"17" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3725/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвої Г.В. розглянувши справу №916/3725/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Лисівка-Агро» (13511, Житомирська область, Попільнянський район, с. Лисівка, вул. Харківська, буд. 3, код ЄДРПОУ 35100116)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГ-РЕЗЕРВ» (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 11, корп. 4, оф. 3, код ЄДРПОУ 31502667)
про стягнення 1 885 086,96грн.
Представники сторін:
Від позивача: Демчук В.Г. ордер;
Від відповідача: Соколов Д.С. довіреність;
Товариство з обмеженою відповідальністю “Лисівка-Агро» звернулось до Господарського суду Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГ-РЕЗЕРВ» про стягнення 1 885 086,96грн..
Ухвалою від 02.09.2024р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Лисівка-Агро» було залишено без руху.
06.09.2024р. до господарського суду надійшла заява (вх. №32504/24) від Товариства з обмеженою відповідальністю “Лисівка-Агро» про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2024р. було відкрито провадження по справі №916/3725/24. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
21.10.2024р. Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГ-РЕЗЕРВ» звернувся до суду із зустрічним позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю “Лисівка-Агро» про стягнення збитків в сумі 1 682 143,97грн.
Ухвалою суду від 28.10.2024р., яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024р., зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГ-РЕЗЕРВ» доТовариства з обмеженою відповідальністю “Лисівка-Агро» про стягнення збитків в сумі 1 682 143,97грн. по справі № 916/3725/24 було повернуто заявнику на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.12.2024р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
25.09.2024р. за вх. №35070/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позову заяву, згідно якого останній позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими безпідставними в зв'язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити.
Так, обґрунтовуючи свої заперечення відповідач вказує, що ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» на виконання Договору поставки №202/11-21 від 09.11.2021 р. перерахував на користь ТОВ «Лисівка-Агро» грошові кошти на загальну суму 6004182,04 грн., та на виконання Договору поставки №212/11-21 від 19.11.2021 р. перерахував на користь ТОВ «Лисівка-Агро» грошові кошти на загальну суму 12512465,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та Випискою по рахунку.
За посиланнями відповідача, за результатом господарської діяльності згідно укладених Договорів поставки, ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» до складу податкового кредиту включено суму ПДВ, нараховану згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «ЛИСІВКА-АГРО».
В подальшому, як вказує відповідач, на підставі направлень від 30.01.2024 №1331/15-3207-10, №1330/15-32- 07-10, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області, та наказу ГУ ДПС в Одеській області від 16.01.2024 № 269-п, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість. Також в рамках зазначеної документальної позапланової виїзної перевірки, Товариство отримало запит від ГУ ДПС в Одеській області про надання документів від 07.02.2024 р., в якому, крім іншого, зобов'язано ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» надати копії документів, пов'язаних з предметом перевірки, по контрагенту постачальнику ТОВ «ЛИСІВКА-АГРО», код ЄДРПОУ 35100116.
В результаті проведеної перевірки, ГУ ДПС в Одеській області складено Акт №4911/15-32-07-10/31502667 від 14.02.2024р. Згідно зазначеного Акту перевірки, встановлено порушення платником податків п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. На підставі складеного Акту було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.03.2024 р. № 860515320710, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2 512 063,00 грн.
Надалі, як зазначає відповідач, ТОВ «ЮГ-Резерв» оскаржило повідомлення-рішення від 05.03.2024 р. № 860515320710 до Одеського окружного адміністративного суду.
За посиланнями відповідача, про факт проведення податкової перевірки, її результати, та наявність судової справи № 420/8487/24 в Одеському окружному адміністративному суді ТОВ «ЮГ-Резерв» неодноразово повідомляв позивача, що підтверджується Листами, квитанціями Укрпошти про їх відправку та описами вкладення. Вказані Листи були отримані представником ТОВ «Лисівка-Агро», проте жодної відповіді від позивача так і не надходило. Більше того, ТОВ «ЮГ-Резерв» запитувало про надання інформації відносно висновків ГУ ДПС в Одеській області, у рамках підготовки до судової справи, проте також жодна інформація не була надана. Також ТОВ «ЮГ-Резерв» заявляло клопотання про залучення у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача у справі № 420/8487/24, проте судом протокольною ухвалою було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, що вбачається зі змісту рішення № 420/8487/24 від 09.07.2024р.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду № 420/8487/24 від 09.07.2024 р. задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Визнано протиправним та скасовано прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області податкове повідомлення - рішення № 860515320710 від 05.03.2024.
Проте, не погоджуючись з вказаним рішенням, ГУ ДПС в Одеській області подано апеляційну скаргу, та ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду № 420/8487/24 від 16.09.2024 р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Отже, на теперішній час рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року № 420/8487/24 не набрало законної сили, а податкове повідомлення - рішення № 860515320710 від 05.03.2024 є чинним.
Таким чином, як зазначає відповідач, станом не теперішній час питання зарахування податкового кредиту за видатковими накладними, складеними на підставі Договорів поставки №202/11-21 від 09.11.2021 р. та №212/11-21 від 19.11.2021 р. залишається неузгодженим, до вирішення справи № 420/8487/24 П'ятим апеляційним адміністративним судом та у разі задоволення апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області та скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду № 420/8487/24 від 09.07.2024 р., ТОВ «Юг-Резерв» має право скористатися положеннями п. 5.12. Договорів поставки, та зарахувати зустрічні однорідні вимоги в односторонньому порядку шляхом направлення письмової вимоги.
Відповідач вважає подачу позову ТОВ «Лисівка-Агро» до ТОВ «Юг-Резерв» передчасним, та вирішення даної справи має відбутися після ухвалення судового рішення П'ятим апеляційним адміністративним судом по справі № 420/8487/24, оскільки Сторони в укладених Договорах погодили умови зарахування зустрічних вимог у разі втрати податкового кредиту згідно п. 5.12. Договорів, у разі задоволення апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області у справі № 420/8487/24, у Відповідача виникне таке право на зарахування зустрічних однорідних вимог.
21.10.2024р. за вх. №38047/24 до суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, згідно яких останній вказує, що оскільки позивач не виконав належним чином умови п. 8.14 та п.4.3 Договорів поставки, у відповідача не виникло обов'язку доплати в розмірі 20% вартості Товару згідно п. 3.3. Договорів.
