19 лютого 2025 року м. Харків Справа № 922/2509/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.
при секретарі Пархоменко О.В.
за участю
позивача - Зучек Є.Н., довіреність №2 від 01.01.2025 року;
відповідача- адвокат Суровцов А.Ю., ордер серії АІ№1718835 від 13.12.2024 року; Назаров О.М. - директор, рішення №09 від 22.06.2007 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-оздоровчий центр "ДОЗВІЛЛЯ" - адвоката Суровцова А.Ю. ( вх. №3012Х/1-18)
на рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2024 року у справі № 922/2509/24, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Хотенець П.В.), повний текст якого складено 25.11.2024 року
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-оздоровчий центр "ДОЗВІЛЛЯ", м. Харків
про стягнення 593386,23 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.11.2024 року у справі позов задоволено частково; розірвано договір оренди № 434-ЦМК від 30 березня 2000 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Культурно-оздоровчий центр "ДОЗВІЛЛЯ"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-оздоровчий центр "ДОЗВІЛЛЯ" на користь Державного бюджету 491703,37 грн. орендної плати та 27106,38 грн. пені; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-оздоровчий центр "ДОЗВІЛЛЯ" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1, ідентифікаційний код 44223324, розрахунковий рахунок UA788201720343120001000156774, МФО 820172, ДКС України) 10810,15 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-оздоровчий центр "ДОЗВІЛЛЯ" - адвокат Суровцов А.Ю. з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2024 року та ухвалити нове рішення, яким у позові про розірвання договору оренди та стягнення з відповідача 593386,23 грн. відмовити.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.
Господарський суд першої інстанції проігнорував докази подані відповідачем на підтвердження того, що він у відповідності до ч. 6 ст. 762 ЦК України звільняється від плати за оренду, оскільки за вимогами цієї норми закону, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Місцевий господарський суд не відобразив в оскаржуваному рішенні докази відповідача, які він подав на підтвердження обставин непереборної сили, а саме ракетного обстрілу 05.03.2022 року та неможливості використовувати орендоване майно через обставини, за які він не відповідає.
У зв'язку з пошкодженням об'єкту оренди реалізація мети діяльності відповідача на даний час є неможливою, оскільки усунення наслідків та відновлення об'єкту оренди після ракетного обстрілу, щоб можливо було забезпечити відновлення статутної діяльності товариства так і не відбулось; будь-які нарахування орендної плати, пені та штрафу на пошкоджений об'єкт оренди є фінансово необґрунтованими та незаконними.
Судом першої інстанції не досліджено та не надано правової оцінки висновку експерта №18970 від 02.06.2023 року Національного наукового центру Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.
Відповідач не лише не міг використовувати об'єкт оренди за призначенням, з незалежних від нього причин, але й не міг сплачувати оренду плату через неможливість використовувати орендоване майно; розмір орендної плати, яку нараховував позивач не відповідає вартості об'єкту оренди на момент подання позовної заяви.
Одночасно апелянт просив поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги, оскільки повний текст оскаржуваного рішення апелянтом отримано лише 26.11.2024 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2024 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року, №469/2024 від 23.07.2024 року, №740/2024 від 28.10.2024 року, №26/2025 від 14.01.2025 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 “Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану» встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов'язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2024 року апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-оздоровчий центр "ДОЗВІЛЛЯ" - адвоката Суровцова А.Ю. на рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2024 року у справі № 922/2509/24 залишено без руху; останнього зобов'язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз'яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
31.12.2024 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків (вх.№16674), на виконання вимог ухвали суду від 20.12.2024 року.
31.12.2024 року на адресу суду від апелянта надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№16675), в якому останній просив долучити до матеріалів справи докази про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме копію Сертифікату № 6300-24-2470 від 27 грудня 2024 року, який виданий Харківською торгово-промисловою палатою, які долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.01.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-оздоровчий центр "ДОЗВІЛЛЯ" - адвоката Суровцова А.Ю. на рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2024 року у справі № 922/2509/24; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу до розгляду на 19.02.2025 року об 09:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресом: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; клопотання апелянта про поновлення строку на подання апеляційної скарги не розглядалось, оскільки строк ним пропущений не був; витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2509/24.
09.01.2025 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/2509/24 (вх.№ 356).
09.01.2025 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 364), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що відповідач порушував умови договору в частині внесення орендної плати; відповідачем не доведено, що невиконання договірних зобов'язань обумовлено об'єктивними обставинами.
14.01.2025 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-оздоровчий центр "ДОЗВІЛЛЯ" - адвоката Суровцова А.Ю. надійшла заява (вх.№ 542) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", яку долучено до матеріалів справи, в якій останній просив надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 19.02.2025 року о 09:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцз'язку “EasyCon».
