ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.02.2025Справа № 910/8811/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (пров. Дежньова, 9, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50000)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (вул. Менделєєва, буд. 12, офіс 94/1, м. Київ, 01103)
про стягнення 46 102,98 грн.
Представники сторін: не викликались.
Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" про стягнення 46 102,98 грн.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем як споживачем зобов'язань зі своєчасної оплати послуг з централізованого опалення та абонентського обслуговування, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Через канцелярію суду 28.06.2023 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 12.06.2023 року надійшла заява б/н від 22.06.2023 року про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.
Окрім цього, через канцелярію господарського суду 28.06.2023 року позивачем подано року клопотання згідно ст. 81 ГПК України про витребування у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Косенко О.О. належним чином засвідченої копії договору купівлі - продажу нерухомого майна від 11.01.2023 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8811/23 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності клопотань будь - якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України вирішено розгляд справи №910/8811/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Також вказаною ухвалою суду у зв'язку з самостійним отриманням з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на час відкриття провадження у справі копії зазначеного в клопотанні про витребування доказів договору купівлі - продажу нерухомого майна від 11.01.2023 року, копія якого долучена до матеріалів справи, судом відповідне клопотання позивача про згідно ст. 81 ГПК України витребування доказів залишене без розгляду.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд зазначає, що згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи № 910/8811/23 та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 25.07.2023 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: вул. Менделєєва, буд. 12, офіс 94/1, м. Київ, 01103, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Так, про відкриття провадження у справі №910/8811/23 відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення 02.08.2023 року поштового відправлення №0105494831143.
Судом встановлено, що через канцелярію суду 11.08.2023 року від відповідача надійшов відзив б/н від 09.08.2023 року на позовну заяву, з доказами направлення на адресу позивача, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на відсутність у позивача правових підстав вимагати від відповідача здійснення оплати за послуги, надання яких не врегульовано у встановлений законодавством спосіб укладення цивільно-правової угоди, яка є обов'язковою. Також ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» зазначає, що він є неналежним відповідачем, оскільки не було фактичним споживачем теплової енергії. Даний відзив долучено до матеріалів справи.
В свою чергу, від позивача 23.08.2023 року через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив №254/07 від 21.08.2023 року, за змістом якої позивач вказує, що зобов'язання в умовах неукладеного договору про надання послуг з постачання теплової енергії виникає на підставі чинного законодавства, а відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не звільняє відповідачів від обов'язку оплачувати надані їм послуги .
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.
Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтею 167 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив, які визначені також в ухвалі суду від 25.07.2023 року, відповідач мав подати заперечення на відповідь на відзив.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим частиною 1 статті 167 Господарського процесуального кодексу України.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від відповідача на час розгляду справи по суті до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання заперечень на відповідь на відзив та/або про наміру вчинення відповідних дій у відповідності до статі 167 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
Таким чином, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ -КОЛЕКТ» як відповідач не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано заперечення на відповідь на відзив, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України "Про теплопостачання".
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Теплова енергія є товарною продукцією, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Теплогенеруюча організація визначена приписами вказаної статті закону як суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Споживачем теплової енергії є юридична або фізична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Як вбачається зі змісту Статуту Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (код ЄДРПОУ 03342184), затвердженого наказом управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради №254-ум від 07.09.2022 року, підприємство створене з метою отримання прибутку в результаті діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам.
Отже, в розумінні Закону України "Про теплопостачання" позивач є теплопостачальною організацією як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Суд зазначає, що правовідносини щодо постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу підпадають під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України, а також регулюються спеціальним законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України «Про теплопостачання», «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, а також Законом України «Про житлово - комунальні послуги» (зі змінами і доповненнями).
Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно приписів статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець обов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами першою - третьою статті 275 та частиною шостою статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Згідно статті 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Так, взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначені Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (далі - Правила № 1198), відповідно до п. 3 яких споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Умовами п. п. 4, 14 Правил № 1198 визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Частиною 1 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Виконавець комунальної послуги зобов'язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором (частина 2 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»), індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (частина 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
При цьому теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу, своєчасне укладення якого з теплопостачальною організацією є основним обов'язком споживача теплової енергії (частина 4 статті 19 та стаття 24 Закону України «Про теплопостачання»).
