вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"25" лютого 2025 р. м. Рівне Справа № 918/51/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Гуменюк О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури (вул. Княгині Ольги, 36, м. Здолбунів, 35700; код ЄДРПОУ: 0291007725)
в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації (майдан Просвіти, 1, Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 13986712)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Котовича Юрія Борисовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про розірвання договору та зобов'язання повернути лісову ділянку
у судове засідання з'явилися:
- від прокуратури: Жигадло Юлія Іванівна;
- від позивача: не з'явився;
- відповідач: не з'явився;
Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою наявних технічних засобів.
22 січня 2025 року від керівника Здолбунівської окружної прокуратури до господарського суду надійшов позов в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації до відповідача Котовича Юрія Борисовича про розірвання договору та зобов'язання повернути лісову ділянку.
В у реквізитах сторін позовної заяви керівник Здолбунівської окружної прокуратури зазначив третю особу яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс» (пр. Волі, 30, м. Луцьк, Луцький район, Волинська область, 43010; код ЄДРПОУ 45601597).
28 січня 2025 року від Здолбунівської окружної прокуратури надійшло клопотання про уточнення статусу відповідача, в якому прокуратура просить вважати, що позов у справі № 918/51/25 пред'явлено до Фізичної особи-підприємця Котовича Юрія Борисовича.
Ухвалою від 28.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/51/25. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 25.02.2025. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв. Зобов'язано керівника Здолбунівської окружної прокуратури надати суду протягом п'яти днів з дня отримання даної ухвали свою письмову правову позицію щодо необхідності залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс». Запропоновано відповідачу Фізичній особі-підприємцю Котовичу Юрію Борисовичу у строк протягом 5-ти днів з моменту отримання даної ухвали надати правову позицію щодо необхідності залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс».
17 лютого 2025 року від Фізичної особи-підприємця Котовича Юрія Борисовича надійшла заява про визнання позову, в якій відповідач просить суд здійснити розгляд справи без його участі.
Ухвалою від 25.02.2025 у задоволенні клопотання Здолбунівської окружної прокуратури про залучення до участі у справі № 918/51/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс» - відмовлено.
25 лютого 2025 року від Рівненської обласної державної адміністрації надійшла заява про проведення судового засідання 25.02.2025 без участі його представника.
25 лютого 2025 року позивач та відповідач у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце проведення даного судового засідання повідомлені належним чином.
Позивач 28.01.2025 о 18:30 год. отримав до свого електронного кабінету ухвалу про відкриття провадження у справі. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, серед іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Відповідно до абз 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Відтак позивач вважається таким, що отримав ухвалу від 28.01.2025 - 29.01.2025.
Відповідач 04.02.2025 отримав ухвалу про відкриття провадження у справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером 0610227260524.
Позивач та відповідач скористалися правом, передбаченим ч. 3 ст. 196 ГПК України та подали заяви про проведення судового засідання 25.02.2025 та розгляду справи відповідно без їх участі.
Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов'язковою та з огляду на наявність вказаних заяв позивача та відповідача, суд дійшов висновку про можливість проведення підготовчого засідання без участі Рівненської обласної військової адміністрації та Фізичної особи-підприємця Котовича Юрія Борисовича.
Як вбачається, Здолбунівська окружна прокуратура звернулася з даним позовом про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою, укладеного між Рівненською обласною державною адміністрацією та ФОП Котовичем Ю.Б., через суттєві порушення його умов. Підставами для розірвання договору є систематична несплата відповідачем як тимчасовим лісокористувачем рентної плати. Так, згідно з умовами договору, тимчасовий користувач зобов'язаний щоквартально вносити плату за користування лісовою ділянкою. Відповідно до інформації ГУ ДПС у Рівненській області, з ІІІ кварталу 2019 року по ІІ квартал 2024 року ФОП Котович Ю.Б. не сплачував рентну плату за спеціальне використання лісових ресурсів. Лише 01.10.2024 він погасив заборгованість за попередні звітні періоди (2018- 2019 років), що свідчить про неналежне виконання фінансових зобов'язань за договором. Крім цього, ділянка була передана у користування для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних та виховних цілей. Проте, за інформацією філії «Костопільське лісове господарство» ДП «Ліси України» лісова ділянка, передана на підставі договору від 26.11.2012, тимчасовим користувачем не використовується за цільовим призначенням. З урахуванням цих обставин прокуратура вважає, що договір підлягає розірванню, оскільки ФОП Котовичем Ю.Б., порушив його істотні умови, що суперечить інтересам держави та громади.
