Комінтернівський районний суд м.Харкова
Провадження № 2-з/641/7/2025 Справа № 641/955/25
26 лютого 2025 року суддя Комінтернівського районного суду м. Харкова Музиченко В.О., розглянувши заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Попова В.Ю. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Адвокат Попов В.Ю. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 в якому просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 97480,00 грн., моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн., витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Попов В.Ю. звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Сарненським РВ УДМС України в Рівненській області 14.12.2012 р., РНОКПП - НОМЕР_2 , які знаходяться на всіх рахунках ОСОБА_2 в усіх банківських установах або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2 , у межах суми позову 97480,00 грн.
В обґрунтування заяви зазначив, що позивач звернулась до суду з позовом про відшкодування шкоди спричиненої ДТП. Після ДТП відповідач у грубій формі відмовив їй у відшкодуванні шкоди, при цьому постановою суду встановлено, що винуватцем ДТП є саме ОСОБА_2 . Позивач за власні шкоди ремонтувала свій пошкоджений автомобіль та на даний час звернулась до суду для відновлення свої порушених прав. У позивача є всі підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання судового рішення. ОСОБА_2 може вчинити дії для уникнення матеріальної відповідальності або її затягування.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали позовної заяви у межах вирішення зазначеної заяви, судом встановлено наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктами 1 та 5 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно із частиною третьою статті 150ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.п.4,5Постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Крім того, з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, яке допускається на протязі всього терміну розгляду справи, є обґрунтована наявність такої необхідності. Суд, виходячи з конкретних доказів, повинен встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, під час вирішення клопотань про забезпечення позову суд лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Також суд враховує, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також те, що майно може бути реалізоване на момент виконання рішення.
При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, представник позивача посилався лише на те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту банківські рахунки та майно відповідача може утруднити або зробить неможливим виконання рішення, без наведення відповідного обґрунтування.
Судом, також враховується, що предметом даного позову є стягнення грошових коштів на відшкодування шкоди, спричиненої ДТП.
Згідно наданих доказів, що містяться в матеріалах цивільної справи Інформації з Реєстру речових правна нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.02.2025, з якої вбачається, що ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок та земельна ділянка, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому суд враховує, що ціна позову становить 97480,00 грн., а тому накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку є неспівмірними з ціною позову.
Крім того, суд може накласти арешт лише на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат, а не на банківські рахунки, проте відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.
Проте, заявляючи про вжиття заходу забезпечення позову в обраний ним спосіб, заявник не надав суду відомості про наявність рахунків у відповідача, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, заявником не обґрунтовані підстави для забезпечення позову та не підтверджено доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. 149-153 ЦПК України
В задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Попова В.Ю. про забезпечення позову- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду стороні по справі.
Суддя -В. О. Музиченко