Єдиний унікальний номер 722/377/25
Номер провадження 1-в/722/96/25
26 лютого 2025 року Сокирянський районний суд Чернівецької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
з участю:
прокурора ОСОБА_3
представника СВК-67 ОСОБА_4
та засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокиряни клопотаннязасудженого ОСОБА_5 про заміну невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким покаранням у виді обмеження волі,-
Засуджений ОСОБА_6 звернувся до суду із вищевказаним клопотанням, в якому просив з підстав, передбачених ст.82 КК України, замінити йому невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі більш м'яким покаранням у виді обмеження волі.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 клопотання підтримав та з наведених у ньому підстав просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 та представник виправної колонії ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували щодо клопотання та просили у його задоволенні відмовити, оскільки вважають, що засуджений на даний час не став на шлях виправлення, а тому застосування до нього ст.82 КК України вважають передчасним.
Заслухавши доводи учасників судового розгляду, дослідивши письмові документи, додані до клопотання та матеріали особової справи засудженого, суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що вироком Любашівського районного суду Одеської області від 11.06.2018 року, який залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.03.2019 року, ОСОБА_6 засуджено за ч.3 ст.187 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_6 відраховується з моменту його затримання, тобто з 18.11.2017 року. Таким чином, кінцевим строком відбування ним покарання у виді позбавлення волі є 18.11.2026 року.
Відповідно до вимог ч.1 ст.82 КК України невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
Згідно п.3 ч.4 ст.82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила нове умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
У відповідності до ст.12 КК України, злочин, за вчинення якого засуджено ОСОБА_6 , відноситься до категорії умисних особливо тяжких злочинів.
Враховуючи визначений засудженому початок строку відбування покарання, станом на час розгляду клопотання засуджений ОСОБА_6 відбув більше двох третин строку покарання, призначеного судом.
Вирішуючи питання щодо наявності, передбачених ст.82 КК України, підстав для заміни засудженому невідбутої частини покарання більш м'яким, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 року під час судового розгляду питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким суди повинні ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Судом встановлено, що засуджений ОСОБА_6 в місцях позбавлення волі перебуває з 18.11.2017 року.
До державної установи «Сокирянська виправна колонія (№67)» засуджений прибув 13.03.2020 року.
Відповідно до ч.1 ст.102 КВК України режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків тощо.
Частиною 3 ст.107 КВК України передбачено, що засуджені зобов'язані: дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами; утримувати в чистоті і порядку приміщення, дбайливо ставитися до майна колонії і предметів, якими вони користуються при виконанні дорученої роботи, здійснювати за ними належний догляд і використовувати їх тільки за призначенням; виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії; виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою колонії; дотримуватися санітарно-гігієнічних норм; дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
За час перебування в ОУВП (№21) м.Одеса засуджений ОСОБА_6 у 5-ти випадках притягувався до дисциплінарної відповідальності, заохочень не мав.
Під час відбування покарання в ДУ «Могилів-Подільська виправна колонія (№114)» засуджений в 13-ти випадках притягався до дисциплінарної відповідальності, заохочень не мав.
З часу прибуття до ДУ «Сокирянська виправна колонія (№67)» і по даний час засуджений ОСОБА_6 в 16-ти випадках притягався до дисциплінарної відповідальності, всі раніше накладені дисциплінарні стягнення погашені в установленому законом порядку.
При цьому, як свідчать матеріали особової справи, за весь період відбування покарання засуджений заохочувався лише у 3-х випадках, зокрема 10.07.2023 року, 10.04.2024 року та 10.01.2025 року, під час відбування покарання в ДУ «Сокирянська виправна колонія (№67)».
Відповідно до довідки медичної частини №48 від 14.02.2025 року засуджений ОСОБА_6 практично здоровий, працездатний, на даний час стан задовільний.
Частиною 1 ст.118 КВК України передбачено, що засуджені до позбавлення волі мають право працювати.
Засуджені до позбавлення волі, які мають заборгованість за виконавчими документами, зобов'язані працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, до погашення такої заборгованості (ч.2 ст.118 КВК України).
Засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством. До цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день (ч.5 ст.118 КВК України).
Згідно довідки відділу організації та нормування праці №40-25 від 14.02.2025 року, а також особової справи встановлено, що з часу прибуття до державної установи засуджений тривалий час не працював, з приводу працевлаштування до персоналу установи не звертався. Лише з лютого 2023 року засуджений працевлаштований різноробочим гірничої дільниці №1, поставлені йому завдання намагається виконувати.
Із дослідженої в судовому засіданні характеристики, затвердженої 14.02.2025 року в.о.начальника державної установи «Сокирянська виправна колонія (№67)», встановлено, що у засудженого були випадки нетактовної поведінки по відношенню до персоналу установи та невиконання законних вимог, у відношенні до інших засуджених вживчивий, стосунки підтримує із засудженими різної спрямованості, роботи із самооблуговування та з благоустрою установи виконання покарань засуджений виконує, намагається утримувати в чистоті і порядку своє спальне місце та приліжкову тумбочку, має переважно охайний зовнішній вигляд. Заходи виховного характеру, які проводяться у відділенні, відвідує під контролем, здобув професію «Верстатник деревообробних верстатів», однак потребував контролю за якістю відвідування занять, приймає участь у програмах диференційованого виховного впливу «Підготовка до звільнення», «Духовне відродження», «Професія», намагається робити для себе належні висновки.
Згідно витягу з протоколу від 30.11.2023 року засідання комісії ДУ «Сокирянська виправна колонія (№2)» засудженому відмовлено в клопотанні перед судом про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким як особі, яка не довела, що стала на шлях виправлення.
Згідно витягу з протоколу від 29.08.2024 року засідання комісії ДУ «Сокирянська виправна колонія (№2)» засудженому відмовлено в клопотанні перед судом про умовно-дострокове звільнення як особі, яка не довела свого виправлення.
Згідно ст.6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ре соціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ре соціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив. Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого кримінального правопорушення та поведінки засудженого під час відбування покарання.
Відповідно до ч.3 ст.82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Згідно роз'яснень, які містяться у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 року, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття рішення при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення (ч.3 ст.82 КК).
Із досліджених матеріалів особової справи, які характеризують особу засудженого, суд вбачає процес певних позитивних змін, однак враховує те, що вказані зміни розпочали відбуватися в особистості ОСОБА_6 лише з 2-го півріччя 2023 року під час відбування ним покарання в ДУ «Сокирянська виправна колонія (№67)».
Враховуючи наведені вище встановлені судом обставини в їх сукупності та особу засудженого, зокрема те, що останній на протязі більшої частини відбування призначеного строку покарання в 34-х випадках притягувався до дисциплінарної відповідальності за порушення норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, посередньо характеризувався, а також тривалий час не виявляв бажання і не залучався до виконання суспільно-корисної праці, суд вважає, що як поведінка ОСОБА_6 , так і його відношення до праці протягом саме всього часу відбування покарання не були достатньо сумлінними, а тому останній, на думку суду, на даний час не досяг відповідного ступеню виправлення, передбаченого ст.82 КК України, як « став на шлях виправлення».
При цьому, на думку суду процес часткових позитивних змін, який вбачається на даний час в особистості засудженого ОСОБА_6 не дає достатніх підстав дійти висновку про те, що він остаточного став на шлях виправлення, а тому суд цілком погоджується з висновком комісії установи щодо невідповідності ступеню виправлення засудженого для застосування до нього положень ст.82 КК України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання.
На підставі ст.81 КК України та керуючись ст.ст.537 ч.1 п.2, 539 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотаннязасудженого ОСОБА_5 про заміну невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким покаранням у виді обмеження волі- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Сокирянський районний суд Чернівецької області, а засудженим в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1