адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
27.02.2025 Справа № 917/2319/24
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроу СІДС", вул. Івана Богуна, 2, офіс 304, м. Вінниця, Вінницька область, 21010
до відповідача Селянського (фермерського) господарства "Регіон", пров. Шкільний, 9, с. Василівка, Чутівська ТГ, Полтавський район, Полтавська область, 38850
про стягнення 605 811,42 грн
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Без виклику учасників справи,
установив:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гроу СІДС" просить суд стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Регіон" 605 811,42 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 12.12.2023 року між сторонами Договору поставки №12/12-2, з яких : 446 278,20 грн основного боргу, 9 953,32 грн пені за період з 30.12.2023 по 17.12.2024, 141 001,20 грн штрафу, 9 578,70 грн 30% річних від простроченої суми за період з 30.12.2023 по 17.12.2024.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за переданий йому у власність товар.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копію договору поставки №12/12-2 від 12.12.2023; копію специфікації № 1 від 12.12.2023; копію видаткової накладної № 58 від 14.03.2024; копію рахунку на оплату № 560 від 12.12.2023; копію банківської виписки за період з 14.12.2023 по 14.12.2023; копію банківської виписки за період з 26.03.2024 по 26.03.2024; копію податкової накладної та копію квитанції про реєстрацію податкової накладної; розрахунок заборгованості та штрафних санкцій.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
20.12.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроу СІДС" до відповідача Селянського (фермерського) господарства "Регіон" про стягнення 605 811,42 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 12.12.2023 року між сторонами Договору поставки №12/12-2, з яких : 446 278,20 грн основного боргу, 9 953,32 грн пені за період з 30.12.2023 по 17.12.2024, 141 001,20 грн штрафу, 9 578,70 грн 30% річних від простроченої суми за період з 30.12.2023 по 17.12.2024.
У позовній заяві позивач просить суд розглянути справу з правилами спрощеного позовного провадження.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2024 року справу № 917/2319/24 розподілено судді Ківшик О.В.
Суд ухвалою від 24.12.2024 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.
Відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про покладені на нього обов'язки та строк їх виконання, про що свідчать матеріали справи (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а.с. 32). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони суду не надали.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
12.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гроу СІДС" (далі - Постачальник) та СФГ "Регіон" (далі - Покупець) укладено договір поставки №12/12-2 (далі - Договір, а.с. 8-11).
У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :
- Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю товар (насіння с/г культур та/або засоби захисту рослин, та/або мінеральні добрива, та/або інший товар, погоджений сторонами у специфікаціях до даного Договору), визначений сторонами у специфікаціях до даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах, передбачених цим Договором (Специфікаціями до нього) (п. 1.1 Договору);
- у зв'язку з тим, що товар буде оплачуватися Покупцем не в момент укладення Договору та підписання Специфікації, то всі платежі, що передбачені Договором, підлягають індексації, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені Договором (п. 5.6. Договору);
- у випадку, коли курс долара США до гривні, що встановлений АТ «ПУМБ» для операцій з продажу долара США, на день проведення розрахунків є нижчим до курсу долара США до гривні, що встановлений АТ «ПУМБ» для операцій з продажу долара США на дату підписання Договору, Специфікацій та/або відвантаження Товару, Покупець для оплати зобов'язується використовувати курс Долара США до гривні, що встановлений АТ «ПУМБ» для операцій з продажу долара США на дату підписання даного Договору та Специфікації (п. 5.7. Договору);
- у тому випадку, коли курс іноземної валюти (долара США) до гривні, що встановлений АТ «ПУМБ» для операцій з продажу даної іноземної валюти, на день проведення розрахунків є вищим за такий курс на день укладання Договору, сторони для визначення належної до сплати суми вартості товару використовують наступну формулу : S=(A2/A1)*B, де :