Як свідчать матеріали справи, 23.03.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» на підставі договору іпотеки №110379600003, серія та номер: 5052 від 12.09.2006 року, виданого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кульбідою Н.М., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 23.03.2016 року, стало власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
В подальшому, 11.01.2023 року право власності на вищезазначене майно ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» було відчужене гр. ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О.О., зареєстрованому у реєстрі за №12, копія якого наявна в матеріалах справи.
Отже, судом встановлено на підставі аналізу наявних у справі доказів, що позивач як теплопостачальна організація надає послуги постачання теплової енергії (теплопостачання), зокрема, за адресою АДРЕСА_1 , споживачем яких у період з 23.03.2016 року по 11.01.2023 року був відповідач як власник житлового приміщення за вказаною адресою, та на якого покладено обов'язок своєчасного укладення такого договору купівлі - продажу з теплопостачальною організацією.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
При цьому, обов'язку споживача укласти договір відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 Цивільного кодексу України.
Частина перша статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 затверджені Правила користування тепловою енергією (далі - Правила), пунктом 2 яких встановлено, що правила є обов'язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.
Відповідно до пункту 13 Правил послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що всупереч покладеному на відповідача діючим законодавством обов'язку укладання договору на постачання теплової енергії між сторонами письмовий правочин про надання послуг з централізованого опалення в період 01.07.2019 - 04.11.2021 року відсутній.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання комунальних послуг здійснюються безперервно, крім часу перерв на міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами.
Пунктом 29 Правил користування тепловою енергією передбачено, що теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше.
Згідно зі статтею 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством.
Будинок № 30 по вулиці Каштанова у місті Кривий Ріг є багатоповерховим будинком та підключений до централізованої системи опалення, теплопостачання до якої здійснює Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа».
При цьому подання теплоносія до вказаного будинку здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача (у відповідності до п. 5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури № 80 від 18.05.2005 "Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005", де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 2.04.05), які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку, у тому числі квартири, що належала відповідачеві у спірний період.
Наразі, підключення будинку № 30 по вулиці Каштанова у місті Кривий Ріг до централізованого опалення в опалювальні періоди 2019-2023 років підтверджуються складеними представниками КП «Криворіжтепломережа» за участі представників ТОВ «УЮТ-2011» Актами б/н про подачу теплової енергії 17.10.2019 року, 07.11.2020 року, 30.10.2021 року, 06.11.2022 року та Актами б/н про припинення подачі теплової енергії у зв'язку з закінченням опалювального сезону 06.04.2019 року, 15.04.2020 року, 14.04.2021 року, 01.04.2022, копії яких долучено до матеріалів справи.
Водночас суд зазначає, що відповідно до пунктів 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (далі - Правила №630), які втратили чинність 01.05.2022 року на підставі Постанови КМ № 85 від 02.02.2022, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж, встановлена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22 листопада 2005.
Поряд із цим судом встановлено, що відповідачем жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження відключення від теплопостачання житлового будинку за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Каштанова, буд. 30 суду не надано.
За таких обставин судом встановлено, що КПТМ «Криворіжтепломережа» виконано зобов'язання з постачання теплової енергії, зокрема, в період 01.07.2019 - 10.01.2023 року, а відповідачем, у свою чергу, прийнято та спожито теплову енергію без будь - яких зауважень.
Суд зазначає, що приписами статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч. 2 ст.7 вказаного Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Отже, споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуги в повному обсязі, якщо він фактично користується ними.
Відтак, за висновками суду, в період 01.07.2019 - 04.11.2021 зобов'язання відповідача оплатити послуги з централізованого опалення виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.
Крім того, відповідно до статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
За висновками суду, недійсність договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому зобов'язання, що виникли між сторонами, є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.
Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
За умовами частини 1 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
За приписами ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Згідно статті 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Відповідно до пункту 12 Правил №630 у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.
Також суд зазначає, що згідно Закону України "Про теплопостачання" та Правил надання послуги з постачання теплової енергії, підприємство обліковує постачання теплової енергії засобами комерційного обліку, або розрахунковим способом (пропорційно).
Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, передбачено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів- розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг № 315 від 22.11.2018 року.
У разі обліку постачання теплової енергії за приладом обліку - інформація отримана підприємством у звітах за період (як правило місячний) є підставою для внесення даних до систем автоматизованого розрахунку (програмних комплексів) споживання теплової енергії.
