Справа № 636/10032/24 Провадження № 3/636/142/25
24 лютого 2025 року м. Чугуїв
Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Гуменний З.І., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП № 1 Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
15.10.2024 о 19.39 год. В Куп'янському районі, в селі Плоске, по вулиці Лесі Українки, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2105, державний номерний знак НОМЕР_2 ,
з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя), від проходження медичного огляду на стан сп'яніння медичному закладі, у встановленому законом порядку в присутності двох свідків, та за допомогою газолізатора «Драгер Алкотест 6820» відмовився, про що складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 804155 від 15.10.2024. У протоколі зазначено про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху та його дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надіслав заяву, у якій просив розглядати справу без його участі, свою вину визнав, щиро розкаювався у скоєному.
Проаналізувавши обставини справи, оцінивши докази у їх сукупності, приходжу до наступного.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається противоправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Адміністративним правопорушенням згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти у встановленому законом порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння, а тому суд вважає, що не виконання такого обов'язку з боку водія є грубим порушенням Правил дорожнього руху України. Самі підстави для такої вимоги передбачені Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, встановлення їх наявності є виключною компетенцією працівника поліції за його суб'єктивним сприйняттям наявних факторів.
Вина, ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується доданими до протоколу доказами: рапортом поліцейського, Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння, Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, диском з відеозаписом вчиненого правопорушення, Розпискою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про збереження автомобіля ВАЗ 2107 державний номерний знак НОМЕР_2 , та іншими матеріалами справи.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого звинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина, ОСОБА_1 у вказаному правопорушенні знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні та підтверджується наданими доказами, що містяться в матеріалах справи. Тому, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність у вчиненому правопорушенні ОСОБА_1 , не встановлені.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, суд також враховує наявність введеного на території України воєнного стану. В п.2.2 Рішення від 15.06.2022 р. № 4-р(ІІ)/2022 Конституційний Суд України, розглядаючи питання притягнення осіб до адмінвідповідальності, зазначивши: - «адмінвідповідальність в Україні та процедура притягнення до адмінвідповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні» (перше речення абз.1 п.п.4.1 п.4 мотивувальної частини Рішення від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010); -«суспільна користь адмінстягнень за адмінправопорушення полягає не в поповненні державного бюджету, а в забезпеченні конституційного правопорядку, безпеки суспільства та прав і свобод кожної особи» (перше речення абз.1 п.п.2.5 п.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 21.07.2021 р. № 3-р(ІІ)/2021).
В п. З цього Рішення, Конституційний Суд України вказав, що за ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Конституційний Суд України в Рішенні від 2.11.2004 р. № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності в контексті вирішення питання конституційності ст.69 КК України у справі про призначення судом більш м'якого покарання, зазначив таке: «призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим. Про це свідчить п.3 ч.1 ст.65 КК України відповідно до якого суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину» (абз.7 та 8 п.п. 4.2 п. 4 мотивувальної частини); «встановлення законодавцем недиференційованого покарання та неможливість його зниження не дозволяє застосовувати покарання до осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, розміру заподіяних збитків, форми вини і мотивів злочину, майнового стану підсудного та інших істотних обставин, що є порушенням принципу справедливості покарання, його індивідуалізації та домірності» (абз.6 п.5 мотивувальної частини).
В ч.2 та 3 п.4.3 Рішення Конституційний Суд України вкотре наголосив, що керуючись чинним законодавством, притягнення особи до адміністративної або кримінальної відповідальності обов'язково має бути дотриманий конституційний принцип індивідуалізації юридичної відповідальності.
Таким чином, установлення в актах публічного законодавства абсолютно визначених та (або) безальтернативних санкцій має збалансовано поєднуватись із наданням суб'єкту накладення адмінстягнення або кримінального покарання дискреції в питанні визначення виду та розміру стягнення або покарання з урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, винної у вчиненні правопорушення, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
З огляду на наведені у рішенні Конституційного Суду України висновки, суд вважає доречним врахування принципу індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, адже правопорушник ОСОБА_3 перебуває на службі в лавах ЗСУ, в/ч НОМЕР_1 , виконує бойові завдання, а позбавлення його прав керування транспортними засобами може впливати на обороноздатність підрозділу.
Так, положеннями ст. 130 КУпАП до її редакції із змінами, внесеними Законом №1231 від 16 лютого 2021 року, адміністративне стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами визначались альтернативними, тобто штраф із позбавленням права керування транспортними засобами або без такого.
Діючими ж нормами ст.130 КУпАП передбачено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Вищевказані зміни не надають можливості суду застосувати і положення ст.22 КУпАП.
Відповідно до ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону, суд бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Згідно з рішенням ЄСПЛ від 21.01.2011 р. у справі «Корнев та Карпенко проти України» адміністративні правопорушення, закріплені норми КУпАП, за які передбачена відповідальність у виді позбавлення певних прав, не є незначними, у зв'язку з чим вони відносяться до норм, які регулюються кримінальним законодавством і таким, що вимагає застосування всіх гарантій статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, відповідно до ст.69 КК України винній особі може бути призначене покарання більш м'яке, ніж передбачене законом.
Враховуючи, що КУпАП прийнятий Верховною Радою УРСР 07.12.1984 року і він не включає поняття призначення стягнення нижче, передбаченого статтею КУпАП, то в даному випадку відповідно до ст.7 КУпАП суд вважає за можливе застосувати норми статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і призначити стягнення більш м'яке, ніж передбачене санкцією статті 130 КУпАП.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, позбавлення його права керування транспортним засобами унеможливить виконання ним служюових обов'язків під час проходження військової служби.
24 лютого 2022 року російська федерація розпочала повномасштабне вторгнення на територію України, у зв'язку з чим, того ж дня відповідно до п.20 ч.1 ст. 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому був неодноразово продовжений та триває станом на зараз, беручи до уваги, що військовослужбовець ОСОБА_1 стоїть на обороні нашої держави і його військовий обов'язок пов'язаний із виконанням бойових завдань, які потребують постійного переміщення на автомобільній техніці, тому позбавлення його права керування транспортними засобами унеможливить виконання ним бойових завдань по захисту Батьківщини.
Також суддя враховує, що дії вчинені водієм ОСОБА_4 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника не встановлено.
З огляду на наведені у рішенні Конституційного Суду України від 15.06.2022 р. № 4-р(ІІ)/2022 висновки та ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року щодо застосування принципу індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, суддя вважає за необхідне накласти на ОСОБА_3 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП без позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який підлягає стягненню на користь держави.
Керуючись ст. ст. 40-1, 130 ч. 1, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя,-
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. на р/р UA168999980313020149000020001, отримувач коштів - ГУК Харківська обл./Харківська обл./21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 21081300, без позбавленням права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в дохід держави у сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. на р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її проголошення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через Чугуївський міський суд Харківської області. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя -