вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
м. Київ
"27" лютого 2025 р. Справа№910/10555/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024
у справі №910/10555/24 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Нємножко Дар'ї Петрівни
до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
про стягнення 76 971,04 грн
Фізична особа - підприємець Нємножко Дар'я Петрівна (далі по тексту - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 76 971,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору №ДНП-2019-08/02 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 28.08.2019, укладеного шляхом електронного аукціону №UA-PS-2019-07-26-000011-1, який є договором найму (оренди) комунального майна (пакувального майданчика), позивачем було здійснено оплату за лютий та березень 2022 року. Проте, згідно з рішенням Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 (рішення Київської міської ради від 14.05.2022 № 4577/4618 та від 18.05.2023 № 6332/6373), яке має зворотню дію у часі, так як скасовує цивільну відповідальність особи, позивач з 24.02.2022 по 15.05.2022 був звільнений від оплати за договором, укладеним із КП «Київтранспарксервіс», тому сплачені позивачем кошти на користь відповідача за період лютий-березень 2022 року є безпідставно сплаченими та підлягають поверненню на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Господарський суд міста Києва рішенням від 19.11.2024 у справі №910/10555/24 позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на користь Фізичної особи-підприємця Нємножко Дар'ї Петрівни 76 960, 04 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000, 00 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028, 00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач був звільнений від оплати оренди за експлуатацію 178 машиномісць за укладеним із відповідачем Договором №ДНП-2019-08/02 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 28.08.2019 з 24.02.2022 по 16.05.2022 на підставі рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 (рішення Київської міської ради від 14.05.2022 № 4577/4618 та від 18.05.2023 № 6332/6373), у зв'язку з чим, здійснені позивачем оплати за період з 24.02.2022 по 30.03.2022 включно у розмірі 76 960,04 грн (10 688,90 грн за лютий 2022 року та 66 271,18 грн за березень 2022 року, з урахуванням недоплати 0,04 грн) підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/10555/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення Київської міської ради № 4551/4592 від 30.03.2022 (з урахуванням змін та доповнень, внесених рішенням Київської міської ради №4569/4610 від 15.04.2022) набрало чинності з моменту оприлюднення та норми, зазначені у ньому, не поширюються на відносини, що виникли до його оприлюднення, позивач не звільнений від обов'язку оплачувати платежі, нараховані за послуги, що були надані до набрання законної сили рішенням, а позивачем зроблено помилковий висновок про те, що дане рішення має зворотню дію у часі.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, то відповідач заперечує проти стягнення з нього таких витрат у зв'язку із необґрунтованістю, на його думку, позовних вимог.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2024 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/10555/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.12.2024 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10555/24. Відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/10555/24.
Матеріали справи №910/10555/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 26.12.2024.
Головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді Демидова А.М. та Ходаківська І.П. з 23.12.2024 по 05.01.2025 перебували у відпустках.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 06.01.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/10555/24; розгляд апеляційної скарги призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно відзиву на апеляційну скаргу, сформованого позивачем 07.01.2025 через систему "Електронний суд", останній заперечує проти задоволення апеляційної скарги відповідача, посилаючись на ухвалення судом першої інстанції рішення з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Позивач зазначає, що оскільки Рішення КМР від 30.03.2022 звільняє орендарів від орендної плати за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва на період воєнного стану, введеного 24.02.2022, і це рішення пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, то воно має зворотну дію у часі і, відповідно, відповідач отримав право не здійснювати оплату за Договором саме з 24.02.2022.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то суд першої інстанції, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат розумності їхнього розміру, враховуючи клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, зменшив розмір відшкодування позивачеві витрат на професійну правничу допомогу з 14 000,00 грн до 6 000,00 грн.
Позивачем також заявлено, що на стадії апеляційного провадження понесено витрати на професійну правничу допомогу з написання відзиву на апеляційну скаргу в розмірі 6 500,00 грн.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу електронного аукціону №UA-PS-2019-07-26-000011-1 переможцем аукціону "право на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Святошинський район, проспект Корольова (навпроти буд. № 7, 9-а по вул. Сім'ї Сосніних), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 178 (сто сімдесят вісім) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 20 (двадцять) місць для паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю" визнано позивача.
28.08.2019 між відповідачем (Сторона-1) та позивачем (Сторона-2) укладено Договір, за умовами пункту 1.1 якого Сторона-1 передає за плату Стороні-2 для експлуатації, утримання та обслуговування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Святошинський р-н, просп. Корольова (навпроти буд. №7, 9-а по вул. Сім'ї Соснових), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 178 (сто сімдесят вісім) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 20 (двадцять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними і фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
Згідно з п. 3.3. Договору, майданчик для паркування вважається фактично повернутим Стороні-1 з моменту підписання Сторонами акту повернення з експлуатації майданчика для паркування у строки визначені п. 7.14.
