вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.02.2025м. ДніпроСправа № 904/5195/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупа і К" (52005, смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області, вул. Кримська, буд. 22; ідентифікаційний код 39708062)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід Агро" (52910, с. Зоряне Синельниківського району Дніпропетровської області, вул. Центральна, буд. 27; ідентифікаційний код 30506220)
про стягнення 201 065 грн. 33 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Крупа і К" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№4976/24 від 26.11.2024) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід Агро" 201 065 грн. 33 коп., що складає 178 950 грн. 00 коп. - заборгованості за послуги, надані за договором від 17.07.2023 №17/07-2 надання послуг з ТО та ремонту техніки, 4 903 грн. 72 коп. - пені, 4 020 грн. 49 коп. - 3% річних та 13 191 грн. 12 коп. - інфляційних нарахувань.
Також просить стягнути з відповідача 2 422 грн. 40 коп. - судового збору.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2024 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У подальшому, позивачем подано заяву (вх.№56018/24 від 03.12.2024) про усунення недоліків, відповідно до якої позивачем було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 02.12.2024.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у відзиві (вх.№58109/24 від 16.12.2024) на позовну заяву просить відмовити позивачу в частині позовних вимог до відповідача про стягнення пені у розмірі 4 903,72 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13 191,12 грн., посилаючись на те, що: - аналіз норм Договору надання послуг з ТО та ремонту техніки №17/07-2 від 17.07.2023 показує, що у зазначеному Договорі відсутні істотні умови договору про надання послуг, а саме: - ціна послуг (в цілому за Договором та кожної з наданих послуг), - строки надання послуг; - сторони не підписували жодної додаткової угоди або кошторису, в яких би могли бути присутні істотні умови договору в цілому та/ або по конкретній наданій послузі; - складені постачальником на підставі та на виконання цього Договору рахунки на оплату та Акти наданих послуг - є первинними документами та не є відповідними документами, де сторони домовилися про істотні умови договору; - сторони не погоджували переліку послуг, що надавалися, та строків їх надання щодо конкретних послуг, ані в Договорі, ані в будь-яких інших додатках до Договору надання послуг (які взагалі не підписувалися сторонами); - є підстави визнавати Договір надання послуг з ТО та ремонту техніки № 17/07-2 від 17.07.2023 року недійсним (неукладеним); - позивач у позовній заяві стверджує, що послуги були надані відповідачу на умовах повної (100 %) передоплати за обслуговування - до моменту їх одержання (у відповідності до пункту 3.2.1. Договору); - далі позивач пише, що на день подання позову після отриманих послуг за Актами надання послуг відповідач з позивачем не розрахувався; - позивач спростував своє твердження про надання позивачем послуг на умовах 100 % передоплати, адже передоплати не було; - оскільки послуги фактично надавалися без передоплати, позивач мав скласти Додаткову угоду або Кошторис на кожну надану послугу, де зазначити строк оплати послуг; - у Договорі відсутні строки оплати послуг, додаткові угоди та/або кошториси не складалися; - у первинних документах (рахунках та актах наданих послуг) строки оплати послуг також відсутні; - фактично послуги надавалися з відстрочкою; - оскільки строки оплати з відстрочкою не встановлені в жодному документі, встановити факт порушення відповідачем строків неможливо; - застосовувати до відповідача відповідальність за прострочення оплати послуг безпідставно, адже відповідальність настає лише у разі наявності факту порушення; - відповідач не визнає вимоги позивача щодо стягнення пені та інфляційних втрат за порушення терміну оплати послуг, оскільки, встановлено факт надання послуг позивачем відповідачу з відстрочкою оплати, але строк оплати по конкретним наданим послугам не зазначений в жодному документі, включаючи первинні документи; - оскільки строк оплати послуг не зазначений, неможливо встановити факт несвоєчасної оплати; - нарахування позивачем пені та інфляційних втрат є необґрунтованим та безпідставним; - відповідач є підприємством аграрного сектора; - про це свідчать основний вид діяльності підприємства, зазначений в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об єднань: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; - 2024 рік став збитковим для підприємства через об'єктивні обставини - погодні умови (засуха), що не залежали від господарських рішень підприємства; - відповідач у 2023 - 2024 році не отримав доходів від своєї господарської діяльності через об'єктивні обставини, що не залежали від нього, що стало однією із головних причин несплати за поставлений товар; - відповідач зазначає, що основна причина несплати за надані послуги є збитковість відповідача у 2023 - 2024 році, що відноситься до підприємств аграрного сектору економіки, яка не залежить від господарської політики відповідача та носить об'єктивний характер; - застосування до відповідача санкцій за несвоєчасну оплату послуг у вигляді пені та інфляційних втрат є необґрунтованим, безпідставним та недоцільним; - відповідач вважає очікувані позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі орієнтовно 30 000,00 грн не співмірними із складністю даної справи, ціною позову.
