Комінтернівський районний суд м.Харкова
Провадження № 2-а/641/15/2025 Справа №641/7558/24
27 лютого 2025 року м. Харків
Комінтернівський районний суд міста Харкова в складі:
Головуючого судді - Щепелевої Г.М.
за участю секретаря - Рікунової Є.Е.,
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Король В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Харкові справу №641/7558/24 за позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Ольховського Віталія Васильовича та Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу,
Позивач в особі представника - адвоката Король В.Р. звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом, з урахуванням його уточнень, в якому просить визнати дії відповідача протиправними, скасувати постанову серії ЕНА № 3257475 від 13.10.2024 про накладання адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі щодо позивача та закрити провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13 жовтня 2024 року інспектором 2 взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Ольховським В.В. винесено постанову серії ЕНА №3257475 про накладання адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Згідно із цією постановою позивач 13.10.2024 о 16:39, керуючи транспортним засобом Daewoо Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п 8.4 ПРД України. Представник позивача вважає, що постанова є незаконною та безпідставною, скільки 13.10.2024 позивач не керував транспортним засобом, а тільки підійшов до нього та авто було припарковано так, як його припаркував член його сім?ї. Томах А.О. очкував члена своєї родини, який пішов до ТРЦ «Нікольський». В даній справі відсутні докази, що саме позивач припаркував транспортний засіб Daewoо Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 , а тому останній не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності.
28 жовтня 2024 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 18 листопада 2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та у відповідача витребувані копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо позивача.
23 грудня 2024 року прийнято уточнену позовну заяву та залучено до участі по справі за у якості співвідповідача - Департамент патрульної поліції Національної поліції України .
09 січня 2025 року до суду від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 посилаючись на те, що 13.10.2024 о 16.39 год біля будинку за адресою: м. Харків, м. Конституції, 2, працівниками патрульної поліції було виявлено транспортний засіб Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 , водій якого не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та здійснив зупинку в зоні дії знаку, що є порушенням п. 8.4 ПРД України та об'єктивно вказувало на ознаки вчинення водієм адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Тому інспектор 2 взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Ольховський В.В. підійшов до водія, яким виявився позивач, представився, пояснив підстави застосування поліцейських превентивних заходів та повідомив про початок розгляду адміністративної справи. За результатами розгляду справи інспектором було винесено постанову серії ЕНА №3257475 про накладання адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. Аргументи зазначені позивачем у позовній заяві, за своєю суттю спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності та не спростовують його вини. Крім того, позивачем не було надано жодних доказів на спростування факту вчинення ним правопорушення.
23 січня 2025 року ухвалою суду визнано обов'язковою явку позивача та витребувано з Управління патрульної поліції в Харківській області матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП, зокрема, відеозапис з портативного відеореєстратора №471710 від 13.10.2024.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав просив їх задовольнити та пояснив, що за кермом автомобіля перебувала його дівчина ОСОБА_2 , яка і припаркувала автомобіль Daewoо Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 . Через її погане самопочуття позивач змушений був прибути до вже припаркованого автомобіля, в якому відкрив двері. В цей момент до нього підійшли працівники патрульної поліції і почався розгляд справи про адміністративне правопорушення. Оскільки зазначений автомобіль позивач особисто не паркував, тому не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності.
Відповідач інспектор 2 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Ольховський В.В. в судове засідання не з?явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з?явилася.
Суд, вислухавши думки позивача та його представника, дослідивши, матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 13 жовтня 2024 року поліцейським Управління патрульної поліції в Харківській області Ольховським В.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3257475, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень.
За змістом даної постанови правопорушення полягає в тому, що 13.10.2024 о 16:39, керуючи транспортним засобом Daewo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», здійснив зупинку в зоні дії знаку, порушив п 8.4 ПРД України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач посилається на те що, за кермом транспортного засобу Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 , він не знаходився, правила дорожнього руху він не порушував.
Частина 1 ст.122 КУпАП передбачає відповідальність, в числі іншого, за порушення вимог дорожніх знаків.
Відповідно до п. 8.4.в Правил дорожнього руху, дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи: заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Відповідно до п.п. 3.34, п. 3 розділу 33 Правил дорожнього руху, визначено графічне зображення знаку «Зупинку заборонено». Забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженню обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку.
У спірній постанові є посилання на відеофіксацію на бодікамеру поліцейського. У відзиві представник відповідача посилається як на доказ на відеозапис, однак зазначає, що він знищений у зв'язку із закінченням строку зберігання.
23 січня 2025 року ухвалою суду витребувано з Управління патрульної поліції в Харківській області матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП, зокрема, відеозапис з портативного відеореєстратора №471710 від 13.10.2024.
Як вбачається із заяви Департаменту патрульної поліції від 18.02.2024 року поданої до суду через підсистему «Електронний суд» на виконання ухвали суду від 23.01.2025 надати відеозапис з портативного відеореєстратора № 471710 немає можливості, оскільки відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що затверджена Наказом № 1026 Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 встановлено строк зберігання відеозаписів з портативних відеореєстраторів - 30 діб, отже відеозапис зберігався з 13.10.2024 по 12.11.2024 (включно).
Статтею 77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Враховуючи наведене, відповідачем не доведено, що позивач здійснив зупинку (стоянку) в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив ч.1 статті 122 КУпАП.
Позивач вказує, що правил дорожнього руху не порушував.
Водночас, відповідачем перед прийняттям рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, об'єктивних доказів (свідчень, відеодоказів або інших відомостей), необхідних для вирішення справи про наявність обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху зібрано не було, таких доказів постанова не містить, очевидців вчиненого правопорушення до розгляду справи не залучалося і не допитувалося. Не надані докази і в судове засідання. Таким чином, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП не підтверджується жодним доказом, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися, як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Так, у своїй Постанові від 26.04.2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі "Надточій проти України" від 15.05.2008 року.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, є недоведеним.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, позивачем не порушувалися вимоги дорожніх знаків, а саме вимоги п. 8.4.в Правил дорожнього руху. Отже, відповідач не довів правомірність свого рішення, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, доводи позивача щодо відсутності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідачем не спростовані.
З урахуванням наведеного, суд зазначає про відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки відеозапис та акт про його знищення в якості доказів відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, суду не наданий.
Інших доказів (фото-фіксація, показання свідків тощо) суб'єктом владних повноважень на підтвердження вчинення Позивачем адмінправопорушення суду не надано, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про недоведеність Відповідачем вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а тому притягнення до відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 340,00 грн. є неправомірним.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставин справи суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Вимоги щодо визнання дій суб?єкта владних повноважень незаконними задоволенню не підлягають, оскільки ефективним способом захисту є заявлені позивачем вимоги щодо скасування оскаржуваної постанови, що відповідає положенням ч. 3. ст. 286 КАС України, і додаткові вимоги щодо визнання дій незаконними не підлягають задоволенню в даному випадку, оскільки охоплюються вимогами щодо скасування постанови. Суд бере до уваги положення ч. 3 ст. 286 , яка визначає повноваження адміністративного суду у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Відповідно до ч. 1, 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. 2, 5-15, 73-77, 90, 139, 242-246, 286, 293, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 2 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Ольховського Віталія Васильовича та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3257475 від 13.10.2024, складену відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУПАП скасувати та провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605 (шістсот п?ять) грн. 60 коп. за подання адміністративного позову.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: інспектор 2 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Ольховський Віталій Васильович, м. Харків, вул. Шевченка, 315 А.
Департамент патрульної поліції Національної поліції України, код 40108646, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Суддя - Г. М. Щепелева