Справа № 161/1491/25
Провадження № 3/161/908/25
м.Луцьк 24 лютого 2025 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області в особі судді Гриня Олександра Миколайовича, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
- за ст. ст. 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
З Управління патрульної поліції у Волинській області до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З протоколів про адміністративні правопорушення від 13 січня 2025 року серії ЕПР 1 № 219710 та 219700 вбачається, що 03 січня 2025 року о 18:43 по вул. Івана Франка ОСОБА_1 керував тз Volkswagen Crafter днз НОМЕР_1 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, при перестроюванні не дав перевагу в русі автомобілю Volkswagen E-GO LF днз НОМЕР_2 , що рухався у попутному напрямку по тій смузі на яку він мав намір перестроїтись та скоїв з ним зіткнення в результаті дтп тз отримали механічні пошкодження, будучи учасником вказаної дтп місце події залишив не повідомивши працівників поліції та до їх приїзду.
Такі дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковано, як порушення п. 2.10 «а», 10.3 ПДР відповідальність за, що передбачена ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні дтп визнав, проте вину щодо залишення місця дтп заперечив, вказав, що жодного наміру на залишення місця події не мав, оскільки не відчув зіткнення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122-4 КУпАП та наявності складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП такий висновок ґрунтується на наступному.
Відповідно до ст. 122-4 КУпАП залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Відповідальність за ст. 122-4 КУпАП настає виключно за наявності прямого умислу на вчинення дій, передбачених диспозицією вказаної норми, тобто за наявності в діях особи умислу на залишення місця вчинення дорожньо-транспортної пригоди з метою ухилення від відповідальності.
Відсутність в діях ОСОБА_1 умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП підтверджується наявними матеріалами справи, зокрема відеозаписом із місця події з якого чітко видно, що ОСОБА_1 моменту зіткнення автомобілів не відчув в силу габаритів його тз та швидкості руху, а отже і відповідно зреагувати, зупинившись та викликавши працівників поліції не міг.
Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 не може вважатися таким, що вчинив правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП, умисно, а тому провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно нього слід закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В той же час склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджується, наявними матеріалами справи, зокрема: протоколами про адміністративні правопорушення від 13 січня 2025 року серії ЕПР1 № 219710 та 219700, схемою місця ДТП від 03 січня 2025 року, світлинами та відеозаписом з місця дтп, письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 03 січня 2025 року та ОСОБА_1 від 13 січня 2025 року, рапортом.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 своїми діями, що виразились в здійсненні ДТП вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тому слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції ст. 124 КУпАП у виді штрафу.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 36, 40-1, 283, 284, 287 КУпАП, на підставі ст. 122-4, 124 КУпАП,-.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосувати на нього адміністративне стягнення в межах санкції ст. 124 КУпАП у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення із ОСОБА_1 підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області О.М. Гринь