Додатково відповідач звертає увагу, що відповідач неодноразово просив надати інформацію стосовно господарської діяльності ТОВ «Лисівка-Агро» з урахуванням висновків ГУ ДПС в Одеській області, шляхом направлення листів на адресу позивача, які були ним отримані. Однак, жодних відповідей та підтверджуючих документів відносно господарської діяльності та поставленого Товару не отримав.
За посиланнями відповідача, як наслідок, всі надані позивачем документи відносно поставленого Товару були досліджені під час розгляду справи №420/8487/24, за результатами якої П'ятий апеляційний адміністративний суд у постанові № 420/8487/24 від 01.10.2024 зазначив: «Враховуючи відсутність у матеріалах справи беззаперечних доказів щодо наявності у контрагентів позивача ТОВ «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС» та ТОВ «ЛИСІВКА-АГРО» саме у період здійснення господарських операцій з ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» (а не взагалі) власних або орендованих земельних ділянок, на яких вирощено поставлений позивачу товар (ріпак, кукурудза), трудових ресурсів, задіяних для цього процесу, а також доказів їх зберігання, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо безтоварності спірних господарських операцій.»
01.11.2024р. за вх. №39592/24 до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, згідно яких останній вказує, що ТОВ «Лисівка-Агро» виконало свої зобов'язання та поставило Товар, а Покупець порушив умови Договорів, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість по Договору №202/11-21 від 09.11.2021р., в розмірі 500 393,96грн. та по Договору №212/11-21 від 09.11.2021р., в розмірі 1 228 000грн.. Загалом: 1 728 393,96грн.
При цьому, як зазначає позивач факт поставки товару в зазначеній кількості відповідач не заперечує. Позивач на виконання умов договорів №212/11-21 та №202/11-21 направив копії документів визначених у п. 8.14 Договорів та вказує, що аналогічні вимоги щодо направлення документів передбачених п.8.14 відносяться й до оплати 80% вартості, та за умови оплати вартості товару питань щодо пакету документів на момент оплати у відповідача не виникало.
Крім того, позивач зазначає, що відповідач здійснив оплату не лише 80% суми, а й частини з 20%, та відповідно своїми діями визнавав, що йому надано достатній та належний пакет документів, прийняв його на підставі чого провів розрахунок.
Позивач звертає уваги, що Постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 по справі №420/8487/24 жодним чином не може створювати, змінювати чи припиняти права та обв'язки для ТОВ «Лисівка-Агро», оскільки ТОВ «Лисівка-Агро» не є стороною у даній справі.
08.11.2024р. за вх. №40425/24 до суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, згідно яких останній вказує, що позивач не надав, а матеріали справи не містять жодного підтвердження надання документів, визначених п.8.14 Договорів, відповідачу.
Відповідач звертає увагу суду, що п. 3.3. укладених Договорів поставки містить певні розбіжності щодо надсилання документів, достатніх для проведення оплати за договорами, а для оплати 80% вартості товару необхідна надання скан копій документів, визначених п.8.14 Договорів, а для проведення доплати у розмірі 20 % товару необхідно надати оригінали документів, що зазначені у п.4.3. даного Договору.
20.11.2024р. за вх. №41890/24 до суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, згідно яких останній вказує, що за результатом господарської діяльності згідно укладених Договорів поставки №212/11-21 та №202/11-21, ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» до складу податкового кредиту включено суму ПДВ, нараховану згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «ЛИСІВКА-АГРО», на суму 1 682 143,97 грн. В результаті проведеної документальної позапланової виїзної перевірки, ГУ ДПС в Одеській області складено Акт №4911/15-32-07-10/31502667 від 14.02.2024 р. На підставі складеного Акту було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.03.2024 р. № 860515320710, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 2 512 063 грн., в тому числі розмір податкового кредиту, отриманий від позивача на суму 1 682 143,97 грн. За результатом оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 р. № 420/8487/24, яка набрала законної сили в день її проголошення, залишено в силі податкове повідомлення-рішення від 05.03.2024 р. № 860515320710.
Таким чином, на переконання відповідача, з вини ТОВ «Лисівка-Агро», Товариство понесло збитки у вигляді зменшення податкового кредиту на суму 1 682 143,97 грн.
Відповідач вказує, що на виконання п.5.12 договорів поставки, 15.10.2024 року ТОВ «ЮГ-Резерв» на адресу ТОВ «Лисівка-Агро» було направлено Вимогу щодо компенсації збитків внаслідок зменшення податкового кредиту на суму 1 682 143,97 грн., разом із копіями: Акту перевірки №4911/15-32-07-10/31502667 від 14.02.2024р.; податкового повідомлення-рішення від 05.03.2024р. № 860515320710; постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду №420/8487/24 від 01.10.2024 р.
Оскільки, як зазначає відповідач, вказана Вимога не була виконана, а п.5.12 Договорів поставки передбачено право покупця в односторонньому порядку зарахувати зустрічні вимоги в рамках будь-яких договірних відносин, що існують між Сторонами, відповідач скористався вказаним правом, про що повідомив ТОВ «Лисівка-Агро» шляхом направлення відповідної Заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 682 143,97 грн.
Отже відповідач наголошує, що з наданих доказів у сукупності вбачається, що позивач не виконав належним чином умови п. 8.14 та п.4.3 Договорів поставки, та з урахуванням наявності Заяви про зарахування зустрічних вимог, яка є одностороннім правочином, складеної у відповідності до п.5.12. Договорі поставки, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
20.12.2024р. за вх. №45574/24 до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, згідно яких останній вказує, що вимога щодо компенсації збитків внаслідок зменшення податкового кредиту та заява про зарахування зустрічних однорідних вимог складені щодо порушення умов Договорів поставки, яке позивачем не вчинялося, оскільки підставою для відповідальності за пунктом 5.12 Договорів поставки є факт сумнівів щодо дійсності Договорів поставки, поставлений органами Державної податкової служби України. Проте, яка вказує позивач, в матеріалах справи відсутні будь які докази, що містять підтвердження висловлення органами Державної податкової служби України сумнівів щодо дійсності Договорів поставки, а органами Державної податкової служби України за результатами податкової перевірки було встановлено лише податкове правопорушення саме відповідачем, а не ТОВ «ЛИСІВКА-АГРО».
