Справа № 638/6806/24
Провадження № 2/638/1000/25
Іменем України
20 лютого 2025 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Щепіхіної В. В.,
за участю секретаря - Луценко Д. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області, про позбавлення батьківських прав,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області, про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21 березня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ізюму Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області, актовий запис за № 45. Від шлюбу позивач та відповідач мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 від 03.03.2011 року. Згідно рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09.11.2012 року у справі № 2016/4065/2012 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірваний. З листопада 2012 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з позивачем за адресою: с. Глинське Ізюмського району Харківської області, а з травня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на його утриманні. Позивач зазначає, що він самостійно, власними силами, намагається матеріально забезпечити, доглядати, навчати та виховувати малолітнього сина ОСОБА_3 , а також виконувати всі інші обов?язки, які необхідні для належного утримання сина. Відповідач з листопада 2012 року не спілкується з сином, не телефонує, не виявляє бажання спілкуватись з сином, не приймає ніякої участі в його утриманні, вихованні та підготовці до самостійного життя. Тобто зв?язок з сином не підтримує, ніякої матеріальної допомоги не надає. Таким чином відповідач самоусунувся від виховання свого малолітнього сина, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування сина; не спілкується з ним в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти. Не виконання батьківських обов?язків відповідачем неодноразово розглядались на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.04.2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Дзержинського районного суду від 28.10.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгяду справи був повідомлений належним чином. Надав до суду заяву, в якій просив суд розгляд справи проводити без його участі.
Відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, про наявність поважних причин своєї неявки суд не повідомила, заяв про відкладення судового засідання відповідач не надавала, відзиву на позов не направляла.
Третя особа, Виконавчий комітет Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської областісвого представника до суду не направив. Від представника третьої особи до суду надійшла заява, в якому останній просить суд розгляд справи проводити без участі представника третьої особи. Також, третя особа направила до суду висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд, дослідивши доводи учасників справи, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 03 березня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ізюму Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьком зазначений ОСОБА_1 , мати зазначена ОСОБА_2 .
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 01.04.2024 року позивач ОСОБА_1 мешкає разом зі своїм сином ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , стан приміщення задовольний, в будинку чисто і охайно, батько ОСОБА_1 працює офіційно (в пожежній частині селища Велика Багачка Полтавської області, загальний заробіток сім'ї складається із заробітної плати та допомоги, як ВПО. Батько ОСОБА_1 виховує свого сина один. Місце проживання матері не відомо. На території Великобагачівської громади ОСОБА_2 не проживає.
Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Ізюмським МРВ ГУМВС України в Харківській області 19 квітня 2007 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: с. Глинське Ізюмського району Харківської області.
Відповідно до копій довідкок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 13.05.2022 року № 1605-7001179641 та від 13.05.2022 року № 1605-7001179788 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Великобагачівського районного суду Полтавської області від 05.09.2022 року визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно копії акту про фактичне місце проживання від 13.03.2024 року, складеного депутатом Великобагачівської селищної ради Живолуп А. П. в присутності двох сусідів-свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , позивач ОСОБА_1 разом зі своїм сином ОСОБА_3 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 з 13.05.2022 року. Відповідач ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає, участі у вихованні сина не приймає, місцезнаходження її невідоме.
Відповідно до копії характеристики від 04.03.2024 року, складеної старостою Якимівського старостинського округу Русланом Мандалиною, ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_3 з 13.05.2022 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 виховує один сина ОСОБА_3 . ОСОБА_2 участі у вихованні сина не приймає, місцезнаходження її невідоме. ОСОБА_1 за час проживання за вказаною адресою зарекомендував себе з хорошої сторони. Товариський, привітний, дружелюбний. У конфліктних ситуаціях участі не бере. Характер врівноважений та в міру стриманий, до членів сім'ї відноситься з належною повагою. Скарг від сусідів на його адресу не надходило.