Позивач у відповіді (вх.№59148/24 від 23.12.2024) на відзив просить позовну заяву у справі №904/5195/24 задовольнити повністю та зазначає про те, що: - Договір надання послуг з ТО та ремонту техніки №17/07-2 від 17.07.2023 був укладений між позивачем та відповідачем з погодженням всіх істотних умов, передбачених статтею 180 ГК України; - вищезазначений договір підписаний сторонами та скріплено їх печатками, тобто відповідач, укладаючи договір поставки, погодився з усіма його умовами, шляхом його добровільного підписання; - поряд з цим відповідач не заперечує факт надання та прийняття останнім послуг за вказаним Договором; - згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; - відповідач не надав до суду доказів визнання недійсним договору надання послуг з ТО та ремонту техніки №17/07-2 від 17.07.2023; - у відповідності пунктом 3.2.1 Договору встановлений порядок розрахунку за надані послуги, а саме - повної (100%) передоплати за обслуговування - до моменту їх одержання; - умови договору дійсно передбачають відстрочку оплати тільки у разі якщо позивач не надав документи, передбачені пунктом 2.5.1. та 2.5.2. Договору, проте відповідач з моменту надання послуг та на день подання відповіді на відзив не посилався на порушення умов Договору позивачем в частині надання документів, тому посилання відповідача про ненастання дати оплати за надані послуги є безпідставними та необґрунтованими; - враховуючи положення пункту 3.2.1 Договору, оплата за надані послуги повинна бути проведена не пізніше дати підписання Актів надання послуг; - посилання відповідача на укладення будь-яких додаткових угод та кошторисів, якими нібито було визначено строки оплати не заслуговують уваги, оскільки їх укладання не передбачено умовами Договору; - незгода відповідача з нарахуванням пені та інфляційних втрат не ґрунтується на положеннях умов Договору поставки та чинного законодавства України; - поряд з цим, заперечуючи проти стягнення штрафних санкцій, інфляційних витрат, відповідач посилається на те, що їх розмір неспівмірний та надто великий відносно суми заборгованості, а основною причиною несплати за поставку товару є збитковість відповідача у 2024 році; - відповідач, посилаючись на форс-мажорні обставини, не підтверджує жодними належними та допустимими доказами їх настання, що не узгоджується з положенням частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України; - відповідач до відзиву не надав жодного доказу його збитковості та засухи у 2024 році; - посилання відповідача на форс-мажорні обставини є безпідставними та необґрунтованими; - підтверджуючі документи щодо обсягу та кількості робіт виконаних адвокатом будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Отже, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Крупа і К", як виконавцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід Агро", як замовником, було укладено договір від 17.07.2023 №17/07-2 надання послуг з ТО та ремонту техніки (надалі - Договір, а.с. 8).
Відповідно до пункту 1.1 Договору замовник дає доручення, а виконавець зобов'язується за плату надати послуги з технічного обслуговування та ремонту техніки замовника.
Пунктом 1.3 Договору визначено, що на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг відповідно до умов цього договору складається акт виконаних робіт.
Згідно з пунктом 2.1 Договору технічне обслуговування і дрібний ремонт техніки відповідно до умов цього договору здійснюються на території замовника.
Поточний та капітальний ремонт техніки відповідно до умов цього договору може здійснюватися як на території замовника, так і на території виконавця. Умови такого обслуговування регулюються за усною домовленістю сторін (пункт 2.2 Договору).
