адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000
адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607 тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
про відмову в забезпеченні позову
27.02.2025 Справа № 917/359/25
Суддя Тимощенко О.М., розглянувши заяву Фізичної особи - підприємця Півторака А. О. про забезпечення позову по справі № 917/359/25
за позовом Фізичної особи - підприємця Півторака Андрія Олександровича, АДРЕСА_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНКОР-АГРО СЕРВІС", вул. Молодіжна, 1А, с. Дробишів, Новгород - Сіверський район, Чернігівська область, 16061
про стягнення заборгованості у розмірі 178 356,17 грн
24.02.2025 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Півторака Андрія Олександровича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНКОР-АГРО СЕРВІС" про стягнення заборгованості за договором про технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 03.07.2023 року у розмірі 178 356,17 грн, з яких: 107 918 грн - сума основного боргу, 17 464,74 грн - інфляційні втрати, 48 103,82 грн - пеня та 4 869,61 грн - 3 % річних (вх. № 373/25).
Позивач також заявив до відшкодування 4 542,95 грн витрат на сплату судового збору та 13 400,00 грн витрат на правову допомогу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025 року цей позов був переданий на розгляд судді Тимощенко О. М.
26.02.2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява (вх. № 2633), в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти на банківському рахунку: НОМЕР_1 в АТ КБ "Приватбанк» (МФО 305299), що належить ТОВ «ВІНКОР-АГРО СІВЕР», в сумі 196 299,12 грн (ціна позову у розмірі 178 356,17 грн, судові витрати: 4542,95 грн - сплачений судовий збір та 13 400,00 грн витрат на правову допомогу).
В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що, представником позивача, надіслано копію позовної заяви разом із додатками до електронного кабінету відповідача. Отже відповідач обізнаний про можливі наслідки задоволення позову на користь ФО-П Півторак А.О., однак він не бажає сплачувати існуючу заборгованість, що підтверджується його відповіддю (лист №14 від 03.02.2025р.). Позивач, намагаючись запобігти зверненню до суду, надіслав повторно відповідачу рахунок-фактуру №2056/2 від 06.01.2025 р. на суму 107918,00грн та лист № 1/06- 2025р., в якому просив виконати оплату по зобов'язанням за договором про технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 03.07.2023 року протягом 3-х днів добровільно, а також попередження відповідача про звернення до суду у разі невиконання свого зобов'язання. 12.02.2025р. позивачем отримано від відповідача лист №14 від 03.02.2025р., в якому відповідач фактично відмовився проводити розрахунки по своїм зобов'язанням у сумі основного боргу 107918,00грн.
У позивача існують об'єктивні побоювання відносно того, що якщо позов буде задоволено, то відповідач буде всіма способами ухилятися від виконання зобов'язання, у тому числі шляхом списання з рахунків коштів що призведе до невиконання рішення суду.
При розгляді заяви суд враховує наступне.
Згідно частини 1 статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина 2 статті 136 ГПК України).
Згідно частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову .
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків передбачених договором.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд зазначає, що заява фізичної особи - підприємця Півторака А. О. про вжиття заходів забезпечення позову ґрунтується в основному на припущеннях заявника про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову і при цьому нею не обґрунтовано та не доведено належним чином необхідності вжиття заходів до забезпечення позову у даному випадку.
Наявність спору між сторонами щодо предмету справи також не є підставою для висновку про ухилення відповідачем від виконання рішення суду.
При цьому зроблені заявником висновки не можуть ґрунтуватися на побоюваннях та припущеннях, а лише на належних, допустимих, достовірних, вірогідних доказах.
Виходячи зі змісту заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про безпідставність останньої, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів жодним чином не обґрунтована і належним чином документально не підтверджена, не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Суд звертає увагу заявника, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.
Суд також акцентує увагу на тому, що при вжитті забезпечення необхідно виходити з обставин кожної конкретної справи, забезпечувати збалансованість інтересів сторін та оцінювати можливі ризики як вжиття заходів забезпечення, так і їх невжиття; у даному ж випадку наявні тільки посилання на можливість ухилення відповідача від виконання рішення, чого недостатньо (див. постанови ВС від 13.04.2021р. у справі №910/15607/19, від 23.12.2020р. №911/949/20, від 12.05.2020р. у справі №910/14149/19 і ін.).
Таким чином, позивачем у заяві про вжиття заходів щодо забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не долучено належних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до прийняття рішення у даній справі, не обґрунтованого підстав того, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені.
Викладене є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову у даній справі.
Судові витрати, понесені позивачем при зверненні з заявою до суду, йому не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Відмовити в задоволенні заяви фізичної особи - підприємця Півторака А. О. про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 2633 від 26.02.2025 року).
Ухвала підписана 27.02.2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання (ст.ст.235, 255-256 ГПК України).
Суддя О. М. Тимощенко