Згідно копії характеристики № 18 від 04.03.2024 року, складеної директором Якимівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів виконавчого комітету Великобагачівської селищної ради Миргородського району Полтавської області Наталією Пицяк, ОСОБА_3 за час навчання у школі зарекомендував себе старанним, сумлінним, дисциплінованим, працелюбним, уважним учнем. ОСОБА_3 виховується батьком. Мати не бере участі у вихованні сина, не підтримує його матеріально. За час навчання ОСОБА_3 у закладі, жодного разу не відвідала сина, не зателефонувала, не цікавилась його життям. Зв?язатися із нею неможливо, оскільки невідоме місце її перебування.
Відповідно до характеристики на пожежного Великобагачівської місцевої пожежної охорони ОСОБА_1 від 05.03.2024 року, складеної в.о. начальника Великобагачівської місцевої пожежної охорони ОСОБА_7 , за час роботи на посаді пожежного Великобагачанської місцевої пожежної хорони ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивного боку, як дисциплінований і сумлінний співробітник. Має достатній рівень теоретичної підготовки. Здатний якісно та ефективно реалізувати на службі свої потенційні можливості. Функціональні обов?язки виконує якісно та в повному обсязі. Має достатню загальноосвітню та професійну підготовку. За час роботи набув практичного досвіду. Добре знає дислокацію підрозділів пожежної охорони на території району виїзду, соціально-економічну характеристику району виїзду, досвід пожежно-технічної роботи, документи служби. На пожежно-тактичних заняттях діє сміливо, рішуче, добре справляється з поставленими завданнями. За час роботи випадків порушення дисципліни, правил носіння форменого одягу, правил безпеки праці та розпорядку денного не допускав. Проявляв пильність, організованість, стриману ініціативу. За характером спокійний, врівноважений. Має високий інтелектуальний розвиток, прагне до використання в повсякденній роботі нового передового досвіду.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області, затверженого Рішенням Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області 26.09.2024 року,орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з тим, що вона свідомо нехтує батьківськими обов'язками щодо виховання та утримання малолітнього ОСОБА_3 , не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини. Мати ОСОБА_2 у 2014 році покинула малолітнього сина ОСОБА_3 , а його вихованням та утриманням самостійно займається батько ОСОБА_1 .
Отже, матеріалами справи встановлено, що н ОСОБА_3 мешкає разом з батьком, та останній опікується ним. Відповідач не цікавиться життям дитини та не бере участь у вихованні та утриманні.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.
Згідно із ст. 6 Декларації прав дитини дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст.ст. 3, 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, яка відповідно до ст.9 Конституції України діє як складова національного законодавства України, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно із ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно із ст. 164 СК України батько або матір дитини можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Як роз'яснено у пункті 16 вищезазначеної Постанови ухилення батьків від виконання ними своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В Рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
При вищевикладених обставинах, суд вважає встановленим, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не бере будь-якої участі у житті дитини, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не забезпечує належний догляд, утримання та виховання, на підставі чого судом встановлена наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно її малолітньої дитини.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до внутрішнього переконання.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, заперечень щодо позовних вимог ОСОБА_1 та доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідно до положень статті 81 ЦПК України, суду не надала.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Судом не встановлені обставини поважності причин нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками.
Між інтересами дитини і інтересами батьків має існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою і важливістю повинні переважати над інтересами батьків.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, приймаючи до уваги надані позивачем докази, відсутність доказів з боку відповідача, суд, виходячи із інтересів малолітньої дитини, дійшов висновку, що є підстави для позбавлення відповідача батьківських прав стосовно його малолітнього сина.
Разом з цим, суд наголошує, що відповідно до положень ч. 1 ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням повного задоволення позовних вимог суд покладає судовий збір на відповідача в розмірі 1211,20 грн.
На підставі вищевикладеного, Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст.ст. 141, 150, 164, 166, 167, 182-183, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ППВСУ від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», керуючись ст.ст. 142, 200, 206, 258, 259, 263-265, 289, 352-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області, про позбавлення батьківських прав- задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В. В. Щепіхіна