Комінтернівський районний суд м.Харкова
Провадження № 2-др/641/2/25 Справа № 641/6169/24
25 лютого 2025 року м.Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі
головуючого судді- Щепелевої Г.М.,
за участю секретаря судового засідання Рікунової Є.Е.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Маламуж- Корнієнко Т.С.,
представника відповідача -Барчук А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові заяву представника відповідача ОСББ «Луч-2007» - адвоката Барчук А.В. про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у справі №641/6169/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Луч-2007», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання договору оренди пролонгованим та зобов'язання вчинення дій,
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Маламуж-КорнієнкоТ.С., звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання договору оренди нежитлових приміщень № 01 від 01.02.2021, укладеного між ОСББ «ЛУЧ-2007» позивачем пролонгованим (продовженим) на такий самий строк, на тих же умовах та зобов'язання ОСББ «ЛУЧ-2007» надати позивачу у платне користування (оренду) нежитлове приміщення частини технічного поверху (над квартирою АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 11.09.2024 заяву представника позивача про забезпечення позову повернуто.
11.09.2024 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.
18.09.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог у справі ОСОБА_2 , розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.10.2024.
25.12.2024 підготовче провадження було закрито та справу призначено до судового розгляду на 28.01.2025.
24.01.2025 від представника позивача через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою суду від 28.01.2025 позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст. 257 ЦПК України
Представником відповідача ОСББ «Луч-2007» - адвокатом Барчук А.В. подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у справі у порядку ст. 142 ЦПК України, у зв'язку із залишенням позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача, а саме: витрат на правничу допомогу у розмірі 9 500,00 грн. В обґрунтування заяви посилається на те, що недобросовісність дій позивача полягають у поданні заяви про залишення позову без розгляду вже після закриття підготовчого провадження у справі, що містить ознаки зловживання останнім своїми процесуальними правами; незабезпеченні явки позивача та/або його представника у три судові засідання, внаслідок чого два із яких були відкладені. У зв'язку із цим відповідач вважає за необхідне клопотати про стягнення із позивача на його користь витрат на правничу допомогу.
25.02.2025 представником позивача до суду подані письмові заперечення в яких вона просила відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат посилаючись на те, що обґрунтування неправомірних дій позивача зводиться відповідачем до нічим не підтверджених припущень щодо підстави звернення позивача із заявою про залишення позовної заяви без розгляду. Право позивача на звернення до суду із заявою про залишення позову без розгляду гарантоване йому чинним процесуальним законодавством та не може тлумачитись як необґрунтовані дії позивача. Відповідачем не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були здійснені ним в ході розгляду справи та в чому вони були виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив заздалегідь необґрунтований позов; чи мав недобросовісний позивач протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, як і не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов'язок позивача відшкодувати понесені відповідачем витрати на правничу допомогу. Крім того, розмір витрат на правничу допомогу, зазначений у клопотанні представника відповідача про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, є явно завищеним та не співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг та обсягом наданих послуг, а понесення самих витрат не підтверджено відповідачем належними та достатніми доказами.
Позивач в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу та пояснив, що залишення позовної заяви було вимушеним заходом, оскільки в нього на цій стадії судового процесу не було можливості подавати докази. Подання заяви про залишення позовної заяви без розгляду є його процесуальним правом, яким він і скористався.
Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що позивач мав намір особисто брати участь у судових засіданнях, його неявки була пов?язані з проходженням лікарської комісії передбаченої Законом України «Про мобілізацію», тобто з поважних причин.
Представник відповідача в судовому засіданні просила заяву задовольнити та зазначила, що в діях позивача вбачаються процесуальні зловживання його правами, у зв?язку з чим, на думку представника підлягає відшкодуванню компенсація витрат, понесених відповідачем у зв?язку із розглядом справи.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши дійсні обставини справи щодо вирішення заявлених питань, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Отже, залишення позову (заяви) без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Заява залишається без розгляду за наявності однієї із встановлених в законі обставин, перелік яких є виключним.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.01.2025 позов ОСОБА_1 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Луч-2007», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання договору оренди пролонгованим та зобов'язання вчинення дій, залишено без розгляду відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 Цивільного процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно з ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до правової позиції викладеної у п. 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
З системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142 ЦПК України, частини дев'ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у від 14 січня 2021 року (справа №521/3011/18).
З аналізу зазначених норм вбачається, що обов'язковою умовою визнання дій сторони справи необґрунтованими є зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними права дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: - подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; - подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; - подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; - необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; - укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним втіленням принципу доступу до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Саме по собі звернення з позовом до суду та не забезпечення позивачем явки у судове засідання особисто чи свого представника не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства: суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Разом з тим, відповідачем не доведено вчинення позивачем необґрунтованих дій: що позивач та/або його представник не з'являлися в судові засідання без поважних причин; що подання заяви про залишення позову без розгляду спрямовано на уникнення можливого негативного рішення суду або затягування справи.
Суд бере до уваги, що перед підготовчими засіданнями, призначеними на 31.10.2024, 09.12.2024 та 25.12.2024 представником позивача до суду були подані заяви про відкладення їх проведення у зв'язку із хворобою позивача/його представника. В матеріалах справи наявні документальні підтвердження перебування позивача 31.10.2024, 09.12.2024 на стаціонарному лікуванні.
Також суд зауважує, що на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України позивач має право до початку розгляду справи по суті подати заяву про залишення позову без розгляду, що узгоджується із принципом диспозитивності цивільного судочинства.
Як звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, так і розпорядження на власний розсуд з дотриманням процесуальних норм правом на залишення позову без розгляду, не можуть самі по собі свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
Отже, названі дії позивача не можуть будуть розцінені як необґрунтовані.
Під час розгляду справи судом жодні дії позивача не визнавалися недобросовісними та не було встановлено зловживання з боку позивача своїми процесуальними правами.
Крім того, заява представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу з позивача не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивача, допущення ним зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як передбачено ч. 9 ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання про те, що стороною відповідача ОСББ «Луч-2007» не доведено необґрунтованість дій позивача у даній справі, в діях позивача по зверненню до суду та в залишенні своїх позовних вимог без розгляду відсутні ознаки суперечливої поведінки. Позивач, як і інші сторони даного спору, діяли в процесі у відповідності до наданих їм прав, передбачених статтями 43, 49 ЦПК України, розпоряджаючись своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку про те, що у заяві представника відповідача ОСББ «Луч-2007» - адвоката Барчук А.В. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 133, 134, 141, 142 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви представника відповідача ОСББ «Луч-2007» - адвоката Барчук А.В. про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Луч-2007», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання договору оренди пролонгованим та зобов'язання вчинення дій - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо судового рішення за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне судове рішення складено 27 лютого 2025 року.
Суддя -Г. М. Щепелева