Справа № 638/18647/23
Провадження № 2/638/864/25
27.02.2025 м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Штих Т. В.,
за участю секретаря судового засідання Василенко А. А.,
розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Позивач АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 07.08.2020 у розмірі 32 233,61 грн станом на 19.09.2023, а також судові витрати в розмірі 2684,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 07.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 07.08.2020. Банком взяті на себе зобов'язання виконані у повному обсязі, надано відповідачу кредит у розмірі 35 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом, якого є платіжна картка. В свою чергу, ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання не виконав, кошти на погашення заборгованості за кредитом не надав, у зв'язку з чим станом на 19.09.2023 утворилася заборгованість у сумі 32 233,61 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2023 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
08 лютого 2024 року від відповідача до суду надійшов відзив в якому він проти задоволення позову заперечував, просив відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що наявні в матеріалах справи Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал банк» позивачем не підписані. Підписана анкета-заява містить лише анкетні дані та контактну інформацію, жодної інформації про умови кредитування та сплати процентів в ній не зазначено. ОСОБА_1 зазначає, що позивач самостійно протягом всього періоду користування кредитом збільшував та зменшував кредитний ліміт, також позивач нарахував та списав 2684,00 грн судових витрат, однак розгляд справи ще не завершено. Відповідач самостійно погашав кредит, станом на подання відзиву відповідачем сплачено 16 398,00 грн, а отримано 08.08.2020 15 000,00 грн.
23 лютого 2024 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив в якому зазначив, що підписанням анкети-заяви відповідач підтвердив: отримання другого примірника Договору в мобільному додатку monobank; ознайомлення та згоду з умовами Договору; укладення Договору; та зобов'язався виконувати умови Договору. З огляду на зазначене просив позов задовольнити.
Представник позивача в позовній заяві просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 разом з відзивом надав заяву в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову заперечував, просив відмовити.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
За ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
В силу ст. ст. 509, 525-526, 598, 610, 611, 622 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Сторони по зобов'язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Особа, яка порушила зобов'язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.
При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов'язання в натурі.
Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов'язань, які не виконані належним чином.
Разом з тим, відповідно до ч. ч. 1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.
Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (який діяв на час укладення договору про надання банківських послуг) передбачено, що договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб'єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов'язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі:
- у паперовому вигляді;
- у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»;
- шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;
- в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до положень ст.ст.5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Зі змісту ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід'ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч.6 ст.11 вищевказаного Закону України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону України у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Заявляючи позовні вимоги, АТ «Універсал Банк» посилалося на те, що 07.08.2020 року між АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, відповідно до якого АТ «Універсал Банк» надало відповідачу грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
В анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг зазначено, що відповідач просить відкрити на його ім'я поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на суму вказану у додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов. Погоджується з тим, що анкета-заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов'язується виконувати його умови. З зазначеними документами він ознайомлений, отримав їх примірник у мобільному додатку, вони йому зрозумілі і не потребують додаткового тлумачення. Визнає, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису. Підтверджує, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку.
Згідно п.3 анкети-заяви ОСОБА_1 погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти йому про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
За змістом п.9 анкети-заяви відповідач просила усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
На підтвердження умов договору АТ «Універсал Банк» надало суду копію анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 07.08.2020 року, Умови і Правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Monobank), які містять Паспорт споживчого кредиту.
Разом з тим, на думку суду, вищевказані документи не підтверджують наявність між сторонами домовленості щодо розміру процентів, комісії та відповідальність за прострочення грошового зобов'язання, а також наявність заборгованості у розмірі, визначеному позивачем.
Умови і Правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Monobank), які містять Паспорт споживчого кредиту, не містять підпису позичальника ОСОБА_1 .
Вищевказана анкета-заява до договору про надання банківських послуг містить лише анкетні дані відповідача ОСОБА_1 , його контактну інформацію. Сама ж анкета-заява не містить жодних даних про умови кредитування. Зокрема, вона не містить відомостей щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами, відповідальність за прострочення грошового зобов'язання, або будь-які інші умови договору.
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору (07.08.2020) діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначалось вище, у анкеті-заяві позичальника від 07.08.2020 року, підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена та не узгоджувались сторонами.
Разом з тим, згідно виписки за рахунком, наданого сторонами, за кредитним договором банком нараховувались також проценти та комісія, на погашення яких позивачем перераховувалися кошти, що сплачувались позичальником.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 07.08.2020 року, посилався на Умови і Правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Monobank), які містять Паспорт споживчого кредиту, як на невід'ємні частини спірного договору.
Умови і Правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Monobank), які містять Паспорт споживчого кредиту, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: нарахування відсотків на залишок коштів, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, та інші умови.
Разом з тим, матеріали даної справи не містять підтверджень, що саме ці Умови і Правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Monobank), які містять Паспорт споживчого кредиту розумів позичальник та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до договору надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо відсотків, комісії та відповідальність за прострочення грошового зобов'язання саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила обслуговування фізичних осіб, що розміщені на офіційному сайті позивача могли неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови і правила обслуговування фізичних осіб у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила обслуговування фізичних осіб, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір та сплату процентів, відповідальність за прострочення грошового зобов'язання, надані банком Умови і Правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Monobank), які містять Паспорт споживчого кредиту, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з ч.4 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Умови і Правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Monobank), які містять Паспорт споживчого кредиту, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17).
Також, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20-ц, від 18 листопада 2020 року у справі №313/346/20 та від 26 грудня 2019 року у справі №467/555/19. При цьому, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного зазначив, що суду потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
За такого, не можна вважати, що зазначені у наданому банком Паспорті споживчого кредиту сторонами узгоджені конкретні умови кредитування.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт погодження всіх істотних умов договору із відповідачем, та обґрунтованості розрахунку заборгованості.
Водночас вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема, ст.ст. 625, 1048 ЦК України позивач не пред'являв.
З наданої банком виписки по картковому рахунку, де відображено рух коштів по рахунку, в рахунок кредитного ліміту позичальником станом на 20.02.2024 було здійснено зараховано на картку у сумі 16 398,00 грн та фактично використано 32 340,26 грн, отже сума заборгованості складає 15 942,26 грн.
Твердження позивача, що Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», опубліковані на офіційному сайті банку та публічно доступні в режимі реального часу для ознайомлення є безпідставними, оскільки суперечать наведеним нормам матеріального права щодо оформлення договірних відносин сторін.
Доводи позивача, що саме надані Умови і Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, не заслуговують на увагу, з огляду на те, що АТ «Універсал Банк» не довело належними та допустимими доказами підписання позичальником Умов і Правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту саме шляхом використання електронного цифрового підпису, як того передбачають вимоги Закону України «Про електрону комерцію». Тож суд не може констатувати, що АТ «Універсал Банк» діяло у передбачений кредитним договором між ними спосіб.
Викладені у відповіді на відзив доводи про те, що відповідач надав свою згоду на зміни, доповнення до договору про надання банківських послуг від 07.08.2020 року, неодноразово проводив банківські операції із використанням власної картки не можуть бути прийняті до уваги, оскільки тільки сам факт використання наданих позичальником коштів, не може свідчити про погодження сторонами умов кредитного договору щодо встановлення відсотків за користування кредитом, комісії, строків повернення кредитних коштів та відповідальності у разі порушення умов договору.
Також суд відхиляє доводи відповідача про те, що ним отримано тільки 15 000,00 грн, оскільки, відповідно до виписки по рахунку ним фактично використано 32 340,26 грн, а зараховано на картку 16 398,00 грн, отже заборгованість відповідача перед позивачем становить різницю між використаними коштами та зарахованими, тобто 15 942,26 грн.
Частиною 4 статті 10 ЦПК України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року №63566/00, §23).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що АТ «Універсал Банк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом стягнення з боржника різниці між фактично використаної суми та зарахованої.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача, ОСОБА_1 , на користь позивача, АТ «Універсал Банк», різницю між використаними коштами та зарахованими у розмірі 15 942,26 грн.
Вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо судового збору
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позовні вимоги судом задоволені частково, тому судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1315,16 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 263, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за кредитним договором від 07.08.2020 у сумі 15 942,26 грн (П'ятнадцять тисяч дев'ятсот сорок дві гривні двадцять шість копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) суму сплаченого судового збору у розмірі 1315,16 грн (Тисячу триста п'ятнадцять гривень шістнадцять копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 27 лютого 2025 року.
Суддя: Т. В. ШТИХ