Крім того позивач звертає увагу суду, що матеріали справи не містять жодних доказів, що підтверджують протиправну поведінку ТОВ «ЛИСІВКА-АГРО», причинного зв'язку між поведінкою ТОВ «ЛИСІВКА-АГРО» та збитками, а також факту встановлення вини ТОВ «ЛИСІВКА-АГРО» у заподіянні збитків.
На переконання відповідача, в діях ТОВ «ЛИСІВКА-АГРО» відсутній склад господарського правопорушення та відповідачем не доведено наявності усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме: реального розміру та заподіяння збитків, протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між протиправною поведінкою позивача та збитками й вини відповідача, тому у ТОВ «ЛИСІВКА-АГРО» відсутні підстави для відшкодування збитків на користь ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» у розмірі 1 682 143,97 грн.
Крім того, позивач вказує, що нарахована відповідачем самостійно сума збитків за своєю правовою природою відрізняється від заявленої позивачем вимоги про стягнення суми основного боргу, а тому між цими вимогами відсутні ознаки однорідності, як наслідок правові підстави для зустрічного зарахування.
Судом, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Як вказує позивач, 19.11.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛИСІВКА-АГРО» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» (Покупець) було укладено договір поставки №212/11-21, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження: кукурудза врожаю 2021року, код товару згідно з УКТ ЗЕД 1005 (даті товар) на умовах передбачених даним договором (п.1.1 договору №212/11-21).
Пунктом 3.1 договору №212/11-21 передбачено, що ціна товару складає 6 000грн. за 1 метричну тонну, крім того ПДВ 840грн., разом з ПДВ 6 840грн. Загальна вартість товару з ПДВ становить 13 680 000грн. +/- 5% з урахуванням положень п.2.1 та п.2.3 даного договору (п.3.2 договору №212/11-21).
Відповідно до п.3.3 договору передбачено, що оплата вартості поставленого Товару здійснюється безготівково в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, на умовах:
- передплати в розмірі 80% вартості Товару протягом трьох банківських днів з дати надання сканкопії рахунку виставленого на 100% вартості Товару та надання засвідчених печаткою Постачальника та підписом керівника з відміткою «копія вірна» сканкопій документів визначених у п.8.14 даного Договору, та
- доплати в розмірі 20% вартості Товару протягом трьох банківських днів з дати реєстрації Постачальником податкової накладної на 100% вартості поставленого Товару та за умови надання всіх оригіналів документів, що зазначені у п.4.3. даного Договору.
За посиланнями позивача на виконання умов договору №212/11-21 здійснив поставу товару відповідачу на загальну суму 13 740 465,60грн. що підтверджується видатковими накладними: № 163 від 21.11.2021 на суму 394 804,80грн., № 166 від 22.11.2021 на суму 1127779,20грн., № 167 від 23.11.2021 на суму 731 059,20 грн., № 168 від 24.11.2021 на суму 367 308,00 грн., № 169 від 25.11.2021 на суму 526 543,20грн., № 170 від 26.11.2021на суму 352 533,60 грн., № 171 від 27.11.2021 на суму 192 067,20 грн., № 172 від 28.11.2021 на суму 378 388,80 грн., № 181 від 29.11.2021 на суму 360 604,80 грн., № 182 від 30.11.2021 на суму 3 218 493,60 грн., № 183 від 01.12.2021 на суму 1 453 226,40 грн., № 184 від 02.12.2021 на суму 915 739,20 грн., № 185 від 03.12.2021 на суму 350 618,40 грн., № 186 від 05.12.2021 на суму 540 633,60 грн., № 187 від 06.12.2021 на суму 594 943,20 грн., № 190 від 08.12.2021 на суму 559 101,60 грн., № 191 від 09.12.2021 на суму 582 084,00 грн., № 212 від 10.12.2021 на суму 914 508,00 грн., № 213 від 13.12.2021 на суму 180 028,80 грн.
Так, за посиланнями позивача, 22.11.2021р. ним на адресу відповідача було направлено сканкопію рахунку та документи визначені у п. 8.14 даного Договору. На підставі чого відповідач здійснив наступні оплати: 22.11.2021р. - 3 000 024,00 грн.; 23.11.2021р. - 3 000 024,00 грн.; 24.11.2021р. - 4 000 004,64 грн.; 10.12.2021р. - 935 000,00 грн.; 21.12.2021р. - 881 747,64 грн.; 21.12.2022р. - 695 665,32 грн. на загальну суму 12 512 465,60 грн..
Крім того позивач вказує, що згідно умов договору №212/11-21 вчинив дії направлені на реєстрації податкових накладних, а саме податкова накладна 18 від 21.11.2021р. зареєстрована 26.09.2023р., податкова накладна 19 від 22.11.2021р. зареєстрована 26.09.2023р., податкова накладна 36 від 23.11.2021р. зареєстрована 26.09.2023р., податкова накладна 37 від 24.11.2021р. зареєстрована 26.09.2023р., податкова накладна 2 від 02.12.2021р. зареєстрована 26.09.2023р., податкова накладна 3 від 03.12.2021р. зареєстрована 30.12.2021р., податкова накладна 5 від 05.12.2021р. зареєстрована 30.12.2021р., податкова накладна 6 від 06.12.2021р. зареєстрована 30.12.2021р., податкова накладна 9 від 08.12.2021р. зареєстрована 30.12.2021р., податкова накладна 10 від 09.12.2021р. зареєстрована 30.12.2021р., податкова накладна 11 від 10.12.2021р. зареєстрована 30.12.2021р., податкова накладна 14 від 13.12.2021р. зареєстрована 30.12.2021р.
Разом з тим, як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання за договором №212/11-21 щодо повної оплати вартості отриманого товару не здійснив, термін оплати отриманого товару сплинув 29.09.2023р., що стало наслідок виникнення у останнього заборгованості в сумі 1 228 000грн.
Також, як вказує позивач 09.11.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛИСІВКА-АГРО» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» (Покупець) було укладено договір поставки №202/11-21, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження: кукурудза врожаю 2021року, код товару згідно з УКТ ЗЕД 1005 (даті товар) на умовах передбачених даним договором (п.1.1 договору №202/11-21).