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 року, зокрема, задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-оздоровчий центр "ДОЗВІЛЛЯ" - адвоката Суровцова А.Ю.; судове засідання у справі, призначене на 19.02.2025 року об 09:30 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-оздоровчий центр "ДОЗВІЛЛЯ" - адвоката Суровцова А.Ю. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представника; вчинено інші процесуальні дії.
У судовому засіданні 19.02.2025 року представники відповідача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити; представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Ухвали суду апеляційної інстанції від 03.01.2025 року та від 16.01.2025 року було надіслано Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області та ТОВ "Культурно-оздоровчий центр "ДОЗВІЛЛЯ" до електронного кабінету в системі "Електронний суд".
05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв'язку, в зв'язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.
Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).
Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".
За змістом ч. 1 ст. 11 Закону України “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб сайті судової влади України (з посиланням на веб адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвали суду апеляційної інстанції від 03.01.2025 року та від 16.01.2025 року були у встановленому порядку внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.
Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (регіональне відділення Фонду державного майна України) діє в межах повноважень, які визначені "Положенням про Регіональне відділення Фонду державного майна України», яке затверджено Наказом Фонду державного майна України № 711 від 18 квітня 2023 року.
Згідно пункту 3 "Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України», яке затверджено Наказом Фонду державного майна України № 711 від 18 квітня 2023 року, завданнями регіонального відділення Фонду державного майна України є реалізація повноважень Фонду державного майна України, зокрема державної політики у сфері оренди.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про Фонд державного майна України", повноваженнями Фонду державного майна України в сфері оренди державного майна є здійснення контролю за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна.
Підпунктом "в" пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" встановлено, що Фонд державного майна України здійснює контроль за використанням майна, переданого в оренду, виконанням договорів оренди державного майна.
Згідно пункту 4.4 "Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України», яке затверджено Наказом Фонду державного майна України № 711 від 18 квітня 2023 року, регіональне відділення Фонду державного майна України здійснює повноваження орендодавця державного майна.
Відповідно до пункту 4.5 "Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України», яке затверджено Наказом Фонду державного майна України № 711 від 18 квітня 2023 року, серед основних завдань регіонального відділення Фонду державного майна України є здійснення контролю у сфері передачі державного майна в оренду.
Згідно пункту 5.3 "Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України», яке затверджено Наказом Фонду державного майна України № 711 від 18 квітня 2023 року, регіональне відділення Фонду державного майна України: здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди (абзац 3 пункту 5.3),здійснює контроль за використанням орендованого нерухомого майна (абзац 6 пункту 5.3).
30 березня 2000 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (позивачем, орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Культурно-оздоровчий центр "ДОЗВІЛЛЯ" (відповідачем, орендарем) було укладено договір оренди № 434-ЦМК, відповідно до умов пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс - державний заклад "Станція юних техніків Південної залізниці", розташований за адресою: м. Харків, вул. Залізнична, 24-А, склад і вартість якого визначено відповідно до Акту оцінки та передаточного балансу вказаного закладу, складеного станом на 01 жовтня 1999 року, становить 371277,00 грн.
30 березня 2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 до договору оренди № 434-ЦМК від 30 березня 2000 року, якою строк дії договору оренди № 434-ЦМК було продовжено на 2 роки 11 місяців, тобто з 30 березня 2010 року до 28 лютого 2013 року.
09 квітня 2014 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 6 до договору оренди № 434-ЦМК від 30 березня 2000 року, якою договір оренди № 434-ЦМК було продовжено на 2 роки 11 місяців, тобто до 28 січня 2016 року.
03 липня 2017 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 8 до договору оренди № 434-ЦМК від 30 березня 2000 року, якою договір оренди № 434-ЦМК було продовжено на 2 роки 11 місяців, тобто до 28 грудня 2018 року.
03 жовтня 2017 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 9 до договору оренди № 434-ЦМК від 30 березня 2000 року.
03 листопада 2017 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 7 до договору оренди № 434-ЦМК від 30 березня 2000 року.
29 січня 2019 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 10 до договору оренди № 434-ЦМК від 30 березня 2000 року, якою було продовжено на 3 роки, тобто до 28 грудня 2021 року.
Відповідно до пункту 3.1 договору оренди № 434-ЦМК (в редакції додаткової угоди № 7 від 03 листопада 2017 року), орендна плата визначається на підставі "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу" (Методика), затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць перерахунку - березень 2016 року - 29524,00 грн. (з урахуванням індексу інфляції за березень 2016 року).
Згідно пункту 3.6 договору оренди № 434-ЦМК (в редакції додаткової угоди № 9 від 03 жовтня 2017 року), орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісячно, до 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог Методики, у співвідношенні: безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами, - у розмірі 100 %.
У Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-оздоровчий центр "ДОЗВІЛЛЯ" виникло зобов'язання по сплаті орендної плати за договором оренди № 434-ЦМК від 30 березня 2000 року.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в України" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 5 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року, термін дії якого продовжено.
Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 вересня 2022 року, за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розмішене на території Харківської області (підпункт 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану").
Звільнення від орендної плати відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" здійснюється без окремого рішення орендодавця (підпункт 5 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану").
Підпунктом 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" визначено, що на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше, зокрема, орендарям на територіях визначених у підпункті 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", орендна плата після 30 вересня 2022 року нараховується у розмірі 50% розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації).
Позивачем, згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", Товариство з обмеженою відповідальністю "Культурно-оздоровчий центр "ДОЗВІЛЛЯ" було звільнено за період з 24 лютого 2022 року по 30 вересня 2022 року від сплати орендної плати.
Відповідно до абзацу 4 підпункту 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" за договором оренди № 434-ЦМК з 01 жовтня 2022 року орендна плата мала нараховуватися у розмірі 50% розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації), що відображено в акті звірянні взаєморозрахунків орендної плати за вищезазначеним договором оренди.
Позивач посилається на те, що на момент виникнення спірних правовідносин, вказані зобов'язання по сплаті орендної плати всупереч частині 4 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість з орендної плати перед Державним бюджетом України, за період з жовтня 2022 року по 15 квітня 2024 року у розмірі 527694,63 грн.
Згідно пункту 3.5 договору оренди № 434-ЦМК (в редакції додаткової угоди № 5 від 09 квітня 2014 року) орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується до Державного бюджету, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
У зв'язку з фактичною наявністю у відповідача заборгованості з орендної плати (в частині платежів до Державного бюджету), Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області в порядку пункту 3.5. договору оренди № 434-ЦМК (в редакції додаткової угоди № 5 від 09 квітня 2014 року), було нараховано пеню за період з 15 жовтня 2023 року по 15 квітня 2024 року включно у розмірі 65691,60 грн.
Листом від 18 квітня 2024 року № 17-03-01-01391 позивач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Культурно-оздоровчий центр "ДОЗВІЛЛЯ" про наявну заборгованість з орендної плати та пені і запропонував її сплатити.
До цього листа було додано акт звіряння взаєморозрахунків за договором оренди № 434-ЦМК від 30 березня 2000 року станом на 15 квітня 2024 року в 2 примірниках.
Заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-оздоровчий центр "ДОЗВІЛЛЯ" перед позивачем по пені за період з 15 жовтня 2023 року по 06 грудня 2023 року по договору оренди № 434-ЦМК від 30 березня 2000 року складає 65691,60 грн.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив стягнути з відповідача 527694,63 грн. орендної плати, 65691,60 грн. пені за договором оренди № 434-ЦМК від 30 березня 2000 року та розірвати договір оренди № 434-ЦМК від 30 березня 2000 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Культурно-оздоровчий центр "ДОЗВІЛЛЯ".
14.11.2024 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до статті 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно частини 1 статті 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до статей 526 та 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
За приписами частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, відповідно до статті 230 ГК України, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.
Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В матеріалах справи міститься сертифікат № 6300-22-1311 про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили), згідно якого період дії форс - мажорних обставин (обставини непереборної сили) починається з 24 лютого 2022 року та закінчується 09 листопада 2022 року.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Тому за кожен окремий період нарахування, за який позивач просить стягнути пеню (тобто за кожен повний чи неповний місяць), вона може бути нарахована не на усю суму заборгованості, а тільки на суму боргу за останні шість місяців.
Отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 491703,37 грн. орендної плати та 27106,38 грн. пені за договором оренди № 434-ЦМК від 30 березня 2000 року.
Щодо позовних вимог в частині розірвання договору оренди № 434-ЦМК від 30 березня 2000 року, слід зазначити на таке.
Згідно з частинами 3 та 4 статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК для розірвання договору найму, з настанням правових наслідків, передбачених ЦК.
При цьому, слід враховувати приписи частини 2 статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Згідно частини 1 статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути також розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно частини 2 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Конституційний Суд України вказав на те, що співвідношення між нормами Кодексу і законів, які регулюють особливості найму (оренди) окремих видів майна, полягає в тому, що норми цих законів тією чи іншою мірою встановлюють правовий механізм реалізації відповідної норми Кодексу або передбачають додаткові умови її реалізації, або виключають застосування норм Кодексу, якщо це прямо передбачено ними чи випливає з їхнього змісту (абзац четвертий мотивувальної частини рішення від 10 грудня 2009 року у справі №1-46/2009).
У правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі № 917/28/19 вказано, між іншим, на те, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди комунального майна, як систематичне (два і більше разів) своєчасне (у строк встановлений договором) невнесення орендної плати або несплата її повністю, а також невиконання сторонами інших своїх зобов'язань, в тому числі несплата інших обов'язкових платежів, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).