S - ціна на момент оплати;
B - ціна на момент підписання;
A1 - курс долара США до гривні, що встановлений АТ «ПУМБ» для операцій з продажу долара США на дату підписання Договору/Специфікації;
А2 - курс долара США до гривні, що встановлений АТ «ПУМБ» для операцій з продажу долара США на дату перерахування грошових коштів згідно вказаних валютних змін (п. 5.8 Договору);
- на дату здійснення платежу за Договором Покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку з збоку Постачальника, проводить його індексацію у вищевстановленому порядку та перераховує Постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо до дати здійснення платежу за Договором Покупець перераховував Постачальнику гроші в оплату Товару, то на дату здійснення платежу за Договором Покупець зобов'язуються сплатити Постачальнику різницю між вже перерахованими сумами і проіндексованою сумою платежу (п. 5.10 Договору);
- при зверненні Постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з Покупця заборгованості за цим Договором, суми прострочених і несплачених Покупцем платежів індексуються у вищевказаному порядку, але показник А2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви Постачальником про стягнення з Покупця заборгованості за цим Договором. Проіндексована сума прострочених і несплачених Покупцем платежів не може бути меншою від проіндексованої суми таких платежів на дату їх здійснення за Договором. Якщо показник А2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни Товару не проводиться. Якщо показник А2 під час розгляду справи в суді збільшується порівняно із таким показником на дату складання позовної заяви, то Постачальник має право провести перерахунок суми індексації ціни Товару на день подання заяви про збільшення позовних вимог (п. 5.11 Договору);
- у випадку, якщо на момент складання претензії або позовної заяви до суду Покупцем було здійснено часткову оплату за Товар, залишок основного борту в еквіваленті доларів США визначається як різниця між загальною ціною Товару у доларах США, вказаною у відповідній специфікації, та еквівалентом у доларах США фактично здійснених Покупцем оплат з урахуванням положень про індексацію та курсу долара США на момент здійснення таких оплат (п. 5.12 Договору);
- якщо в Специфікації замість курсу гривні до долару США буде вказаний курс гривні до ЄВРО, то Сторони у всіх умовах Договору для цієї Специфікації замість доларів США застосовують ЄВРО на тих самих умовах, що вказані в Договорі (п. 5.13 Договору);
- у разі порушення Покупцем строків перерахування платежів, передбачених дим Договором, Покупець на першу письмову вимогу Постачальника сплачує Постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 10 календарних днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної суми Договору, визначеної в порядку п. 3.2 Договору (п. 7.4 Договору);
- у разі невиконання чи неналежного виконання Покупцем грошових зобов'язань щодо оплати вартості Товару, Покупець відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника тридцять процентів річних, нарахованих на суму заборгованості (п. 7.8 Договору);
- відповідно до ст. 259 ЦК України Сторони домовились про те, що стосовно вимог по оплаті вартості Товару, а також вимог, пов'язаних з несвоєчасною оплатою Товару (штрафних санкцій) застосовується збільшений строк позовної давності у п'ять років. Крім цього, сторони відповідно до частики шостої ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за даним Договором здійснюється без обмеження строку (п. 7.9 Договору).
У специфікації № 1 до Договору позивач взяв на себе зобов'язання передати відповідачу наступний товар :
- Фертекс Олійні у кількості 200 кг. загальною вартістю 160 000,80 грн з ПДВ;
- Фертекс Енергія у кількості 200 кг. загальною вартістю 130 000,80 грн з ПДВ;
- Amino Мах Мікродобриво (ТМ RougeVert) у кількості 100 л загальною вартістю 70 000,80 грн з ПДВ;
- Amino Start Мікродобриво (ТМ RougeVert) у кількості 100 л загальною вартістю 70 000,80 грн з ПДВ;
- Growstim Мікродобриво у кількості 100 л загальною вартістю 40 000,80 грн з ПДВ;
Всього Товару на загальну суму 470 004,00 грн з ПДВ, що станом на момент укладання Договору становило еквівалент 11 625,13 ЄВРО.
У п. 2 Специфікації № 1 сторони визначили та погодили наступний порядок та строк оплати Товару :
- 65 800,00 грн оплачується Покупцем в строк до 29 грудня 2023 року;
- 404 204,00 грн оплачується Покупцем в строк до 02 грудня 2024 року.