Пунктом 3.1 договору №212/11-21 передбачено, що ціна товару складає 5 614грн. за 1 метричну тонну, крім того ПДВ 785,96грн., разом з ПДВ 6 400грн. Загальна вартість товару з ПДВ становить 6 400 000грн. +/- 5% з урахуванням положень п.2.1 та п.2.3 даного договору (п.3.2 договору №202/11-21).
Відповідно до п.3.3 договору передбачено, що оплата вартості поставленого Товару здійснюється безготівково в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, на умовах:
- передплати в розмірі 80% вартості Товару протягом трьох банківських днів з дати надання сканкопії рахунку виставленого на 100% вартості Товару та надання засвідчених печаткою Постачальника та підписом керівника з відміткою «копія вірна» сканкопій документів визначених у п.8.14 даного Договору, та
- доплати в розмірі 20% вартості Товару протягом трьох банківських днів з дати реєстрації Постачальником податкової накладної на 100% вартості поставленого Товару та за умови надання всіх оригіналів документів, що зазначені у п.4.3. даного Договору.
За посиланнями позивача на виконання умов договору №202/11-21 здійснив поставу товару відповідачу на загальну суму 6 504 576грн. що підтверджується видатковими накладними: № ЛА00-000150 від 09.11.2021р. на суму 173 184,00 грн., № ЛА00-000151 від 11.11.2021р. на суму 539 648,00 грн., № ЛА00-000152 від 12.11.2021р. на суму 721 664,00 грн., № ЛА00-000153 від 14.11.2021р. на суму 868 992,00грн., № ЛА00-000155 від 15.11.2021р. на суму 867 584,00грн., № ЛА00-000157 від 16.11.2021р. на суму 1 052 160,00 грн., № ЛА00-000158 від 17.11.2021р. на суму 179 712,00 грн., № ЛА00-000159 від 18.11.2021р. на суму 701 952,00 грн., № ЛА00-000160 від 19.11.2021р. на суму 337 152,00 грн., № ЛА00-000161 від 20.11.2021р. на суму 350 080,00 грн., № ЛА00-000162 від 21.11.2021р. на суму 712 448,00 грн..
Так, за посиланнями позивача, 09.11.2021р. ним на адресу відповідача було направлено сканкопію рахунку та документи визначені у п. 8.14 даного Договору. На підставі чого відповідач здійснив наступні оплати: 09.11.2021р. - 640 000 грн.; 12.11.2021р. - 1 280 001,12 грн.; 15.11.2021р. - 1 600 001,40 грн.; 16.11.2021р. - 960 000,84 грн.; 18.11.2021р. - 640 000грн.; 21.12.2022р. - 473 932,96 грн.; 21.12.2022 - 410 245,72грн. на загальну суму 6 004 182,04 грн..
Крім того позивач вказує, що згідно умов договору №202/11-21 вчинив дії направлені на реєстрації податкових накладних, а саме податкова накладна 2 від 09.11.2021р. зареєстрована 26.09.2023р., податкова накладна 3 від 11.11.2021 зареєстрована 26.09.2023р., податкова накладна 4 від 12.11.2021р. зареєстрована 31.12.2021р., податкова накладна 6 від 14.11.2021р. зареєстрована 10.01.2022р., податкова накладна 8 від 15.11.2021р. зареєстрована 10.01.2022р., податкова накладна 10 від 16.11.2021р. зареєстрована 26.09.2023р., податкова накладна 13 від 18.11.2021р. зареєстрована 26.09.2023р., податкова накладна 15 від 19.11.2021р. зареєстрована 26.09.2023р., податкова накладна 16 від 20.11.2021р. зареєстрована 26.09.2023р., податкова накладна 17 від 21.11.2021р. зареєстрована 26.09.2023р.
Разом з тим, як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання за договором №202/11-21 щодо повної оплати вартості отриманого товару не здійснив, термін оплати отриманого товару сплинув 29.09.2023р., що стало наслідок виникнення у останнього заборгованості в сумі 500 393,96грн.
Як зазначає позивач, 26.09.2023р. на електрону адерсу представника відповідача був направлений лист з проханням оплатити наявну заборгованість, який був залишений без відповіді та задоволення.
Також, в зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договорами поставки №212/11-21 та №202/11-21 позивачем відповідно до положень ст. 625 ГПК України було нараховано відповідачу інфляційні витрати в сумі 109 904,87грн. та 3% річних в розмірі 46 788,13грн.
Отже посилаючись на вищенаведені обставини, Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛИСІВКА-АГРО» звернулось до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
З матеріалів справи вбачається, що 09.11.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛИСІВКА-АГРО» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» (Покупець) було укладено договір поставки №202/11-21, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження: кукурудза врожаю 2021року, код товару згідно з УКТ ЗЕД 1005 (даті товар) на умовах передбачених даним договором (п.1.1 договору №202/11-21).
Крім того, 19.11.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛИСІВКА-АГРО» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» (Покупець) було укладено договір поставки №212/11-21, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження: кукурудза врожаю 2021року, код товару згідно з УКТ ЗЕД 1005 (даті товар) на умовах передбачених даним договором (п.1.1 договору №212/11-21).
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом позивач на виконання умов договору №202/11-21 здійснив поставу товару відповідачу на загальну суму 6 504 576грн. що підтверджується видатковими накладними: № ЛА00-000150 від 09.11.2021р. на суму 173 184,00 грн., № ЛА00-000151 від 11.11.2021р. на суму 539 648,00 грн., № ЛА00-000152 від 12.11.2021р. на суму 721 664,00 грн., № ЛА00-000153 від 14.11.2021р. на суму 868 992,00грн., № ЛА00-000155 від 15.11.2021р. на суму 867 584,00грн., № ЛА00-000157 від 16.11.2021р. на суму 1 052 160,00 грн., № ЛА00-000158 від 17.11.2021р. на суму 179 712,00 грн., № ЛА00-000159 від 18.11.2021р. на суму 701 952,00 грн., № ЛА00-000160 від 19.11.2021р. на суму 337 152,00 грн., № ЛА00-000161 від 20.11.2021р. на суму 350 080,00 грн., № ЛА00-000162 від 21.11.2021р. на суму 712 448,00 грн..