Пунктом 2.5 Договору визначено, що виконавець після здійснення обслуговування надає замовнику наступні документи:
- рахунок на оплату (підпункт 2.5.1);
- акт виконаних робіт (надання послуг) (підпункт 2.5.2);
- зареєстровану податкову накладну (підпункт 2.5.3).
Відповідно до пункту 2.6 Договору факт прийняття робіт (надання послуг) засвідчується підписом в акті виконаних робіт (надання послуг).
Згідно з пунктом 3.1 Договору загальна сума даного договору складається із сумарної вартості усіх актів наданих послуг з урахуванням ПДВ.
Пунктом 3.2 Договору визначено, що оплата за послуги здійснюється на підставі наданих замовнику рахунків, виставлених виконавцем, у національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця на умовах:
3.2.1 в порядку повної (100%) передоплати за обслуговування - до моменту їх одержання;
3.2.2 допускається відстрочка 7 календарних днів з моменту отримання документів, передбачених пунктами 2.5.1, 2.5.2 цього договору.
Цей договір набирає чинності з дати укладення та діє до 31.12.2023 включно. У випадку, якщо на момент закінчення строку дії договору у замовника залишаться невиконаними зобов'язання, що випливають з цього договору, чинність договору у відношенні таких зобов'язань та зобов'язань, що забезпечують їх виконання та відшкодування збитків, автоматично подовжується до повного їх виконання. Якщо за двадцять календарних днів до закінчення строку дії даного договору будь-яка із сторін письмово не попередить іншу сторону про припинення дії даного договору або між сторонами не буде укладений новий договір, даний договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах (пункт 6.1 Договору).
Як вбачається, на виконання умов Договору позивачем у період з 28.07.2023 по 02.07.2024 включно було надано відповідачеві послуги на загальну суму 178 950 грн. 00 коп., що підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:
- від 28.07.2023 №729 на суму 15 120 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.15 зворотня сторона);
- від 09.08.2023 №796 на суму 12 870 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.16 зворотня сторона);
- від 18.12.2023 №1359 на суму 42 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.17 зворотня сторона);
- від 22.04.2024 №231 на суму 22 620 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.9 зворотня сторона);
- від 30.04.2024 №265 на суму 24 120 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.10 зворотня сторона);
- від 03.05.2024 №290 на суму 24 870 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.11 зворотня сторона);
- від 08.05.2024 №309 на суму 9 750 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.12 зворотня сторона);
- від 16.05.2024 №331 на суму 13 980 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.13 зворотня сторона);
- від 02.07.2024 №752 на суму 13 620 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.14 зворотня сторона).
Як вбачається, кожний акт наданих послуг містить посилання на Договір, а також на відповідний рахунок на оплату, а саме:
- від 28.07.2023 №938 на суму 15 120 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 15);
- від 09.08.2023 №1028 на суму 12 870 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 16);
- від 15.12.2023 №1724 на суму 42 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 17);
- від 22.04.2024 №301 на суму 22 620 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 9);
- від 30.04.2024 №350 на суму 24 120 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 10);
- від 02.05.2024 №369 на суму 24 870 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 11);
- від 07.05.2024 №387 на суму 9 750 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 12);
- від 16.05.2024 №422 на суму 13 980 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 13);
- від 02.07.2024 №890 на суму 13 620 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 14).
Позивач стверджує, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість за надані за Договором послуги в розмірі 178 950 грн. 00 коп. та зазначає, що, оскільки послуги були надані відповідачеві повністю без 100% попередньої оплати, обов'язок відповідача зі сплати за надані послуги є таким, що настав з дати надання послуг, яка зазначена у відповідних актах надання послуг; відповідач проти цього заперечує, посилаючись, зокрема, на те, що, оскільки у Договорі відсутні строки оплати послуг, додаткові угоди та/або кошториси не складалися, у первинних документах (рахунках та актах надання послуг) строки оплати також відсутні, не має підстав для застосування до відповідача відповідальності за прострочення оплати послуг та просить відмовити позивачу в позовних вимогах в частині стягнення пені в розмірі 4 903 грн. 72 коп. та інфляційних втрат у розмірі 13 191 грн. 12 коп., що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається, умовами Договору (пункт 3.2) визначено, що оплата за послуги здійснюється на підставі наданих замовнику рахунків, виставлених виконавцем, у національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця на умовах:
3.2.1 в порядку повної (100%) передоплати за обслуговування - до моменту їх одержання;
3.2.2 допускається відстрочка 7 календарних днів з моменту отримання документів, передбачених п.п.2.5.1, 2.5.2 цього договору.