Після чого, програмні комплекси в автоматичному режимі здійснюють нарахування, формують рахунки на оплату для різних категорій споживачів. Отже, для КП «Криворіжтепломережа» вказані звіти є первинними документами, які використовуються при здійсненні господарської діяльності позивача та визначенні обсягу теплової енергії, спожитої відповідачем як споживачем.
Згідно приписів Правил надання послуги з постачання теплової енергії одиницею вимірювання обсягу (кількості) спожитої споживачем теплової енергії є гігакалорія (Гкал).
Для переведення одиниць вимірювання теплової енергії приладами обліку застосовуються коефіцієнти 1 Гкал = 1162,2 кВтг, 1 кВтг = 0,000859 Гкал, 1 Гкал = 4,1868 ГДж, 1 ГДж = 0,2388 Гкал (п. 18 Правил).
Комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки (п. 19 Правил).
Як вбачається з матеріалів справ, позивачем надано до позову звіти (зведені відомості) про споживання теплової енергії за адресою вул. Каштанова, 30, м. Кривий Ріг за спірний період з 17.10.2019 року по 24.03.2023 року, в яких зазначено дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції - відомість реєстрації параметрів, реквізити приладу обліку, одиницю виміру господарської операції Гкалл, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, згідно яких фіксується кількість поставленої на житловий будинок теплової енергії - в Гігакалоріях (Гкал) згідно приладу обліку будинку, які (Гкал) в подальшому позивач розподіляє на спірне приміщення відповідача.
Отже, фактичне отримання відповідачем послуг з опалення, що надавалися позивачем безперервно в межах відповідних опалювальних періодів в будинку за адресою: м. Кривий Ріг, вулиця Каштанова, 30, підтверджується актами підключення будинку до централізованого опалення, Актами б/н про припинення подачі теплової енергії у зв'язку з закінченням опалювального сезону, а також зведеними відомостями добових даних тепло лічильників за період з 17.10.2019 року по 24.03.2023 року.
Разом з цим, 01.05.2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг», та приписами статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено плату за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг. Платіж розраховано на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг».
Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01.10.2021 Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, викладено в новій редакції.
Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Згідно пункту 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 4 статті 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Частиною 5 статті 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії затверджено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів від 08.09.2021 № 1022) (далі - Правила № 830).
Як встановлено судом, Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" як виконавцем послуг 05.10.2021 року на своєму офіційному сайті було розміщено індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
При цьому в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані суду докази на підтвердження того, що співвласниками багатоквартирного будинку за адресою вул. Каштанова, 30, в якому знаходиться належна відповідачу у спірний період квартира № 11, протягом 30 днів з дня опублікування індивідуального договору на адресу позивача надсилалося рішення про обрання моделі договірних відносин.
Отже, з 05.11.2021 договірні відносини між КП «Криворіжтепломережа» та споживачами власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку за адресою вул. Каштанова, 30, м. Кривий Ріг врегульовані індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, який фактично укладено між сторонами.
Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору).
Згідно з пунктом 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.
Відповідно з пунктом 47 договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Наразі, наданими позивачем доказами підтверджується факт споживання відповідачем теплової енергії в період з 05.11.2021 року по 10.01.2023 року.
Доказів звернення відповідача до КП «Криворіжтепломережа» як постачальника теплової енергії з претензіями щодо ненадання послуги або надання не в повному обсязі/неналежної якості матеріали справи не містять.
За таких обставин судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з постачання теплової енергії, обумовлені індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, укладеним шляхом приєднання до публічного договору , а відповідачем, у свою чергу, прийнято та спожито теплову енергію в період 05.11.2021 - 10.01.2023 без будь - яких зауважень.
Відповідно до пункту 5 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.
Згідно з пунктом 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будинку комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика розподілу № 315).
Пунктом 16 договору передбачено, що на час відсутності вузла комерційного обліку у зв'язку з його ремонтом, проведенням повірки засобу вимірювальної техніки, який є складовою частиною вузла обліку, ведення комерційного обліку здійснюється відповідно до Методики розподілу.
Пунктом 30 вказаного договору встановлено, що плата за послуги постачання теплової енергії складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про які розміщується на веб-сайті виконавця.