Відповідно до п. 4.1. Договору, загальна ціна договору про передачу паркувального майданчику в експлуатацію визначається за формулою:
Цдог = Векспл + Праз, де
Цдог - ціна договору в гривнях;
Векспл - вартість експлуатації паркувального майданчика за весь період, що підлягає оплаті на умовах договору в гривнях;
Праз - одноразовий платіж за право укладення договору в гривнях.
Векспл = Вмм*К*Т, де
Вмм - вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, визначена за результатами аукціону;
К - кількість машиномісць паркувального майданчика, експлуатація яких підлягає оплаті;
Т - період, що підлягає оплаті на умовах в календарних днях.
Не підлягає оплаті експлуатація спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю.
Праз = Векспл*С%, де
С% - відсоткова ставка, що становить 10%.
Відповідно до п. 4.2. Договору, вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, визначена за результатами аукціону та становить 12,01 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 2 грн.
Загальна ціна Договору становить 2 577 307,57 грн, у тому числі ПДВ - 429 551,26 грн, з яких Векспл - 2 343 006,88 грн, у тому числі ПДВ - 390 501,15 грн, та Праз - 234 300,69 грн, у тому числі ПДВ - 39 050,11 грн (пункт 4.3 Договору).
Умовами п. 4.5. Договору передбачено, що оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання передачі Стороною-1 в експлуатацію Стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється Стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок Сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахування кількості календарних днів в місці, за який проводиться оплата не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, за яким здійснюється розрахунок. Плата за місяць в якому підписано акт приймання-передачі здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця.
Відсутність рахунку на дату оплати визначену п. 4.5. Договору, не звільняє Сторону-2 від зобов'язань щодо оплати (п. 4.7. Договору).
Згідно з п. 4.9. Договору, оплата Сторони-2 Стороні-1 згідно умов даного Договору проводиться за період з дати підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію по дату фактичного повернення з експлуатації Стороні-1 майданчика для паркування.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами (пункт 7.1 Договору).
Строк дії Договору становить 1 096 календарних днів від дати підписання акта приймання-передачі Стороною-1 в експлуатацію Стороні-2 майданчика для паркування (пункт 7.2 Договору).
03.09.2019 по акту приймання-передачі паркувального майданчика Сторона-1 передала, а Сторона-2 прийняла в експлуатацію паркувальний майданчик на 198 машинно-місць за адресою: м. Київ, Святошинський р-н, просп. Корольова (навпроти буд. №7, 9-а по вул. Сім'ї Соснових), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.
Пунктом 7.16. Договору передбачено, що у разі належного виконання Стороною-2 своїх обов'язків за договором впродовж всього його стоку дії Договір може бути пролонгований на той самий період шляхом підписання додаткової угоди. При цьому, якщо середній індекс інфляції за період дії договору, розрахований як середньоарифметичне значення річних індексів інфляції встановлених Міністерством фінансів України у тому ж періоді, становить більше 100%, Сторона-1 зобов'язана змінити Векспл з урахуванням такого середнього індексу.
Додаткові угоди та усі додатки до цього Договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками (п. 9.2. Договору).
09.06.2021 між КП «Київтранспарксервіс» (Сторона-1) та ФОП Нємножко Д.П. (Сторона-2) була укладена Додаткова угода до договору № ДНП-2019-08/02 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 28.08.2019 (далі - Додаткова угода), згідно з умовами якої, сторони домовились про внесення змін та викладення пунктів у цій Додатковій угоді у наступній редакції:
«Пункт 5.6. - Сторони домовились, що звільнення майданчика для паркування Стороною-2 відбувається після припинення дії договору за умови підписання Сторонами акту прийому передачі майданчика для паркування»;
«Пункт 7.3. - у випадку невиконання Стороною-2 передбачених Договором умов щодо строків підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію договір вважається продовженим на весь період фактичного користування майданчика для паркування.»;
«Пункт 7.16. - 7.14. строк дії Договору постійно автоматично пролонгується на той самий період на тих же умовах, якщо Сторона-2 за 30 днів до дати закінчення Договору не заявить наміру про його розірвання.».
