Постанова від 19.02.2025 по справі 922/3921/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 922/3921/21 (922/4727/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.

за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.

за участю представників:

відповідно до протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва"

на рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2024

у справі № 922/3921/21 (922/4727/21)

за позовом Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- ОСОБА_1 ,

про визнання недійсним договору уступки права вимоги,

в межах справи № 922/3921/21

про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва"

ВСТАНОВИВ:

1. Позивач, Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" (далі - ТК ТОВ фірма "Харків - Москва"), звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком" (далі - ТОВ «Метінком»), про визнання недійсним договору уступки вимоги (цесії) від 02.02.2012, укладеного між громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 (третя особа) та ТОВ "Метінком", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л., реєстровий номер 217.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі №922/3921/21 (922/4727/21) у позові відмовлено повністю.

3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 залишено без змін рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі №922/3921/21 (922/4727/21).

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

4. До Верховного Суду від Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі №922/3921/21 (922/4727/21) та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

5. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи:

5.1. Підставою касаційного оскарження є застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 щодо стандарту доказування.

5.2. Скаржник вважає, що апеляційним судом винесене рішення про відмову у витребуванні оригіналу договору без врахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 09.02.2021 у справі №908/1152/18, оскільки не витребувавши оригінали договорів, в тому числі оскаржуваного правочину, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, частині 5 статті 236 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду позовних вимог про визнання правочинів недійсними.

5.3. Крім того, скаржник вважає, що судовою колегію не застосовано до спірних правовідносин висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №179/363/21, 21.06.2023 у справі № 757/42885/19-ц, від 23.11.2023 у справі № 466/725/20 в частині застосування принципу заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius).

5.4. Також підставою для касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, з посиланням на пункт 3 частини третьої статті 310 Кодексу, - суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання Скаржника про проведення судової технічної експертизи документу - оскаржуваного договору уступки вимоги від 02.02.2012.

Відзиви

6. Від представника ТОВ «МЕТІНКОМ» надійшов відзив на касаційну скаргу у якому заявлено прохання касаційну скаргу залишити без задоволення а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

7. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, скасувавши оскаржувані судові рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

8. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

9. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:

26.09.2011 між громадянином Ізраїлю ОСОБА_2 (позичальник) та громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 (позикодавець) укладено договір безвідсоткової позики, посвідчений приватним нотаріусом Курковською Я.Л. за реєстровим номером 1993 (нотаріально посвідчена копія договору долучена до матеріалів справи).

За умовами п.1 означеного договору позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальникові гроші в сумі 8 000 000,00 (вісім мільйонів) доларів США. Передачу грошей було здійснено до підписання цього договору, на протязі 2007-2008 років.

З огляду на відсутність у матеріалах справи належних та допустимих у контексті норм ГПК України доказів на підтвердження визнання недійсним та/або нікчемним договору позики від 26.09.2011, судова колегія вважає вправильими зауваження суду першої інстанції про розгляд та надання оцінки вимогам та доводам позивача з урахуванням правомірності правочину (договору позики від 26.09.2011).

До матеріалів справи також долучено нотаріально посвідчену копію договору уступки вимоги (цесія) від 02.02.2012, укладеного між громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 (первісний кредитор) та ТОВ "Метінком" (новий кредитор), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. за реєстровим номером 217.

За умовами п.1 означеного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором за договором безвідсоткової позики від 26.09.2011 між первісним кредитором і боржником (громадянином Ізраїлю Дукер Шмуєлем).

За цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних зобов'язань: сплати боргу за договором безвідсоткової позики від 26.09.2011 за вирахуванням повернутих сум, зазначених в акті повернення грошових коштів (п.2 договору).

Згідно з п.3 договору право вимоги засноване на договорі безвідсоткової позики від 26.09.2011. Сторони провели всі розрахунки за відступлення права вимоги.

До нового кредитора переходять права, які забезпечують зобов'язання боржника (п.4).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.11 договору).

ТК ТОВ фірма "Харків - Москва" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ «Метінком» про визнання недійсним договору уступки вимоги (цесії) від 02.02.2012.

10. Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

11. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

12. Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

13. Отже, ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.

14. Загальні вимоги щодо недійсності правочину визначені у ст.215 ЦК України.

Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч.2).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3).

15. Згідно зі ст.203 ЦК України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

16. У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 31/160(29/170(6/77-5/100) викладено висновок про застосування норм права, згідно якого, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що "ніхто не може передати більше прав, ніж має сам".

17. Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, тому, під час розгляду справ про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги)).

18. Предметом позову у справі № 922/3921/21 (922/4727/21) є вимоги ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" про визнання недійсним договору уступки вимоги (цесії) від 02.02.2012.

19. Договір уступки вимоги (цесії) від 02.02.2012 стосується відступлення права вимоги кредитора за договором безвідсоткової позики від 26.09.2011, який укладений між громадянином Ізраїлю ОСОБА_2 (позичальник) та громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 (позикодавець), посвідчений приватним нотаріусом Курковською Я.Л. за реєстровим номером 1993.

20. Постановою Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24) було скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 і вказану справу було направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

21. Предметом позову у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24) є вимоги ТК ТОВ фірма "Харків - Москва" про визнання недійсними договору позики від 26.09.2011 та договору поруки від 26.09.2011.

22. У постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24) суд касаційної інстанції направляючи вказану справу на новий розгляд зазначив, що при новому розгляді суду необхідно дослідити та встановити в порядку передбаченому законом обставини щодо того, чи є укладеним договір позики від 26.09.2011 та зокрема чи підписано такий договір громадянином Ізраїлю ОСОБА_2 як позичальником за вказаним договором, чи підтверджується вказаним договором передання коштів, надати оцінку аргументам сторін та фактичним обставинам справи, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених у цій постанові та правових висновків викладених у наведених постановах Верховного Суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

23. З урахуванням тих обставин, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, а також беручи до уваги те, що постановою Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24) було скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції для дослідження серед іншого обставини щодо того, чи є укладеним договір позики від 26.09.2011, колегія суддів суду касаційної інстанції вказує про те, що є передчасним висновок, який викладений в рішенні Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 та постанові Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 922/3921/21 (922/4727/21) про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі.

24. Суд касаційної інстанції не може з'ясовувати обсяг та зміст прав, які перейшли до нового кредитора та чи існували ці права на момент переходу (на момент підписання договору цесії від 02.02.2012 (відступлення права вимоги)), у зв'язку з тим, що постановою Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24) було скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції для дослідження серед іншого обставини щодо того, чи є укладеним договір позики від 26.09.2011.

25. З урахуванням того, що предметом позову у справі № 922/3921/21 (922/4727/21) є вимоги ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" про визнання недійсним договору уступки вимоги (цесії) від 02.02.2012, який стосується відступлення права вимоги кредитора за договором безвідсоткової позики від 26.09.2011, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про те, що оскаржувані судові рішення слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

26. Згідно пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

27. Під час нового розгляду справи необхідно дослідити та встановити обсяг та зміст прав, які перейшли до нового кредитора та чи існували ці права на момент переходу (на момент підписання договору цесії від 02.02.2012 (відступлення права вимоги)).

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 922/3921/21 (922/4727/21) скасувати.

3. Справу № 922/3921/21 (922/4727/21) направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

В.Я. Погребняк