"19" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4671/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.
при секретарі судового засідання Лещенко Л.С.
розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу №916/4671/24
за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Одеська залізниця»
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “ІСРЗ»
про стягнення
за участю представників:
від позивача: Павлова І.В. /ордер серія ВН №1422168 від 14.10.2024/
від відповідача: Соколов Д.С. /довіреність від 24.01.2025/
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «ІСРЗ» 3 310 913,39 грн., з яких: 2 688 438,94 грн. основної заборгованості за договором, 416 610,19 грн. пені, 70 927,89 грн. -3% річних, 134 936,37 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором про встановлення земельного сервітуту від 23.01.2020, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.07.2020 за номером 37415938, щодо повного та своєчасного внесення плати за користування земельною ділянкою.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.10.2024 позовну заяву Акціонерного товариства “Українська залізниця» залишено без руху та останньому встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом (10) десяти днів з дня вручення даної ухвали суду.
04.11.2024 за вх.№39880/24 господарським судом одержано заяву позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 позовну заяву Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Одеська залізниця» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.12.2024.
23.10.2024 за вх.№38539/24 господарським судом одержано заяву позивача про розгляд справи без участі.
26.11.2024 за вх.№42641/24 господарським судом одержано відзив на позовну заяву.
03.12.2024 за вх.№43486/24 господарським судом одержано відповідь на відзив.
10.12.2024 за вх.№44213/24 господарським судом одержано заперечення на відповідь на відзив.
11.12.2024 підготовче засідання не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Смелянець Г.Є. на лікарняному та ухвалою господарського суду Одеської області від 16.12.2024 учасників справи в порядку ст.120 ГПК України повідомлено про призначення підготовчого засідання на 27.01.2025.
У судовому засіданні 27.01.2025 судом постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 19.02.2025.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.02.2025 закрито провадження у справі № 916/4671/24 за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Одеська залізниця» до Приватного акціонерного товариства “ІСРЗ» в частині стягнення основного боргу у розмірі 122 201,77 грн.
У судовому засіданні 19.02.2025 за участю представників сторін на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Стислий виклад позиції позивача:
- Має місце неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про встановлення земельного сервітуту щодо своєчасної плати за користування земельною ділянкою.
- На теперішній час заборгованість за період листопад 2022 по серпень 2024 становить 2 688 438,94 грн. та не сплачена Відповідачем, тому Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до суду за захистом своїх прав із даним позовом.
Стислий виклад позиції відповідача:
- Матеріали справи не містять доказів надсилання рахунку за листопад 2023 року, тому у відповідності до умов п.3.2. Договору, момент оплати за листопад 2023 року у розмірі 122201,77 грн. не настав, що виключає задоволення позовних вимог у цій частині.
- В даному конкретному випадку невиконання Договору дійсно мало місце у зв'язку із виникненням форс-мажорних обставин (військові дії), існує причинно-наслідковий зв'язок із виникненням обставин непереборної сили та об'єктивною неможливістю виконання умов договору, що підтверджується відповідними доказами, та невиконання договору в частині оплати здійснювалося за відсутності прямого умислу та вини відповідача.
- Відповідач вважає застосування штрафних санкцій до відповідача у зв'язку із невиконанням умов Договору в частині оплати такими, що не підлягають задоволенню.
- Позивачем при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат не було враховано, що рахунки лютий 2024 - липень 2024 року позивач надсилав після 15 числа місяця, наступного за звітним, а докази надсилання рахунку за листопад 2023 року взагалі відсутні.
Обставини справи встановлені судом.
23.01.2020 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» (Землекористувач, позивач) та Приватним акціонерним товариством «ІСРЗ» (Сервітуарій, відповідач) укладений договір про встановлення земельного сервітуту, згідно з яким Землекористувач надає Сервітуарію невиключне право обмеженого користування частиною земельної ділянки, яка розташована по ст. Ксенієве на території Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій, через земельну ділянку (укладання та експлуатація під'їзних і додаткових приймально-відправних колій).
Відповідно до п.п.1.2,1.3 договору земельний сервітут встановлюється на земельну ділянку площею 3,8669 га відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, на яку поширюється право земельного сервітуту, які є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1). Цільове призначення земельної ділянки, відносно якої встановлюється земельний сервітут: землі залізничного транспорту. Кадастровий номер земельної ділянки 5123783200:01:003:2199. Правовстановлюючим документом на земельну ділянку є Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №197434237 від 23.01.2020.
Згідно з п.2.1.1 договору Землекористувач має право своєчасно отримувати від Сервітуарія щомісячну плату за користування земельною ділянкою у строки, визначені цим договором.
Відповідно до п.2.4.11 Сервітуарій зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування земельною ділянкою відповідно до розділу 3 цього договору.
Згідно з п.п.3.1,3.2 договору сторони домовилися, що Сервітуарій сплачує плату за користування земельною ділянкою у грошовій формі в розмірі 122201 грн. 77 коп. на місяць. Оплата за користування земельною ділянкою, а саме 122201 грн. 77 коп. здійснюється шляхом перерахування Сервітуарієм коштів на поточний рахунок Землекористувача. Кошти перераховуються до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, після державної реєстрації договору або протягом трьох банківських днів з моменту виставлення землекористувачем рахунку-фактури.
Відповідно до п.3.3 договору ціна цього договору складається із суми всіх місячних платежів протягом строку дії цього договору та складає 7332106 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 20% 1222017 грн. 70 коп.
Згідно з п.п.4.1-4.3 договору за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно з законодавством України та цим договором. У разі порушення грошових зобов'язань за цим договором Сервітуарій сплачує Землекористувачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від несплаченої суми за кожен день прострочення. У разі прострочення виконання Сервітуарієм грошового зобов'язання, на вимогу Землекористувача Сервітуарій зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до п.6.1 договору цей договір набирає чинності з дати його державної реєстрації права земельного сервітуту у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за місцем знаходження земельної ділянки та діє протягом 5 років.
Згідно з п.п.7.1-7.3 договору жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором у разі настання обставин непереборної сили, надзвичайних та невідворотних обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, у разі дії або бездіяльність державних органів та її представників, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, антитерористична операція, дії суспільного ворога, акти тероризму, диверсії, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, циклон, ураган, буревій, повінь, пожежа, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха та інші випадки передбачені законодавством. Сторони у п'ятиденний строк повинні сповістити одна одну про початок дії вказаних обставин, що в подальшому має бути підтверджено документом, виданим Торгово-промисловою палатою України. Неповідомлення, а також несвоєчасне повідомлення про обставини непереборної сили, позбавляє сторону права посилання на них. Неповідомлення, а також несвоєчасне повідомлення про обставини непереборної сили, позбавляє сторону права посилання на них.
В матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №217205531 від 21.07.2020, з якого вбачається реєстрація за відповідачем іншого речового права - права користування (сервітуту) щодо земельної ділянки кадастровий номер 5123783200:01:003:2199 на підставі договору про встановлення земельного сервітуту від 23.01.2020.
Також господарським судом встановлено, на виконання умов договору за період з листопада 2022 по серпень 2024 позивачем виставлялись відповідачу наступні рахунки: №67/191 від 11.11.2022 на суму 122 201,77 грн., №126/191 від 06.12.2022 на суму 122 201,77 грн., №1/191 від 16.01.2023 на суму 122 201,77 грн., №8/191 від 14.02.2023 на суму 122 201,77 грн., №18/191 від 06.03.2023 на суму 122 201,77 грн., №23/191 від 03.04.2023 на суму 122 201,77 грн., №28/191 від 03.05.2023 на суму 122 201,77 грн., №33/191 від 05.06.2023 на суму 122 201,77 грн., №40/191 від 04.07.2023 на суму 122 201,77 грн., №48/191 від 04.08.2023 на суму 122 201,77 грн., №57/191 від 05.09.2023 на суму 122 201,77 грн., №69/191 від 08.10.2023 на суму 122 201,77 грн., №77/191 від 10.11.2023 на суму 122 201,77 грн., №151/191 від 05.12.2023 на суму 122 201,77 грн., №1/191 від 08.01.2024 на суму 122 201,77 грн., №11/191 від 12.02.2024 на суму 122 201,77 грн., №21/191 від 05.03.2024 на суму 122 201,77 грн., №34/191 від 05.04.2024 на суму 122 201,77 грн., №36/191 від 03.05.2024 на суму 122 201,77 грн., №63/191 від 17.06.2024 на суму 122 201,77 грн., №196/191 від 31.07.2024 на суму 122 201,77 грн., №205/191 від 05.08.2024 на суму 122 201,77 грн.
У листі від 14.08.2024 №04/134 позивач просив відповідача в строк до 23.08.2024 сплатити наявну заборгованість та разом з листом надіслав відповідачу рахунки №11/191 від 12.02.2024, №21/191 від 05.03.2024, , №34/191 від 05.04.2024, №36/191 від 03.05.2024, №63/191 від 17.06.2024, №196/191 від 31.07.2024, №205/191 від 05.08.2024.
В свою чергу відповідач посилається на неможливість належного виконання зобов'язань за договором у зв'язку із виникненням обставин непереборної сили, на підтвердження чого надано лист 22.06.2022 №41/64, в якому відповідач звернувся до позивача та повідомив, що з 24.02.2022 відповідач призупинив здійснювати своє право користування земельною ділянкою за договором та втратив можливості виконувати свої грошові зобов'язання на невизначений строк. Тому, керуючись ст. 7 Договору, відповідач сповістив позивача про дію з 24.02.2022 обставин непереборної сили, які мають вплив на стан виконання зобов'язань за договором, та за які ПрАТ «ІСРЗ» не відповідає, а також просив прийняти до уваги, шо затримка у даному повідомленні виникла в зв'язку з тими ж обставинами, оскільки з початком військової агресії більшість персоналу втратило змогу і надалі виконувати свої трудові обов'язки або евакуювалась. Також у листі відповідач просив позивача розглянути можливість не нараховувати (відкоригувати вже наявну) заборгованість ПрАТ «ІСРЗ» за користування земельною ділянкою під час воєнного стану та/або оформити додаткову угоду до договору про призупинення його дії на той же період.
До вказаного листа додано лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, який адресований всім, кого це стосується, та згідно з яким ТПП України цим засвідчує форс- мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Також до матеріалів справи відповідачем надано:
- наказ відповідача від 24.03.2022 №44 «Про призупинення діяльності підприємства в умовах воєнного стану»;
- наказ відповідача від 24.03.2022 №49/к/тр «Щодо трудових відносин в умовах воєнного стану»;
- витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У листі від 06.12.2024 №79/24-028 відповідач пропонував позивачу врегулювати ситуацію, яка склалась наступним шляхом: відповідач сплачує суму основної заборгованості, а позивач в свою чергу розгляне можливість не нараховувати та відмовитись від стягнення штрафних санкцій.
Під час розгляду даної справи відповідач частково оплатив заявлену до стягнення суму основної заборгованості, про що в матеріалах справи наявна платіжна інструкція від 06.11.2024 №72935 про сплату основного боргу у розмірі 122 201,77 грн. у зв'язку із чим судом постановлено ухвалу про закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог.
Доказів сплати решти заявлених до стягнення позовних вимог до суду не надано.
Висновки суду.
Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом, між сторонами у справі укладений договір про встановлення земельного сервітуту від 23.01.2020, за умовами якого позивач надав невиключне право обмеженого користування частиною земельної ділянки, яка розташована по ст. Ксенієве на території Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій, через земельну ділянку (укладання та експлуатація під'їзних і додаткових приймально-відправних колій), а відповідач зобов'язався вносити плату за користування земельною ділянкою в розмірі 122201,77 грн. щомісячно до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, після державної реєстрації договору або протягом трьох банківських днів з моменту виставлення землекористувачем рахунку-фактури.
В матеріалах справи наявні докази державної реєстрації договору - відповідний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №217205531 від 21.07.2020, а відтак, строк оплати за договором становить - до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від факту виставлення позивачем відповідачу рахунку-фактури.
Згідно вимог ч.7 ст. 193 ГК України законодавцем в імперативному порядку закріплено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Між тим, як вище встановлено господарським судом, відповідач неналежним чином виконував зобов'язання з внесення плати за користування земельною ділянкою у період з листопада 2022 по серпень 2024, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість, розмір якої, із врахуванням часткової оплати заборгованості в сумі 122 201,77 грн., становить 2 566 237,17 грн., та яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п.4.2 договору у разі порушення грошових зобов'язань за цим договором відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір пені за загальний період з 16.12.2022 по 16.09.2024 становить 416 610,19 грн., судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку не враховано положення ч.5 ст.254 ЦК України.
За таких обставин судом самостійно, в межах заявленого позивачем періоду нарахування, здійснено розрахунок пені, розмір якої за розрахунком суду становить 415 465,65 грн.
Водночас, господарський суд враховує норми матеріального права, а саме ч.3 ст. 551 ЦК України, які встановлюють, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.
Окрім того, господарський суд враховує правовий висновок, який викладений у постанові ОП КГС від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, згідно з яким розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду. Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
З огляду на вищевикладене, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру неустойки (пені, штрафу), а також виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії росії проти України, враховуючи, що період прострочення відповідача припадає на період дії воєнного стану та відповідачем здійснюються дії щодо часткової оплати виниклої заборгованості, господарський суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру нарахованої відповідачу пені на 90% - до 41 546,57 грн.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір інфляційних втрат за загальний період з січня 2023 по серпень 2024 становить 134 936,37 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.
Перевіривши розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір 3 % річних за загальний період з 16.12.2022 по 16.09.2024 становить 70 927,89 грн., господарським судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку не враховано положення ч.5 ст.254 ЦК України.
За таких обставин судом самостійно, в межах заявленого позивачем періоду нарахування, здійснено розрахунок 3% річних, розмір яких за розрахунком суду становить 70 847,59 грн, які підлягають стягнення з відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст.76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, Господарський суд Одеської області дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Одеська залізниця».
При цьому господарський суд не приймає до уваги наданий відповідачем лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 в якості підтвердження форс-мажорних обставин, оскільки такий лист адресований всім кого це стосується. Це означає, що кожному, кого це стосується, слід доводити причинний зв'язок між війною і неможливістю виконати свої (в т.ч. й грошові) зобов'язання. Адже обставини для суб'єктів господарювання суттєво різняться в залежності від того де знаходиться їх виробництво, місце господарської діяльності: на лінії фронту, на тимчасово окупованих територіях, чи в тилу.
Верховний Суд у постанові від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.
Водночас з приводу викладених у листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 обставин господарський суд зауважує, що розв'язання повномасштабної збройної агресії та введення воєнного стану є виключними важкими обставинами, які у рівній мірі впливають на обидві сторони.
На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог із покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору щодо всієї суми правомірно заявленого розміру пені.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Одеська залізниця» задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства “ІСРЗ» (68093, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Космонавтів, 59-Б, код ЄДРПОУ 32333962) на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Є. Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Одеська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ ВП 40081200) основну заборгованість за договором у розмірі 2 566 237 (два мільйони п'ятсот шістдесят шість тисяч двісті тридцять сім) грн. 17 коп., пеню у розмірі 41 546 (сорок одна тисяча п'ятсот сорок шість) грн. 57 коп., 3% річних у розмірі 70 847 (сімдесят тисяч вісімсот сорок сім) грн. 59 коп., інфляційні втрати у розмірі 134 936 (сто тридцять чотири тисячі дев'ятсот тридцять шість) грн. 37 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 38 249 (тридцять вісім тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 84 коп.
3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 27.02.2025.
Суддя Г.Є. Смелянець