Також, на виконання умов договору №212/11-21 здійснив поставу товару відповідачу на загальну суму 13 740 465,60грн. що підтверджується видатковими накладними: № 163 від 21.11.2021 на суму 394 804,80грн., № 166 від 22.11.2021 на суму 1127779,20грн., № 167 від 23.11.2021 на суму 731 059,20 грн., № 168 від 24.11.2021 на суму 367 308,00 грн., № 169 від 25.11.2021 на суму 526 543,20грн., № 170 від 26.11.2021на суму 352 533,60 грн., № 171 від 27.11.2021 на суму 192 067,20 грн., № 172 від 28.11.2021 на суму 378 388,80 грн., № 181 від 29.11.2021 на суму 360 604,80 грн., № 182 від 30.11.2021 на суму 3 218 493,60 грн., № 183 від 01.12.2021 на суму 1 453 226,40 грн., № 184 від 02.12.2021 на суму 915 739,20 грн., № 185 від 03.12.2021 на суму 350 618,40 грн., № 186 від 05.12.2021 на суму 540 633,60 грн., № 187 від 06.12.2021 на суму 594 943,20 грн., № 190 від 08.12.2021 на суму 559 101,60 грн., № 191 від 09.12.2021 на суму 582 084,00 грн., № 212 від 10.12.2021 на суму 914 508,00 грн., № 213 від 13.12.2021 на суму 180 028,80 грн.
Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1, ст. 692 Цивільного Кодексу України).
Так, згідно п. 3.3. Договорів, оплата вартості поставленого Товару здійснюється безготівково в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, на умовах:
- передплати в розмірі 80% вартості Товару протягом трьох банківських днів з дати надання сканкопії рахунку виставленого на 100% вартості Товару та надання засвідчених печаткою Постачальника та підписом керівника з відміткою «копія вірна» сканкопій документів визначених у п.8.14 даного Договору,
та - доплати в розмірі 20% вартості Товару протягом трьох банківських днів з дати реєстрації Постачальником податкової накладної на 100% вартості поставленого Товару та за умови надання всіх оригіналів документів, що зазначені у п.4.3. даного Договору.
Судом встановлено, що відповідач за договором №202/11-21 здійснив наступні оплати: 09.11.2021р. - 640 000 грн.; 12.11.2021р. - 1 280 001,12 грн.; 15.11.2021р. - 1 600 001,40 грн.; 16.11.2021р. - 960 000,84 грн.; 18.11.2021р. - 640 000грн.; 21.12.2022р. - 473 932,96 грн.; 21.12.2022 - 410 245,72грн. на загальну суму 6 004 182,04 грн. та за договором №212/11-21 здійснив наступні оплати: 22.11.2021р. - 3 000 024,00 грн.; 23.11.2021р. - 3 000 024,00 грн.; 24.11.2021р. - 4 000 004,64 грн.; 10.12.2021р. - 935 000,00 грн.; 21.12.2021р. - 881 747,64 грн.; 21.12.2022р. - 695 665,32 грн. на загальну суму 12 512 465,60 грн..
За посиланнями позивача, не зважаючи на той факт що обов'язок оплати товару у ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» перед ТОВ «ЛИСІВКА-АГРО» настав 29.09.2023, а саме після вчинення останнім дій щодо реєстрації податкових накладних, відповідач ухиляється від взятих на себе зобов'язань за договорами в частині належної оплати залишку 20 % вартості поставленого товару на загальну суму 1 728 393,96грн.
Поряд з цим, як вбачається з умов договорів, а саме п.3.3, сторони передбачили, що доплати в розмірі 20% вартості Товару протягом трьох банківських днів з дати реєстрації Постачальником податкової накладної на 100% вартості поставленого Товару та за умови надання всіх оригіналів документів, що зазначені у п.4.3. даного Договору.
Відповідно до п.4.3. Договорів, разом з Товаром Постачальник зобов'язується передати Покупцю належним чином оформлені: видаткову накладну, оригінал Договору та перелік документів згідно п.8.14. даного Договору.
Відповідно до п. 8.14 Договору, Постачальник зобов'язується надати покупцю належним чином завірені копії наступних документів (але не виключно): - виписки з ЄДРПОУ; - витягу з ЄДРПОУ, строком видачі не більше 30 днів; - витягу з реєстру платників ПДВ; - довідки про статус єдиного податку 4 групи в 2021 році (для платників ЄП); - податкову декларацію платника податку 4-ї групи з додатком Відомості про наявність земельних ділянок з квитанцією №2 або відміткою податкової про її прийняття за 2021 рік (для платників ЄП) або Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) з квитанцією №2 або відміткою податкової про її прийняття за 2021 рік (для неплатників ЄП); - довідку, що підтверджує право володіння / користування земельними ділянками в 2021 році (кількість землі має відповідати посівним площам. Належним підтвердженням є довідки видані сільськими радами та / або управліннями держгеокадастру та / або витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно); - звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року (ф.4-сг (річна) з квитанцією №2 або відміткою органу статистики про його прийняття; - звіт про підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур за урожай 2020 року (ф.29-сг (річна) з квитанцією №2 або відміткою органу статистики про його прийняття; - звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур 2021 року (ф.37-сг (за місяць, в якому було зібрано врожай культури, що постачається) з квитанцією №2 або відміткою органу статистики про його прийняття (якщо подається); - інші документи, що підтверджують походження Товару
Отже, остаточний розрахунок за поставлений товар повинен був здійснюватися впродовж трьох банківських днів з дати реєстрації Постачальником податкової накладної та за умови надання всіх оригіналів документів зазначених в п.4.3 перелік яких наведений в п.8.14 договорів.
Як вбачається з приписів ч.1 ст. 212 Цивільного кодексу України, особи (у т.ч. юридичні), які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною (певною дією, чи подією), щодо якої невідомо, настане вона чи ні, так званою “відкладальною обставиною».
Тобто, відкладальна обставина - це ситуація (умова/-и), з якої сторони правочину (договору) пов'язують настання певних наслідків (відвантаження товару, оплату ТМЦ - тощо).
Також, варто пам'ятати, що відкладальна обставина, для визначення строку виконання стороною своїх зобов'язань за укладеним договором, фактично унеможливлює виконання умов зобов'язання до моменту настання такої ситуації (умови).
