27 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 910/3757/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Губенко Н. М., Студенця В. І.
розглянув касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуюча - Алданова С. О., судді: Корсак В. А., Євсіков О. О.)
від 20.01.2025
у справі за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
до Держави України в особі: 1) Міністерства аграрної політики та продовольства України та 2) Міністерства економіки України,
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Хліб України",
про стягнення 487 755,79 грн
1. У березні 2024 року Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - Банк) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Держави України в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Мінагрополітики) та Міністерства економіки України (далі - Мінекономіки, скаржник), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Хліб України" (далі - АТ "ДАК "Хліб України") про стягнення 487 755,79 грн заборгованості по оплаті депозитарних послуг за період з 01.09.2019 по 18.09.2023, з них: 377 551,17 грн основного боргу, 23 002,41 грн 3% річних та 87 202,21 грн інфляційних втрат.
2. Позов обґрунтований тим, що за депозитарне обслуговування акцій АТ "ДАК "Хліб України" на рахунку в цінних паперах держави має сплачуватися комісійна винагорода відповідно до умов договору та тарифів, однак з вересня 2019 року оплату припинено, станом на 11.03.2024 заборгованість становить 487 755,79 грн.
3. 15.07.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, яким позов задовольнив, стягнув з Держави України в особі Мінекономіки на користь Банку 487 755, 79 грн заборгованості та 7 316,34 грн судового збору. У позові до Держави України в особі Мінагрополітики відмовив.
4. Суд першої інстанції дійшов висновку, що здійснити оплату послуг нарахованих Банком за додатковим договором у період з 01.09.2019 по 18.09.2023 має саме Мінекономіки; розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованим, а їх розмір є доведеним долученими позивачем до справи доказами.
5. 20.01.2025 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення про часткове задоволення позову; стягнув з Держави Україна в особі Мінагрополітики на користь Банку 487 755,79 грн заборгованості, з них: 377 551,17 грн - основного боргу, 23 002,41 грн - 3% річних, 87 202,21 грн - інфляційних втрат та 7 316,34 грн - судового збору; у задоволенні позовних вимог до Держави Україна в особі Мінекономіки - відмовлено.
6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що Мінекономіки не набуло статусу суб'єкта управління корпоративними правами держави щодо АТ "ДАК "Хліб України", тому висновок місцевого господарського суду про те, що обов'язок з оплати нарахованих з 01.09.2019 по 18.09.2023 послуг позивача за додатковим договором має здійснити Мінекономіки є необґрунтованим. Згідно з наявних в матеріалах справи виписок про стан рахунку в цінних паперах за період з 2019 року по 30.06.2023 керуючим рахунком було Мінагрополітики, тому суд дійшов висновку, що здійснити оплату послуг, нарахованих позивачем за додатковим договором у період з 01.09.2019 по 18.09.2023 покладається саме на Мінагрополітики. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, нарахованих за період з вересня 2019 року по вересень 2023 року, апеляційний господарський суд вважав, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме про стягнення 23 002,41 грн 3% річних та 87 202,21 грн інфляційних втрат, з Мінагрополітики.
7. 18.02.2025 Мінагрополітики подало до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити рішення суду першої інстанції в силі.
8. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
9. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
10. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
11. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
12. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
13. Позов у цій справі подано у 2024 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028, 00 грн.
14. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
15. Предметом позову у цій справі є стягнення 487 755,79 грн, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3 028,00 грн = 1 514 000, 00 грн) станом на час звернення з позовною заявою.
16. Скаржник у касаційній скарзі визначає підставою касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, оскільки належним чином не дослідив обставини справи, які мали суттєве значення для прийняття законного та справедливого рішення. Скаржник зазначає, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.08.2019 у справі № 910/973/18, на які послався суд апеляційної інстанції, не підлягають застосуванню, оскільки правовідносини не є подібними зі справою, яка переглядається.
17. Натомість, Суд звертає увагу, що норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки, за умови доведення скаржником їх наявності з посиланням на відповідні обставини, судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути предметом касаційного оскарження.
18. Скаржник у касаційній скарзі не зазначає жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
19. Таким чином, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
20. Верховний Суд звертає увагу, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
21. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
22. Зважаючи на те, що скаржник не зазначив підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Мінагрополітики згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/3757/24 за касаційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді Н. Губенко
В. Студенець