Відповідач визнав позов у повному обсязі, про що вчинив заяву та подав її через відділ канцелярії та документального забезпечення господарського суду Рівненської області 17.02.2025.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи прокуратури, враховуючи що відповідач визнав позов у повному обсязі, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 25.04.2012 № 203 «Про виділення лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування суб'єктам господарювання» фізичній особі - підприємцю Котовичу Юрію Борисовичу (далі ФОП Котович Ю.Б.) виділено у довгострокове тимчасове користування лісову ділянку площею 0,3 га, яка розташована в кварталі 54 (виділ 21) Мащанського лісництва ДП «Костопільське лісове господарство» для використання в культурно-оздоровчих, рекреаційних, виховних, спортивних цілях на термін 15 років.
На підставі вказаного розпорядження 26.11.2012 Рівненською обласною державною адміністрацією в особі голови Костопільської районної адміністрації (Адміністрація) з однієї сторони та ФОП Котовичем Ю.Б. (Тимчасовий лісокористувач) з другої сторони, укладено договір довгострокового тимчасового користування лісами та підписано акт приймання-передачі вищевказаної лісової ділянки.
Вказаний договір зареєстровано у Рівненському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів на право тимчасового довгострокового користування лісами зроблено запис від 26.11.2012 за № 23.
Згідно п. 1.1. Договору, Рівненська обласна державна адміністрація виділяє, а ФОП Котович Ю.Б. приймає у строкове платне користування лісову ділянку загальною площею 0,3 га, яка розташована в кварталі 54 (виділ 21) Мащанського лісництва ДП «Костопільське лісове господарство» з метою використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, виховних цілей.
Пунктами 6.1., 9.5., 9.6. Договору обумовлено, що передача лісової ділянки здійснюється без вилучення у постійного лісокористувача. Тимчасовий лісокористувач має право користуватись лісовою ділянкою у відповідності з умовами чинного Договору за призначенням; за погодженням з Адміністрацією чи постійним лісокористувачем зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності; отримувати доходи. Тимчасовий лісокористувач зобов'язується дотримуватись вимог чинного лісового і природоохоронного законодавства; дотримуватись встановленого чинним земельним законодавством режиму використання земель; вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових унікальних природних комплексів і об'єкті, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяють формуванню екологічної мережі; своєчасно в строки передбачені цим Договором вносити плату за використання лісових ресурсів; не порушувати прав інших лісокористувачів; проводити протипожежні заходи, як то передбачено чинним законодавством; забезпечити охорону лісової ділянки від самовільних рубок і пожеж; забезпечити проведення прибирання лісової ділянки від сміття та встановлення контейнерів для сміття тощо.
Пунктами 4.1. - 4.4 Договору визначено, що за користування лісовою ділянкою тимчасовий користувач сплачує щорічний збір за спеціальне використання лісових ресурсів, розмір якого встановлено відповідно до рішення Рівненської обласної ради від 22.04.2011 № 266 (із змінами та доповненнями). Плата вноситься щоквартально до першого числа наступного кварталу, її розмір може бути переглянутий у випадках визначених вказаним Договором. У разі невнесення плати до 01 січня наступного року, справляється пеня у розмірі 120% річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день погашення його частини, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день у його сплаті.
Додатковими угодами №1 від 18.07.2017, №2 від 07.12.2018 та №3 від 04.04.2019 внесені зміни до п. 4.1. вказаного договору, в частині розміру рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів.