Тобто, якщо не настає передбачена обставина - немає підстав для виконання договору і зобов'язання мають лише декларативний, а не реальний (обов'язок їх виконання) характер.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2021 у справі № 906/1205/20 вказав на те, що з аналізу приписів ч.1 ст. 212 ЦК України вбачається, що укладаючи умовний правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов'язують виникнення прав і обов'язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність (ймовірність). Відкладальна обставина може полягати в діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов'язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.
За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Обумовлення сторонами виникнення між ними певного господарсько-правового зобов'язання настанням певної обставини може здійснюватись саме на етапі укладення договору, тобто сторони визначають, що при умови настання погодженої умови між сторонами виникнуть відповідні правовідносини за договором. Однак, настання такої умови впливає на настання прав і обов'язків у обох сторін договору.
Відтак, сторони для укладення договору, може за необхідності передбачити та обумовити в проекті такого договору відкладальну та скасувальну обставини (умови) на підставі Цивільного кодексу України, оскільки такий договір укладають відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Питання правочинів, щодо яких правові наслідки пов'язують з настанням певної обставини, регулює стаття 212 Цивільного кодексу України, яка передбачає можливість обумовлення відкладальної та скасувальної обставин. Так, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої не відомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої не відомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).
Виходячи зі змісту норм Цивільного кодексу України, правочин вважається вчиненим з відкладальною умовою в разі, коли особи, що вчиняють його, обумовили такою умовою настання прав та обов'язків. Тобто права і обов'язки у сторін виникають не з моменту його вчинення, а відкладаються на майбутнє і пов'язуються з моментом настання обумовленої обставини, щодо якої не відомо, настане вона чи ні.
Згідно із Цивільним кодексом України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені сторонами, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
При цьому, виходячи зі змісту статей 629 та 631 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. При цьому договір набирає чинності з моменту його укладення.
Своєю чергою Цивільний кодекс України визначає загальні умови виконання зобов'язання. Так, статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання потрібно виконувати належним чином, зокрема відповідно до умов договору.
Зважаючи на вищевикладене, сторони на етапі підготовки проекту договору можуть передбачити в проекті договору умову щодо настання прав та обов'язків з відкладальною обставиною керуючись статтею 212 Цивільного кодексу України.
Суд вказує, що правомірність будь-якого правочину презюмується: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України); а в силу статті 629 названого Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням наведених норм Закону відповідна умова догорів, є відкладальною обставиною для настання обов'язку покупця щодо здійснення доплати за цими договорами, є обов'язковою для сторін і правомірною в розумінні статті 204 ЦК України.
Позивач в судовому засіданні зазначив що свої зобов'язання щодо передачі відповідачу переліку документів визначених в п.8.14 договорів виконав, проте докази на підтвердження здійснення ним відповідних дій у нього відсутні.
Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду справи №420/8487/24, в постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024р. встановлено факт відсутності документів, які повинні бути надані позивачем на підтвердження ведення власної господарської діяльності належним чином, які передбачені п.8.14, зокрема встановлено: «Враховуючи відсутність у матеріалах справи беззаперечних доказів щодо наявності у контрагентів позивача ТОВ «ІНТЕР ГРАУНД РЕСУРС» та ТОВ «ЛИСІВКА-АГРО» саме у період здійснення господарських операцій з ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» (а не взагалі) власних або орендованих земельних ділянок, на яких вирощено поставлений позивачу товар (ріпак, кукурудза), трудових ресурсів, задіяних для цього процесу, а також доказів їх зберігання, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо безтоварності спірних господарських операцій.»
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, встановлені судом обставини спростовують посилання позивача на виконання ним відкладальної умови договорів щодо передачі ним повного пакету документів передбачених п.8.14 договору, а також виникнення у відповідача обов'язку здійснити доплату 20% вартості отриманого товару.
Разом з тим в судовому засіданні, на запитання представника позивача представник відповідача визнав факт наявності у нього обов'язку щодо доплати вартості поставленого товару, навіть з урахування ненадання позивачем повного пакету документів передбачених п. 8.14 договорів, проте лише на суму 1 682 143,97 грн.
Так, як встановлено судом за результатом господарської діяльності згідно укладених Договорів поставки, ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» до складу податкового кредиту включено суму ПДВ, нараховану згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «ЛИСІВКА-АГРО», на суму 1 682 143,97 грн.
В результаті проведеної документальної позапланової виїзної перевірки, ГУ ДПС в Одеській області складено Акт №4911/15-32-07-10/31502667 від 14.02.2024 р.
На підставі складеного Акту було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.03.2024 р. № 860515320710, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 2 512 063 грн., в тому числі розмір податкового кредиту, отриманий від позивача на суму 1 682 143,97 грн.
За результатом оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 р. № 420/8487/24, яка набрала законної сили в день її проголошення, залишено в силі податкове повідомлення-рішення від 05.03.2024 р. № 860515320710.
Отже, відповідач вказує що вини ТОВ «Лисівка-Агро», він поніс збитки у вигляді зменшення податкового кредиту на суму 1 682 143,97 грн
Згідно п. 5.12. у разі, якщо органами Державної податкової служби України, на підставі проведеної перевірки операцій з Товаром буде поставлено під сумнів дійсність цього Договору в цілому або окремих його частин (незалежно від факту недійсності) внаслідок чого відповідним Актом буде визнано неправомірним віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з ПДВ та/або сплаченої за Товар суми до витрат при розрахунку податку на прибуток, а, складеним на підставі Акту, податковим повідомленням-рішенням (надалі - ППР) на Покупця буде накладено штрафні санкції, Постачальник зобов'язується відшкодувати Покупцеві понесені ним збитки у вигляді сплачених штрафів, сум податкового кредиту та донарахованих податкових зобов'язань. У разі виявлення розбіжностей між даними Покупця і Постачальника в Єдиному реєстрі податкових накладних після надання звітності за підсумком періоду, у якому відбулися поставки за цим Договором, Постачальник зобов'язується компенсувати Покупцю суму всіх коригувань (в тому числі ПДВ, витрат), зроблених Покупцем у разі, якщо ці коригування Покупець буде змушений зробити через некоректно надану Постачальником звітність в податковий орган або виявлені порушення операцій з Товаром в процесі податкової перевірки, а також компенсувати суму можливих штрафних санкцій. Відшкодування зазначених штрафів, якщо інше не передбачено цим Договором. здійснюється Постачальником впродовж 3 (трьох) банківських днів з моменту направлення Покупцем письмової та/або факсової вимоги. Сторони мають право в односторонньому порядку зарахувати зустрічні вимоги в рамках будь-яких договірних відносин, що існують між Сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зазначеного пункту договорів поставки, 15.10.2024 року ТОВ «Юг-Резерв» на адресу ТОВ «Лисівка-Агро» було направлено Вимогу щодо компенсації збитків внаслідок зменшення податкового кредиту на суму 1 682 143,97 грн., разом із копіями: Акту перевірки №4911/15-32-07-10/31502667 від 14.02.2024 р.; податкового повідомлення-рішення від 05.03.2024 р. № 860515320710; постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду №420/8487/24 від 01.10.2024р.