При цьому, позивач у відповіді на відзив зазначає, що пунктом 3.2.1. Договору встановлений порядок розрахунку за надані послуги, а саме - повної (100%) передоплати за обслуговування - до моменту їх одержання. Умови договору дійсно передбачають відстрочку оплати тільки у разі якщо позивач не надав документи передбачені підпунктами 2.5.1 та 2.5.2 Договору, проте відповідач з моменту надання послуг та на день подання відповіді на відзив не посилався на порушення умов Договору позивачем в частині надання документів, тому, враховуючи положення підпункту 3.2.1. Договору, оплата за надані послуги повинна бути проведена не пізніше дати підписання Актів надання послуг.
Судом враховано, що в матеріалах справи наявні оформлені позивачем рахунки на оплату, які містять посилання на Договір, а також акти надання послуг, кожен з яких містить посилання як на Договір так і на рахунок на оплату.
Отже, враховуючи викладене, а також положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, строк оплати за наданні послуги є таким, що настав, у семиденний строк з дати виставлення позивачем рахунків на оплату, які є вимогою на оплату, а саме:
- за актом від 28.07.2023 №729 (рахунок на оплату від 28.07.2023 №928) - 04.08.2023 (28.07.2023 + 7 днів);
- за актом від 09.08.2023 №796 (рахунок на оплату від 09.08.2023 №1028) - 16.08.2023 (09.08.2023 + 7 днів);
- за актом від 18.12.2023 №1359 (рахунок на оплату від 15.12.2023 №1724) - 22.12.2023 (15.12.2023 + 7 днів);
- за актом від 22.04.2024 №231 (рахунок на оплату від 22.04.2024 №301) - 29.04.2024 (22.04.2024 + 7 днів);
- за актом від 30.04.2024 №265 (рахунок на оплату від 30.04.2024 №350) - 07.05.2024 (30.04.2024 + 7 днів);
- за актом від 03.05.2024 №290 (рахунок на оплату від 02.05.2024 №369) - 09.05.2024 (02.05.2024 + 7 днів);
- за актом від 08.05.2024 №309 (рахунок на оплату від 07.05.2024 №387) - 14.05.2024 (07.05.2024 + 7 днів);
- за актом від 16.05.2024 №331 (рахунок на оплату від 16.05.2024 №422) - 23.05.2024 (16.05.2024 + 7 днів);
- за актом від 02.07.2024 №752 (рахунок на оплату від 02.07.2024 №890) - 09.07.2024 (02.07.2024 +7 днів).
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність).
Судом встановлено, що надані первинні документи на загальну суму 178 950 грн., що складені між позивачем та відповідачем, в розумінні вказаного Закону є такими, що підтверджують здійснення господарських операцій по виконанню робіт/наданню послуг за Договором позивачем відповідачеві.
Враховуючи, що сплата відповідачем не проводилася, сума заборгованості за надані послуги складає 178 950 грн. 00 коп.
На час розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.
Судом враховано, що у відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити лише в частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 4 903 грн. 72 коп. та інфляційних в розмірі 13 191 грн. 12 коп.
Щодо заперечень відповідача
Суд критично оцінює доводи відповідача щодо того, що є підстави для визнання Договору недійсним (неукладеним) та вважає за необхідне зазначити таке.
Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
На час розгляду справи доказів визнання Договору недійсним сторонами не надано, матеріали справи не містять.
Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Аналогічні положення містить стаття 180 Господарського кодексу України.
Як вбачається, у пункті 1.1 Договору сторони узгодили надання послуг з технічного обслуговування та ремонту техніки замовника.
У пункті 3.1 сторони узгодили, що загальна сума Договору складається із сумарної вартості усіх актів наданих послуг.
В матеріалах справи наявні підписані сторонами без зауважень та заперечень акти надання послуг з переліком наданих виконавцем та прийнятих замовником послуг.
