Справа № 473/4011/24
Номер провадження 1-кп/473/28/2025
"08" січня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Вознесенську кримінальне провадження №12024152190000505 від 06.05.2024 по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, із загальною середньою освітою, неодруженого, утриманців не має, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) 03.08.2017 Центральним районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст.186 КК України до 5-ти років позбавлення волі, 2) 03.11.2017 Заводським районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.4 ст.70 КК України до 5-ти років позбавлення волі, 3) 17.02.2023 Миколаївським апеляційний судом за ч.1 ст.187, ч.4 ст.70 КК України до 11-ти років 6-ти місяців позбавлення волі,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152 КК України,
В судовому засіданні прокурор подав письмове клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюстроком на 60 діб, в обгрунтування якого посилається на наявність передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України ризиків, а також вказує на тяжкість інкримінованого злочину, дані про особу обвинуваченого.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 просив суд задовольнити клопотання прокурора частково та обрати запобіжний захід, але у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію захисника.
Потерпіла ОСОБА_4 підтримала клопотання прокурора.
Заслухавши думки учасників судового проваження, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
В силу положень ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу.
08.05.2024 обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 05.07.2024, який в подальшому продовжено до 13.01.2024 включно.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від від трьох до п'яти років, раніше судимий, не працює, неодружений.
Міру запобіжного заходу обвинуваченому було обрано з урахуванням тяжкості інкримінованого злочину та даних про його особу, а також наявності передбачених ст.177 КПК України ризиків.
Обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.
На думку суду, ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не зникли та продовжують існувати.
Практика ЄСПЛ в Україні (Європейська конвенція з прав людини), яка ратифікована Україною 17 липня 1997 підлягає застосуванню в Україні як частина її національного законодавства згідно із статтею 9 Конституції України.
Таким чином, згідно вимог п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини -обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
На переконання суду обвинувачений може впливати на свідків, які недопитані в судовому засіданні та потерпілу, ухилятися від суду, тобто ризики доведені (рішення у справах Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року; «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Летельєр проти Франції» від 26 червня 1991 року).
Відтак, виходячи з необхідності уникнення ризиків переховування від суду, незаконного впливу на потерпілу та свідків, а також вчинення інших кримінальних правопорушень,з урахуванням тяжкості пред'явленого обвинувачення та суворості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, даних про його особу, а також приймаючи до уваги підстави, за яких судом відносно обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд вважає доцільним продовжити останньому запобіжний захід у виді тримання під вартою, у зв'язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, оскільки вони не зможуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого та запобігти вказаним ризикам, а тому клопотання сторони захисту щодо застосування відносно обвинуваченого цілодобового домашнього арешту задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 350, 369-370, 372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб до 08.03.2025 включно, з його утриманням в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор».
В задоволенні клопотання сторони захисту про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором протягом п'яти днів з дня її оголошення, що не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1