Проте, в подальшому оскільки відповідна вимога була залишена позивачем без відповіді та задоволення, а п.5.12 договорів поставки передбачено право покупця в односторонньому порядку зарахувати зустрічні вимоги в рамках будь-яких договірних відносин, що існують між Сторонами, відповідач скористався вказаним правом, про що повідомив ТОВ «Лисівка-Агро» шляхом направлення відповідної Заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 682 143,97 грн, в порядку 601ЦК України та ч. 3 ст. 203 ГК України.
Так, згідно відповідної Заяви, зарахування зустрічних вимог відбулося за наступними зобов'язаннями сторін:
1) за Договорами поставки №202/11-21 від 09.11.2021 р. та №212/11-21 від 19.11.2021 р. (невиконане грошове зобов'язання ТОВ «Юг-Резерв» перед ТОВ «Лисівка-Агро» у вигляді оплати за поставлений товар в сумі 1 682 143,97 грн.)
2) за Вимогою щодо компенсації збитків внаслідок зменшення податкового кредиту на суму 1 682 143,97 грн., згідно п.5.12. Договорів поставки №202/11-21 від 09.11.2021 р. та №212/11-21 від 19.11.2021 р., Акту перевірки №4911/15-32-07- 10/31502667 від 14.02.2024 р., податкового повідомлення-рішення від 05.03.2024 р. № 860515320710, постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду №420/8487/24 від 01.10.2024 р. (невиконане грошове зобов'язання ТОВ «Лисівка-Агро» перед ТОВ «Юг-Резерв» у вигляді компенсації збитків внаслідок зменшення податкового кредиту в сумі 1 682 143,97 грн.)
Відповідно до частин першої - третьої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
У постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19 зазначено, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об'єктивно оцінювати ситуацію. Якщо обидві сторони правочину є суб'єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти розкриття інформації і можливість введення в оману є зовсім іншими, аніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або банк та пересічний громадянин, споживач банківської послуги. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.
Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені також у статті 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Тлумачення статті 601 ЦК України свідчить, що потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування. Адже, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов'язання. Необхідним і достатнім є наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін.
Аналогічна правова позиці викладена у постанові Верховного суду від 15.01.2020 в справі №209/3022/16-ц.
Відповідно до частини п'ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
У постановах від 28.02.2018 у справі № 910/4312/17, від 04.07.2018 у справі № 910/16430/16, від 05.07.2018 у справі № 914/3013/16, від 19.07.2018 у справі № 910/14503/16, від 26.09.2018 у справі № 910/20105/17, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає, що відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином. Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 уточнив висновки Верховного Суду щодо застосування норм права (статей 601, 602 ЦК України) таким чином.
Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.
Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
Аналогічна правова позиці викладена в постанові Верховного Суду від 08.07.2021 в справі № 911/618/20.
Так, як зазначено по тексту рішення вище, 18.11.2024 відповідачем, з посиланням на ст.601 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.203 Господарського кодексу України та п.5,12 договорів направлено на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 682 143,97 в наступних розмірах:
1) за Договорами поставки №202/11-21 від 09.11.2021 р. та №212/11-21 від 19.11.2021 р. (невиконане грошове зобов'язання ТОВ «Юг-Резерв» перед ТОВ «Лисівка-Агро» у вигляді оплати за поставлений товар в сумі 1 682 143,97 грн.)
2) за Вимогою щодо компенсації збитків внаслідок зменшення податкового кредиту на суму 1 682 143,97 грн., згідно п.5.12. Договорів поставки №202/11-21 від 09.11.2021 р. та №212/11-21 від 19.11.2021 р., Акту перевірки №4911/15-32-07- 10/31502667 від 14.02.2024 р., податкового повідомлення-рішення від 05.03.2024 р. № 860515320710, постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду №420/8487/24 від 01.10.2024 р. (невиконане грошове зобов'язання ТОВ «Лисівка-Агро» перед ТОВ «Юг-Резерв» у вигляді компенсації збитків внаслідок зменшення податкового кредиту в сумі 1 682 143,97 грн.)
Направлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог підтверджується описом вкладення цінного листа №6505800038878, поштовою накладною та фіскальним чеком від 20.11.2024р.
Відповіді позивача на заяву-повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.11.2024р. матеріали справи не містять.
Отже, заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.11.2024р. на суму 1 682 143,97 грн є одностороннім правочином.
Позивач в своїх додаткових письмових поясненнях не погоджується із одностороннім правочином відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлених відповідною заявою від 18.11.2024р., проте, з відповідним позовом про визнання цього правочину недійсним до суду не зверталося.
Відповідно до ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.
Отже, суд зазначає що відповідний односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.11.2024р. є чинним і він не є предметом розгляду даної справи.
Також вказаний односторонній правочин не є нікчемним.
Вимоги, які були зараховано даним правочином були зустрічними, оскільки кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим. Ці вимоги були однорідними (зараховувалися грошові кошти), а строк виконання їх станом є таким, що настав.
Враховуючи викладене вище, оскільки, відповідачем заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.11.2024р. на суму 1 682 143,97 грн, вчинено односторонній правочин, доказів оскарження якого матеріали справи не містять та позивачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду таких доказів не надано, суд відмовляє в задоволені позову в частині стягнення частини основного бору в сумі 1 682 143,97, з урахуванням чого вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договорами поставки №212/11-21 та №202/11-21 підлягає частковому задоволенню в розмірі 46 249,99 грн, що є різницею між сумою заборгованості за відповідними договорами та сумою зарахованих зустрічних однорідних вимог.
Крім того, позивачем в зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договорами поставки №212/11-21 та №202/11-21 позивачем відповідно до положень ст. 625 ГПК України було нараховано відповідачу інфляційні витрати в сумі 109 904,87грн. та 3% річних в розмірі 46 788,13грн.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи встановлено судом факту наявності у відповідача заборгованості за отриманий товар в сумі 46 249,99грн., судом здійснено перерахунок відповідних процентів річних та інфляційних витрат, від встановлено суми заборгованості. Так, здійснивши перерахунок інфляційних витрат та процентів річних за допомогою системи “Ліга Закон», судом встановлено, що загальна сума інфляційних витрат яка підлягає задоволенню становить 2 940,40грн. та загальна сума 3% річних яка підлягає задоволенню становить 1 252грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Інші посилання сторін не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Лисівка-Агро» підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.
Щодо розподілу судових витрат у даній справі суд зазначає наступне.
Так, у відзиві на позову заяву, на виконання вимог ст. 124 ГПК України відповідачем було зазначено, що орієнтовна сума витрат відповідача на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом даної справи становить 100 000,00 грн.
16.01.2025р. за вх.№1632/25 до суду від відповідача надійшло клопотання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу.
Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 зазначеної статті встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до положень ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі ст.30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд вважає за необхідне зазначити, що договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність»). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Виходячи із системного аналізу положень ч.8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до матеріалів справи, 11.09.2024р. між ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» (Клієнт) та Соколовим Дмитром Сергійовичем (Адвокат) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а саме: консультації, складання та направлення адвокатських запитів; представництво інтересів Клієнта в Господарському суді Одеської області у справі № 916/3725/24 за позовом ТОВ «Лисівка-Агро» до ТОВ «Юг-Резерв» про стягнення 1885086,96грн., у тому числі участь у судових засіданнях, складання та подача з правом підпису будь-яких необхідних процесуальних документів в ході розгляду зазначеної судової справи.
Відповідно до п.4.1. Договору, вартість послуг (винагорода) за цим Договором становить 100 000 грн., сплачується в момент укладання Договору.
16.01.2025р. між ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» (Клієнт) та Соколовим Дмитром Сергійовичем (Адвокат) було підписано акт №1, з якого вбачається, що Адвокат надав, а Клієнт прийняв послуги на суму 100 000грн.
Відповідно до розрахунку погодинної оплати послуг (роботи) адвоката, останнім були надані наступні послуги: надання особистих консультацій з питань законодавства по судовій справі №916/3725/24 - 11.09.2024, 25.09.2024р., 18.10.2024р., 08.11.2024, 20.11.2024р. - 5год. - 10 000грн.; підготовка та подача відзиву на позовну заяву з додатками - 25.09.2024р. - 4год. - 16 000грн.; підготовка та подача додаткових пояснень по справі з додатками - 18.10.2024р., 08.11.2024р., 20.11.2024р. - 15 год. - 60 000грн., підготовка та подача клопотання про викладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження - 08.11.2024 - 1 год. - 2 000грн., участь у судовому засіданні - 07.10.2024р., 21.10.2024р., 04.11.2024р., 11.11.2024р., 09.12.2024р., 23.12.2024р. - 6 год. - 12 000грн.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України. Проте, у ч.5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6-7, 9 ст.129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18, від 24.10.2019р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Дослідивши заяву відповідача про розподіл судових витрат, проаналізувавши акт №1 та розрахунок, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених відповідачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, господарський суд з урахуванням критерію реальності, дійсності, необхідності, розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 100 000грн., є необґрунтованими.
Так суд вказує, що вказана в пункті 3 розрахунку послуга із підготовки та подачі додаткових пояснень по справі з додатками - 18.10.2024р., 08.11.2024р., 20.11.2024р. що загалом складає 15 год вартість 60 000грн. є значно завищеною, оскілки зазначені додаткові пояснення майже ідентичні та викладені в них обставини дублюються, а тому не потребують такого значного часу на їх підготовку як 15год., та на думку суду вартість наданої послуги складає 11 499,80грн.
Так само, суд вважає що вказана в пункті 4 розрахунку послуга із підготовки та подачі клопотання про викладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження вартістю 2000грн. є значно завищеною, оскілки відповідне клопотання містить лише один друкований аркуш тексту самого клопотання та не потребує значних зусиль та навиків для його складання.
Суд зазначає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу за участь в судових засіданнях не відповідають принципу співмірності відносно фактично затраченого часу проведення судових засідань оскільки як вбачається з протоколів судових засідань їх тривалість загалом складає майже 1 год., ані 6 год як зазначає відповідач, з урахуванням чого суд вважає що розмір витрат за участь в судових засіданнях який може вважатись розумним і співмірним становить 2 000грн.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про відшкодування витрат ТОВ “ЮГ-РЕЗЕРВ» на професійну правничу допомогу у розмірі 39 999,80грн.
Керуючись ст. ст. 129, 185, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Лисівка-Агро» (13511, Житомирська область, Попільнянський район, с. Лисівка, вул. Харківська, буд. 3, код ЄДРПОУ 35100116) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГ-РЕЗЕРВ» (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 11, корп. 4, оф. 3, код ЄДРПОУ 31502667) - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГ-РЕЗЕРВ» (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 11, корп. 4, оф. 3, код ЄДРПОУ 31502667) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лисівка-Агро» (13511, Житомирська область, Попільнянський район, с. Лисівка, вул. Харківська, буд. 3, код ЄДРПОУ 35100116) основний борг в сумі 46 249 (сорок шість тисяч двісті сорок дев'ять)грн. 99коп., інфляційні витрати в сумі 2 940 (дві тисячі дев'ятсот сорок)грн. 40коп., 3% річних в сумі 1 252 (одна тисяча двісті п'ятдесят дві)грн. та судовий збір в сумі 756 (сімсот п'ятдесят шість)грн. 64коп.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лисівка-Агро» (13511, Житомирська область, Попільнянський район, с. Лисівка, вул. Харківська, буд. 3, код ЄДРПОУ 35100116)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГ-РЕЗЕРВ» (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 11, корп. 4, оф. 3, код ЄДРПОУ 31502667) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 39 999 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять)грн. 80коп.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 27 лютого 2025 р.
Суддя К.Ф. Погребна