В той же час, відповідно до інформації ГУ ДПС у Рівненській області від 08.11.2024 №12476/5/17-00-24-04-06, ФОП Котович Ю.Б. за звітний період ІІІ кварталу 2019 року - ІІ кварталу 2024 не нараховував та не сплачував рентну плату за спеціальне використання лісових ресурсів згідно договору довгострокового тимчасового користування лісами.
Згідно з даних інтегрованих карток платника, 01.10.2024 Котович Ю.Б. сплатив до бюджету 1300 грн. та погасив борг попередніх звітних періодів (31.05.2018 - 21.02.2019).
Відповідно до інформації філії «Костопільське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 11.11.2024 №1587/26.14-2024 лісова ділянка, передана Котовичу Ю.Б. на підставі договору від 26.11.2012, тимчасовим користувачем не використовується за цільовим призначенням.
Статтею 1 Лісового кодексу України визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб (ст. 6 Лісового кодексу України).
Використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання. При цьому громадяни мають право в лісах державної та комунальної власності вільно перебувати, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України (ст. ст. 23, 65, 66 Лісового кодексу України).
Статтею 16 Лісового кодексу України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
Згідно із ст. 18 Лісового кодексу України, об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.
Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.
Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.
Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Частиною 2 ст. 20 цього Кодексу встановлено, що тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов'язані: приступати до використання лісів у строки, встановлені договором; виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; не порушувати прав інших лісокористувачів.
Верховний суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.01.2019 у справі №355/385/17 зазначено, що у статті 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов'язання, його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати.
Таким чином, як встановлено судом, в порушення умов договору довгострокового тимчасового користування лісами від 26.11.2012 та вимог чинного законодавства, ФОП Котович Ю.Б. упродовж тривалого часу (5 років) не вносив плату за використання лісових ресурсів за вказаним договором, тим самим, порушуючи право держави на своєчасне і повне одержання плати за користування лісовою ділянкою.
За приписами ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Вказана правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 № 6-1449цс17, постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №908/109/17.
Із матеріалів справи вбачається наявність не лише істотного порушення договору, але й шкоди, завданої цим порушенням відповідачем, котра виражена у вигляді не сплати відповідачем плати за довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою, передбаченої договором, що не дозволяє потерпілій стороні (адміністрації) отримати очікуване при укладенні договору.
Згідно з п.п 10.2, 10.3 Договору довгострокового тимчасового користування лісами, укладеного з ФОП Котовичем Ю.Б., його дія припиняється, серед іншого, у випадку порушення або невиконання умов договору будь-якою із сторін, шляхом його розірвання за рішенням суду.
Після припинення дії договору, Тимчасовий лісокористувач повертає Адміністрації лісову ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав у тимчасове довгострокове лісокористування. Така передача оформлюється сторонами актом приймання-передачі (п. 7.1. Договору).
Відповідно до положень ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення та відновлення становища, яке існувало до порушення.
Зважаючи на те, що відповідачем Договір про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від 26.11.2012 зареєстрований у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення можливо шляхом розірвання вказаного договору в судовому порядку та повернення лісової ділянки власнику.
Частиною 1 ст. 56 ЗК України закріплено, що землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Статтями 7, 8 ЛК України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідач позов визнав повністю, визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами від 26.11.2012 та зобов'язання відповідача повернути лісову земельну ділянку за актом приймання-передачі для позивача.
Щодо представництва прокурором інтересів держави у суді суд зазначає наступне.
Суд виснує про наявність підстав для звернення прокурора із даним позовом до суду в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частини 3, 5 ст. 53 ГПК України встановлюють, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
У положеннях ч. 4 ст. 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у Законі України "Про прокуратуру".
За приписами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
Судом встановлено, що у означеному спорі порушення інтересів держави полягає в тому, що тимчасовим користувачем порушено право держави на своєчасне і повне одержання плати за користування лісовою ділянкою.