В матеріалах справи відсутні докази наявності заперечень або зауважень відповідача щодо кількості, вартості та якості наданих позивачем послуг у період з 28.07.2023 по 02.07.2024.
Враховуючи викладене, суд не приймає, відхиляє аргументи відповідача.
Стосовно посилання відповідача на те, що 2024 став збитковим для відповідача через об'єктивні обставини - погодні умови (засуха), що не залежали від господарських рішень підприємства відповідача суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як вбачається, посилаючись на вказані обставини, відповідач зазначає, що підтверджуючі документи додаються, проте, документів, які б підтверджували аргументи відповідача, відповідачем не надано, матеріали справи не містять, відсутні.
Слід також враховувати, що сторони, укладаючи договір, погодили всі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строки оплати наданих послуг. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань.
Необхідно врахувати, що відповідач, як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, приймаючи надані позивачем послуги у період з 28.07.2023 по 02.07.2024 включно на загальну суму 178 950 грн. 00 коп., усвідомлював необхідність його оплати у передбачені договором строки, з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов'язання у погоджені сторонами строки.
Проте, відповідач майже дванадцять місяців приймав надані позивачем послуги без жодних застережень.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому.
В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по Договору від 17.07.2023 №17/07-2 надання послуг з ТО та ремонту техніки.
З урахуванням наведеного суд вважає, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов'язання.
Відтак, аргументи відповідача судом відхиляються, як такі, що спростовані матеріалами справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за надані позивачем послуги в розмірі 178 950 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо нарахування пені
Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання; у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 550 Цивільного кодексу України).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Разом з тим за частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 4.2 Договору у разі несвоєчасної оплати замовником послуг замовник сплачує пеню в розмірі 0,01% (не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Як вбачається, позивачем з посиланням на пункт 4.2 Договору у зв'язку з порушенням відповідачем строку оплати за надані послуги нараховано пеню в розмірі 4 903 грн. 72 коп. за загальний період з 29.07.2023 по 22.11.2024.
Перевіривши розрахунок судом встановлено, що по-перше, позивачем не вірно визначено перший день прострочення, як вже зазначалося вище, строк оплати за надані послуги є таким, що настав:
- за актом від 28.07.2023 №729 (рахунок на оплату від 28.07.2023 №928) - 04.08.2023 (28.07.2023 + 7 днів); отже, першим днем прострочення є 05.08.2023;
- за актом від 09.08.2023 №796 (рахунок на оплату від 09.08.2023 №1028) - 16.08.2023 (09.08.2023 + 7 днів); отже, першим днем прострочення є 17.08.2023;
- за актом від 18.12.2023 №1359 (рахунок на оплату від 15.12.2023 №1724) - 22.12.2023 (15.12.2023 + 7 днів); отже, першим днем прострочення є 23.12.2023;
- за актом від 22.04.2024 №231 (рахунок на оплату від 22.04.2024 №301) - 29.04.2024 (22.04.2024 + 7 днів); отже, першим днем прострочення є 30.04.2024;
- за актом від 30.04.2024 №265 (рахунок на оплату від 30.04.2024 №350) - 07.05.2024 (30.04.2024 + 7 днів); отже, першим днем прострочення є 08.05.2024;
- за актом від 03.05.2024 №290 (рахунок на оплату від 02.05.2024 №369) - 09.05.2024 (02.05.2024 + 7 днів); отже, першим днем прострочення є 10.05.2024;
- за актом від 08.05.2024 №309 (рахунок на оплату від 07.05.2024 №387) - 14.05.2024 (07.05.2024 + 7 днів); отже, першим днем прострочення є 15.05.2024;
- за актом від 16.05.2024 №331 (рахунок на оплату від 16.05.2024 №422) - 23.05.2024 (16.05.2024 + 7 днів); отже, першим днем прострочення є 24.05.2024;
- за актом від 02.07.2024 №752 (рахунок на оплату від 02.07.2024 №890) - 09.07.2024 (02.07.2024 +7 днів); отже, першим днем прострочення є 10.07.2024.