У пункті 31 договору зазначено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або офіційному веб-сайті Виконавця http://www.kpts.dp.ua/.
Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (частина 3 пункту 41 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності.
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункти 51, 52 договору).
Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:
- плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;
- плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України;
- плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем проводились нарахування за поставлену теплову енергію відповідно до тарифів на теплову енергію, які встановлені постановою НКРЕКП від 10.12.2018 року №1752 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення, що надається населенню КПТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА», яке є виконавцем цієї послуги», рішенням № 530 від 22.10.2021 року Виконавчого комітету Криворізької міської ради «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуг з постачання теплової енергії Комунальному підприємству теплових мереж «Криворіжтепломережа» з урахуванням інтересів Криворізької міської територіальної громади», на виконання якого позивачем були прийнято Наказ № 712 від 03.11.2021 року з додатком «Про встановлення розміру плати за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії», Наказ №791 від 30.11.2021 року з додатком Про внесення змін до Наказу №712 від 03.11.2021, Наказ №394 від 30.06.2022 року з додатком Про внесення змін до Наказу №712 від 03.11.2021.
Зокрема, на підставі Наказу КПТМ «Криворіжтепломережа» №712 від 03.11.2021 року встановлено розмір плати за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з витратами на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі 33,74 грн. (з ПДВ), та плату за абонентське обслуговування без витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі у розмірі 22,05 грн. (з ПДВ); на підставі Наказу КПТМ «Криворіжтепломережа» №791 від 30.11.2021 року з 01.12.2021 року розмір плати за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з витратами на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі 35,19 грн. (з ПДВ), та плату за абонентське обслуговування без витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі у розмірі 22,05 грн. (з ПДВ).
Окрім цього, згідно з наказом КПТМ "Криворіжтепломережа" від 30.06.2022 року № 394 "Про внесення змін до Наказу № 712 від 03.11.2021 розмір плати за абонентське обслуговування з 01.07.2022 року без витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку складає 17,87 грн. (з ПДВ) та згідно з наказом КПТМ "Криворіжтепломережа" від 29.11.2022 року № 773 "Про внесення змін до Наказу № 712 від 03.11.2021 - з 01.12.2022 без витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку складає 17,70 грн.
Відтак, судом встановлено за матеріалами справи та відповідачем не спростовано, що відповідно до рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради та Закону України «Про теплопостачання» позивачем як енергопостачальною організацією по об'єкту споживача ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (м. Кривий Ріг, вул. Каштанова, буд. 30, кв. 11, у період з 01.07.2019 року 10.01.2023 року було надано: послуги з централізованого опалення в період 01.07.2019 - 04.11.2021 на суму 29 097,16 грн., постачання теплової енергії період 05.11.2021 - 10.01.2023 року на суму 16 497,99 грн. та абонентське обслуговування в період 05.11.2021 - 10.01.2023 року на суму 507,83 грн., всього на загальну суму 46 102,98 грн.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно до пункту 40 Правил користування тепловою енергією споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил.
У відповідності до частини 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Крім того, згідно з частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з пунктом 18 Правил №630 розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Пунктом 37 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 року № 85) визначено, що оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором.
Також, згідно пункту 34 індивідуального договору споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Натомість, як встановлено судом, незважаючи на відсутність з боку відповідача претензій щодо якості отриманих послуг, а також за відсутності підтвердженого факту відключення приміщення відповідача від мережі централізованого теплопостачання у передбачений законодавством порядок та спосіб, відповідач своїх зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії та плати за абонентське обслуговування у визначені строки та порядку належним чином не виконав, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед КПТМ «Криворіжтепломережа» в загальному розмірі 46 102,98 грн., у тому числі: 29 097,16 грн. за послугу з централізованого опалення за період з 01.07.2019р. по 04.11.2021р.; 16 497,99 грн. за послугу з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021р. по 10.01.2023р.; 507,83 грн. плата за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021р. по 10.01.2023р.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії та з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією №109/07 від 03.04.2023 року щодо сплати суми заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період 01.07.2019 - 10.01.2023 в сумі 46102,98 грн., яку відповідач відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження рекомендованого відправлення №5000025837329 отримав 11.02.2023 року.
Проте, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, заборгованість з оплати теплової енергії та плати за абонентське обслуговування за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Каштанова, 30, кв. 11, у добровільному порядку відповідачем не сплачена.
Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом згідно матеріалів справи, свої зобов'язання щодо сплати Комунальному підприємству теплових мереж «Криворіжтепломережа» грошових коштів за спожиту теплову енергію та абонентське обслуговування у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства відповідач не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 46 102,98 грн., яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги, позаяк заперечення відповідача ґрунтуються виключно на твердженнях щодо відсутності правових підстав нарахування плати, за відсутності спростувань розміру заборгованості та ненадання її контррозрахунку.
Так, заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація, якою є позивач, має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. У свою чергу, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Статтею 1 зазначеного Закону передбачено: постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (таплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Таким чином, підставою для постачання теплової енергії безпосередньо споживачу є укладений між теплогенеруючою організацією і споживачем договір купівлі-продажу теплової енергії, при цьому оплата здійснюється лише за фактично отриману теплову енергію.
Відтак, на думку відповідач, у позивача відсутні правові підстави вимагати від нього здійснення оплати за послуги, надання яких не врегульовано у встановлений законодавством спосіб шляхом укладення цивільно-правової угоди, яка є обов'язковою та, як наслідок, він не може бути належним відповідачем у даній справі, оскільки не є та не був фактичним споживачем теплової енергії.
Водночас суд відзначає, що встановлений судом факт відсутності письмового договору про надання послуг з теплопостачання сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати спожитих послуг у повному обсязі.
Наразі, в матеріалах справи відсутні докази ненадання з постачання теплової енергії за спірною адресою та/або правомірне відключення відповідача від теплопостачання або забезпечення постачання теплової енергії за адресою м. Кривий Ріг, вул. Каштанова, буд. 30, кв.11, іншою теплопостачальною організацією, відмінною від позивача.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
За частиною 5 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Таким чином суд відзначає, що оскільки законодавством передбачений обов'язок щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, та праву споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, відповідає обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, у разі відмови від оплати таких послуг споживачем з посиланням на відсутність договору такі заперечення не повинні братися до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.04.2020 у справі № 910/7968/19, від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17 та від 25.03.2019 у справі №910/12510/17.
Приписами частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №922/4239/16, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладання договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Отже, підставою для виникнення у відповідача зобов'язань з оплати послуг з постачання теплової енергії без укладеного договору в період 01.07.2019 - 04.11.2021 року є, насамперед, факт надання відповідних послуг, а також доведення обсягу та вартості таких послуг належними та допустимими доказами, адже споживання теплової енергії не може бути безоплатним.
Окрім цього з урахуванням приписів законодавства, які регулюються спірні правовідносини в період 05.11.2021- 10.01.2023 року, за наслідками дослідження наданих доказів судом встановлено факт врегулювання з 05.11.2021 договірних відносин між сторонами індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання текст якого розміщено на сайті КПТМ «Криворіжтепломережа», що укладений в порядку ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги».
Також судом враховано наявність рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 року у справі № 910/2185/20, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 року, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа», зокрема, 47 924,93 грн. суму основного боргу за фактично спожиті послуги центрального опалення у період з 23.03.2016 року по 01.07.2019 року за адресою м. Кривий Ріг, вул. Каштанова, буд. 30, кв.11, під час ухвалення якого судом також встановлено обставини відсутності укладеного між сторонами письмового правочину про надання послуг з централізованого опалення за спірною адресою та фактичне споживання ТОВ «КЕЙ -КОЛЕКТ» послуг центрального опалення у період з 23.03.2016 року по 01.07.2019 року.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується як факт споживання відповідачем теплової енергії, так і факт невиконання відповідачем зобов'язань з її оплати та плати за абонентське обслуговування у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів оплати відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, за висновками суду вимоги позивача про стягнення з відповідача 46 102,98 грн. боргу підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (01042, м.Київ, вул.Іоанна Павла ІІ, буд.4/6, код ЄДРПОУ 37825968) на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (50000, м.Кривий Ріг, пров.Дежньова, 9, код ЄДРПОУ 03342184) 46 102 (сорок шість тисяч со дві) грн. 98 коп - суму основного боргу та судовий збір в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 25 лютого 2025 року.
Суддя А.М. Селівон