Справа № 953/1215/25
н/п 1-кп/953/624/25
"27" лютого 2025 р. Київський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , законного представника ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , особи, відносно якої розглядається клопотання - ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12024226130000690 від 24.12.2024 року, за клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, раніше не судимого, з середньою освітою, не одруженого, не працевлаштованого, зареєстрований та мешкає: АДРЕСА_1
за ознаками вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України
23.12.2024 близько 17:20 год, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин вступив у словесний конфлікт зі своєю матір'ю- ОСОБА_6 . У ході конфлікту ОСОБА_7 , діючи з раптово виниклим прямим умислом, спрямованим на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, з метою завдання фізичного болю останній, перебуваючи в положенні стоячи позаду ОСОБА_6 , обличчям до спини, на відстані витягнутої руки, наніс удар кулаком лівої руки в область її лівої виличної ділянці голови. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, ОСОБА_7 перебуваючи в положенні стоячи позаду ОСОБА_6 , обличчям до спини, наніс удар кулаком лівої руки в область лівого плеча ОСОБА_6 .
В результаті протиправних дій з боку ОСОБА_7 , згідно з висновком судово- медичної експертизи № 09-2690/2024 від 27.12.2024, ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців в лівій виличній ділянці голови та на лівому плечі. Встановлені синці у ОСОБА_6 , 1971 р.н., викликані незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Своїми діями ОСОБА_7 вчинив суспільно - небезпечне діяння за ознаками ч.1 ст. 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження.
В судовому засіданні ОСОБА_7 заперечував обставини спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, вказуючи, що він її тільки притискав та тримав, зазначив, що вважає себе здоровим та лікуватись не хоче.
Адвокат та законний представник в судовому засіданні не заперечували проти застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_7 , враховуючи обставини справи.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив застосувати до ОСОБА_7 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом, посилаючись на докази, які дають підстави вважати, що ОСОБА_7 вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, у стані неосудності.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані під час судового розгляду докази, суд приходить до наступного.
Факт вчинення ОСОБА_7 суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження підтверджується зібраними під час кримінального провадження та безпосередньо дослідженими під час судового розгляду наступними доказами:
- показаннями потерпілої ОСОБА_6 яка вказує, що син ОСОБА_7 23.12.2024 близько 17:20 год, прийшов додому за адресою: АДРЕСА_2 вже у стані неадекватному. Потім, він став до неї чіплятися та бити стоячи позаду неї та наніс їй удар кулаком лівої руки в область її лівої виличної ділянці голови та в область лівого плеча, в неї синці залишились. Також, він не випускав її з квартири, не давав їй подзвонити, відкрити двері поліції, яка ламала двері та потім відвезла сина до лікарні.
- даними у протоколі проведення слідчого експерименту від 26.12.2024 року за участі потерпілої, в ході якого вона показала та розказала обставини подій 23.12.2024 року, з фототаблицею.
-висновком експерта №09-2690/2024 від 27.12.2024 року, за яким у ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження: синці в лівій виличній ділянці голови та на лівому плечі. Ці ушкодження утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів за механізмом удар чи удар-здавлення та могли бути отримані за 2-4 доби до огляду. Цей висновок підтверджується виглядом, характером ушкоджень, а також кольором синців. Встановлені синці викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року відносяться до легких тілесних ушкоджень. У своїх показаннях потерпіла ОСОБА_6 , що викладені у наданих протоколах проведення слідчого експерименту від 26.12.2024р. та допиту від 26.12.2024р., вказує на травматичні впливі в ділянку передпліччя, однак, на фототаблиці до протоколу потерпіла зазначає саме ліве плече, де й було встановлено наявність синця. Також потерпіла вказує на травматичні впливи по задній поверхні тулубу, однак в цій анатомічній площині не було встановлено наявність тілесних ушкоджень. Виходячи із вищевикладеного, показання потерпілої ОСОБА_6 , в цілому не суперечать об'єктивним судово-медичним даним в частині терміну та механізму утворення встановлених у неї тілесних ушкоджень: синці на голові та плечі могли бути отримані в строк та за обставин, що вказані у наданих протоколах допиту та проведення слідчого експерименту.
Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій ОСОБА_7 .
Оцінюючи відповідно до вимог ст. 94 КПК України кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд визнає доведеним поза розумним сумнівом, факт вчинення ОСОБА_7 суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_7 судом не встановлено.
Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах.
Будь-яких доказів захисту на спростування доказів обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння суду не надано.
Вивченням особи ОСОБА_7 встановлено, що той 2001 року народження, з середньою освітою, не працевлаштований, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше не судимий, однак відносно нього перебуває в судах кримінальні провадження, зареєстрований в м. Харкові, на обліку лікаря нарколога та психіатра не перебуває, однак протягом 2021,2023,2024 року перебував на стаціонарному лікуванні в КНП ХОР «ОКПЛ №3».
Відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 81 від 03.02.2025 ОСОБА_7 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїдної. Відповідно до свого психічного стану не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_7 перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, при якому не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_7 потребує застосування примусових заходів медичного характеру - госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Відповідно до ст. 18 КК України, суб'єктом злочину є фізична осудна особа.
Згідно ч.2 ст.19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Відповідно до ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: 1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння; 2) які вчинили у стані обмеженої осудності злочини; 3) які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
Згідно ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Визнавши доведеним, що особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 513 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Судом встановлено, що за своїм психічним станом ОСОБА_7 на теперішній час потребує застосування примусових заходів медичного характеру - госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом. Інших даних суду під час судового розгляду не надано.
У роз'ясненнях, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 року №7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» зазначено, що примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має іншій психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, а примусове лікування щодо осіб, які вчинили злочини та страждають на хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб (ст. 96 КК) - висновку судово-медичної експертизи.
Враховуючи наведене, суд вважає, що клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_7 підлягає задоволенню, оскільки останній вчинив суспільно небезпечне діяння у стані неосудності і до нього можливо застосувати примусові медичні заходи у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом в примусовому порядку згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №81 від 03.02.2025 року, оскільки за своїм психічним станом та характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння він не може усвідомлювати свої дії та керувати ними, становить небезпеку для суспільства і потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах звичайного нагляду.
Керуючись ст.ст.369,371-372,392, 395, 503,505, 508, 512,513, 516, 532 КПК України суд, -
Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру - госпіталізацію до психіатричного закладу із звичайним наглядом - до його одужання або зміни психічного стану.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали суду.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючий: ОСОБА_1