Аргументи апелянта на те, що господарський суд першої інстанції проігнорував докази подані відповідачем на підтвердження того, що він у відповідності до ч. 6 ст. 762 ЦК України звільняється від плати за оренду, оскільки, як зазначає апелянт, за вимогами цієї норми закону, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає; місцевий господарський суд, на думку апелянта, не відобразив в оскаржуваному рішенні докази відповідача, які він подав на підтвердження обставин непереборної сили, а саме ракетного обстрілу 05.03.2022 року та неможливості використовувати орендоване майно через обставини, за які він не відповідає; у зв'язку з пошкодженням об'єкту оренди реалізація мети діяльності відповідача на даний час є неможливою, оскільки усунення наслідків та відновлення об'єкту оренди після ракетного обстрілу, щоб можливо було забезпечити відновлення статутної діяльності товариства так і не відбулось; будь-які нарахування орендної плати, пені та штрафу на пошкоджений об'єкт оренди є фінансово необґрунтованими та незаконними; відповідач не лише не міг використовувати об'єкт оренди за призначенням, з незалежних від нього причин, але й не міг сплачувати оренду плату через неможливість використовувати орендоване майно; розмір орендної плати, яку нараховував позивач не відповідає вартості об'єкту оренди на момент подання позовної заяви, не приймаються, з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
За приписами ч. 4 ст. 286 ГК України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до п. 10.4 договору оренди № 434-ЦМК договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін, у випадку порушення стороною умов договору.
Разом з тим, у п. 5.2 договору сторони погодили, що орендар зобов'язався своєчасно і у повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату.
Відповідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 74 ГПК України на сторони покладено обов'язок доказування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.
Підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату вказана норма визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Будь-яких інших доказів на підтвердження неможливості використовувати орендоване відповідачем за спірним договором оренди приміщення матеріали справи не містять.
Так, за матеріалами справи, відповідач не в повному обсязі сплачував орендні платежі, що дає правові підстави стверджувати, що відповідачем істотно порушені умови укладеного договору, оскільки несплата орендної плати у порядку та розмірах, визначених договором, істотно порушує права позивача та наносить шкоду його майновим інтересам.
Так само, не приймаються аргументи апелянта на те, що судом першої інстанції не досліджено та не надано правової оцінки висновку експерта №18970 від 02.06.2023 року Національного наукового центру Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.
Приписами чинного процесуального законодавства унормовано, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 ГПК України.
Таким чином, беручи до уваги положення наведених норм законодавства та умов договору (п. 5.2, 10.4 договору), а також несистематичну сплату орендної плати (понад трьох місяців), місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявні правові підстави для розірвання договору оренди № 434-ЦМК від 30 березня 2000 року.
Разом з цим, апелянтом, 31.12.2024 року на адресу суду апеляційної інстанції подано клопотання про долучення доказів (вх.№16675), в якому останній просив долучити до матеріалів справи докази про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме копію Сертифікату № 6300-24-2470 від 27 грудня 2024 року, який виданий Харківською торгово-промисловою палатою.
В обґрунтування вказаного клопотання, апелянт посилається на те, що у зв'язку з неповнотою дослідження поданих доказів у суді першої інстанції, відповідач, після прийняття оскаржуваного рішення, звернувся до Харківської торгово-промислової палати з заявою про засвідчення форс-мажорних обставин, що і обумовлює неможливість подати даний доказ в суд першої інстанції, а саме сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який був наданий відповідачу після прийняття оскаржуваного рішення, з приводу чого, слід зазначити на таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника, а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.
Частиною 1, 4 статті 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
За матеріалами справи, відповідач, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, мав подати вказані докази господарському суду першої інстанції. У разі неможливості подати докази з позовом з об'єктивних причин, мав повідомити про це суд першої інстанції, чого останнім здійснено не було.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 року у справі №909/722/14, де, зокрема, вказано на те, що положення статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи", і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).
Відповідно до правового висновку щодо застосування приписів ст. ст. 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 року у справі №916/3130/17 та від 18.06.2020 року у справі №909/965/16, від 26.02.2019 року у справі №913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
При цьому, за імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів ст. 269 ГПК України, що є неприпустимим, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Доказів неможливості подання до господарського суду першої інстанції доданих відповідачем додаткових доказів з причин, що об'єктивно не залежали від нього, останнім суду апеляційної інстанції не надано.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає поданий відповідачем додатковий доказ, а саме: Сертифікат № 6300-24-2470 від 27 грудня 2024 року Харківської торгово - промислової палати, і здійснює розгляд апеляційної скарги за наявними і поданими суду першої інстанції доказами.
Отже, висновки місцевого господарського суду відповідають принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 269, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-оздоровчий центр "ДОЗВІЛЛЯ" - адвоката Суровцова А.Ю. залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2024 року у справі №922/2509/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27.02.2025 року.
Головуюча суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов