Про споживче кредитування») викласти в такій редакції: "Стаття 10. Оцінювання кредитоспроможності споживача 1. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець зобов'язаний з урахуванням встановлених законодавством вимог, використовуючи свої професійні можливості, оцінити кредитоспроможність споживача, враховуючи, зокрема, строк, на який надається споживчий кредит, суму кредиту, доходи споживача, мету отримання кредиту, а також інформацію про виконання споживачем зобов'язань за кредитними операціями, включаючи зобов'язання перед іншими кредитодавцями. Оцінювання кредитоспроможності споживача здійснюється на підставі достатньої інформації, отриманої від споживача, та, за необхідності, на основі інформації, законно отриманої з інших джерел. Кредитодавець зобов'язаний здійснювати оцінювання кредитоспроможності на підставі внутрішньої політики з оцінки кредитоспроможності з урахуванням ризик-орієнтованого підходу. Забороняється укладати договір про споживчий кредит з особами, включеними до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, якщо у зазначеному Реєстрі міститься інформація про використання такими особами кредитних коштів для внесення ставок. Кредитодавець зобов'язаний до укладення договору про споживчий кредит перевірити наявність такої інформації у Реєстрі осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, шляхом звернення до бюро кредитних історій. Бюро кредитних історій безоплатно надає кредитодавцям відомості про наявність у Реєстрі осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, інформації про використання споживачем кредитних коштів для внесення ставок".
Як встановлено судом, Договір про надання грошових коштів у позику № 4730790724 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено 22.07.2024 року.
Водночас, як слідує з положень пункту 1 розділу II (Прикінцеві та перехідні положення) Закону № 3498-IX від 22.11.2023, абзац четвертий підпункту 8 пункту 5 розділу I цього Закону (щодо заборони укладати договір про споживчий кредит з особами, включеними до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, якщо у зазначеному Реєстрі міститься інформація про використання такими особами кредитних коштів для внесення ставок), набирає чинності з дня оприлюднення Комісією з регулювання азартних ігор та лотерей на своєму веб-сайті повідомлення про забезпечення можливості доступу бюро кредитних історій до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх.
Судом встановлено, що повідомлення про забезпечення можливості доступу бюро кредитних історій до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, оприлюднене Комісією з регулювання азартних ігор та лотерей на своєму веб-сайті 25 липня 2024 року о 15:30 год. (https://www.gc.gov.ua/ua/Informatsiini-povidomlennia/35508.html), тобто до укладення з відповідачем 22 липня 2024 року Договору про надання грошових коштів у позику № 4730790724.
За таких обставин, абзац 2 частини 1 статті 10 Закону України «Про споживче кредитування» щодо заборони укладати договір про споживчий кредит з особами, включеними до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, не набрав чинності на момент виникнення спірних правовідносин (укладення Договору позику № 4730790724).
Таким чином, доводи сторони відповідача в частині заборони ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» укладати Договір позики № 4730790724 з ОСОБА_1 , включеним до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, а також доводи щодо нікчемності правочину, судом відхиляються.
За таких обставин, суд приходить до висновку про доведеність позивачем як факту укладання договору, так і отримання позичальником грошових коштів на погоджених ним умовах та невиконання останнім належними чином свого обов'язку зі своєчасного повернення кредитних коштів в розмірі 14000 грн. та процентів за користування ними 31710 грн., що разом становить 45710 грн.
Водночас, суд відхиляє доводи позивача щодо обґрунтованості нарахування неустойки за Договору про надання грошових коштів у позику № 4730790724 від 22.07.2024 року в розмірі 7000,00 грн. та приймає заперечення сторони відповідача щодо неправомірності такого нарахування.
Так, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено.
Як передбачено п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлано, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Позивачем не враховано вищевказаних положень Закону України "Про споживче кредитування" і перехідних положень ЦК України та протиправно нараховано неустойку за кожен день невиконання зобов'язання, а тому вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 7000,00 грн. задоволенню не підлягає.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» заборгованості за Договором про надання грошових коштів у позику № 4730790724 від 22.07.2024 року в загальному розмірі 45710,00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14000,00 грн., та заборгованості відсотків за користування кредитом в розмірі 31710 грн.
В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Інші доводи сторін, наведені ними у справі, не спростовують встановлені судом та наведені вище обставини щодо наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною 4 ст.137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
За правилом частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до платіжної інструкції №129 від 24.12.2024 року, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 2422,40 грн. (а.с.2)
Оскільки, позовні вимоги задоволено частково (у розмірі 86,71%), тому судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені платіжним дорученням, за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2100,46 грн.
Як слідує із матеріалів справи правничу допомогу відповідачу надавала адвокат Цокало Т.М., яка діяла на підставі укладеного договору про надання правової допомоги №1175 від 19.01.2025 року.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9500 грн. представником відповідача надано копію договору про надання правової допомоги №1175 від 19.01.2025 року, копію акту прийому-передачі правничої допомоги №1 від 27.01.2025 року на загальну суму 9500,00 грн., копію квитанції про сплату гонорару, детальний опис робіт.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З урахуванням конкретних обставин, зокрема, складності справи та ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. При цьому, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема складністю справи та ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 52710,00 грн. Сторона відповідача частково визнала позов в частині стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 14000 грн.
Позовні вимоги позивача задоволено частково у розмірі 86,71% від заявлених.
Враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, часткового визнання відповідачем позову та часткового задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.
Керуючись ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 247, 263-265, 274-282 ЦПК України, ст. 512, 514, 516, 526, 610, 611, 625, 1050, 1079, 1082 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» заборгованість за Договором про надання грошових коштів у позику № 4730790724 від 22.07.2024 в розмірі 45710 (сорок п'ять тисяч сімсот десять) гривень 00 (нуль) копійок, з яких: 14000,00 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту, 31710 гривень - сума заборгованості за відсотками.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» витрати зі сплати судового збору в сумі 2100 (дві тисячі сто) гривень 46 (сорок шість) копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС», адреса місцезнаходження: м.Київ, вул. Болсуновська, 8, поверх 9; ЄДРПОУ 44127243.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя А.С.Семенюк