Справа № 486/119/25
Провадження № 1-кс/486/71/2025
27 лютого 2025 року м.Південноукраїнськ
Слідчий суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора Южноукраїнського відділу Вознесенської окружної прокуратури ОСОБА_3 , розглянув клопотання прокурора Южноукраїнського відділу Вознесенської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 січня 2025 року за №12025152120000015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
25 лютого 2025 року прокурор Южноукраїнського відділу Вознесенської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, в якому просить накласти арешт на вилучений під час огляду речі 24 лютого 2025 року мобільний телефон «ZTE», моделі Z2450, SN: НОМЕР_1 з ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , заборонивши користування та розпорядження вказаним майном, та залишивши його на зберіганні у відділенні поліції № 3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області.
Клопотання прокурор мотивує тим, що в провадженні СВ відділення поліції № 3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження за № 12025152120000015 від 16 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що 15 січня 2025 року до відділення поліції № 3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївської області надійшла заява від ОСОБА_4 про те, що 03 січня 2025 близько о 17.00 год. невідома особа, таємно, шляхом вільного доступу, перебуваючи в приміщенні кв. АДРЕСА_1 вчинила крадіжку належного заявнику мобільного телефону «iPhone 12 Black 128 GB», ІМЕІ: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , вартістю близько 30000 грн. та банківської картки АТ "Ощад банк" № НОМЕР_6 (рахунок НОМЕР_7 ), використовуючи яку в подальшому в період часу близько 03 січня 2025 року по 19.00 год. 05 січня 2025 року, заволоділа грошовими коштами.
21 лютого 2025 року проведено огляд тимчасового доступу до речей та документів, отриманих на підставі ухвали слідчого судді Южноукраїнського міського суду в ході якого було встановлено, що номер мобільного телефону оператору ПрАТ «Київстар» НОМЕР_8 (належний потерпілому) - за період часу з 03 січня 2025 року 00:00:00 по 03 січня 2025 року 18:13:54, був встановлений в мобільному терміналі з ІМЕІ: НОМЕР_9 , який належить мобільному телефону «iPhone 12 Black 128 GB», власником якого є ОСОБА_4 . В подальшому в період часу з 03 січня 2025 року 21:23:26 по 04 січня 2025 року 19:48:13 вище вказаний номер телефону був встановлений в мобільному терміналі з ІМЕІ: НОМЕР_10 , який належить мобільному телефону «ZTE», молдель Z2450,SN: НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5
24 лютого 2025 року під час проведення огляду речі за участю ОСОБА_5 , було вилучено мобільний телефон «ZTE», модель Z2450, SN: НОМЕР_1 з ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , який остання ймовірно використовувала для вчинення кримінальних правопорушень, а саме, оформлення кредитів під анкетними даними потерпілого.
24 лютого 2025 року старшим слідчим СВ відділення поліції № 3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області вилучений мобільний телефон визнаний речовим доказом.
Враховуючи, що наявні всі законні підстави для накладення арешту на вилучене майно з метою збереження його, як речового доказу, оскільки незастосування арешту на майно може призвести до його приховування, зникнення, втрати, відчуження майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, звернувся з клопотанням.
Крім того, майно має сліди злочину, які можуть бути використані, як докази під час проведення досудового розслідування, а також для проведення необхідних криміналістичних експертиз.
Зважаючи на те, що іншим способом довести обставини, які підлягають доведенню у кримінальному провадженні неможливо, звернувся з клопотанням.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання.
Власник майна в судове засідання не з'явився. причини неявки не повідомив.
Заслухавши прокурора, дослідивши докази, додані до клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025152120000015 внесені відомості за ч. 4 ст.185 КК України. Короткий виклад обставин: 15 січня 2025 року до ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївської області надійшла заява від ОСОБА_4 про те, що 03 січня 2025 року близько о 17:00 год. невідома особа, таємно, шляхом вільного доступу, перебуваючи в приміщенні кв. АДРЕСА_1 вчинила крадіжку мобільного телефону «iPhone 12 Black 128 GB», ІМЕІ: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , вартістю близько 30000 грн. та банківської картки АТ «Ощад банк» № НОМЕР_6 (рахунок НОМЕР_7 ), використовуючи яку в подальшому в період часу близько 03 січня 2025 року по 19:00 год. 05 січня 2025 року, заволоділа грошовими, сума яких встановлюється.
Згідно постанови від 16 січня 2025 року визначено групу прокурорів, які здійснюють повноваження прокурорів у кримінальному провадженні, серед яких ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9
24 лютого 2025 року під час проведення огляду речі за участю ОСОБА_5 , було вилучено мобільний телефон «ZTE», модель Z2450, SN: НОМЕР_1 з ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , який остання ймовірно використовувала для вчинення кримінальних правопорушень, а саме, оформлення кредитів під анкетними даними потерпілого.
Постановою слідчого від 24 лютого 2025 року вилучений мобільний телефон визнаний речовим доказом.
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, тобто є речовим доказом. Так, ч.1 ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
В силу ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
В даному кримінальному провадженні існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що вищевказане майно є доказом кримінального правопорушення, і внаслідок не накладення арешту може бути передано, знищено або зазнати.
Арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
При цьому слід зауважити, щодо завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та, які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна.
Враховуючи, що мобільний телефон «ZTE», модель Z2450, SN: НОМЕР_1 з ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 є речовим доказом, а також існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що він може бути переданий, знищений або зазнати змін, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309 КПК України, слідчий суддя
Задовольнити клопотання, накласти арешт на вилучений 24 лютого 2025 року під час проведення огляду речі мобільний телефон «ZTE», моделі Z2450, SN: НОМЕР_1 з ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , заборонивши користування та розпорядження вказаним майном, та залишивши його на зберіганні у Відділенні поліції № 3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Южноукраїнського міського суду ОСОБА_1