На виконання умов Договору позивач у період поставив відповідачу Товар належної кількості та якості, на суму 470 004,00 грн. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією видаткової накладної № 58 від 14.03.2024, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками сторін (а.с. 12).
Позивач зазначає, що в порушення умов Договору відповідач не у повному обсязі та порушенням термінів здійснив оплату отриманого товару, а саме :
- 14.12.2023 відповідачем сплачено 1 000,00 грн, що еквівалентно 24,45 ЄВРО (курс 40,90грн за 1 ЄВРО);
26.03.2024 відповідачем сплачено 65 800,00 грн, що еквівалентно 1 526,68 ЄВРО (курс 43,10 грн за 1 ЄВРО).
За даними позивача заборгованість відповідача за отриманий товар складає 10 074,00 ЄВРО, що станом на дату складання позовної заяви становить 446 278,20 грн.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 446 278,20 грн основного боргу, 9 953,32 грн пені за період з 30.12.2023 по 17.12.2024, 141 001,20 грн штрафу, 9 578,70 грн 30% річних від простроченої суми за період з 30.12.2023 по 17.12.2024.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором не повністю оплатив отриманий товар у встановлені строки, заборгованість останнього складає 446 278,20 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.
Відповідачем не надано суду жодних доказів, що підтверджують факт виконання своїх зобов'язань з оплати отриманого Товару, пред'явлення претензій щодо його якості та кількості, неотримання Товару за вказаними накладними.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 446 278,20 грн вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
У п. 7.8 Договору сторони узгодили, що у разі невиконання чи неналежного виконання Покупцем грошових зобов'язань щодо оплати вартості Товару, Покупець відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника тридцять процентів річних, нарахованих на суму заборгованості.
Позивач заявив до стягнення з відповідача 9 578,70 грн 30% річних від простроченої суми за період з 30.12.2023 по 17.12.2024, нарахованих за несвоєчасну сплату відповідачем отриманого товару.
Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 30% річних та інфляційних нарахувань, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Пунктом 7.4 Договору сторони визначили, що у разі порушення Покупцем строків перерахування платежів, передбачених дим Договором, Покупець на першу письмову вимогу Постачальника сплачує Постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 10 календарних днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної суми Договору, визначеної в порядку п. 3.2 Договору. Відповідно до ст. 259 ЦК України Сторони домовились про те, що стосовно вимог по оплаті вартості Товару, а також вимог, пов'язаних з несвоєчасною оплатою Товару (штрафних санкцій) застосовується збільшений строк позовної давності у п'ять років. Крім цього, сторони відповідно до частики шостої ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за даним Договором здійснюється без обмеження строку (п. 7.9 Договору).
Тобто, при укладені Договору сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та пені у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. Положеннями ст. ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 01.06.2021 року у справі № 910/12876/19.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 9 953,32 грн пені за період з 30.12.2023 по 17.12.2024 та 141 001,20 грн штрафу.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені та штрафу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.
Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 446 278,20 грн основного боргу, 9 953,32 грн пені, 141 001,20 грн штрафу та 9 578,70 грн 30% річних від простроченої суми, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду згідно платіжної інструкції № 5428 від 17.12.2024 позивач сплатив судовий збір у розмірі 7 269,74 грн.
Зарахування судового збору у розмірі 7 269,74 грн до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується довідкою (а.с. 26).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 7 269,74 грн.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Регіон" (пров. Шкільний, 9, с. Василівка, Чутівська ТГ, Полтавський район, Полтавська область, 38850, код ЄДРПОУ 13944501) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроу СІДС" (вул. Івана Богуна, 2, офіс 304, м. Вінниця, Вінницька область, 21010, код ЄДРПОУ 40884934) 446 278,20 грн основного боргу, 9 953,32 грн пені, 141 001,20 грн штрафу, 9 578,70 грн 30% річних від простроченої суми та 7 269,74 грн витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ із набранням рішенням законної сили.
3. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення підписано 27.02.2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.В.Ківшик