Справа № 275/1354/24
27 лютого 2025 року с-ще Брусилів
Суддя Брусилівського районного суду Житомирської області Миколайчук П.В., розглянувши матеріали, які надійшли з УПП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
з участю ОСОБА_1 , захисника Рибакова О.В.,
15.12.2024 о 01 год. 32 хв. на 75 км а/д Київ-Чоп водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Форд Мондео, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вказав, що при керуванні авто був зупинений працівниками поліції, на пропозицію пройти огляд на місці зупинки погодився, але так як у поліцейських не було при собі «Драгера», то йому пропонували їхати на дільничий пост, залишивши авто та дружину на дорозі. Оскільки такого обов'язку у водія не було, то він наполягав на огляді саме на місці зупинки, як це і передбачено відповідною процедурою. Коли ця процедура затягнулась, а на місці зупинки пройти огляду не було змоги через відсутність газоаналізатора, він був вимушений відмовитись від огляду. Підтримав клопотання захисника про закриття провадження.
В судовому засіданні захисник Рибаков О.В. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Мотивував тим, що згідно відеозапису події водій не відмовлявся проходити огляду на стан сп'яніння на місці зупинки, про що неодноразово вказував, але так як поліцейський патруль не мав при собі газоаналізатора, то вони висували незаконну вимогу водію проїхати з ними на блокпост для огляду. Такі пропозиції не відповідають вимогам встановленого порядку огляду, який передбачає його здійснення саме на місці зупинки, тобто відсутність газоаналізатора не дає підстав для супроводу водія на блокпост чи інше місце. Тому у діях ОСОБА_2 відсутній склад правопорушення, так як огляду не було проведено не через відмову водія, а через відсутність газоаналізатора в поліцейських.
Суддя, заслухавши ОСОБА_1 , захисника, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, приходить до наступного.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частина друга статті 251 КУпАП).
Уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення викладають аргументи щодо наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності саме у цьому протоколі, який суд має оцінити у сукупності з іншими доказами у справі.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Нормами ст. 280 КУпАП визначено, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а згідно з пунктом 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до приписів Закону України «Про дорожній рух» до учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії (частина друга статті 14). Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абзаци другий і четвертий частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух»). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (стаття 52 цього Закону).
За змістом абзаців третього та п'ятого частини другої статті 16 указаного Закону водій зобов'язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Стаття 130 КУпАП встановлює відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння визначена ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерство внутрішніх справ України Міністерство охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Порядок).
У відповідності до змісту статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно судової практики ЄСПЛ, «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
На доведення факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та вини у вчиненому суду надано наступні докази:
- протокол від 15.12.2024 серії ЕПР1 № 196749, відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом Форд Мондео, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від огляду на місці зупинки та в лікарняному закладі. (а.с. 4);
- копію постанови від 15.12.2024 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3, ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с. 6);
-акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних приладів, згідно якого огляд не проводився (а.с.7),
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.12.2024 щодо ОСОБА_1 , згідно якого огляд не проводився (а.с. 8);
-відеозапис події 15.12.2024, на якому зафіксовано, зокрема, факт спілкування ОСОБА_1 з поліцейськими, роз'яснення йому прав та порядку огляду, спілкування поліцейських щодо відсутності газоаналізатора та можливості його доставки на місце зупинки та пропозиція водію пройти огляд на найближчому пості поліції, відмова водія від огляду на місці зупинки та в лікарняному закладі (а.с. 11, 35-36).
Оцінюючи доводи захисника та ОСОБА_1 щодо згоди останнього на огляд на місці зупинки та неможливість такого саме в зв'язку з відсутністю в поліцейських газоаналізатора та, як наслідок, щодо вимушеної відмови від огляду на найближчому пості поліції, суд приходить до висновку про їх безпідставність виходячи з наступного.
Так, як з дослідженого відеозапису вбачається, що дійсно, одразу після зупинки ОСОБА_1 був згоден пройти огляд на місці зупинки або проїхати на пост поліції, якщо з його дружиною залишиться один з поліцейських (час 1 год. 49 хв.). При цьому, після повідомлення поліцейськими про відсутність газоаналізатора та відмови ОСОБА_1 прослідувати на огляд до найближчого посту, поліцейськими вживались заходи по доставці газоаналізатора на місце події іншим патрулем протягом 15 хвилин (час 1 год. 54 хв.). Проте в подальшому ОСОБА_1 категорично відмовився від огляду як на місці зупинки та мед закладі (час 01 год. 57 хв.). При цьому водію було в чергове роз'яснено як можливість проходження огляду на місці зупинки, без слідування на пост поліції, так і можливість пройти огляду в лікарняному закладі.
Тому суд приходить до висновку, що хоча на час зупинки водія у поліцейських був відсутній газоаналізатор, але в подальшому ОСОБА_1 могла бути забезпечена можливість пройти огляд на місці зупинки в найкоротші строки, проте такий огляд не було здійснено саме через подальшу відмову водія від огляду.
При цьому суд погоджується з доводами захисника про незаконність пропозиції поліцейських пройти огляд на посту поліції, але це не впливає на висновок про порушення водієм п.2.5 ПДР, оскільки водій свідомо і по своїй волі відмовився від огляду на місці зупинки вже і після того, як поліцейським було вжито заходів по доставці газоаналізатора на місце зупинки.
В зв'язку з наведеним, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника про закриття провадження.
Враховуючи вказане, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд визнає доведеним поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме - відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння при наявності ознак такого.
При обрані міри адміністративного стягнення суддею враховуються обставини справи, характер правопорушення, особа правопорушника, обставин що обтяжують чи пом'якшують відповідальність не встановлено.
Суд враховує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
З врахуванням викладеного, суддя приходить до висновку, що на ОСОБА_1 необхідно накласти адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до положень ст.40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Беручи до уваги наведене, керуючись ст. 8, 9, 33, 40-1, ч. 1 ст. 130, 251, 283, 284 КУпАП, суддя,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні 15.12.2024 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік (реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів:ГУК у Житомир обл./Житомир обл./ 21081300, код отримувача (код ЄРДПОУ): 37976485, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA368999980313060149000006001, код класифікації доходів бюджету 21081300).
Стягнути ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 гривень 60 копійок(отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).
Роз'яснити, що згідно з ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а вразі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
Роз'яснити, що згідно зі ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Копію постанови направити до УПП Житомирської області та учасниками справи.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Брусилівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Повний текст останови складено 27.02.2025.
Суддя П. В. Миколайчук