По-друге, розрахунок заявленої пені не відповідає вимогам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
На практиці необхідно розмежовувати механізм (формулу) обчислення пені, який характеризує таку її ознаку, як нарахування за кожен день прострочення (поденне нарахування), та строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), який регулює частина 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Формулювання, яке містить частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України та кореспондуючі їй норми інших нормативних актів, у тому числі умови договору (у разі відображення, зазначення сторонами подібного в договорі), лише вирізняють (ідентифікують) пеню серед неустойки (інших штрафних санкцій) та визначають механізм (формулу) її обчислення, однак жодним чином не стосуються питання щодо граничного строку, за який може бути нарахована пеня.
Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, установлений договором.
У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
У справі, яка розглядалася, судом встановлено, що умови Договору не містять будь-яких додаткових застережень (зокрема, "до повного виконання зобов'язання", "до повної сплати заборгованості", "до повного погашення боргу" тощо), які свідчили б про визначення в них іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж визначеного частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, тому пеня за прострочення виконання відповідачем як замовником зобов'язань за договором має нараховуватися за період шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №911/952/22.
Після перевірки рохрахунку судом, розмір пені складає:
- за актом від 28.07.2023 №729 (рахунок на оплату від 28.07.2023 №928) за період з 05.08.2023 по 06.02.2024 включно - 281 грн. 23 коп.;
- за актом від 09.08.2023 №796 (рахунок на оплату від 09.08.2023 №1028) за період з 17.08.2023 по 18.02.2024 включно - 239 грн. 38 коп.;
- за актом від 18.12.2023 №1359 (рахунок на оплату від 15.12.2023 №1724) за період з 23.12.2023 по 24.06.2024 включно - 777 грн. 00 коп.;
- за актом від 22.04.2024 №231 (рахунок на оплату від 22.04.2024 №301) за період з 30.04.2024 по 31.10.2024 включно - 418 грн. 47 коп.;
- за актом від 30.04.2024 №265 (рахунок на оплату від 30.04.2024 №350) за період з 08.05.2024 по 09.11.2024 включно - 448 грн. 63 коп.;
- за актом від 03.05.2024 №290 (рахунок на оплату від 02.05.2024 №369) за період з 10.05.2024 по 11.11.2024 включно - 462 грн. 58 коп.;
- за актом від 08.05.2024 №309 (рахунок на оплату від 07.05.2024 №387) за період з 15.05.2024 по 16.11.2024 включно - 181 грн. 35 коп.;
- за актом від 16.05.2024 №331 (рахунок на оплату від 16.05.2024 №422) за період з 24.05.2024 по 22.11.2024 включно - 255 грн. 84 коп.;
- за актом від 02.07.2024 №752 (рахунок на оплату від 02.07.2024 №890) за період з 10.07.2024 по 22.11.2024 включно - 185 грн. 23 коп.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь відповідача підлягає стягненню пеня за загальний період з 05.08.2024 по 22.11.2024 включно в розмірі 3 249 грн. 71 коп.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань
Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається позивачем зазначено, що інфляційні нарахування здійснено до 22.11.2024 (включно), при цьому фактично інфляційні нарахування здійснено за загальний період з серпня 2023 по жовтень 2024 включно у розмірі 13 191 грн. 12 коп., а також нараховано 3% річних за загальний період з 29.07.2024 по 22.11.2024 включно.
Суд погоджується з наданим розрахунком інфляційних, вважає його арифметично правильними.
Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що позивачем невірно визначено перший день прострочення, як вже зазначалося вище, строк оплати за надані послуги є таким, що настав:
- за актом від 28.07.2023 №729 (рахунок на оплату від 28.07.2023 №928) - 04.08.2023 (28.07.2023 + 7 днів); отже, першим днем прострочення є 05.08.2023;
- за актом від 09.08.2023 №796 (рахунок на оплату від 09.08.2023 №1028) - 16.08.2023 (09.08.2023 + 7 днів); отже, першим днем прострочення є 17.08.2023;
- за актом від 18.12.2023 №1359 (рахунок на оплату від 15.12.2023 №1724) - 22.12.2023 (15.12.2023 + 7 днів); отже, першим днем прострочення є 23.12.2023;
- за актом від 22.04.2024 №231 (рахунок на оплату від 22.04.2024 №301) - 29.04.2024 (22.04.2024 + 7 днів); отже, першим днем прострочення є 30.04.2024;
- за актом від 30.04.2024 №265 (рахунок на оплату від 30.04.2024 №350) - 07.05.2024 (30.04.2024 + 7 днів); отже, першим днем прострочення є 08.05.2024;
- за актом від 03.05.2024 №290 (рахунок на оплату від 02.05.2024 №369) - 09.05.2024 (02.05.2024 + 7 днів); отже, першим днем прострочення є 10.05.2024;
- за актом від 08.05.2024 №309 (рахунок на оплату від 07.05.2024 №387) - 14.05.2024 (07.05.2024 + 7 днів); отже, першим днем прострочення є 15.05.2024;
- за актом від 16.05.2024 №331 (рахунок на оплату від 16.05.2024 №422) - 23.05.2024 (16.05.2024 + 7 днів); отже, першим днем прострочення є 24.05.2024;
- за актом від 02.07.2024 №752 (рахунок на оплату від 02.07.2024 №890) - 09.07.2024 (02.07.2024 +7 днів); отже, першим днем прострочення є 10.07.2024.
Після перевірки розрахунку судом розмір 3% річних складає:
- за актом від 28.07.2023 №729 (рахунок на оплату від 28.07.2023 №928) за період з 05.08.2023 по 22.11.2024 включно - 590 грн. 43 коп.;
- за актом від 09.08.2023 №796 (рахунок на оплату від 09.08.2023 №1028) за період з 17.08.2023 по 22.11.2024 включно - 489 грн. 88 коп.;
- за актом від 18.12.2023 №1359 (рахунок на оплату від 15.12.2023 №1724) за період з 23.12.2023 по 22.11.2024 включно - 1 153 грн. 35 коп.;
- за актом від 22.04.2024 №231 (рахунок на оплату від 22.04.2024 №301) за період з 30.04.2024 по 22.11.2024 включно - 383 грн. 80 коп.;
- за актом від 30.04.2024 №265 (рахунок на оплату від 30.04.2024 №350) за період з 08.05.2024 по 22.11.2024 включно - 393 грн. 43 коп.;
- за актом від 03.05.2024 №290 (рахунок на оплату від 02.05.2024 №369) за період з 10.05.2024 по 22.11.2024 включно - 401 грн. 59 коп.;
- за актом від 08.05.2024 №309 (рахунок на оплату від 07.05.2024 №387) за період з 15.05.2024 по 22.11.2024 включно - 153 грн. 44 коп.;
- за актом від 16.05.2024 №331 (рахунок на оплату від 16.05.2024 №422) за період з 24.05.2024 по 22.11.2024 включно - 209 грн. 70 коп.;
- за актом від 02.07.2024 №752 (рахунок на оплату від 02.07.2024 №890) за період з 10.07.2024 по 22.11.2024 включно - 151 грн. 83 коп.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в розмірі 3 927 грн. 45 коп. за загальний період з 05.08.2023 по 22.11.2024 включно.
Враховуючи все викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 401 грн. 35 коп. - витрат на сплату судового збору.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупа і К" (52005, смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області, вул. Кримська, буд. 22; ідентифікаційний код 39708062) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід Агро" (52910, с. Зоряне Синельниківського району Дніпропетровської області, вул. Центральна, буд. 27; ідентифікаційний код 30506220) про стягнення 201 065 грн. 33 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід Агро" (52910, с. Зоряне Синельниківського району Дніпропетровської області, вул. Центральна, буд. 27; ідентифікаційний код 30506220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупа і К" (52005, смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області, вул. Кримська, буд. 22; ідентифікаційний код 39708062) 178 950 (сто сімдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп. - заборгованості, 3 249 (три тисячі двісті сорок дев'ять) грн. 71 коп. - пені, 3 927 (три тисячі дев'ятсот двадцять сім) грн. 45 коп. - 3% річних, 13 191 (тринадцять тисяч сто дев'яносто одна) грн. 12 коп. - інфляційних нарахувань та 2 401 (дві тисячі чотириста одна) грн. 35 коп. - витрат на сплату судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
26.02.2025