Як визначено ст. 77 Лісового кодексу України, спеціальне використання лісових ресурсів є платним. Платність лісокористування суб'єктів лісових відносин є одним із основних принципів правового забезпечення раціонального використання і охорони лісів. Лісовий кодекс України розглядає плату за довгострокове тимчасове користування лісами як метод регулювання відносин з боку органів державної влади та місцевого самоврядування, як основне джерело надходжень до Державного та місцевих бюджетів з метою централізації коштів для фінансування програм і проектів щодо поліпшення якісного стану продуктивних лісів та їх охорони від негативного антропогенного впливу. Дотримання належного економічного регулювання лісових правовідносин, забезпечення надходжень платежів з плати за довгострокове тимчасове користування лісами до місцевих бюджетів безпосередньо належить до інтересів держави.
У зв'язку з цим, звертаючись до суду із заявою про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та повернення лісової ділянки прокурор реалізує свої представницькі повноваження у сфері охорони лісів, які є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Статтею 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.
Згідно ст. 7 Лісового кодексу України, від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Також право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (ст. 8 Лісового кодексу України).
Пунктом 6 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
Враховуючи вказане, органом уповноваженим на виконання функції держави у спірних правовідносинах є Рівненська обласна військова адміністрація (Рівненська обласна державна адміністрація).
Аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
В означеному спорі уповноваженим органом з врахуванням наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам, своєчасних заходів щодо розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та повернення лісової ділянки не вжито, що вказує про неналежність захисту інтересів держави в даному випадку.
Велика Палата Верховного Суду зробила свій висновок щодо поняття «нездійснення або неналежного здійснення суб'єктом владних повноважень своїх функцій» (справа № 912/2385/18 від 26.05.2020), відповідно до якого бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Так, Здолбунівською окружною прокуратурою, на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», листом від 06.12.2024 № 54/4-1895 вих-24 повідомлено Рівненську обласну державну адміністрацію про невиконання тимчасовим лісокористувачем ФОП Котовичем Ю.Б. умов договору довгострокового тимчасового користування лісами від 26.11.2012 .
У той же час, згідно з інформацією Рівненської обласної державної адміністрації від 07.01.2025 за №187/0/01-72/25, останньою не вживались заходи щодо захисту інтересів держави за вказаним фактом, та не заперечує проти вжиття Здолбунівською окружною прокуратурою відповідних заходів шляхом представництва інтересів держави в суді.
З огляду на предмет та підстави заявленого позову, прокурором належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Як вбачається, прокуратурою заявлено 2 позовні вимоги немайнового характеру.
За подання позовної заяви прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 4 844 грн 80 коп., про що свідчить платіжна інструкція № 29 від 15.01.2025 (розмір судового збору розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, оскільки позовну заяву подано через підсистему "Електронний суд").
Судом встановлено, що заявником внесено судовий збір в необхідному розмірі.
Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов відповідачем визнано, суд дійшов висновку про необхідність повернення ухвалою суду Рівненській обласній прокуратурі з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто в розмірі 2 422 грн 40 коп. Ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.
Таким чином, у зв'язку із задоволенням позову, решта 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (в розмірі 2 422 грн 40 коп.) покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 185, 191, 192, 202, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації до Фізичної особи-підприємця Котовича Юрія Борисовича про розірвання договору та зобов'язання повернути лісову ділянку - задовольнити.
2. Розірвати договір довгострокового тимчасового користування лісами від 26.11.2012, укладений між Рівненською обласною державною адміністрацією та Фізичною особою - підприємцем Котовичем Юрієм Борисовичем.
3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Котовича Юрія Борисовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Рівненській обласній державній адміністрації (майдан Просвіти, 1, Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 13986712) за актом приймання-передачі лісову ділянку площею 0,3 га (V категорія), яка розташована у 54 кварталі (виділ 21) Мащанського лісництва на території філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Котовича Юрія Борисовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) витрати на сплату судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
6. Повернути ухвалою суду Рівненській обласній прокуратурі (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп., сплачений згідно з платіжним дорученням № 29 від 15.01.2025. Ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складене та підписане "27" лютого 2025 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О. Пашкевич