Звертаючись із даним позовом до суду позивач, враховуючи висновки Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/1248/23, посилався на звільнення його від оплати за договором, укладеним із КП «Київтранспарксервіс», за період з 24.02.2022 по 15.05.2022 на підставі рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592, яке має зворотню дію у часі, оскільки скасовує цивільну відповідальність особи, а тому сплачені позивачем кошти на підставі договору № ДНП-2019-08/02 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 28.08.2019 за період лютий-березень 2022 року у розмірі 76 971, 04 грн є безпідставно сплаченими та підлягають поверненню на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Згідно з приписами частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).
У відповідності до частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Права та обов'язки між позивачем та відповідачем у даній справі виникли на підставі договору № ДНП-2019-08/02 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 28.08.2019, який за правовою природою є договором найму (оренди).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, який затверджено Законом №2102-ІХ від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ затверджено Указ Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
30.03.2022 Київською міською радою прийнято рішення №4551/4592 «Про деякі питання комплексної підтримки суб'єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ».
Пунктом 1.3.2 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 «Про деякі питання комплексної підтримки суб'єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX» (далі - рішення Київської міської ради від 30.03.2022 №4551/4592), зокрема відповідно до статей 327, 726, 762 Цивільного кодексу України, вирішено встановити, що на період воєнного стану у сфері паркування транспортних засобів на території міста Києва: власники та користувачі транспортних засобів звільняються від оплати за послуги з користування відведеними майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» згідно з переліком, затвердженим рішенням Київської міської ради, а також звільняються від оплати суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування у відповідності до укладених договорів з Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс».
У подальшому, пунктом 5 рішення Київської міської ради від 14.05.2022 №4577/4618 «Про відновлення роботи автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності», яке набирає чинності з 16.05.2022, вирішено виключити пункти 1.3.1 та 1.3.2 з рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592.
У постанові від 15.03.2024 у справі №910/1248/23 Верховним Судом розглядалось питання застосування норми права у правовідносинах щодо визначення правової природи договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування та були зроблені висновки, що, оскільки предметом користування є майданчик для паркування як майно, і таке користування носить строковий та оплатний характер, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (п. 67); що такий договір є договором найму комунального майна (паркувального майданчика) (п. 73).
При цьому, у вказаній постанові Верховний Суд відступив від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 04.06.2018 у справі № 910/20720/16 та від 03.02.2020 у справі №910/6312/19, згідно якого подібний договір є договором надання послуг, а також відступив від висновку у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 910/8413/17 про те, що такий договір є договором найму майнових прав.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що укладений між сторонами договір № ДНП-2019-08/02 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 28.08.2019 є договором найму (оренди) комунального майна (паркувального майданчика), що регулюється положеннями глави 58 ЦК України та глави 30 ГК України.
Відповідно до частини першої ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша ст. 286 ГК України).
Судом першої інстанції також встановлено, що протоколом електронного аукціону №UA-PS-2019-07-26-000011-1 від 07.08.2019 визначена саме орендна плата в місяць: 12,01 грн - вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях (п. 4.2. договору).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина шоста ст. 283 ГК України).
Згідно з частиною першою ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами першою та п'ятою ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (частина шоста ст. 762 ЦК України).
Верховним Судом у постанові від 15.03.2024 по справі №910/1248/23 також були здійснені висновки, що, оскільки рішенням КМР від 30.03.2022 звільняє орендарів від орендної плати за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва на період воєнного стану, введеного 24.02.2022, і це рішення пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, то воно має зворотну дію у часі і, відповідно, відповідач отримав право не здійснювати оплату за договором саме з 24.02.2022 (п. 97).
На підтвердження цієї позиції свідчить рішення КМР від 18.05.2023 №6332/6373, яким внесено зміни до рішення від 30.03.2022, а саме доповнено його пунктом 5 такого змісту: «Нарахування за цим рішенням здійснюються, починаючи з 24.02.2022» (п. 98).
Однак, оскільки відповідач був звільнений від орендної плати з 24.02.2022, то нарахування суми основного боргу за березень 2022 року є необґрунтованим та, відповідно, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають (п. 100).
Таким чином доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеними висновками Верховного Суду в постанові від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23 щодо застосування норм права.
Приймаючи до уваги викладене, позивач отримав право не здійснювати оплату за договором №ДНП-2019-08/02 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 28.08.2019 саме з 24.02.2022 по 16.05.2022.
Оскільки позивачем було здійснено оплату за вказаним Договором за лютий 2022 року (з 24.02.2022 по 28.02.2022) у розмірі у розмірі 10 688,90 грн (5*2137,78 грн) та за березень 2022 року у розмірі 66 271,18 грн (31*2137,78 грн), останній просить повернути сплачені ним кошти за період лютий-березень 2022 року у розмірі 76 971,04 (10 688,90 грн + 66 271,18 - 0,04 (недоплачено за рахунок округлень суми)) на підставі ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Положення цієї глави (тобто глави 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що кошти у розмірі 76 960, 04 грн є безпідставно набутими відповідачем за період з 24.02.2022 по 31.03.2022 відповідно до положень статті 1212 ЦК України та підлягають поверненню позивачу на підставі частини 1 статті 1213 ЦК України.
Згідно із статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із частинами 4, 5 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.
Доводи апелянта про те, що кошти відповідач отримав на підставі договору не заслуговують на увагу з огляду на вищевикладене у даній постанові.
Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).
За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно положень ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з пунктом 3 частини 4, частини 5 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі по тексту - Закон №5076-IV).
Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
19.08.2024 між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Вишневий і Партнери" (Адвокатське об'єднання) укладено Договір про надання професійної правничої допомоги №32/г, за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати професійну правничу допомогу Клієнту щодо стягнення з КП "Київтранспаркервіс" безпідставно отриманих коштів, помилково сплачених клієнтом за період з 24.02.2022 по 31.03.2022, як оплата за користування майданчиком (навпроти буд. № 7, 9-а по вул. Сім'ї Сосніних), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.
Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання представляти права і законні інтереси Клієнта у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді, Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду та інших судах, а також здійснювати інші необхідні для виконання цього договору дії (пункт 1.2 Договору про надання професійної правничої допомоги).
Пунктом 4.1 Договору про надання професійної правничої допомоги сторони дійшли згоди про те, що надання Адвокатським об'єднанням послуг, обумовлених пунктом 1.1 та пунктом 1.2 Договору, Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню грошову винагороду (гонорар), розмір та строк сплати якої, визначений у Додатку до Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 01.06.2025 (пункт 3.1 Договору про надання професійної правничої допомоги).
Додатком №1 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 19.08.2024 сторони погодили, що вартість послуг Адвокатського об'єднання з надання професійної правничої допомоги Клієнту (Грошова винагорода/гонорар) складає: написання позовної заяви - 7 500,00 грн; написання відповіді на відзив 6500, 00 грн; участь у судовому засідання - 4 000,00 грн (одне судове засідання).
Позивачем надано ордер серія АІ №1639234 на ім'я адвоката Сабадин Алли Василівни, який не містить обмежень прав адвоката.
Адвокат Сабадин Алла Василівна діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6332/10, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 08.12.2017 №54.
Позивачем та адвокатом Сабадин А.В. підписано акти про надання професійної правничої допомоги, згідно з якими Адвокат надав, а Клієнт прийняв такі послуги: написання позовної заяви - 7 500,00 грн (акт від 27.08.2024; написання відповіді на відзив - 6 500,00 грн (акт від 23.09.2024).
Позивачем здійснено оплату вказаних послуг, що підтверджується платіжними інструкціями від 02.09.2024 №900 на суму 7 500,00 грн та від 23.09.2024 №912 на суму 6 500, 00 грн.
У суді першої інстанції відповідач заперечував щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Суд першої інстанції, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), оцінивши необхідність поданих представником позивача документів в обґрунтування позовних вимог, а також їх зміст, враховуючи специфіку та складність справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що співмірними із складністю справи є витрати позивача на професійну правничу допомогу на рівні 6 000,00 грн.
Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/10555/24 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача).
Водночас у суді апеляційної інстанції позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, що включають в себе написання відзиву на апеляційну скаргу - 6 500,00 грн.
На підтвердження наданих послуг суду апеляційної інстанції надано Ордер Серії АІ №1639234 від 27.08.2024 на надання правничої (правової) допомоги у Північному апеляційному господарському суді, Додаток №2 від 07.01.2025 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 19.08.2024, акт про надання професійної правничої допомоги від 07.01.2025.
Відповідач своїм правом на заявлення клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не скористався.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин 5, 6 статті 126 ГПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
Суд апеляційної інстанції вважає, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених ним у Північному апеляційному господарському суді при перегляді рішення суду першої інстанції у даній справі є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 6 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
За таких обставин, заява позивача про розподіл судових витрат підлягає задоволенню, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 6 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи №910/10555/24 у суді апеляційної інстанції за вказаним додатком №2 від 07.01.2025 до договору про надання правової допомоги від 19.08.2024.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/10555/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/10555/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за апеляційний перегляд покласти на Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс".
4. Стягнути з Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (вул. Леонтовича, буд. 6, м. Київ, 01030; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35210739) на користь фізичної особи - підприємця Немножко Дар'ї Петрівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 6 500,00 грн (шість тисяч п'ятсот гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи №910/10555/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська