про забезпечення позову
26 лютого 2025 року Справа № 915/292/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.
розглянувши заяву Фермерського господарства "Колос" (57230, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Білозірка, код ЄДРПОУ 30405651) № 01-20/915/1243/21/3102 від 24.02.2025 про забезпечення позову у справі
за позовом: Фермерського господарства "Колос" (57230, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Білозірка, код ЄДРПОУ 30405651, ліквідатор Багінський А.О., 29017, м. Хмельницький, вул. Зарічнанська, 5/3, оф. 312)
до відповідачів:
1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
3) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )
про: визнання недійсними договорів купівлі-продажу, дарування квартири та відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення права власності за відповідачем-1
У провадженні Господарського суду Миколаївської області розглядається справа №915/1243/21 про банкрутство Фермерського господарства "Колос".
За наслідками проведеного підсумкового засідання, суд постановою від 29.02.2024, зокрема, визнав банкрутом Фермерського господарства "Колос"; відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Багінського А.О. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1871 від 20.12.2018).
Від Фермерського господарства "Колос" до Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява, сформована в системі "Електронний суд" № б/н від 24.02.2025 (вх. № 2744/25 від 24.02.2025), до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якій позивач просить суд розглянути спір в рамках справи про банкрутство Фермерського господарства "Колос" та:
1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 05.06.2019, реєстровий номер 404, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за яким продано кв. АДРЕСА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Гавелею Оксаною Олександрівною.
2. Визнати недійсним договір дарування квартири від 30.03.2020, реєстровий номер 180, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за яким подаровано кв. АДРЕСА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Вітовського районного нотаріального округу Миколаївської області Реуковою Наталією Анатоліївною, та припинити право власності ОСОБА_3 на вказану квартиру.
3. Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення права власності на кв. АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 , для чого вчинити реєстраційну дію шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 (відповідач-1), відчужуючи належне йому на праві власності нерухоме майно (квартиру АДРЕСА_3 ), ігноруючи власний обов'язок діяти добросовісно відносно кредиторів, усвідомлював наявність у нього зобов'язань фінансового характеру перед кредиторами АТ "Банк кредит Дніпро", ПАТ "Агрорний фонд", НАК "Украгролізинг", ТОВ "Амако Україна", та заздалегідь передбачав існування негативних наслідків для нього у випадку примусового виконання судового рішення про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на таке майно, мав на меті приховання вказаного майна від кредиторів, а тому не мав права на його відчуження, не перестав бути власником квартири проти протиправного її продажу, а тому ОСОБА_2 не став правомірним власником спірного майна та не набув права на розпорядження ним в майбутньому для укладання договору дарування вказаного нерухомого майна.
Разом з позовною заявою до суду від Фермерського господарства "Колос" надійшла заява про забезпечення позову № 01-20/915/1243/21/3102 від 24.02.2025 (вх. № 2747/25 від 24.02.2025), в якій заявник просить суд:
1. Накласти арешт на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1096081048101), а саме квартиру АДРЕСА_3 .
2. Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у місті, районним у містах Києві та Севастополі держаним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1096081048101).
В обґрунтування своїх вимог про застосування заходів забезпечення позову позивач посилається на те, що незастосування заходів забезпечення позову може призвести до того, що спірна квартира повторно буде відчужена, що унеможливить в подальшому виконання судового рішення.
Також, позивач зазначає, що ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 27 грудня 2023 року у справі №489/8598/23 було накладено арешт на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1096081048101), а саме квартиру АДРЕСА_3 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ). Разом з тим, після відмови АТ Банк кредит Дніпро від позову, ухвалою цього ж суду заходи забезпечення позову були скасовані.
А відтак небезпека відчуження квартири під час розгляду цієї справи є надзвичайно високою та вірогідною.
Крім того, як вказується у позові, зазначена квартира вперше була відчужена ОСОБА_1 саме під час розгляду Господарським судом Миколаївської області справи № 915/1287/19 про стягнення з нього та його батька ОСОБА_4 боргу за договором поруки, після того як господарський суд відмовив банку у забезпеченні позову.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Суд зазначає, що обраний заявником захід забезпечення позову відповідає пункту 2 частини 1 статті 137 ГПК України.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При вжитті запобіжних заходів суд повинен з'ясувати наявність зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, зокрема, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" (п. 77, Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності.
Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Як було зазначено судом вище, позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до відповідачів про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, дарування квартири та відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення права власності за відповідачем-1.
Слід зазначити, що заходи забезпечення позову, заявлені заявником у заяві про забезпечення позову не є тотожними позовним вимогам, з якими заявник звернуся до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої станом на 24.02.2025, квартира АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_3 , яка є відповідачем у справі.
З метою запобігання зміни права власності на спірну квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, її можливого відчуження, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, відповідно до ст. 136, 137 ГПК України вбачаються підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане нерухоме майно та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірної квартири.
Крім того, такий вид забезпечення позову унеможливить вжиття будь-яких дій з боку відповідачів та інших осіб щодо спірної квартири. Заборона вчиняти реєстраційні дії, накладена судом на суб'єкти державної реєстрації прав на нерухоме майно, є достатньою умовою подальшого виконання судового рішення.
Крім цього, як зазначено у постанові Верховного Суду у справі № 753/22860/17 від 15.09.2020 заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання у майбутньому рішення суду.
З урахуванням викладеного, наявні підстави для застосування заходів забезпечення позову з метою забезпечення ефективного захисту інтересів позивача у спірних правовідносинах.
Згідно з правовим висновком Верховного суду у справі № 640/7285/19 від 17.10.2019, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Таким чином, забезпечення позову допускається як гарантія задоволення законних вимог позивача, зважаючи на те, що вжиття заходів забезпечення не призведе до завдання будь-якої істотної шкоди інтересам сторін у спорі, але невжиття їх може ускладнити або зробити неможливим виконання судового рішення.
Отже, заявлені заходи забезпечення позову в даному випадку є обґрунтованими та співмірними з заявленим позовом, у зв'язку із тим, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Також, суд вважає, що заходи забезпечення позову є співмірними з тими негативними наслідками, які можуть настати у разі, якщо такі заходи не будуть застосовані.
Водночас, суд зазначає, що застосування заходів забезпечення позову не призведе до негативних наслідків для відповідачів.
Засіб забезпечення позову, який просить вжити заявник, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності та наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, з якою заявник звернувся до суду.
Згідно частин 1, 5, 6 статті 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Виходячи з викладеного вище, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 7, 9 ст. 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Згідно ч. 2 ст. 144 ГПК України примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч. 4 ст. 144 ГПК України).
Керуючись ст. 136-140, 144, 145, 233-235, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити заяву Фермерського господарства "Колос" про забезпечення позову №01-20/915/1243/21/3102 від 24.02.2025 (вх. № 2747/25 від 24.02.2025).
2. Вжити заходів забезпечення позову, а саме:
- Накласти арешт на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1096081048101), а саме: квартиру АДРЕСА_3 .
- Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у місті, районним у містах Києві та Севастополі держаним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1096081048101).
3. За даною ухвалою:
Стягувач: Фермерське господарство "Колос" (57230, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Білозірка, код ЄДРПОУ 30405651).
Боржники:
1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
3) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Ухвала є виконавчим документом відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Строк пред'явлення ухвали до виконання відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 144 ГПК України).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255-258 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 26.02.2025.
Суддя В.С. Адаховська